Рішення

від 25.03.2024 по справі 233/452/24

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/452/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря судового засідання Франчук А. О., представника позивача Бабіча В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Бабіч Володимир Олексійович, до Інспектора ВБДР УПП в Харківській області ДПП Кузнецова Дениса Сергійовича, Департаменту патрульної поліції, третя особа Управління патрульної поліції в Харківській області про оскарження постанови у справ про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

23.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора ВБДР УПП в Харківській області ДПП Кузнецова Д. С., Департаменту патрульної поліції, третя особа Управління патрульної поліції в Харківській області про оскарження постанови у справ про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, в якому просить:скасувати постановуСерії БАД№ 000928про накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі від14.01.2024;закрити провадженняу справіна підставіп.1ч.1ст.247КУпАП узв`язку ізвідсутністю подіїі складуадміністративного правопорушення;стягнути зДепартаменту патрульноїполіції зарахунок бюджетнихасигнувань,понесені нимвитрати посплаті судовогозбору заотримання професійноїправничої допомоги.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що 14 січня 2024 року Інспектором ВБДР УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Кузнецовим Денисом Сергійовичем (далі Відповідач 1) відносно нього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії БАД № 000928 (далі - Постанова).

Відповідно до змісту Постанови йому інкримінується порушення п. 2.1. «г» ПДР України, ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух», у зв`язку з чим його було визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн.

З огляду на обставини справи, наявність у нього всіх необхідних документів для здійснення регулярних пасажирських перевезень, встановлених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», висловлює категоричну незгоду з законністю підстав для винесення оскаржуваної Постанови, вважає її незаконною, а факти, які зазначені в ній такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а від так, Постанова підлягає скасуванню за відсутності складу правопорушення.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. У свою чергу, ст. 9 КУпАП дає визначення адміністративного правопорушення як протиправної винної дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

По-перше, зазначає, що іншими учасниками справи не оспорюється та обставина, що він працює водієм автобуса та 14.01.2024 здійснював регулярні пасажирські перевезення за міжобласним автобусним маршрутом «Бахмут Харків». Ці пасажирські перевезення виконуються АТ «Костянтинівське АТП 11409» (код ЄДРПОУ 03113911) на підставі Дозволу НМ №000099, Витягу з Дозволу УТБ №000163 та Паспорту автобусного маршруту регулярних перевезень «Бахмут Харків», який 27.04.2017 було погоджено з Відділом УПД ГУНП у Донецькій області. З огляду на термін дії вищезазначених дозвільних документів, зазначає, що згідно із пункту 4-1 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою КМУ №1081 від 03.12.2008, договір або дозвіл, строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Таким чином, на момент складання оскаржуваної постанови, Дозвіл НМ №000099, Витягу з Дозволу УТБ №000163 були чинними.

Вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів регулюються Порядком розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 №278 (далі Порядок №278).

Пунктом 1.2 Порядку №278 визначено, що: А) перевізник - юридична або фізична особа, яка на підставі одержаної ліцензії надає послуги з перевезення пасажирів автобусами; Б) схема автобусного маршруту - нанесена на карту автомобільних доріг відповідної місцевості або на її фрагмент чи на план міста або на його фрагмент лінія шляху проходження маршруту.

Відповідно до п. 1.3. Порядку №278, автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

Згідно з п. 2.1 Порядку №278, паспорт маршруту регулярних пасажирських перевезень включає, зокрема, схему маршруту, копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів, графік режиму праці та відпочинку водіїв, таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником тощо.

Складові паспорта маршруту регулярних перевезень виготовляються в кількості, необхідній для забезпечення організації перевезень, та зберігаються в перевізника (п. 2.10 Порядку №278).

Затвердження паспорта діючого автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 1) здійснюється перевізником (п. 2.13 Порядку №278).

Пунктом 3.4. Порядку №278 установлено, що уповноважений підрозділ Національної поліції України розглядає протягом 30 днів та в цей самий строк погоджує паспорти маршрутів (у частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) за умови дотримання вимог безпеки перевезень або надає обґрунтовану письмову відповідь із зазначенням причин відмови в погодженні.

