Постанова

від 19.03.2024 по справі 910/21574/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. Справа№ 910/21574/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Матвійчук А.С., ордер СВ № 1074642 від 22.01.2023;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від прокуратури: не з`явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради

на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2023

у справі № 910/21574/21 (суддя - Стасюк С.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна"

до комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівська обласна державна адміністрація

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівська міська рада

за участю Чернігівської обласної прокуратури

про стягнення 35 048 757,12 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Фрезеніус Медикал Кер Україна" (далі - Фрезеніус) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської міської ради та комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради (далі - Лікарня) про солідарне стягнення 35 048 757,12 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі в порушення законодавчих норм та домовленостей не виконали зобов`язання з оплати наданих позивачем медичних послуг пацієнтам, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 35 048 757,12 грн за період наданих послуг з 01.01.2019 по 31.03.2020.

01.12.2022 до господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині солідарного стягнення з Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівської міської ради (а.с. 24-28 том 5).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2022 (а.с. 35-38 том 5) вказану заяву задоволено; закрито провадження у справі у частині позовних вимог до Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівської міської ради. Суд вирішив повернутися на стадію підготовчого провадження та передати матеріали справи за підсудністю до господарського суду Чернігівської області.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 (а.с. 62-64 том 5) вказану ухвалу господарського суду скасовано в частині передачі матеріалів справи за підсудністю до господарського суду Чернігівської області та справу передано до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2023 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівську обласну державну адміністрацію та Чернігівську міську раду (а.с. 72-74 том 5).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Фрезеніус зазначав, що обов`язок надавати хворим нефрологічного профілю, які є мешканцями м. Чернігів, лікування методом гемодіалізу у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 на суму 35 048 757,12 грн ґрунтується на обов`язках позивача, як закладу охорони здоров`я, передбачених Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", які в добровільному порядку відповідачем не були сплачені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2023 позов задоволено та стягнуто з комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради на користь ТОВ "Фрезеніус Медикал Кер Україна" 35 048 757,12 грн заборгованості, 525 731,36 грн судового збору та 135 339,27 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зазначено, що відповідач не здійснив закупівлю послуг у спірний період, а позивач не міг припинити надавати життєво необхідні медичні послуги тим самим пацієнтам, які не були переведені до іншого медичного закладу, а отже з 01.01.2019 по 31.03.2020 між сторонами фактично продовжували існувати зобов`язальні відносини, які не були оформлені окремим письмовим договором, однак не проведення процедури закупівлі, яке сталось не з вини позивача, не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання обов`язків з оплати послуг (15 126 процедур вартістю 2 317,12 грн за 1 медичну послугу), які були надані позивачем.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначав, що не є стороною (підписантом) Протоколу щодо реалізації проекту по створенню діалізного медичного центру в м. Чернігові від 03.09.2009, Угоди про реалізацію проекту по створенню діалізного центру у м. Чернігові від 19.11.2009, Меморандуму про врегулювання проблемних питань з іноземними інвесторами, які реалізують проект зі створення діалізного центру в Чернігівській області, підписаного 24.05.2012, а отже не пов`язаний умовами зазначених документів і не приймав зобов`язань перед позивачем з реалізації домовленостей, досягнутих з Чернігівською обласною державною адміністрацією чи її структурними підрозділами. Щодо посилання позивача на "Обласну програму забезпечення населення Чернігівської області спеціалізованою медичною допомогою на 2016-2020 роки" (далі - програма) відповідач повідомив, що жодних зобов`язань за цією програмою на себе також не приймав і матеріали справи не містять первинну документацію, яка складається сторонами в момент або після виконання господарської операції.

На переконання скаржника, вимога позивача про стягнення коштів у спірний період без договорів та без відповідних бюджетних асигнувань відповідача є безпідставною. Крім того, замовленню медичних послуг та укладенню договору про надання медичних послуг за рахунок бюджетних коштів має передувати проведення публічної закупівлі за процедурами визначеними Законом України "Про публічні закупівлі", адже встановлення договірних відносин поза процедурою публічної закупівлі суперечить законодавству. Водночас з 2018 року замовником послуг з медичного обслуговування населення може бути лише Національна служба здоров`я України, що не було враховано судом першої інстанції під час розгляду спору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, у складі колегії суддів: Станік С.Р. (головуючий), Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 09.11.2023.

28.09.2023 до суду надійшла заява позивача про відвід колегії суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 визнано заяву Френзеніус про відвід колегії суддів від розгляду справи необґрунтованою та передано матеріали справи для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою щодо розгляду заяви про відвід суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023, у складі колегії суддів: Пантелієнко В.О. (головуючий), Доманська М.Л., Отрюх Б.В., відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід колегії суддів Станіка С.Р., Шаптали Є.Ю., Тищенко О.В. від розгляду справи.

