Рішення
від 27.02.2024 по справі 190/998/21
ЖОВТОВОДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №190/998/21

провадження №2/176/8/24

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2024 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді Павловської І.А.,

з участю секретаря Ніколенко М.В.,

прокурора ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води, у режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Дніпропетровської державної адміністрації, державного підприємства «Петриківське лісове господарство» до Вишнівської селищної ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Дніпропетровської державної адміністрації, державного підприємства «Петриківське лісове господарство» до Вишнівської селищної ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Позов обґрунтовано тим, що моніторингом інформації, що міститься у Публічній кадастровій карті України, з урахуванням даних Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановлено, що на території лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський» у приватну власність для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд передано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 0,1109 га. по 1/4 частині кожному

З`ясовано, що вказану земельну ділянку передано у приватну власність на підставі рішення Вишнівської селищної ради № 506-30/VІІ від 11.04.2018.

Крім того, на підставі зазначеного рішення селищної ради проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку відповідно до рішення державного реєстратора П`ятихатської районної державної адміністрації Шевченка М.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 30.05.2018, індексний номер 41332336. Записи про право власності внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25.05.2018 за ОСОБА_3 (номер запису про право власності 26366166), ОСОБА_4 (номер запису про право власності 26366394), ОСОБА_5 (номер запису про право власності 26366492), ОСОБА_6 (номер запису про право власності 26366452).

Водночас відповідно до інформації ДП «Верхньодніпровський лісгосп» спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1224587000:01:001:0304, що передана у приватну власність, знаходиться у 90 кварталі П`ятихатського лісництва Верхньодніпровського лісового господарство та розташована у виділі 3, на підтвердження чого надано матеріали лісовпорядкування та Проект організації та розвитку лісового господарства П`ятихатського лісництва ДП «Верхньодніпровське лісове господарство».

Пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином, спірна земельна ділянка на час передачі її у приватну власність і на теперішній час належить до земель державного лісового фонду, входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду, та не вилучалась з постійного користування ДП «Верхньодніпровське лісове господарство».

Лісовий заказник загальнодержавного значення «Грушеватський» оголошений (створений) постановою Ради Міністрів Української РСР №500 від 28.10.1974, а його місцезнаходженням визначено П`ятихатське лісництво ДП «Верхньодніпровський лісгосп», квартали 58-90.

Заказник створено з метою охорони та збереження лісового масиву штучного походження, закладеного у 1881 році на вододілі та схилах долини р.Лозоватка, розчленованого балками, складеного дубово-ясеневими (переважно вододільними) та білоакацієвими (на схилах долини Лозуватки, схилах і днищах прилеглих балок) насадженнями.

Пунктом 1.2 Положення про лісовий заказник загальнодержавного значення «Грушеватський», затвердженого наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища України №303 від 06.06.2012, визначено, що Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Згідно з пунктом 1.5 Положення територія, якій надано статус Заказника, не вилучається з користування Землекористувача, який здійснює в його межах свою діяльність згідно з цим Положенням.

Вказаним Положеннямвизначено,що основнимизавданнями Заказника є: створення умов для збереження і відтворення лісового масиву штучного походження; збереження і підтримання біорізноманіття флори та фауни Заказника, в тому числі видів, занесених до Червоної книги України; вивчення ходу природних процесів і закономірностей розвитку лісової рослинності в умовах степу; збереження цінної пам`ятки дослідного лісівництва; підтримка загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища у регіоні.

Відповідно до охоронного зобов`язання №8, у 2012 році лісовий заказник Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області передано під охорону Державному підприємству «Верхньодніпровське лісове господарство».

Фактичне розташування лісового заказника «Грушеватський» встановлено згідно з даними Публічної кадастрової карти України з урахуванням Природно-заповідного кадастру та картографічних матеріалів, наданих Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Крім того, місцезнаходження і межі заказника підтверджуються інформацією від 29.12.2020 №01-03/227, наданою Інститутом географії НАН України, додатком до якої є картографічні матеріали із графічним зображенням меж лісового заказника.

Заказник загальнодержавного значення «Грушеватський» є складовою світової системи природоохоронних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Зазначена інформація науковців і фахівців у природоохоронній сфері підтверджують визначну роль лісового заказника «Грушеватський» в екосистемі України, важливе суспільне значення збереження його території у первинному стані.

За висновком Інституту географії НАН України від 29.12.2020 №01- 03/227 та картографічними матеріалами, наданими на запит Дніпропетровської обласної прокуратури від 09.12.2020 № 15/3-20 вих 20, земельна ділянка із кадастровим номером 1224587000:01:001:0304, що перебуває у приватній власності ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 , знаходиться в межах східної частини лісового заказника загальнодердавного значення «Грушеватський», створеного відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР № 500 від 28.10.1974 р. «Про створення заказників загальнодержавного значення в Українській PCP» зі змінами від 07.01.1985 №5.

Спірна земельна ділянка, кадастровий номер 1224587000:01:001:0304, на цей час зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 по 1/4 частині за кожним.

Враховуючи викладене рішення Вишнівської селищної ради № 506-30/VII від 11.04.2018 щодо надання вказаної земельної ділянки у власність видано з порушенням вимог ст.ст. 84, 149 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України.

Щодо визнання незаконним і скасування рішення Вишнівської селищної ради № 506-30/VІІ від 11.04.2018 позивач зазначає, що системний аналіз законодавства свідчить, що землі лісогосподарського і природоохоронного призначень державної форми власності обмежені в обороті, оскільки вибути із такої власності та із володіння законного власника - держави, не можуть.

Як зазначає позивач, надана відповідачу земельна ділянка належить до земель державної власності, перебуває у постійному користуванні ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» та відноситься до земель державного лісового фонду та входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду, а отже відноситься до тих земель, які згідно зі ст. 178 ЦК України, ст.ст. 56, 84 ЗК України, не можуть бути надані у приватну власність громадянину для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

Позивач вказує на те, що законодавцем визначено, що вилучення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб, а також земель природно-заповідного фонду, належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України.