Згідно із встановленої форми, відмітка про погодження уповноваженим підрозділом Національної поліції України паспорту автобусного маршруту регулярних пасажирських перевезень робиться на титульному аркуші відповідного паспорту маршруту, проставлення відповідної відмітки на окремих аркушах схеми маршруту, що є складовими паспорту маршруту не передбачена вимогами чинного законодавства.

У зв`язку з чим, зазначає, що наявний у матеріалах справи паспорт автобусного маршруту «Бахмут Харків» відповідає вимогам чинного законодавства, а його складові, виготовлені у вигляді фотокопій надавалися для перевірки інспектору ОСОБА_2 .

Також зауважив, що з системного аналізу вищезазначених нормативних актів вбачається, обов`язок саме перевізника - АТ «Костянтинівське АТП 11409» здійснювати необхідні узгоджувальні процедури з уповноваженим підрозділом Національної поліції України, а не на водія автобусу.

По-друге. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001 № 1306 (надалі ПДР).

Згідно з п.1.9 ПДР особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.140 КУпАП та зазначено, що він порушив п. 2.1 «Г» ПДР, який зобов`язує водія маршрутних транспортних засобах мати, зокрема, схему маршруту та розклад руху та інші документи, визначенні чинним законодавством України; ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка зобов`язує водія автобуса мати посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух», яким визначені повноваження Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Диспозиція ч. 2 ст. 140 КУпАП передбачає відповідальність за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.

З системного аналізу ч. 2 ст. 140 КУпАП, вочевидь вбачається, що ця норма є бланкетною та не розкриває у повній мірі об`єктивну сторону адміністративних правопорушень, а тому потребує конкретизації шляхом зазначення у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності норм закону (конкретний пункт, статтю, частину статті відповідного нормативного акту), порушення яке ставиться у вину особі.

З диспозиції ч. 2 ст. 140 КУпАП суб`єктами правопорушень, передбачених цією нормою, (в цьому випадку - порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування), можуть бути лише особи, які зобов`язані погоджувати з уповноваженим підрозділом Національної поліції здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.

Зі змісту статті 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» вбачається, що водій автобуса при перевезенні пасажирів зобов`язаний: виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування і технічної експлуатації автобуса; мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством; дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса; приймати, розміщати та видавати багаж пасажирам на зупинках, передбачених розкладом руху; стежити за виконанням пасажирами своїх обов`язків та безпечним розміщенням ними багажу і ручної поклажі в автобусі; оголошувати назви зупинок і час стоянки на них; здійснювати висадку пасажирів у відведеному для цього місці в разі заправлення автобуса паливом під час виконання перевезень; вживати необхідних заходів для безпеки пасажирів у разі виникнення перешкод для руху на маршруті (туман, ожеледь тощо), які не дають змоги продовжити поїздку, а також у разі вимушеної зупинки автомобільного транспортного засобу на залізничному переїзді; зупиняти автобус за сигналом контролера, виконувати його вказівки та сприяти у здійсненні контролю. Натомість із системного аналізу законодавства, яке регулює здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування, погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування покладається на перевізника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Цей термін також відповідає Порядку №278.

Таким чином, з системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов`язки водія, зазначені у ст. 40 Закону України «Про автомобільний транспорт», корелюються з обов`язками п. 2.1 «Г» ПДР та не суперечать ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», проте не відповідають складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП, оскільки він не є суб`єктом, уповноваженим згідно чинного законодавства узгоджувати з органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.