07.11.2023 до суду надійшло клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

08.11.2023 до суду надійшов відзив позивача із запереченнями на апеляційну скаргу.

09.11.2023 до суду надійшла заява позивача про вирішення питання судових витрат після прийняття рішення.

09.11.2023 до суду надійшла заява позивача про відсутність підстав для здійснення подальшого представництва прокурором інтересів держави в суді (а.с. 86-89 том 6).

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначав, що із закриттям провадження в частині вимог до Чернігівської обласної державної адміністрації відпала підстава, з якої прокурор вступав у дану справу в суді першої інстанції, оскільки ризики порушення інтересів держави у цій справі відсутні.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання колегія суддів враховує, положення ч. 3 ст. 53 ГПК України згідно якої у визначених законом випадках прокурор, зокрема, може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті. При цьому, відповідач звертався до Чернігівської обласної прокуратури із листом № 01-04/240 від 01.02.2022 про розгляд даної справи (а.с. 51 том 4).

09.11.2023 до суду надійшли додаткові пояснення позивача щодо висновків Верховного Суду у подібних справах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 заяву колегії суддів Станіка С.Р. (головуючий), Шаптали Є.Ю., Тищенко О.В. про самовідвід від розгляду справи задоволено та передано матеріали справи для здійснення визначення складу суду автоматизованою системою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2023, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 16.01.2024.

15.01.2024 до суду надійшло клопотання третьої особи-1 про розгляд справи за відсутності представника.

15.01.2024 до суду надійшло клопотання позивача про приєднання постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 відкладено розгляд справи на 27.02.2024.

22.01.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про участь представника в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 задоволено вказане клопотання.

20.02.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про участь представника в режимі відеоконференції

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 задоволено вказане клопотання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024, у зв`язку з технічною неможливістю проведення судового засідання, розгляд справи призначено на 19.03.2024

19.03.2024 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом... Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.

Зважаючи на те, що явка учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, розгляд справи вже неодноразово відкладався, позиція учасників справи викладена письмово і сторони повідомлені належним чином про розгляд апеляційної скарги (а.с. 194-200 том 6), тож колегією суддів не встановлено обставин згідно яких спір не може бути вирішений в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні, яке відбулось 19.03.2024, відповідач просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення апелянта, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2009 між компанією Фрезеніус Медікал Кер АГ Ко. КГаА та ТОВ "Фрезеніус Медикал Кер Україна" та Чернігівською обласною державною адміністрацією підписано Протокол про наміри щодо реалізації проекту по створенню діалізного медичного центру у м. Чернігів (далі - Протокол; а.с. 29-34 том 1), відповідно до умов якого, враховуючи значне збільшення діагностованих випадків хронічної ниркової недостатності (далі - ХНН), недостатню кількість центрів по обслуговуванню хворих, зростання кількості хворих з ХНН в Чернігівській області та м. Чернігові, Фрезеніус зобов`язується на власний ризик та за власні кошти у відповідності з умовами цього договору забезпечити реалізацію проекту по створенню діалізного медичного центру в м. Чернігові, схваленого і затвердженого в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 1.2 Протоколу Чернігівська обласна державна адміністрація після введення Центру в експлуатацію згідно положень чинного законодавства України і після отримання Фрезеніус всіх передбачених чинним законодавством України дозвільних документів і ліцензій в межах повноважень, вживає всі необхідні заходи для направлення в Центр, обумовлену окремим договором кількість діалізних хворих, і забезпечує здійснення оплати за проведене Фрезеніус лікування методом гемодіалізу в межах бюджетних коштів, розпорядником по яких є Облдержадміністрація, згідно з умовами окремих договорів, що укладаються між сторонами або між Фрезеніус і іншими, визначеними Облдержадміністрацією, розпорядниками бюджетних коштів для реалізації даного проекту.

У пункті 2.2.4 Протоколу визначено, що оплата за проведення Фрезеніус лікування хворих методом гемодіалізу здійснюється Облдержадміністрацією або третіми особами (лікувальними установами), які знаходяться в сфері управління відповідно Облдержадміністрації на підставі окремих договорів, що укладаються в установленому порядку.

Пунктом 3.1 Протоколу визначено, що цей проект набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє впродовж десяти років.

19.11.2009 між Фрезеніус та Управлінням охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації укладено Угоду про реалізацію проекту по створенню діалізного медичного центру в м. Чернігів (далі - Угода; а.с. 35-44 том 1), відповідно до умов якої Фрезеніус зобов`язується на власний ризик та за власні кошти у відповідності з умовами цієї угоди забезпечити реалізацію проекту по створенню діалізного медичного центру в м. Чернігові, схваленого і затвердженого в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно пункту 1.2 Угоди Управління охорони здоров`я після введення центру в експлуатацію згідно положень чинного законодавства України і після отримання Фрезеніус всіх передбачених чинним законодавством України дозвільних документів і ліцензій в межах повноважень, вживає всі необхідні заходи для направлення в центр, обумовлену окремим договором кількість діалізних хворих, і забезпечує здійснення оплати за проведене Фрезеніус лікування методом гемодіалізу в межах бюджетних коштів, згідно з умовами окремих договорів, що укладаються між сторонами або між Фрезеніус і іншими, визначеними Управлінням охорони здоров`я, розпорядниками бюджетних коштів для реалізації даної угоди.