Водночас, за інформацією Кабінету Міністрів України від 16.03.2021 №8220/0/2-21 він не володіє інформацією про зміну цільового призначення та передачу з державної у приватну власність земельних ділянок, що перебували у користуванні Державного підприємства «Верхньодніпровське лісове господарство» на території П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Таким чином, позивач стверджує, що Вишнівською селищною радою в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника, відповідно до положень земельного законодавства, що діяли станом на час виникнення спірних правовідносин - держави в особі Кабінету Міністрів України, та постійного землекористувача - ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» спірну земельну ділянку з земель лісогосподарського призначення і природно-заповідного фонду та передано її у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Крім того, відведення за рахунок державного лісового фонду земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення цієї ділянки всупереч ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України без необхідних погоджень органів контролю.

Вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом компетентного органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, лісового, природоохоронного та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів.

Частиною 1 статті 20 та частиною 7 статті 118 ЗК України визначено, що передача у власність земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їх цільового призначення здійснюється за проектами землеустрою.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.8 ст.118 ЗК України, в редакції яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до інформації Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 15.10.2020 №5048/0/260-20, проект землеустрою або інша землевпорядна документація стосовно лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський» не розроблялася.

Також, позивач зазначає, що законодавство встановлює особливий порядок втрати територіями статусу об`єкта природно-заповідного фонду. Так, для зміни меж, категорії та скасування статусу територій природно-заповідного фонду потребується дотримання такої ж процедури, яка встановлена статтями 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» для створення цих об`єктів, а також погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та наявність відповідного експертного висновку, який би засвідчив втрату територією тієї природоохоронної, наукової, естетичної чи іншої цінності, яка стала підставою для її заповідання.

Проте відомості про дотримання Вишнівською селищною радою такого порядку при передачі приватним власникам земель лісового заказника, що призвело до фактичного зменшення його території, відсутні.

Враховуючи вищевикладене, позивач стверджує, що Вишнівською селищною радою прийнято оскаржуване рішення за відсутності погодження Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської облдержадміністрації, з порушення вимог ст.ст. 20, 118, 186-1 ЗК України, ст.ст. 51-54 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» та всупереч встановленого мораторію на вилучення земель, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств.

Окрім того, відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду відносяться до особливо-цінних земель, припинення права постійного користування на які з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Водночас в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), копія якої надана Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, таке погодження відсутнє.

Враховуючи, що рішення Вищнівської селищної ради в частині надання спірної земельної ділянки у ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 стосується земель лісового та природно-заповідного фондів, розпоряджатися якими не уповноважений вказаний орган місцевого самоврядування та які не можуть бути передані у приватну власність поза волею розпорядника, яким відповідно до положень законодавства в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин був Кабінету Міністрів України та Дніпропетровська обласна державна адміністрація таке рішення суперечить ст.ст. 116, 141, 149, 150 ЗК України та порушує інтереси держави, що, згідно зі ст.ст. 16, 21 ЦК України, ст.ст. 152, 155 ЗК України, є підставою для визнання його незаконним та скасуванню.

Щодо повернення земельної ділянки позивач посилається на пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, відповідно до якого застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Таким чином, власник і законний володілець земельної ділянки лісогосподарського призначення, що також входить у межі об`єкта природно-заповідного фонду, яким у даній справі є держава в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

За таких обставин, позивач вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації є визнання незаконним та скасування рішення Вишнівської селищної ради № 506-30/УІІ від 11.04.2018 та зобов`язання повернути земельну ділянку належному власнику - Дніпропетровській обласній державній адміністрації з правом постійного користування Державного підприємства «Верхньодніпровське лісове господарство».

Щодо підстав для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та скасування проведеної на його підставі державної реєстрації, позивач зазначає наступне.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи викладене, позивач вважає, що для забезпечення Дніпропетровській обласній державній адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки із кадастровим номером 1224587000:01:001:0304 необхідно усунути перешкоди у користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації прав власності на земельну ділянку, площею 0,1109 із кадастровим номером 1224587000:01:001:0304, яка розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області, проведеної за ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 по А частині за кожним на підставі рішення державного реєстратора ГГятихатської районної державної адміністрації Шевченка М.В. № 41332336 від 30.05.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на неї.

Позивач також зазначає, що стосовно земель лісогосподарського призначення і природно-заповідного фонду установлено пріоритет права власності Українського народу, державної та комунальної власності над приватною, тобто законно набути права приватної власності на земельні ділянки відповідних характеристик, розміру і територіального розташування із земель комунальної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, у тому числі і відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Однак, вони набули таке право власності у спосіб, який, за формальними ознаками, має вигляд законного, оскільки юридичне оформлення права власності відповідачів на землю стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність.

Проте у цьому випадку позивач звертає особливу увагу на те, що спірна земельна ділянка на час її набуття ОСОБА_3 та членами його родини у власність була у віддані ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», про що їм було достовірно відомо, оскільки ОСОБА_3 працював протягом 45 років у вказаному лісовому господарстві

Крім того, позивач зауважує, що службові особи ДП «Верхньодніпровський лісгосп» сприяли передачі вказаних земельних ділянок у приватну власність. Так, директор ДП «Верхньодніпровський лісгосп» ОСОБА_7 , який обіймає посаду директора понад 20 років, підписав акти приймання-передачі межових знаків спірної земельної ділянки, чим погодив їх межі.

Позивач також звертає увагу, що повернення до державної власності земельних ділянок лісогосподарського призначення і природно-заповідного фонду, незаконно переданих у приватну власність органом місцевого самоврядування для забудови, має легітимну мету збереження екосистеми України, захисту довкілля і реалізації екологічних прав громадян, а також контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.