Крім того, в оскаржуваній Постанові суть правопорушення викладена, як «керування водієм транспортним засобом, що здійснював пасажирські перевезення за маршрутом м. Харків м. Костянтинівка та не мав при собі схеми маршруту руху, паспорту маршруту, погоджених з уповноваженим органом Національної поліції», в той час як ч. 2 ст. 140 КУпАП не містить такого складу правопорушення, а чинне законодавство не вимагає у водія наявності паспорту маршруту.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 зробив висновок про те, що сама постанова про адміністративне правопорушення не може розцінюватись як беззаперечний доказ вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Системний аналіз ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП свідчить про те, що наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення підлягають доказуванню передбаченим законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з`ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності, постанова у справі повинна бути законною та обґрунтованою.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести: А) зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; Б) технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); В) докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів; Г) опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Отже, з огляду на вищевикладене, перед притягненням його до відповідальності та складання оскаржуємої Постанови, інспектор ОСОБА_2 повинен був з`ясувати коло належних та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про вчинення інкримінуємого правопорушення та визначитися з суб`єктним составом відповідальних осіб.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому всі викладені в Протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідач Департамент патрульноїполіції подаввідзив напозовну заяву(а.с.69-76), в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 пославшись на таке.

14.01.2024 за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна 20 водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом Богдан, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював регулярні пасажирські перевезення за міжобласним автобусним маршрутом м. Харків - м. Костянтинівка.

На підставі п.2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліції», п. 2.1 Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), інспектором було висунуто вимогу до позивача про пред`явлення документів, що посвідчують його особу та відповідне право, а саме посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, а також враховуючи, що позивач керував транспортним засобом, що використовувався як маршрутний, для перевезення пасажирів, то було витребувано для пред`явлення також схему маршруту руху, паспорт маршруту, що погоджені з уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Позивачем було надано вищевказані документи, надано Дозвіл НМ №000099 (термін дії з 15.06.2017 по 14.06.2022), Витяг з Дозволу УТБ №000163 на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршрутів загального користування Бахмут - Харків (номер рейсу 221 - прямий, 222 - зворотній) та Паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень «Бахмут - Харків», затверджений 28.04.2017.

Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затверджено Постановою КМУ №1081 від 03.12.2008.

Відповідно до п.4.1 Порядку, договір або дозвіл, строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Продовження строку дії договору можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору.

Відповідно до п. 20 Порядку, організатор укладає з переможцем конкурсу договір про виконання функцій робочого органу. Строк дії договору встановлюється за домовленістю між організатором та робочим органом, але не більш як на три роки.

Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05. 2010 № 278.

Відповідно до п. 4.1 - 4.4 вказаного вище Порядку, паспорт автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень оформлюється на строк дії договору про перевезення пасажирів між замовником послуг та перевізником. У разі продовження строку дії договору про перевезення паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень переглядається комісією, зазначеною в пункті 2.9 розділу II цього Порядку, на відповідність умовам перевезень. За результатами перегляду комісія складає акт про можливість подальшого застосування паспорта, який підшивається до паспорта маршруту. Після складання акта про можливість подальшого застосування паспорта маршруту регулярних спеціальних перевезень він подається організатору перевезень для внесення відповідних змін до журналу обліку погоджених паспортів маршрутів регулярних спеціальних перевезень. Паспорти маршрутів регулярних спеціальних перевезень з періодичністю не рідше ніж раз на два роки підлягають перегляду відповідними організаторами перевезень та підрозділами Державтоінспекції на предмет відповідності відомостей, внесених до паспорта маршруту, вимогам безпеки та умовам перевезень. За результатами перегляду складається відповідний акт, який підшивається до паспорта маршруту.

Схема маршруту є невід`ємною частиною паспорту маршруту, згідно пункту 2.1 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 № 278: паспорт маршруту включає: схему маршруту; характеристику маршруту, у тому числі відомості щодо усіх залізничних переїздів, через які проходить автобусний маршрут (у разі їх наявності); копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів; графік режиму праці та відпочинку водіїв; таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень; список пасажирів (для регулярних спеціальних перевезень), перевезення яких передбачено договором про регулярні спеціальні перевезення та які застраховані в установленому законодавством порядку (крім маршрутів регулярних спеціальних перевезень у межах населеного пункту та маршрутів, що виходять за межі території населеного пункту, протяжність яких не більше ніж 50 кілометрів, а також туристично-екскурсійних перевезень); відомості про зміни на маршруті; умови здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень); акт відповідності паспорта автобусного маршруту умовам здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень); договір про надання послуг (для регулярних спеціальних перевезень); відомості про виявлені порушення умов здійснення перевезень пасажирів, що розміщуються на зворотному боці титульного аркуша паспорта (для регулярних спеціальних перевезень).