У пункті 2.2.4 Угоди визначено, що оплата за проведення Фрезеніус лікування хворих методом гемодіалізу здійснюється розпорядниками коштів, визначеними Управлінням охорони здоров`я Чернігівської області на підставі окремих договорів, що укладаються в установленому порядку.

В межах реалізації зазначеного проекту у 2010 році силами Фрезеніус у м. Чернігові побудований та діє діалізний медичний центр. Позивач зазначав, що послуги гемодіалізу є безкоштовними для пацієнтів, оскільки лікування хворих здійснюється виключно за рахунок бюджетних коштів, а відтак саме держава в особі уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування взяла на себе зобов`язання направляти хворих в згаданий медичний центр та забезпечувати здійснення оплати за проведене позивачем лікування. Водночас, специфіка гемодіалізу полягає в тому, що такі медичні послуги повинні надаватися безперервно і не можуть призупинятися, однак як вказував позивач, в ході зазначеного партнерства були випадки несвоєчасного розрахунку перед позивачем за надані послуги.

З метою розв`язання нагальних проблем із забезпечення лікування хворих методом гемодіалізу дорученням Президента України № 1-1/795 від 03.04.2012 (а.с. 127 том 1), зокрема, доручено голові Чернігівської обласної державної адміністрації вжити у встановленому порядку заходів щодо врегулювання проблемних питань з іноземними інвесторами, які реалізують проекти зі створення діалізних центрів в Черкаській та Чернігівській областях.

24.05.2012 між Чернігівською обласною державною адміністрацією та Фрезеніус було укладено Меморандум про врегулювання проблемних питань з іноземними інвесторами, які реалізують проект зі створення діалізного центру в Чернігівській області (далі - Меморандум; а.с. 129-131 том 1), метою якого є врегулювання проблемних питань з іноземними інвесторами зі створення діалізного центру в Чернігівській області в частині надання медичної послуги хворим з хронічною хворобою нирок V ст., забезпечення рівноправного та справедливого доступу громадян до медичних послуг, усвідомлюючи необхідність наближення спеціалізованої медичної допомоги до населення і забезпечення її на рівні сучасних стандартів надання амбулаторної допомоги зазначеній категорії хворих.

У пункті 3.1 Меморандуму погоджено, що Фрезеніус надає спеціалізовані медичні послуги хворим з хронічною хворобою нирок V ст. за рахунок коштів місцевого бюджету в межах видатків, передбачених на цю мету на відповідний рік, без будь-яких додаткових витрат з боку Чернігівської області.

Метою Меморандуму є врегулювання проблемних питань з іноземними інвесторами в частині надання медичної послуги хворим з хронічною хворобою нирок V ст. При цьому, Чернігівська обласна державна адміністрація визначила свій статус як суб`єкта, що реалізує державну політику в галузі охорони здоров`я, організовує роботу лікувально-профілактичних закладів з надання медичної допомоги населенню, що узгоджується зі змістом ст. 22 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

У відповідності до пунктів 3.1, 3.2 Меморандуму Чернігівська обласна державна адміністрація зобов`язана була здійснювати організаційні заходи щодо створення в лікувально-профілактичних закладах області дієвої, прозорої системи відбору та направлення хворих, які потребують лікування методом гемодіалізу.

Згідно п. 3.3 Меморандуму Фрезеніус та Чернігівська обласна державна адміністрація зобов`язувалися укласти договір про надання медичних послуг, чого так і не було здійснено, так як уповноваженим замовником у подальшому було визначено лікарню, яка протягом багатьох років була стороною договорів з позивачем.

За ініціативи Чернігівської обласної державної адміністрації було затверджено "Обласну програму забезпечення населення Чернігівської області спеціалізованою медичною допомогою на 2016-2020 роки" (а.с. 133-142 том 1), розробником та відповідальним виконавцем якої було Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, а учасниками, зокрема, виконавчий комітет Чернігівської міської ради і Лікарня. Метою цієї програми було вирішення проблем та удосконалення надання медичної допомоги нефрологічного профілю, в тому числі, в діалізному медичному центрі Фрезеніус у м. Чернігів і гарантовано фінансове забезпечення за рахунок бюджетних коштів.

Лікарня, як юридичний замовник послуг, безпосередньо посилалася на доручення Президента України та Меморандум, проводячи останню закупівлю послуг у Фрезеніус на початку 2017 року.