Застосування саме такого юридичного механізму поновлення порушеного права не призведе до непропорційного втручання у права відповідачів, оскільки у цьому випадку питання захисту навколишнього природного середовища, охорони довкілля, створення належних умов для реалізації екологічних прав громадян і забезпечення населенню доступу до об`єктів природно-заповідного фонду, враховуючи їх загальносуспільне значення, превалюють над індивідуальними правами окремих громадян.

Враховуючи викладене, Дніпропетровська обласна прокуратура вважає, що в цій справі відсутнє непропорційне втручання у право мирного володіння майном, тим більше з урахуванням набуття такого майна внаслідок недобросовісності поведінки відповідача.

Щодо порушення інтересів держави та підстав для їх представництва позивач зазначає, що статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право прокурора звертатися до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України.

З контексту рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У той же час, незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та їх подальше надання у власність для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Отже, правовідносини із використання земель становлять суспільний інтерес, а використання земельних ділянок з порушенням закону такому суспільному інтересу не відповідає.

За таких обставин, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про повернення спірної земельної ділянки із власності ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та передачі у власність громадянину земель лісового фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Позивач зазначає, що вказане є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Отже, на думку позивача, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес. Таким чином, реалізація правомочностей щодо розпорядження об`єктами права державної власності, у тому числі спірною земельною ділянкою, належить органу державної влади, яким у спірних правовідносинах є Дніпропетровська обласна державна адміністрація.

Проте незважаючи на те, що фактично землі вибули із власності держави ще у 2018 році, за період майже 3 роки обласна державна адміністрація, маючи на це належні повноваження, не вжила жодних заходів з метою повернення особливо цінних земель, які перебувають під особливою охороною держави.

При цьому Дніпропетровська обласна прокуратура 26.10.2020 за № 15/3-45 вих. 20 звернулася з листом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, у якому вказала встановлені порушення земельного та природоохоронного законодавства, а саме про вибуття у приватну власність земель лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду.

У подальшому, Дніпропетровська обласна прокуратура 09.11.2020 за № 15/3-57 вих 20 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації направила повторний лист, у якому з посиланням на норми земельного законодавства вказала, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація є належним розпорядником вказаної земельної ділянки. У відповідь на вказаний лист Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації повідомлено, що 90 квартал П`ятихатського лісництва ДП «Верхньодніпровський лісгосп», дійсно є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, та обласна адміністрація є розпорядником цих земель, проте про вжиті заходи цивільно-правового характеру інформацію не надано.

Водночас, Дніпропетровська обласна державна адміністрація як орган, уповноважений розпоряджатися спірною земельною ділянкою, будучи належним чином обізнаним про існуюче порушення, протягом 4 місяців не вжила жодних заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин та повернення незаконно переданої земельної ділянки, у зв`язку з чим вказане порушення законодавства на даний час залишається не усунутим.

Крім того, обласною прокуратурою 10.03.2021 скеровано до Кабінету Міністрів України запит № 15/3-96вих-21, де вказано про конкретні порушення законодавства при відведенні у власність спірної земельної ділянки та звернуто увагу на необхідність вжиття Кабінетом Міністрів України, як розпорядником земель державного лісового фонду, заходів до усунення порушень законодавства.

Водночас, листом секретаріату Кабінету Міністрів України від 16.03.2021 № 8220/0/2-21 обласну прокуратуру, окрім іншого, повідомлено, що вказаний запит надіслано, Дніпропетровській обласній державній адміністрації, Мін`юсту, Держлісагентству та Держгеокадастру для розгляду в установленому порядку.

До обласної прокуратури від Дніпропетровської обласної державної адміністрації 21.04.2021 надійшов лист, що до якого долучено лист Міністерства юстиції України, яке відповідно до ст. 37 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» є представником інтересів Кабінету Міністрів України у судах, яким повідомлено, що у разі звернення обласної прокуратури до суду із зазначеним позовом, Міністерством буде забезпечено представництво інтересів у відповідній судовій справі.

Тобто, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави, ні Кабінетом Міністрів України, ні підпорядкованими йому Міністерствами та центральними органами виконавчої влади, будь-яких заходів щодо звернення до суду не вжито, що свідчить про не здійснення захисту інтересів держави.

Крім того, Жовтоводською місцевою прокуратурою 19.10.2020 скеровано лист до ДП «Верхньодніпровський лісгосп» про надання інформації про вжиті заходи щодо усунення вказаних порушень законодавства.

Відповідно до інформації ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» від 23.10.2020, вказана земельна ділянка входить до кварталу 90 П`ятихатського лісництва ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», проте на думку підприємства при її передачі порушень вимог земельного та природоохоронного законодавства допущено не було.

Таким чином, державне підприємство упродовж тривалого часу жодних реальних заходів до усунення порушень законодавства не вчинило, що свідчить про не здійснення захисту інтересів держави.

Враховуючи, що спірна ділянка відноситься до земель державного лісового та природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття Кабінетом Міністрів України, Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» протягом розумного строку, після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави, заходів до їх поновлення, є підставою звернення прокурора до суду.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просить усунути перешкоди власнику державі в особі Кабінету Міністрів України та Дніпропетровської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1109 га із кадастровим номером 1224587000:01:001:0304, яка розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області:

- шляхом визнання недійсним та скасування рішення Вишнівської селищної ради № 506-30/VІІ від 11.04.2018 «Про затвердження гр. ОСОБА_3 проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на території Вишнівської селищної ради»;

- шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,1109 га, кадастровий номер 1224587000:01:001:0304, що розташована на території Вишнівської селищної громади Кам`янського району (П`ятихатського району) Дніпропетровської області, проведену за ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) по 1/4 за кожним, на підставі рішення державного реєстратора П`ятихатської районної державної адміністрації Шевченка М.В. № 41332336 від 30.05.2018, з одночасним припиненням речових прав на вказану земельну ділянку ОСОБА_3 (номер запису про право власності 26366166), ОСОБА_4 (номер запису про право власності 26366394), ОСОБА_5 (номер запису про право власності 26366492), ОСОБА_6 (номер запису про право власності 26366452);

- шляхом її повернення у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, з правом постійного користування Державного підприємства «Петриківське лісове господарство», з незаконного володіння ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2021 року у справі відкрито провадження та вирішено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження, розпочате підготовче провадження.