Пункту 2.1 «г» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР): водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил.

Згідно із статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» повинні бути такі документи: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Основним нормативним документом, який регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки є Закон України «Про дорожній рух», згідно ст. 52-3 якого, до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать погодження поданих у встановленому порядку маршрутів руху пасажирського транспорту.

Таким чином, погодження паспорту маршруту є важливим комплексом робіт по забезпеченню безпеки пасажирських перевезень, мірою контролю власників ділянок вулично-шляхової мережі, по яких проходять автобусні маршрути, щодо відповідності їх стану правилам нормам та стандартам в сфері безпеки дорожнього руху.

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт»: автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев`ять з місцем водія включно; автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів; регулярні пасажирськіперевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Таким чином, схема маршруту руху є невід`ємною частиною паспорту маршруту. Паспорт маршруту руху повинен бути погоджений з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Наданий позивачем паспорт маршруту руху Бахмут - Харків, станом на 14.01.2024 не є чинним. З наданих позивачем документів не вбачається, що дію паспорту маршруту руху було продовжено, оскільки відсутній акт про можливість подальшого застосування даного паспорту.

Крім того, Позивач здійснював пасажирські перевезення за маршрутом Костянтинівка - Харків, що підтверджується відеозаписом. Погоджену схему маршруту руху Костянтинівка - Харків ані на місці розгляду, ані до позовної заяви позивачем не додано.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про дорожній рух» цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт; регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Згідно із ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Статтею 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водій автобуса зобов`язаний, зокрема, мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством; дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса.

Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 №278.

Так, відповідно до п. 1.3 Порядку автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень,

- таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України (п. 1.4 Порядку).

Згідно з п. 2.12 Порядку, паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень (у частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) погоджується уповноваженим підрозділом Національної поліції України.

Відповідно до п. 32.1 ПДР з органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху. Особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, пунктом 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до ч. 2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Відповідно доч.2ст.140КУпАП запорушення визначеногозаконодавством порядкупогодження зуповноваженим підрозділомНаціональної поліції:встановлення рекламоносіїв,технічних засобіворганізації дорожньогоруху,проведення будь-якихробіт наавтомобільних дорогах,вулицях,залізничних переїздах;розроблення проектноїдокументації набудівництво,реконструкцію іремонт автомобільнихдоріг,вулиць,залізничних переїздівта об`єктівдорожнього сервісу;здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування встановлено відповідальність - накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, інспектор, встановивши, що ця подія має цілісний склад адміністративного правопорушення, у відповідності до статті 278 КУпАП, розпочав підготовку до розгляду справи.

Після завершення підготовки до розгляду справи, інспектор, керуючись статями 279, 280 КУпАП, розпочав відносно позивача розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 140 КУпАП.

Позивачеві в повному обсязі роз`ясненні його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, про що позивачем було поставлено власний підпис в графі № 8 оскаржуваної постанови.

В ході розгляду справи позивач надав усні пояснення, які інспектором було оцінено в ході розгляду справи, будь-яких клопотань позивач не заявляв.

За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251,252,268,278, 279,280 КУпАП, інспектором встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП, тому була винесена постанова серії БАД № 000928 від 14.01.2024.

При винесенні цієї постанови, інспектор керувався положеннями ПДР та КУпАП, Законом України «Про дорожній рух» та Законом України «Про автомобільний транспорт», в постанові чітко описано правопорушення, яке було скоєне водієм, а тому він діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права.

Позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив (а.с.91-93), в якій зазначив, що з системного аналізу п. 1 ст. 247 КУпАП України вочевидь вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що у свою чергу, повинно бути доведено шляхом надання доказів.