Натомість, відповідач та треті особи, які раніше визнавали проблему з оплати послуг за гемодіаліз, ініціювали її вирішення, підписували Меморандум, спрямовували цільові бюджетні кошти та проводили закупівлі/укладали договори, згодом ставлять під сумнів юридичне значення відповідних дій та документів.

З 2012 року лікування методом гемодіалізу хворих на ХХН V стадії здійснюється на підставі договорів про надання медичних послуг, які позивач укладав виключно з лікарнею як уповноваженим суб`єктом у сфері охорони здоров`я. Проблеми з розрахунком за фактично надані позивачем процедури гемодіалізу існували з початку діяльності медичного центру у м. Чернігів і не знаходили свого остаточного вирішення протягом 10 років, аж до 01.04.2020, допоки статус уповноваженого від імені держави замовника таких послуг набула Національна служба здоров`я України (далі - НСЗУ).

23.01.2017 між Фрезеніус та Лікарнею було укладено договір про надання медичних послуг № 1 (а.с. 153-160 том 1), а в подальшому - додаткові угоди № 1 та № 2 до нього (а.с. 164-165 том 1).

Відповідно до пункту 10.1 договору сторони домовилися, що на підставі ст. 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) умови цього договору застосовуються до відносин, які виникли до його укладення.

З огляду на це, 03.02.2017 Фрезеніус і лікарня підписали акт № 1 про надання медичних послуг до договору № 1 від 23.01.2017 (а.с. 166 том 1) та звіт про надання медичних послуг (а.с. 167-171 том 1), яким підтвердили те, що за період з 12.05.2016 по 16.12.2016 Фрезеніус надав, а Лікарня прийняла послуги у сфері лікарської практики (медичне лікування амбулаторне в клініках методом гемодіалізу, в тому числі у режимі онлайн гемодіафільтрації) у вигляді 8 134 процедур на суму 16 699 590,04 грн.

Після цього, закупівля відповідних послуг відповідачем не здійснювалася і договори з Фрезеніус не укладалися, однак послуги хворим на ХХН продовжували надаватися у медичному центрі Фрезеніус.

У свою чергу, позивач, незважаючи на істотні затримки в оплаті за надані послуги, продовжував здійснювати лікування хворих на ХХН V стадії, маючи очікування на підписання договору, який також поширив би свою дію на попередні періоди і став би підставою для оплати, як це вже було у практиці сторін до того. Окрім цього, як стверджував позивач, припинення надання медичних послуг гемодіалізу призвело б до неминучої смерті пацієнтів, для яких життєво необхідним є проходження триразових сеансів кожного тижня і які самостійно обрали медичний центр позивача для одержання необхідних послуг гемодіалізу.

Позивач зазначив, що рішення про перенаправлення хворих на лікування в інший заклад охорони здоров`я не приймалося ані відповідачем, ані третіми особами. Позивач не отримував повідомлень про необхідність припинення надання медичних послуг, а пацієнти продовжували регулярно відвідувати медичний центр Фрезеніус у м. Чернігів тричі на тиждень і призупинити таке лікування на будь-який період було неможливо.

Зважаючи на наявну заборгованість за лікування направлених пацієнтів з числа жителів міста Чернігів, Фрезеніус з кінця 2019 року почав захищати свої права у суді. Станом на дату розгляду цієї справи господарськими судами ухвалено рішення у справах №№ 910/18970/19, 910/7765/20, 910/21181/20, які набрали законної сили, та предметом розгляду яких є подібні спірні відносини щодо стягнення на користь позивача заборгованості з відповідача за період, який передував спірному у даній справі, а саме починаючи з 01.01.2017 по 31.12.2018. Зазначеними судовими рішеннями позови Фрезеніус за попередній період задоволені та стягнуто з Лікарні, як належного відповідача, підтверджену заборгованість за надані послуги гемодіалізу в медичному центрі позивача у м. Чернігів.

За твердженням позивача, у спірний період ним було надано пацієнтам 15 126 процедур на суму 35 048 757,12 грн, що підтверджується переліком пацієнтів та кількістю наданих послуг і виписками з карт динамічного спостереження хворих (а.с. 205 том 1 - 210 том 2). Однак, оплата за такі фактично надані позивачем у період з 01.01.2019 по 31.03.2020 медичні послуги, здійснена відповідачем так і не була.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Фрезеніус зазначав, що обов`язок надавати хворим нефрологічного профілю, які є мешканцями м. Чернігів, лікування методом гемодіалізу у спірний період ґрунтується на обов`язках позивача, як закладу охорони здоров`я, передбачених Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", зокрема, статтями 5, 16, 37, 52; його публічному зобов`язанні перед хворими на ХХН V стадії, які отримують медичну допомогу у діалізному центрі м. Чернігів.