19 жовтня 2021 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від представника Вишнівської селищної ради адвоката Купарєвої О.В., надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити з повному обсязі в задоволенні позову.

Представник відповідача вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Вишнівської селищної ради від 11.04.2018 року № 506-30/VІІ було вирішено затвердити гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1109 га , кадастровий номер 1224587000:01:001:0304 (спільна сумісна власність), яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 на території Вишнівської селищної ради, передано гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1109 га , кадастровий номер 1224587000:01:001:0304 (спільна сумісна власність), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на території Вишнівської селищної ради, копія рішення додана до позовної заяви.

При прийнятті вищевказаного рішення Вищнівська селищна рада діяла на підставі та в спосіб, визначений діючим законодавством України, а саме: ст.26 Закону України «Про місцеве врядування в Україні» та ст.ст. 118, 120, 121, 122 Земельного кодексу України.

Відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2018 році ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 звернулися до Вишнівської селищної ради з заявою щодо передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0883 га за адресою: АДРЕСА_1 , на території Вишнівської селищної ради.

Відповідно до технічної документації по формуванню території колишньої Лозуватської сільської ради та генерального плану с. Іванівка розміщеного на офіційному сайті Вишнівської об`єднаної територіальної громади: вулиця Лісництво, на якій розташована земельна ділянка передана у приватну власність гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 Вишнівською селищною радою, входить в межі с. Іванівка, ніколи не була в межах земель природно - заповідного фонду України.

Представник відповідача стверджує, що земельна ділянка надавалась із земель житлової та громадської забудови, що також підтверджується матеріалами лісовпорядкування ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», з якого вбачається, що земельна ділянка, передана ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 знаходиться в кварталі 90, виділ 3 з цільовим призначенням будівлі господарські і адміністративні та не є землею природно-заповідного фонду та ніколи не була, копії додані до позовної заяви. Тобто, в матеріалах лісовпорядкування зазначено квартал 90, який має загальну площу 24 га, однак, до об`єкта ПЗФ та до категорії лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення квартал 90 входить частково, а саме тільки виділи 1, 2, 6, 7, 8, 13, 14, 15. Виділи 3, площею 3,1 га будівлі господарські і адміністративні, виділ 4,площею 2,4 га -службові наділи для працівників лісового господарства, виділ 11, площею 0,2 га - будівлі господарські і адміністративні, контора лісництва - не мають відношення до об`єкту ПЗФ.

До цього ж, будівлі та споруди, які розташовані на вказаній земельній ділянці, яка передана у приватну власність Вишнівською селищною радою, були побудовані ще у 50-х роках 20 століття до створення заказника «ГРУШЕВАТСЬКИЙ».

Представник відповідача також звертає увагу суду на те, що проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення для лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський» не розроблявся взагалі.

Крім того, в своїй позовній заяві прокурор вказує на те, що Вишнівська селищна рада вийшла за межі своїх повноважень та змінила цільове призначення земельної ділянки, однак, це не відповідає дійсності, до позову не додано такого рішення. Вишнівська селищна рада не приймала жодного рішення про зміну цільового призначення даної земельної ділянки, оскільки вулиця Лісництво, на якій розташована земельна ділянка, переданау приватнувласність ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , входить в межі с.Іванівка, ніколи не була в межах земель природно - заповідного фонду України.

Щодо вимог про усунення перешкод власнику державі в особі Дніпропетровської обласної адміністрації в користуванні земельною ділянкою, представник відповідача зазначає, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація не була та не є власником земельної ділянки, площею 0,1109 га із кадастровим номером 1224587000:01:001:0304.

Згідно ст.13, ч.9 ст.149, п. «г» ч.1 ст.150 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Отже, на думку представника відповідача, саме Кабінет міністрів України є власником не вилучених, не викуплених, не наданих у власність і в користування (перебувають у запасі) земельних ділянок, на яких розташовані території та об`єкти природно-заповідного фонду, зокрема заказника загальнодержавного значення «ГРУШЕВАТСЬКИЙ».

Таким чином, представник відповідача вважає, що Дніпропетровська обласна адміністрація не має права вимагати усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, площею 0,1109 га із кадастровим номером 1224587000:01:001:0304.

Також, представник відповідача у відзиві зазначає про відсутність підстав для представництва в особі ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», оскільки законом прямо передбачено заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. Відповідні висновки є також у постанові Великої палати Верховного суду від 06 липня 2021 року по справі № 911/2169/20.

Отже, представник відповідача вважає, що в даному випадку відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави, в особі Державного підприємства «Верхньдніпровське лісове господарство».

Також, представник відповідача, посилаючись на правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц, вважає, що Дніпропетровська обласна адміністрація є неналежним позивачем по справі, оскільки вилучення від постійних користувачів лісових ділянок державної власності для нелісогосподарських потреб, зміна їх цільового призначення з метою використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, та передача таких земельних ділянок у власність або постійне користування належить до повноважень Уряду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Уряду від 25.06.2020 № 614, Міндовкілля є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Урядом. Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує, зокрема, формування та реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також формування та реалізацію в межах повноважень, передбачених законом, державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Таким чином, на думку представника відповідача, Уряд та Міндовкілля є органами державної влади, тобто суб`єктами владних повноважень. Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 р. у справі №911/2169/20.

Отже, представник відповідача вважає, що в даному випадку відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави, в особі Дніпропетровської обласної адміністрації, що в свою чергу є підставою для повернення позовної заяви (стаття 185 ЦПК України).

