Рішення

від 14.03.2024 по справі 601/3546/23

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №601/3546/23

Провадження № 2/601/162/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого Мочальської В.М.,

за участю секретаря Домінської І.В.,

представника позивачки адвоката Музика-Дубравсього В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременці у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Почаївської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

УСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року адвокат Музика-Дубравський В.А., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Почаївської міської ради про визнання права власності на спадкове майно за заповітом.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

23 серпня 2023 року приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Тернопільської області Чирці В.Д. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстроване в реєстрі за № 1777, відповідно до якого спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,05 га, надану спадкодавцю для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та площею 0,47 га, надану для ведення підсобного господарства, які розташовані в с. Будки Кременецького району Тернопільської області, нотаріусом відмовлено, оскільки спадкоємцем не пред`явлено документи, які підтверджують факт приналежності майна спадкодавцеві.

Представник позивачки зазначив, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України) та посилався на постанову Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №227/3750/19.

За таких обставин представник позивачки просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: на земельну ділянку площею 0,05 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та на земельну ділянку площею 0,47 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с. Будки Кременецького району Тернопільської області.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, роз`яснено право на подачу відзиву на позов, зустрічного позову, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив. Копію ухвали надіслано сторонам.

22.01.2024 від представника позивачки адвоката Музики-Дубравського В.А. надійшло клопотання про витребування доказів - спадкової справи.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 січня 2024 року клопотання представника позивачки адвоката Музики-Дубравського В.А. про витребування доказів задоволено.

16.02.2024 від приватного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу Осієвської О.М. надійшли завірені копії спадкової справи 3/2023, заведеної після ОСОБА_2 .

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 лютого січня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 год. 30 хв. 14.03.2024.

02.03.2024 від представника позивачки адвоката Музики-Дубравського В.А. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 08 березня 2024 року заяву представника позивачки адвоката Музики-Дубравського В.А. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судовому засіданні представник позивачки адвокат Музика-Дубравський В.А. підтримав позов з підстав, наведених ним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, відзив на позов до суду не подав.

В судовому засіданні встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Почаївською міською радою 22 грудня 2022 року.

23 серпня 2023 року приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Осієвською О.М. видано ОСОБА_1 , як спадкоємцю після смерті ОСОБА_2 , свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 , яке зареєстроване в реєстрі за № 1777.

25 серпня 2023 року постановою приватного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу Осієвською О.М. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, оскільки спадкоємцем не пред`явлені документи, які підтверджують факт приналежності майна спадкодавцеві.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових від 23.08.2023 ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 29-19-0.211-3173/2-23 від 12.09.2024 відомості про державні акти на земельні ділянки площами 0,05 та 0,47 га ОСОБА_2 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та для ведення особистого підсобного господарства, які розташовані в с. Будки Кременецького району Тернопільської області не віднайдено.

Рішенням третьої сесії Будківської сільської ради двадцять другого скликання №15 від 25.05.1995 року земельна ділянка площею 0,05 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельна ділянка площею 0,47 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с. Будки Кременецького району Тернопільської області, були передані ОСОБА_2 у приватну власність.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.

Так, положеннями ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 п.7 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У судовому засіданні встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 не набула права власності на спірні земельні ділянки згідно зі ст. 125 ЗК України, а тому підстави для визнання за позивачкою права власності на спірні земельні ділянки відсутні.

З огляду на встановлені обставини позов до задоволення не підлягає.

Суд зауважує, що у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 розпочала процедуру приватизації земельних ділянок, оскільки рішенням третьої сесії Будківської сільської ради двадцять другого скликання №15 від 25.05.1995 року земельна ділянка площею 0,05 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельна ділянка площею 0,47 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с. Будки Кременецького району Тернопільської області, були передані ОСОБА_2 у приватну власність, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , набула право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали ОСОБА_2 на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України, а тому позивачка має право на завершення приватизації спірних земельних ділянок в порядку спадкування.

Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі.

Посилання представника позивачки у позовній заяві на те, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України) суд вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1 таке право у визначеному законом порядку не набула, а за змістом цієї статті суд може лише підтвердити уже існуюче право, набуте раніше на законних підставах.

Аргументи представника позивачки у позовній заяві про те, що слід врахувати висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 суд відхиляє, адже фактичні обставини у наведеній представником позивачки справі та у справі, яка розглядається, не однакові.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України).

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.258,263-265,273, 352, 354ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В позові - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_2 .

Представник позивачки: адвокат Музика-Дубравський Василь Анатолійович, місце знаходження, АДРЕСА_3.

Відповідач: Почаївська міська рада, місцезнаходження вул. Возз`єднання, 16 м. Почаїв Кременецького району Тернопільської області, ЄДРПОУ 14052785.

Повний текст рішення виготовлено 22 березня 2024 року.

Головуючий