Таким чином, позивач за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 надав медичні послуги 82 пацієнтам у кількості 12 156 процедур, а за період першого кварталу 2020 року - 77 пацієнтам у кількості 2 970 процедур, що підтверджується переліком пацієнтів та кількістю наданих послуг і виписками з карт динамічного спостереження хворих.

У зв`язку із непогашенням відповідачем заборгованості за фактично надані медичні послуги гемодіалізу протягом спірного періоду на суму 35 048 757,12 грн, права позивача були порушені, що й послугувало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення даної заборгованості з відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зазначено, що відповідач не здійснив закупівлю послуг у спірний період, а позивач не міг припинити надавати життєво необхідні медичні послуги тим самим пацієнтам, які не були переведені до іншого медичного закладу, а отже з 01.01.2019 по 31.03.2020 між сторонами фактично продовжували існувати зобов`язальні відносини, які не були оформлені окремим письмовим договором, однак не проведення процедури закупівлі, яке сталось не з вини позивача, не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання обов`язків з оплати послуг (15 126 процедур вартістю 2 317,12 грн за 1 медичну послугу на загальну суму 35 048 757,12 грн), які були надані позивачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, з огляду на наступне.

Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 5 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до статті 8 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

Згідно з частиною 2 статті 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров`я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Обов`язок Фрезеніус надавати хворим нефрологічного профілю, які є мешканцями міста Чернігів, лікування методом гемодіалізу у спірний період ґрунтується на обов`язках позивача як закладу охорони здоров`я, передбачених Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", а також його публічному зобов`язанні перед хворими на ХХН V стадії, які отримують медичну допомогу у діалізному центрі м. Чернігів.

Подібний правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати від 21.01.2022 у справі № 925/1545/20 зі спору, від якого Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові № 925/872/21 від 03.11.2023 не відступив.

З 2012 року лікування методом гемодіалізу здійснювалося на підставі договорів про надання послуг, укладених із відповідачем. Після виконання останнього договору № 1 від 23.01.2017 Лікарня не ініціювала укладення договору, однак послуги продовжували надаватися Фрезеніус.

Таким чином, незважаючи на відсутність договору, укладеного у формі єдиного документа, позивач продовжував надавати послуги та розумно і передбачувано сподівався на укладення з ним наступного договору із застосуванням ст. 631 ЦК України, що відповідало попередній практиці відносин. Усталена практика взаємовідносин між позивачем та відповідачем полягала у тому, що Фрезеніус спочатку без письмового договору надавав медичну допомогу пацієнтам, а згодом відповідні правовідносини з ним оформлялись договором про надання медичних послуг із застереженням, що умови письмового договору застосовувались до відносин, які виникли до його укладення, на підставі ст. 631 ЦК України.

Наявними в матеріалах справи доказами та встановленими обставинами підтверджується безперервне лікування позивачем хворих на ХХН міста Чернігів протягом спірного періоду.

Ні заяв, ні листів щодо припинення надання позивачем послуг відповідач позивачу не направляв, також не було здійснено узгодженого переведення пацієнтів до іншого медичного закладу. Усі пацієнти, які раніше були направлені на лікування до Фрезеніус, керуючись ст. 284 ЦК України та ст. 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", реалізували свої права та бажали продовжувати лікування саме у клініці позивача, зокрема, в cпірний період.

За наведених умов позивач діяв у обставинах, коли не від нього, а від Лікарні разом з обласними і міськими органами державної влади та місцевого самоврядування залежала можливість оформлення відносин належним чином.

Оскільки відповідач не здійснив закупівлю послуг у спірний період, а позивач не міг припинити надавати життєво необхідні медичні послуги тим самим пацієнтам, які не були переведені до іншого медичного закладу, то з 01.01.2019 по 31.03.2020 між сторонами фактично продовжували існувати зобов`язальні відносини, які не були оформлені окремим письмовим договором (такий висновок вже було підтверджено в судових рішеннях у справах № 910/18970/19, № 910/7765/20, № 910/21181/20).

Отже, непроведення процедури закупівлі, яке сталось не з вини позивача, не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання своїх обов`язків з оплати послуг, які були надані позивачем. Відповідач не надав доказів того, що він звертався із запитами до головного розпорядника бюджетних коштів про надання йому необхідних асигнувань для проведення відповідних закупівель.

Позивач також посилався на те, що необхідні для розрахунку кошти були передбачені у видатках Чернігівського обласного бюджету та бюджету міста Чернігова в складі медичної субвенції за 2018, 2019 та 2020 роки (а.с. 211 том 2 - а.с. 40 том 3), тобто після закінчення дії договору № 1 від 23.01.2017, який укладався в останній раз між позивачем та відповідачем. Окрім цього, позивач є учасником обласної програми забезпечення населення Чернігівської області спеціалізованою медичною допомогою на 2016-2020 роки, що надає йому право одержувати оплату за послуги, які ним були надані направленим до його медичного закладу пацієнтам.