Щодо обраного прокурором способу захисту, начебто, порушених прав, представник відповідача зазначає наступне.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Однак, представник відповідача стверджує, що ані Дніпропетровська обласна державна адміністрація, ані ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» ніколи не були власниками земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , жодного документу прокурором на підтвердження такого факту не надано. Крім того, згідно Генерального плану вул.Лісництво знаходиться і завжди знаходилась в межах с.Іванівка, перебувала у комунальній власності Вишнівської селищної ради.

Також представник Вишнівської селищної ради адвокат Купарєва О.В., вказує на пропуск строку позовної давності на звернення з даним позовом до суду. Зокрема, представник відповідача звертає увагу на те, що у позові орган прокуратури просить визнати недійсним та скасувати рішення Вишнівської селищної ради від 11.04.2028, тоді як позов подано 22.07.2021, тобто після спливу трьох років з дня прийняття оскаржуваного рішення.

Одночасно адвокат Купарєва О.В. наголошувала на тому, що Вишнівська селищна рада не приймала жадного рішення про зміну цільового призначення даної земельної ділянки, оскільки вулиця Лісництво, на якій розташована земельна ділянка передана у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , входить в межі с. Іванівка, ніколи не була в межах земель природно - заповідного фонду України.

За твердженнями представника відповідача, ніякі землі державної власності лісогосподарського призначення Вишнівською селищною радою ніколи не вилучались, земельна ділянка, передана у власність, розташована в межах с. Іванівка, ніколи не була в межах земель природно - заповідного фонду України.

При цьому представник відповідача наголошувала на тому, що земельна ділянка надавалась із земель житлової та громадської забудови, що також підтверджується матеріалами лісовпорядкування ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», з якого вбачається, що земельна ділянка, передана ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 знаходиться в кварталі 90, виділ 3 з цільовим призначенням будівлі господарські і адміністративні та не є землею природно-заповідного фонду та ніколи не була, копії додані до позовної заяви. Тобто, в матеріалах лісовпорядкування зазначено квартал 90, який має загальну площу 24 га, однак, до об`єкта ПЗФ та до категорії лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення квартал 90 входить частково, а саме тільки виділи 1, 2, 6, 7, 8, 13, 14, 15. Виділи 3, площею 3,1 га будівлі господарські і адміністративні, виділ 4, площею 2,4 га службові наділи для працівників лісового господарства, виділ 11, площею 0,2 га будівлі господарські і адміністративні, контора лісництва - не мають відношення до об`єкту ПЗФ.

28 жовтня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, подана Дніпропетровською обласною прокуратурою.

Так, у відповіді на відзив Дніпропетровська обласна прокуратура звертала увагу на те, що спірна земельна ділянка знаходиться у виділі 3 кварталу 90 П`ятихатського лісництва Верхньодніпровського лісового господарства, що підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства та планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, які відповідно до п.5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового Кодексу України є документами, що підтверджують право постійного користування лісогосподарських підприємств на зазначені земельні ділянки, до отримання у встановленому законом порядку відповідних державних актів.

Крім того, місцезнаходженням лісового заказнику загальнодержавного значення «Грушеватський», що створений постановою Ради Міністрів Української PCP 28.10.1074, визначено 58-90 квартали П`ятихатського лісництва ДП «Верхньодніпровський лісгосп».

Разом з тим, орган прокуратури наголошує на тому, що факт знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 1224587000:01:001:0304 в межах східної частини лісового заказника «Грушеватський» підтверджується також висновком Інституту географії НАН України від 29.12.20202 № 01-03/227 та картографічними матеріалами, наданими на запит Дніпропетровської обласної прокуратури від 09.12.2020 № 15/3-20 вих-20.

З огляду на зазначене, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, розпорядження якими відповідно до ст. 122 Земельного Кодексу України належить до компетенції Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а тому Вишнівська селищна рада не мала повноважень на прийняття рішення щодо розпорядження нею.

За твердженням Дніпропетровської обласної прокуратури доводи, викладені представником відповідача у відзиві на позовну заяву прокурора, містять недостовірні дані, зокрема, що стосується цільового призначення спірної земельної ділянки.

Також позивач вказував, що матеріалами лісовпорядкування ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», картографічними матеріалами щодо створення лісового заказника «Грушеватський», а також даними Інституту географії НАН України підтверджується належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та природо-заповідного фонду, а не до земель житлової та громадської забудови, як зазначає представник Вишнівської селищної ради.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 02 березня 2023 року, позивача державне підприємство «Верхньодніпровське лісове господарство» замінено на його правонаступника державне підприємство «Петриківське лісове господарство».

В судовому засіданні прокурор Жовтоводської окружної прокуратури Калугіна Т.М. позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник Кабінету Міністрів України Стельмах І.В., позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Інші учасники судового розгляду, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у спосіб передбачений нормами ЦПК України, у судове засідання не з`явились.

При цьому, Дніпропетровська державна адміністрація подавала клопотання про підтримання позовних вимог та проведення судового розгляду без участі їх представника.

Вишнівська селищна рада подала клопотання про не підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі їх представника.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, доводи сторін, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Із досліджених судом письмових доказів, під час судового розгляду судом встановлено, що рішенням №506-30/VII Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області від 11 вересня 2018 року ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 було передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 1224587000-01-001-0304 (спільна сумісна власність), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Вишнівської селищної ради П`ятихатського район Дніпропетровської області (том 1, а.с. 65-66).

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 02.03.2021 року, цільове призначення вищезазначеної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (том 1, а.с. 56-57).

26 травня 2028 року державним реєстратором П`ятихатської районної державної адміністрації Шевченком Миколою Вікторовичем, ні підставі Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області від 11 вересня 2018 року №506-30/VII, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу). Запис про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1224587000-01-001-0304 внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 (номер запису 26366166), ОСОБА_4 (номер запису 26366394), ОСОБА_5 (номер запису 26366492), ОСОБА_6 (номер запису 26366452) (том 1, а.с. 58-60).

Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства П`ятихатського лісництва ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1224587000-01-001-0304, що передана у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , знаходиться у 90 кварталі П`ятихатського лісництва Верхньодніпровського лісового господарства та розташована у виділі 3.

Зокрема, вказаним проектом визначено категорію лісів, що знаходяться у кожному кварталі лісництва, площу лісових ділянок та характеристика об`єктів.

Так, виділ 3 кварталу 90, де знаходиться спірна земельна ділянка, має площу 3,1 га, відноситься до категорії лісів, на ній розташовані об`єкти «Будівлі господарські та адміністративні» і включено до загальної площі ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Грушеватський».

Відповідно до Положення про лісовий заказник загальнодержавного значення «Грушеватський», затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №303 від 06.06.2012 року, лісовий заказник загальнодержавного значення «Грушеватський» оголошений (створений) постановою Ради Міністрів Української РСР №500 від 28.10.1974, розташований на території П`ятихатського району Дніпропетровської області у віданні П`ятихатського лісництва ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», квартали 58-90. (том 1, а.с. 34-40).

Заказник створено з метою охорони та збереження лісового масиву штучного походження, закладеного у 1881 році на плато, порізаному балками (п.2.1. Положення).

Пунктом 1.2 Положення про лісовий заказник загальнодержавного значення «Грушеватський» визначено, що Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Вказаним Положенням визначено, що основними завданнями Заказника є: створення умов для збереження і відтворення лісового масиву штучного походження; збереження і підтримання біорізноманіття флори та фауни Заказника, в тому числі видів, занесених до Червоної книги України; вивчення ходу природних процесів і закономірностей розвитку лісової рослинності в умовах степу; збереження цінної пам`ятки дослідного лісівництва; підтримка загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища у регіоні.

Відповідно до охоронного зобов`язання, зареєстрованого в Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області за №8, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області у 2012 році передало лісовий заказник «Грушуватський» під охорону Державному підприємству «Верхньодніпровське лісове господарство» (том 1, а.с. 41).

Місцезнаходження і межі лісового заказника «Грушуватський» підтверджуються інформацією від 29.12.2020 №01-03/227, наданою Інститутом географії НАН України, додатком до якої є картографічні матеріали із графічним зображенням меж лісового заказника.

З листа № 01-03/227 від 29.12.2020 Інституту географії НАН України вбачається, що заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання. Територія Заказника розташована на правому березі р. Лозуватка у 4 км північніше гирла (впадіння в р. Саксагань), західніше с.Іванівка П`ятихатського району Дніпропетровської області. Відповідно до геоморфоллогічного районування заказник розміщений у межах Дніпропетровсько-П`ятихатської акумулятивно-денудаційної хвилястої розчленованої рівнини, сформованої на міоценових відкладах. Рельєф території представлений переважно субгоризонтальними та пологонахиленими рівнинами правобережної заплави, денудаційно-ерозійних схилів р.Лозуватка та вододілу р.Лозуватка - р.Жовта (притока Інгульця) (том 1, а.с. 51-55).

Заказник загальнодержавного значення «Грушеватський» є складовою світової системи природоохоронних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною. Зазначена інформація науковців і фахівців у природоохоронній сфері підтверджують визначну роль лісового заказника «Грушеватський» в екосистемі України, важливе суспільне значення збереження його території у первинному стані.

За висновком Інституту географії НАН України від 29.12.2020 №01-03/227 та картографічними матеріалами, земельна ділянка із кадастровим номером 1224587000-01-001-0304, що перебуває у приватній власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 знаходиться в межах східної частини лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський», створеного відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР № 500 від 28.10.1974 р. «Про створення заказників загальнодержавного значення в Українській РСР» зі змінами від 07.01.1985 №5.

Таким чином, з наданих суду доказів вбачається, що земельна ділянка площею 0,2248 га, із кадастровим номером 1224587000:01:001:0328 входить до складу виділу 3 кварталу 90 Ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Грушеватський», що належить до земель державного лісового фонду і входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду.

Отже, із вищевказаних письмових доказів, вбачається, що надана відповідачам земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду та до земель природно-заповідного фонду, а тому її правовий режим врегульовується, окрім земельного, також лісовим та природоохоронним законодавством.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За статтею 3 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відносини в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про природно-заповідний фонд України» та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Аналогічно ст.7 ЛК України відносить ліси, які знаходяться в межах території України, до об`єктів права власності Українського народу.

Ст.4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлює, що землі заказників можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України, проте у будь-якому випадку природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Згідно зі ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до підпунктів «ґ» та «г» частини 4 цієї ж статті до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну, належать землі лісогосподарського призначення та землі під об`єктами природно-заповідного фонду, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність.

При цьому ч. 2 ст. 56 ЗК України установлено, що громадянам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Встановлення законодавством відповідного обмеження прямо впливає на оборотоздатність таких земель, під якою ст.178 ЦК України розуміє можливість об`єктів цивільних прав вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином.

Згідно з цією статтею обмежено оборотоздатними об`єктами цивільних прав є встановлені у законі об`єкти, що можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом.

Системний аналіз положень зазначених статей свідчить, що землі лісогосподарського і природоохоронного призначень державної форми власності обмежені в обороті, оскільки вибути із такої власності та із володіння законного власника - держави, не можуть.

Надана відповідачам земельна ділянка належить до земель державної власності, перебуває у постійному користуванні ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», яке в подальшому передано ДП «Петриківське лісове господарство», відноситься до земель державного лісового фонду та входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду, а отже відноситься до тих земель, які згідно зі ст. 178 ЦК України, ст.ст.56, 84 ЗК України, не можуть бути надані у приватну власність громадянину для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2020 у справі № 316/1416/17, де судом надано оцінку питанню здійснення будівництва на земельній ділянці, розташованій у заказнику, та встановлено, що зміна цільового призначення земельної ділянки природно-заповідного фонду і втрата нею відповідного статусу можуть здійснюватися виключно із дотриманням Закону України «Про природно-заповідний фонд України». У цій справі Верховний Суд дійшов висновку про неможливість будівництва на території заказника, який є об`єктом природно-заповідного фонду. Також суд вказав, що Україна в особі компетентних органів зобов`язана дотримуватися взятих на себе міжнародних зобов`язань, які, зокрема передбачають створення та забезпечення функціонування об`єктів природно-заповідного фонду. До таких міжнародних договорів, серед іншого, відносяться Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 04.10.1988 № 6673-ХІ), Конвенція про охорону біологічного різноманіття (ратифікована Законом України від 29.11.1994 № 257/94-ВР), Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі /Бернська конвенція/ (ратифікована Законом України від 29.10.1996 №436/96- ВР), Європейська ландшафтна конвенція (ратифікована Законом України від 07.09.2005 №2831-ІV).

Відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 141 ЗК України установлено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки, у випадках визначених Законом.

Статтею 149 ЗК України в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, було установлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною 9 цієї ж статті було визначено, що вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

Отже законодавцем визначено, що вилучення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб, а також земель природно-заповідного фонду, належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, листом №8220/0/2-21 від 16.03.2021 року Секретаріат Кабінету Міністрів України повідомив Дніпропетровську обласну прокуратуру, що Кабінет Міністрів не володіє інформацією щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у користуванні Державного підприємства «Верхньодніпровське лісове господарство».

Таким чином, Вишнівською селищною радою в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника відповідно до положень земельного законодавства, що діяли станом на час виникнення спірних правовідносин - держави в особі Кабінету Міністрів України, та постійного землекористувача - ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» спірну земельну ділянку з земель лісогосподарського призначення і природно-заповідного фонду та передано її у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Крім того, відведення за рахунок державного лісового фонду земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення цієї ділянки всупереч ч.1 ст.20 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України без необхідних погоджень органів контролю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу II «Землі України» ЗК України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

У постанові від 03.09.2020 у справі № 911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.

Тобто вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом компетентного органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, лісового, природоохоронного та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів.

Стаття 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлює обмеження щодо видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, серед яких немає забудови. Використання таких територій можливе лише у спосіб, який не суперечить їх цільовому призначенню, а також встановленим вимогам щодо їх охорони і відтворення.

Згідно зі ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.8 ст. 118 ЗК України, в редакції яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 3 ст. 186-1 ЗК України, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення, а також земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду, підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно листа Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 26.10.2020 №2-6733/0/261-20, проект землеустрою або інша землевпорядна документація стосовно лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський» не розроблялася. /а.с.49-50, том №1/

Також, законодавство встановлює особливий порядок втрати територіями статусу об`єкта природно-заповідного фонду. Так, для зміни меж, категорії та скасування статусу територій природно-заповідного фонду потребується дотримання такої ж процедури, яка встановлена статтями 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» для створення цих об`єктів, а також погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та наявність відповідного експертного висновку, який би засвідчив втрату територією тієї природоохоронної, наукової, естетичної чи іншої цінності, яка стала підставою для її заповідання.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що Вишнівською селищною радою прийнято оскаржуване рішення за відсутності погодження Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської облдержадміністрації, з порушенням вимог ст.ст. 20, 118, 186-1 ЗК України, ст.ст.51-54 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» та усупереч встановленого мораторію на вилучення земель, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств.

Окрім того, відповідно до ст.150 ЗК України землі природно-заповідного фонду відносяться до особливо-цінних земель, припинення права постійного користування на які з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Згідно вимог ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 16, 21 ЦК України, ст.152 Земельного кодексу України, одним зі способів захисту цивільних прав є визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування.

Згідно з п. а) ч. 2 ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи, що рішення Вишнівської селищної ради від 11.04.2018 №506-30/VІІ в частині надання спірної земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 стосується земель лісового та природно-заповідного фондів, розпоряджатися якими не уповноважений вказаний орган місцевого самоврядування та які не можуть бути передані у приватну власність поза волею розпорядника (відповідно до положень законодавства в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) - Кабінету Міністрів України, суд вважає, що таке рішення суперечить ст.ст. 116, 141, 149, 150 ЗК України та порушує інтереси держави, що, згідно зі ст.ст. 16, 21 ЦК України, ст.ст. 152, 155 ЗК України, є підставою для визнання його незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Доводи Вишнівської селищної ради про те, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація не є власником спірної земельної ділянки, а тому не вправі вимагати усунення перешкод у користуванні суд відхиляє, оскільки згідно ч. 5 ст. 122 ЗК України (в редакції, чинній на час подачі позову) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельної ділянки, що не входить до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно з ч. 8 ст. 122 ЗК України (в редакції, чинній на час подачі позову) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, розпорядження земельними ділянками, що знаходяться у державній власності за межами населених пунктів здійснюється обласними державними адміністраціями, а повноваження Уряду розповсюджуються лише на земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження.

Крім того, 27.05.2021 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким викладено ст.149 ЗК України у іншій редакції.

Так, стаття 149 ЗК України (в редакції, чинній на час подачі позову) передбачає, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально";

Отже, згідно з наведеними приписами, вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісового фонду та перебуває у постійному користуванні ДП «Петриківське лісове господарство», і передання у власність такої ділянки належить до повноважень Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Посилання Вишнівської селищної ради на наявність таких повноважень у Кабінету Міністрів України, на підставі ч. 9 ст. 149 ЗК України є недоречним, оскільки на час подачі позову до суду вказана норма втратила чинність.

