Повістка

від 19.03.2024 по справі 914/1938/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. Справа №914/1938/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.,

СуддівБойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.,

представники сторін не викликались,

розглянувши заяву Приватного підприємства ПРОТЕРМС про відшкодування витрат на правничу допомогу, надану під час розгляду

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю МАККОМ від 18.09.2023 (вх. суду від 20.09.2023 №01-05/2958/23)

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023, повний текст рішення складено 29.08.2023, (суддя Березяк Н.Є., м. Львів)

у справі № 914/1938/23

за позовом: Приватного підприємства ПРОТЕРМС, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МАККОМ, м. Львів,

про: стягнення заборгованості у розмірі 158 959,79 грн

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Приватне підприємство Протермс звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Макком заборгованості у розмірі 158 959,79 гривень.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Макком на користь Приватного підприємства Протермс 158 959,79 грн основного боргу та 2 684,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору. При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов?язань в частині поставки товару.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАККОМ на користь Приватного підприємства ПРОТЕРМС витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МАККОМ залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 у справі №914/1938/23 залишено без змін.

23.02.2024 через систему Електронний суд позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 3 000, 00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. До відзиву на апеляційну скаргу б/н від 04.10.2023 (вх. суду від 09.10.2023 №01-04/6667/23) додано ордер про надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, детальний опис наданих ПП ПРОТЕРМС послуг в суді апеляційної інстанції, копія платіжної інструкції №32 від 02.10.2023 про оплату послуги адвоката згідно рахунку №057404 від 29.09.2023 на суму 3 000, 00 грн та копія додатку №4 до договору №16/23 від 19.05.2023 згідно з яким адвокатом Качмар А.І. зроблено наступне: складання та подання відзиву на апеляційну скаргу (3 год на суму 3 000, 00 грн.) у суді.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі №914/1938/23 розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення призначено без виклику представників сторін.

Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту положень ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 - 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування ст. 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Також, Верховний Суд зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Відповідач не скористався правом на подання заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Як вбачається з матеріалів даної справи після ухвалення Західним апеляційним господарським судом постанови від 15.12.2023, позивач звернувся 26.02.2024 із заявою про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Матеріалами справи підтверджено, що під час розгляду справи апеляційним судом інтереси позивача представляла адвокат Качмар А.І. на підставі ордеру на надання правової допомоги №1233040 від 04.10.2023, виданого згідно з договором №16/23 від 19.05.2023.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до відзиву на апеляційну скаргу б/н від 04.10.2023 (вх. суду від 09.10.2023 №01-04/6667/23) додано ордер про надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, детальний опис наданих ПП ПРОТЕРМС послуг в суді апеляційної інстанції, копія платіжної інструкції №32 від 02.10.2023 про оплату послуги адвоката згідно рахунку №057404 від 29.09.2023 на суму 3 000, 00 грн та копія додатку №4 до договору №16/23 від 19.05.2023 згідно з яким адвокатом Качмар А.І. зроблено наступне: складання та подання відзиву на апеляційну скаргу (3 год на суму 3 000, 00 грн.) у суді.

Також копію відзиву б/н від 04.10.2023 (вх. суду від 09.10.2023 №01-04/6667/23) до якого додані вищезазначені документи та копію заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 3 000, 00 грн надіслано відповідачу у справі.

Додані позивачем докази відповідають визначеним ч. 1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» необхідним доказам, що підтверджують надання адвокатських послуг і слугують підставою для їх стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідач не скористався правом на подання заперечень щодо поданої заяви.

За змістом пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, з урахуванням фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем до відшкодування за рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000, 00 грн є співмірними по відношенню до наданих адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу належить задоволити та відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного підприємства ПРОТЕРМС від 23.02.2024 (вх. суду від 26.02.2024 №01-05/559/24) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №914/1938/23 задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАККОМ (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 59А, кв.73, код ЄДРПОУ 31362979) на користь: Приватного підприємства ПРОТЕРМС (79053, м. Львів, вул. Наукова, буд. 41, кв. 55, код ЄДРПОУ 19325526) 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану в апеляційному суді.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строки та в порядку, які визначені статтями 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.03.2024

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

Суддя С.М. Бойко

Суддя Г.Г. Якімець