З наданого Відповідачем відеозапису з нагрудної камери Інспектора ВБДР УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Кузнецова Д. С. вочевидь вбачається, що на вимогу останнього ОСОБА_1 були пред`явлені в повному обсязі документи, на підставі яких виконуються регулярні пасажирські перевезення за маршрутом «Харків-Бахмут», у тому числі Паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень «Бахмут Харків».

Цей факт Відповідачами не оспорюється, ба більше, визнається, що Дозвіл НМ №000099 та Витягу з Дозволу УТБ №000163 є діючими на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування, з огляду на положення пункту 4-1 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою КМУ №1081 від 03.12.2008 (надалі Порядок №1081).

Вищезазначений відеозапис переконливо свідчить, що під час здійснення перевірки, Інспектор ВБДР УПП в Харківській області ДПП старший лейтенант поліції Кузнецов Д. С. проігнорував наявність у ОСОБА_1 Паспорту автобусного маршруту регулярних перевезень «Бахмут Харків» з підстав, що: А) він був погоджений Відділом УПД ГУНП у Донецькій області, а не уповноваженим підрозділом поліції у Харківській області; Б) таке погодження відбулось 27.04.2017 і його потрібно було «оновити», тобто розробити та затвердити новий паспорт автобусного маршруту.

Відповідна позиція знайшла своє відображення у Відзиві на позовну заяву.

Він категорично з цим не погоджується з огляду на таке. Вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів регулюються Порядком розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 №278 (далі Порядок №278).

Відповідно до п. 1.4. Порядку №278, схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України.

З системного аналізу п. 2.2. Порядку №278 вбачається, що схема міжміського автобусного маршруту виготовляється на карті автомобільних доріг чи фрагменті карти автомобільних доріг України з нанесенням лінії проходження маршруту. На схемах міжміських маршрутів умовними знаками позначаються населені пункти, якими проїздить автобус, без зазначення вулиць та додатково наводяться схеми проїзду через районні та обласні центри, де розкладом руху передбачається заїзд на автостанцію. Автостанції, початковий та кінцевий пункти маршруту (зупинки) за маршрутом відмічаються на схемі маршруту із зазначенням їх назв. При розробці схеми маршруту враховують, що відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських автобусних маршрутів загального користування повинно здійснюватися тільки з територій автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху. Затвердження паспорта діючого автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 1) здійснюється перевізником (п. 2.13 Порядку №278).

З системного аналізу Порядку №278 вбачається відсутність законодавчо визначеного обов`язку автомобільного перевізника, яким є АТ «Костянтинівське АТП 11409», переоформлення паспорту автобусного маршруту, у випадку його продовження на підставі п. 4-1 Порядку №278, таким чином, наявний у матеріалах справи Паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень «Бахмут Харків» є діючим та таким, що відповідає вимогам законодавства, що складає правове підґрунтя спірних правовідносин.

Щодо звинувачень Відповідачів у здійсненні регулярних пасажирських перевезень за маршрутом «Костянтинівка Харків», а не «Бахмут Харків», зазначає, що п. 201 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМУ від 18.02.1997 №176 надає автомобільному перевізнику у період воєнного стану в Україні право скорочувати шлях проходження на міжміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), що передбачений розкладом руху, до зупинки, яка розташована найближче до межі територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Отже, з урахуванням Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, скорочення АТ «Костянтинівське АТП 11409» маршруту не призвело до порушення чинного законодавства та не потребує додаткових узгоджень з будь-якими органами державної влади та/або розроблення додаткових документів. Наведене вище узгоджується з принципом правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості та однозначності правових норм, зокрема, передбачуваності (прогнозованості) законодавчої політики в соціальній сфері та стабільності правових норм як відсутності частого внесення змін до нормативно-правових актів.

Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій та правовідносин, що виникають. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини ступінь чіткості, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів-яка в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини,- значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється даний закон, а також кількості та статусу тих, кому цей закон адресований (рішення у справі Вогт (Vogt v. Germany) від 02 вересня 1995р.). Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право.