За таких обставин, є необґрунтованим посилання відповідача про те, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація є неналежним позивачем у справі.

Щодо вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку суд зазначає наступне.

Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, визначає, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19.

Враховуючи викладене, для забезпечення Дніпропетровській обласній державній адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки із кадастровим номером 1224587000:01:001:0304, суд вважає за необхідне усунути перешкоди у користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації прав власності на земельну ділянку, площею 0,1109 із кадастровим номером 1224587000:01:001:0304, яка розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області, проведеної за ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на підставі рішення державного реєстратора.

Щодо вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом повернення її у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації з правом постійного користування ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», в подальшому ДП «Петриківське лісове господарство», з незаконного володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Статтею 391 Цивільного кодексу України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на вилучення, зміну цільового призначення та надання у користування всупереч вимог Земельного кодексу України, є неможливим (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладено у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц щодо земель водного фонду).

Отже, зайняття спірної земельної ділянки із порушенням положень ЗК України та ЛК України необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, а також пункти 81, 90 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 911/3574/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3579/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3311/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3897/17, від 05.02.2020 у справі №911/3310/17, від 03.09.2020 у справі №911/3449/17).

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

При визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати, що право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації є визнання незаконним та скасування рішення Вишнівської селищної ради № 506-30/VІІ від 11.04.2018 та зобов`язання повернути земельну ділянку належному власнику - Дніпропетровській обласній державній адміністрації з правом постійного користування Державного підприємства «Петриківське лісове господарство».

Таким чином, не заслуговують на увагу доводи Вишнівської селищної ради, викладені у відзиві, щодо обраного позивачем способу захисту.

Щодо обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, згідно якого поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так,пунктом 3вказаного Рішеннясуд взагальному,не пов`язуючипоняття зконкретними нормами,які підлягаютьтлумаченню,вказує,що державніінтереси закріплюютьсяяк нормамиКонституції України,так інормами іншихправових актів.Інтереси державивідрізняються відінтересів іншихучасників суспільнихвідносин.В основіперших завждиє потребау здійсненнізагальнодержавних дій,програм,спрямованих зазахист суверенітету,територіальної цілісності,державного кордонуУкраїни, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «Еаst/Wеst Аllіаnсе Lіmіtеd» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення нетреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

З огляду на зазначене землі лісового фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для громадської і житлової забудови, в тому числі будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення, їх подальшого надання у приватну власність для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд грубо порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

За таких обставин, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про повернення спірної земельної ділянки із власності ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та передачі у власність громадянину земель лісового фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Вказане є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення даного позову.

Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Виходячи із вищевикладених норм законодавства та аналізуючи положення ст.122 Земельного кодексу України, єдиним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатись землями лісогосподарського призначення на території П`ятихатського району у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, є Дніпропетровська обласна державна адміністрація.

Таким чином, реалізація правомочностей щодо розпорядження об`єктами права державної власності, у тому числі спірною земельною ділянкою, належить органу державної влади, яким у спірних правовідносинах є Дніпропетровська обласна державна адміністрація.

У подальшому, Дніпропетровська обласна прокуратура 09.11.2020 за № 15/3-57 вих. 20 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації направила повторний лист, у якому з посиланням на норми земельного законодавства вказала, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація є належним розпорядником вказаної земельної ділянки. У відповідь на вказаний лист Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації повідомлено, що 90 квартал П`ятихатського лісництва ДП «Верхньодніпровський лісгосп», дійсно є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, та обласна адміністрація є розпорядником цих земель, проте про вжиті заходи цивільно-правового характеру інформацію не надано.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідачів підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 6810 гривні 00 копійок, по 1362 гривень 00 копійок з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст.12,81,141,263-265,289ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимогиДніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Дніпропетровської державної адміністрації, державного підприємства «Петриківське лісове господарство» до Вишнівської селищної ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку задовольнити.

Усунути перешкоди власнику державі в особі Кабінету Міністрів України та Дніпропетровської обласної державної адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1109 га із кадастровим номером 1224587000:01:001:0304, яка розташована на території Вишнівської селищної громади Кам`янського району (П`ятихатського району) Дніпропетровської області, шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,1109 га, кадастровий номер 1224587000:01:001:0304, що розташована на території Вишнівської селищної громади Кам`янського району (П`ятихатського району) Дніпропетровської області, проведену за ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) по 1/4 за кожним, на підставі рішення державного реєстратора П`ятихатської районної державної адміністрації Шевченка М.В. № 41332336 від 30.05.2018, з одночасним припиненням речових прав на вказану земельну ділянку ОСОБА_3 (номер запису про право власності 26366166), ОСОБА_4 (номер запису про право власності 26366394), ОСОБА_5 (номер запису про право власності 26366492), ОСОБА_6 (номер запису про право власності 26366452).

Усунути перешкоди власнику державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1109 га із кадастровим номером 1224587000:01:001:0304, яка розташована на території Вишнівської селищної громади Кам`янського району (П`ятихатського району) Дніпропетровської області, шляхом її повернення у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, з правом постійного користування Державного підприємства «Петриківське лісове господарство», з незаконного володіння ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Стягнути з Вишнівської селищної ради, код ЄДРПОУ 04338517, юридична адреса: вулиця Центральна, 47, смт. Вишневе, Кам`янський район, Дніпропетровська область, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Дніпропетровської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02909938, юридична адреса: проспект Дмитра Яворницького, 38, місто Дніпро, понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6810 (шість тисяч вісімсот десять) гривень 00 копійок, по 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривень 00 копійок з кожного відповідача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА


Суд	Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	27.02.2024
Оприлюднено	26.03.2024
Номер документу	117872276
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Павловська І. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 27.02.2024 по справі 190/998/21ЖОВТОВОДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —190/998/21

Рішення
від 27.02.2024 по справі 190/998/21
ЖОВТОВОДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