Також відповідачу було відомо про надані державою гарантії Фрезеніус в межах інвестиційного проєкту, дію та чинність Обласної програми з питань нефрології, характер медичних послуг та факт їх безперервного надання саме позивачем.

Отже, наявні господарські позадоговірні відносини, які виникли між Фрезеніус і Лікарнею, поєднані з публічним обов`язком держави в особі органів державної влади та місцевого самоврядування, які є учасниками програми, гарантувати та забезпечувати пацієнтів послугами високоспеціалізованої медичної допомоги, тому відмова відповідача оплачувати фактично надані послуги не відповідає як меті та положенням програми, так і обов`язковості гарантування державою конституційного права громадян на медичну допомогу, враховуючи, що людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Висновок викладено в постанові об`єднаної палати від 21.01.2022 у справі № 925/1545/20 зі спору, що виник з подібних правовідносин, від якого Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові № 925/872/21 від 03.11.2023 не відступив.

У постанові № 925/872/21 від 03.11.2023 Верховний Суд також зазначив, що лікування Фрезеніус хворих проводиться зазвичай на підставі договору, укладеного з уповноваженим суб`єктом, який здійснює оплату за надані послуги за рахунок бюджетних коштів. При цьому послуги гемодіалізу є безкоштовними для пацієнтів - хворих на ниркову недостатність V стадії, лікування яких відбувається виключно за рахунок бюджетних коштів (аналогічний висновок викладено в постанові об`єднаної палати від 21.01.2022 у справі № 925/1545/20), у зв`язку з чим об`єднана палата погодилась з доводами Фрезеніус, що висока вартість і необхідність безперервного отримання пацієнтами процедур зобов`язує державу та місцеві органи влади в особі уповноважених розпорядників бюджетних коштів створювати покращені умови для ефективного і доступного медичного обслуговування, та, як наслідок, оплачувати вартість лікування на користь того закладу охорони здоров`я, який фактично надав послуги хворим за направленнями комунальних закладів охорони здоров`я.

Наведене свідчить про обов`язок відповідача погасити існуючу заборгованість за спірний період, оплативши позивачу вартість фактично наданих послуг.

Разом з тим, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Несплата наданих послуг за відсутності бюджетних коштів у відповідача є необґрунтованою, оскільки на підставі статті 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 129 від 02.03.2011 затверджено "Методику розрахунку вартості лікування хворих на хронічну хворобу нирок із застосуванням гемодіалізу", яка визначає механізм формування вартості лікування хворих на ХХН V стадії із застосуванням амбулаторного гемодіалізу. Дана Методика є обов`язковою для державних та комунальних закладів охорони здоров`я.

Відповідно до розрахунку вартості лікування хворих на ХХН V стадії із застосуванням гемодіалізу від 27.12.2018, здійсненого за згаданою методикою, фактична вартість 1 процедури в медичному центрі позивача у місті Чернігові становить 2 131,66 грн (а.с. 172-202 том 1).

Наказом позивача № 37 від 31.12.2018 (а.с. 203 том 1) була затверджена вартість однієї процедури на 2019 рік у розмірі 2 548,82 грн, що включала в себе: собівартість згідно з розрахунком від 27.12.2018, скориговану на індекс інфляції та очікуваний прибуток. На 2020 рік ціна однієї процедури залишилася незмінною на рівні 2 548,82 грн, згідно з наказом Фрезеніус № 2/1 від 14.01.2020 (а.с. 204 том 1).

Позивачем за основу розрахунків взята вартість однієї процедури у сумі 2 317,12 грн, яка була розрахована лише на підставі розрахунку вартості, скоригованого на індекс інфляції без врахування комерційної складової у вигляді очікуваного прибутку. Отже, ціна 1-єї медичної послуги, в межах спірного періоду, становить 2 317,12 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у період з 01.01.2019 по 31.03.2020 надав медичні послуги у загальній кількості 15 126 процедур, що підтверджується переліком пацієнтів та кількістю наданих послуг, виписками з карт динамічного спостереження хворих та копіями направлень/виписок з медичних карт хворих на лікування (а.с. 205 том 1 - 210 том 2).

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я (далі - МОЗ) України та Національної академії медичних наук України № 280/44 від 11.05.2011; наказу МОЗ України № 89 від 11.02.2016, якими затверджені уніфіковані клінічні протоколи надання медичної допомоги хворим із ХХН V стадії, які лікуються гемодіалізом відповідне лікування передбачає регулярне проходження процедур тричі на тиждень мінімум по чотири години. При цьому, вимогою законодавства України є те, що лікування хворих на ХХН V стадії здійснюється виключно за рахунок бюджетних коштів.