Посилання Відповідачів на відсутність акту про можливість подальшого застосування паспорту автобусного маршруту регулярних перевезень «Бахмут Харків», як обов`язкової передумови його чинності, не повинно заслуговувати на уваги, оскільки не відповідає змісту спірних правовідносин, а стосується виключно регулярних спеціальних перевезень.

Так, згідно п. 4.2. Порядку №278, у разі продовження строку дії договору про перевезення паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень переглядається комісією, зазначеною в пункті 2.9 розділу II цього Порядку, на відповідність умовам перевезень.

За результатами перегляду комісія складає акт про можливість подальшого застосування паспорта, який підшивається до паспорта маршруту.

Діючий Порядок №278 чітко відокремлює вимоги до оформлення паспортів регулярних пасажирських перевезень та регулярних спеціальних перевезень, а від так, зважаючи на здійснення регулярних пасажирських перевезень за міжобласним маршрутом «Харків Бахмут» на підставі дозвільних документів, позиція Відповідачів, покладена в основу заперечення законності позовних вимог є хибною та такою, що суперечить діючому законодавству та свідчить про порушення ст. 19 Конституції України.

Поряд з цим, його твердження, що він не є суб`єктом, уповноваженим згідно чинного законодавства узгоджувати з органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами Відповідачами не спростовано.

Відповідач - Інспектора ВБДР УПП в Харківській області ДПП Кузнецов Д.С. відзив на позовну заяву не подав.

Третя особа Управління патрульної поліції в Харківській області письмових пояснень на позов не подало.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 січня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 , як такий, що не відповідав вимогам ст.161 КАС України, залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків (а.с.31-32).

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26.01.2024 відкрито провадження у цій справі, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.39-40).

Представник позивача Бабіч В. О. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач Інспектор ВБДР УПП в Харківській області ДПП Кузнецов Д. С., представник відповідача Департаменту патрульної поліції, представник третьої особи Управління патрульної поліції в Харківській області, будучи належним чином сповіщеними про дату, час та місце розгляду справи, у судове засіданні не прибули, причини неявки не повідомили, їх неявка згідно із ч.3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд прийшов до таких висновків.

Судом установлено, що постановою серії БАД № 000928 від 14.01.2024 у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за ч.2 ст.140 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340,00 грн (а.с.9).

Як убачається із оскаржуваної постанови, 14 січня 2024 року о 12 годині 30 хвилин за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна 20 водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом Богдан, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював регулярні пасажирські перевезення за міжобласним автобусним маршрутом м. Харків - м. Костянтинівка та не мав при собі погодженої схеми маршруту з уповноваженим підрозділом національної поліції, чим порушив п.п.2.1. «г» ПДР України, ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух», ст. 39 Закону України «Про автомобільній транспорт».

З наданого відповідачем відеозапису з нагрудної камери Інспектора ВБДР УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Кузнецова Д. С. (а.с.89) вбачається, що 14.01.2024 на вимогу працівника поліції позивачем були пред`явлені документи, на підставі яких виконуються регулярні пасажирські перевезення за маршрутом «Харків Бахмут», у тому числі Паспорт автобусного маршруту регулярних переведень «Бахмут Харків». Однак, відповідачем зазначені документи не були взяті до уваги з тих підстав, що: 1) Паспорт автобусного маршруту був погоджений Відділом УПД ГУНП у Донецькій області, а не уповноваженим підрозділом поліції у Харківській області; 2) таке погодження відбулося 27.04.2017 і його потрібно було «оновити», тобто розробити та затвердити новий паспорт автобусного маршруту.

Отже, з поданих сторонами заяв по суті убачається, що у цьому випадку спірними питаннями є:

-належність позивача до суб`єкту за ч.2 ст. 140 КУпАП;

-чинність дозвільних документів на здійснення пасажирських перевезень.

Даючи оцінку оскаржуваній постанові суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заправиламист.7 КУпАПніхтонеможебути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, якапосягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначеност. 245 КУпАП.