Тому, медичні послуги гемодіалізу є безкоштовними для пацієнтів, які їх отримують. У свою чергу, держава зобов`язана оплачувати вартість лікування тому закладу охорони здоров`я, який надав послуги хворим. Особливість медичних послуг гемодіалізу виключає можливість заперечувати державою їхню потребу, корегувати фактичний обсяг чи кількість пацієнтів, у той час як ціна однієї процедури має розраховуватися на підставі методики МОЗ України.

Так, згідно з листом Державної установи "Інститут нефрології національної академії медичних наук України" № 04/71 від 23.03.2020 (а.с. 27 -28 том 1):

- лікування хворих на хронічну хворобу нирок V стадії не підпадає під дію п. 1.7 Порядку організації медичного обслуговування та направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, затвердженого наказом МОЗ № 646 від 05.10.2011;

- направлення на гемодіаліз здійснюється лікарем нефрологом (вторинний або третинний рівень) після вже проведених ним обстежень, консультацій та (за потреби) госпіталізації та при встановленому діагнозі ХХН V стадії - тобто, незворотна втрата функції нирок. Процедури амбулаторного гемодіалізу з наявним діагнозом ХХН V стадії призначаються пожиттєво;

- припинення надання лікування методом гемодіалізу призводить до швидкої смерті пацієнта. Ненадання закладом охорони здоров`я відповідної допомоги можливо лише за умови узгодженого переведення в інший лікувальний заклад, в якому є можливість надавати таке лікування. Всі інші випадки можна розцінювати як ненадання медичної допомоги;

- направлення на гемодіаліз здійснюється за згоди пацієнта. Вибір закладу лікування відбувається виходячи з фактичних можливостей забезпечення необхідною медичною допомогою в конкретній адміністративно-територіальній одиниці та бажання пацієнта;

- направлення на гемодіаліз є безстроковим.

Отже, видані направлення на лікування залишалися чинними як для пацієнтів, так і для позивача в межах спірного періоду, оскільки надання послуг із гемодіалізу має безперервний характер.

На переконання позивача, уповноваженим суб`єктом на проведення з ним розрахунків є Лікарня, яка направляла позивачу більшість пацієнтів для надання медичної допомоги. Також, позивач послався на укладені в період з 2012 по 2017 рік між позивачем та Лікарнею договори про надання медичних послуг, згідно з якими Лікарня замовляла та оплачувала, а позивач надавав послуги з медичного амбулаторного лікування в клініках методом гемодіалізу, в тому числі у режимі онлайн гемодіафільтрації.

У постанові № 925/872/21 від 03.11.2023 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що наразі сформовано усталені правові висновки з питання застосування положень Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" при вирішенні спорів про стягнення з органів місцевого самоврядування та комунальних закладів охорони здоров`я, які є уповноваженими розпорядниками бюджетних коштів, вартості медичних послуг з гемодіалізу, фактично наданих Фрезеніус за направленнями зазначених закладів у рамках виконання цільових державних чи регіональних (обласних і районних) програм, але в позадоговірних відносинах, що зумовлено їх бездіяльністю щодо дотримання процедур закупівлі, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", тобто в разі, якщо договори про закупівлю таких послуг у певний період з реальним надавачем медичних послуг не укладалися (див. постанову об`єднаної палати від 21.01.2022 у справі № 925/1545/20 та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 925/1833/15, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20, від 24.02.2022 у справі № 925/1547/20, від 09.06.2022 у справі № 910/21181/20, від 14.06.2022 у справі № 910/18970/19, від 14.07.2022 у справі № 910/7765/20). Суть зазначених правових висновків Верховного Суду, від яких об`єднана палата не вбачає підстав відступати, полягає в покладанні обов`язку з відшкодування вартості фактично наданих медичних послуг з гемодіалізу чітко визначеної категорії пацієнтів (хворих на ХХН V стадії) на комунальні заклади охорони здоров`я незалежно від того, чи вказані послуги надавалися медичним закладом приватної форми власності поза межами процедур закупівлі, оскільки їх надання відбувалося за направленнями комунальних закладів з урахуванням особливого характеру медичних послуг з гемодіалізу (безперервність, життєвонеобхідність і пожиттєвість) з метою недопущення порушення конституційних прав і гарантій громадян у сфері охорони здоров`я, позаяк життя та здоров`я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З наведених підстав, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно відсутності його обов`язку зі сплати наданих позивачем медичних послуг пацієнтам, а отже вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 35 048 757,12 грн правомірно були задоволені судом першої інстанції.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-4 статті 126 ГПК України унормовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути обґрунтованим та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2019 між адвокатським об`єднанням "Лекс`Юс" (виконавець) та Фрезеніус (замовник) укладено договір про надання юридичних послуг № FMC 0110 (далі - договір; а.с. 119-123 том 5), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання з надання юридичних послуг.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3, 3.5.1 договору юридичні послуги в рамках цього договору, якщо інше не буде погоджено сторонами у додаткових договорах, тарифікуються за погодинними ставками, наведеними нижче (гривневий еквівалент євро за офіційним курсом НБУ на дату складання рахунку-фактури): погодинні ставки в євро: партнер - 150; адвокат - 120. Розмір та порядок розрахунків за надання послуг, передбачених п. 1.2.3 та 1.2.4 цього договору погоджуються сторонами в окремих додаткових договорах до цього договору із врахуванням того, що вартість таких послуг в суді першої інстанції не має перевищувати гривневий еквівалент: 9 000 євро. Для оплати наданих послуг виконавець надає замовнику рахунок-фактуру і акт приймання-передачі із наданням специфікації із зазначенням: власне наданих послуг, рівня спеціалістів виконавця, які надавали послуги; кількості відпрацьованих ними годин; вартості наданих послуг, розрахованих на основі індивідуальних погодинних ставок задіяних спеціалістів виконавця. Оплата рахунку-фактури виконавця є одночасно доказом надання послуг та підтвердженням їх прийняття замовником. У такому випаду наступне підписання акта приймання-передачі не є обов`язком.