Відповідно дост. 222 КУпАПоргани Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку,правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, частина друга ст. 140.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Статтею 280 КУпАПвизначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно дост. 251 КУпАП,доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїмвнутрішнімпереконанням,що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2). Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.3).

Відповідно до ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності діють змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1). Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2).

За ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частина 2 ст. 140 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у порушенні визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.

Відповідно до ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух» до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать, зокрема, погодження поданих у встановленому порядку маршрутів руху пасажирського транспорту.

Пунктом1.2Порядку розробленнята затвердженняпаспорта автобусногомаршруту,затвердженого НаказомМіністерства транспортута зв`язкуУкраїни 07.05.2010№ 278(далі Порядок),визначено,що перевізник-юридична абофізична особа,яка напідставі одержаноїліцензії надаєпослуги зперевезення пасажирівавтобусами; схема автобусного маршруту - нанесена на карту автомобільних доріг відповідної місцевості або на її фрагмент чи на план міста або на його фрагмент лінія шляху проходження маршруту.

Відповідно до п. 1.3 Порядку, автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

Відповідно до п. 1.4. Порядку, схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України.

Згідно із п. 2.1 Порядку № 278, паспорт маршруту регулярних пасажирських перевезень включає, схему маршруту, копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів, графік режиму праці та відпочинку водіїв, таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником тощо.

Складові паспорту маршруту регулярних перевезень виготовляються в кількості, необхідній для забезпечення організації перевезень, та зберігаються в перевізника (п. 2.10 Порядку).

Затвердження паспорту діючого автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 1) здійснюється перевізником (п. 2.13 Порядку).

Пунктом 3.4 Порядку встановлено, що уповноважений підрозділ Національної поліції України розглядає протягом 30 днів та в цей самий строк погоджує паспорти маршрутів (у частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) за умови дотримання вимог безпеки перевезень або надає обґрунтовану письмову відповідь із зазначенням причин відмови в погодженні.

Отже,суб`єктом правопорушення,передбаченого ч.2ст.140КУпАП щодопорушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування є перевізник,тобто юридична або фізична особа, яка на підставі одержаної ліцензії надає послуги з перевезення пасажирів автобусами.

Судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових правовідносинах з ПАТ «Костянтинівським АТП 11409», де працює водієм, що не є спірним у цій справі.

Доказів про те, що позивач ОСОБА_1 , в розумінні п. 1.2 Порядку є перевізником, та є особою, до обов`язків якої належить погодження схеми маршруту з уповноваженим підрозділом Національної поліції, відповідачем не надано та про наявність таких доказів не зазначено.

Отже, ОСОБА_1 , як водій, який керував автобусом, не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП

Затаких обставин, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАД № 000928 від 14.01.2024 відносно ОСОБА_1 підлягає скасування, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За встановлених судом фактичних обставин у справі та висновків суду щодо неналежності позивача до суб`єкту складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КУпАП, що є безумовною та самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови, оцінку іншим доводам сторін в частині чинності дозвільних документів суд не надає.

Отже, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом установлено, що при подачі до суду позову стороною позивача сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн, а тому, оскільки судом прийнято рішення про задоволення позову в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати необхідно компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст.ст. 139, 245, 246, 271, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ,адреса: АДРЕСА_1 ),представник позивача ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ,адреса: АДРЕСА_2 )до ІнспектораВБДР УППв Харківськійобласті ДППКузнецова ДенисаСергійовича (адреса:61033,Харківська область,м.Харків,вул.Шевченка,буд.315А),Департаменту патрульноїполіції (ЄДРПОУ40108646,адреса:03048,м.Київ,вул.Федора Ернста,буд.3),третя особаУправління патрульноїполіції вХарківській області(адреса:61033,Харківська область,м.Харків,вул.Шевченка,буд.315А)про оскарженняпостанови усправ проадміністративне правопорушенняу сферідорожнього руху,зафіксовані нев автоматичномурежимі задовольнити .

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАД № 000928 від 14січня 2024року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 140 КУпАП скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 140 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Повне судове рішення складено 25 березня 2024 року.

Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Каліуш