20.10.2021 між адвокатським об`єднанням "Лекс`Юс" (виконавець) та Фрезеніус (замовник) укладено додатковий договір № 9 до договору (а.с. 125 том 5), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу з представництва інтересів у господарських судах всіх інстанцій стосовно стягнення заборгованості за фактично надані медичні послуги медичним центром у м. Чернігів за період з 01.01.2019 по 31.03.2020 у розмірі 35 048 757,12 грн. Вартість послуг, що підлягає сплаті виконавцю, визначається відповідно до погодинних ставок, визначених у п. 3.1 договору із врахування того, що в будь-якому разі загальна вартість послуг на стадії суду першої інстанції не має перевищувати гривневий еквівалент 12 000 євро за курсом Національного банку України станом на дату виставлення рахунку.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В якості доказів здійснення витрат на послуги правничої допомоги у розмірі 406 017,80 грн позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи (а.с. 119-137 том 5):

- договір про надання юридичних послуг № FMC0110 від 01.10.2019;

- додатковий договір № 9 від 20.10.2021;

- витяги Національної асоціації адвокатів України щодо адвокатських свідоцтв;

- рахунки-фактури № 23/06/2022 від 23.06.2022 на суму 184 525,20 грн, № 09/09/2022 від 09.09.2022 на суму 146 596,40 грн та № 22/11/22 від 22.11.2022 на суму 74 896,20 грн;

- платіжні доручення № 1437 від 24.06.2022 на суму 184 525,20 грн, № 2102 від 19.09.2022 на суму 146 596,40 грн та № 2664 від 28.11.2022 на суму 74 896,20 грн;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 04.05.2023 на суму 406 017,80 грн;

- специфікацію з переліком наданих послуг професійної правничої допомоги та витраченим часом.

Згідно з частинами 5 та 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

18.05.2023 відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу (правову) допомогу (а.с. 150-152 том 5), в обґрунтування якого Лікарня зазначала, що погодинна ставка спеціалістів, яка визначена в договорі в іноземній валюті, є завищеною та більше ніж в чотири рази перевищує рекомендовану (мінімальну) ставку адвокатського гонорару за годину роботи, що встановлена рішенням Ради адвокатів Чернігівської області, частина послуг, зазначених у специфікації, не є правовою (правничою) допомогою у розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", представником позивача значно завищено час, витрачений на участь у судових засіданнях, якщо порівнювати з фактичною їх тривалістю згідно з протоколами судових засідань, також просив врахувати статус відповідача, як комунального некомерційного підприємства, у зв`язку із чим заявлена сума витрат є надмірною для Лікарні.

На переконання відповідача, обґрунтованою сумою витрат на правову допомогу є лише 5 % від заявленої позивачем суми.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, якими підтверджується надання позивачу професійної правничої допомоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений розмір витрат є непропорційним та необґрунтованим.

Так, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом та партнером час, виходячи зі змісту фактично наданих послуг, слід зазначити, що спір у даній справі не є складним та не потребує значного часу для вивчення нормативного регулювання та судової практики, враховуючи аналогічні справи за позовами Фрезеніус. Разом з цим, відповідач є комунальним некомерційним підприємством (медичним закладом), який фінансуються, у тому числі, за рахунок місцевого бюджету, що у випадку задоволення клопотання позивача у повному обсязі, становитиме надмірний тягар для Лікарні.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену ціну позову та розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг фактично наданих послуг, а також наявність клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що клопотання позивача про відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи підлягає частковому задоволенню у розмірі 135 339,27 грн.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, тож апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі № 910/21574/21 і підстав для його скасування або зміни не має.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі № 910/21574/21 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі № 910/21574/21 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/21574/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.03.2024.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук