Постанова

від 20.03.2024 по справі 910/18748/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2024 р. Справа№ 910/18748/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Шебельник К.П. (поза межами приміщення суду);

від відповідача: Сегал Є.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор-Агро»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 року

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор-Агро»

про забезпечення позову у справі

у справі №910/18748/23 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор-Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно-Агротрейд»

про стягнення 9 961 152, 00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеватор-Агро» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно-Агротрейд» (далі - відповідач) про стягнення 9 961 152,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати послуг позивача як експедитора за договором транспортного експедирування №525/1-04/2023_ТЕП від 22.09.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

08.02.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор-Агро» надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Зерно-Агротрейд» і заборонити вчинення дій, спрямовані на їх відчуження, в межах суми позову 9 821 148,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор-Агро» про забезпечення позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеватор-Агро» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 року у справі №910/18748/23 та ухвалити нове рішення суду, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, за твердженням скаржника, відповідач не заперечує факт надання послуг позивачем, а лише частково не погоджується з розміром оплати за надані послуги, наполягаючи на необхідності застосування вартості послуги за ціною 700 грн вагон/доба.

Разом з цим, відповідач у добровільному порядку з моменту виникнення спору між сторонами не здійснив на користь позивача оплату в сумі, яка відповідачем не заперечується.

Крім того, представник скаржника зазначив, що після надходження позовної заяви у справі (07.12.2023 року) відповідач вчинив дії щодо обтяження рухомого майна, що, на думку позивача, додатково може свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на створення перешкод у виконанні майбутнього рішення суду.

Водночас, за твердженням скаржника, суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 03.03.2023 року у справі №905/448/22.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі № 925/652/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Глорія» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024 року у справі № 925/652/23.

06.03.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник відповідача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду без змін.

При цьому, представник відповідача, зокрема зазначив, що судом першої інстанції було правомірно встановлено, що позивачем не було надано жодних доказів та обґрунтувань у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову.

Крім того, за твердженням представника відповідача, застава рухомого майна на яку посилається позивач є частиною запланованої господарської діяльності не лише відповідача, а всієї групи компаній, що входять в Агропромхолдинг «Астарта - Київ» та банківської установи АТ «Ощадбанк» з реалізації інвестиційного проекту і не може свідчити про намір щодо ухилення відповідача від виконання можливого рішення суду.

При цьому, представник відповідача зауважив, що майновий стан останнього (станом на дату звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову, на балансі підприємства обліковувались основні засоби, балансова вартість яких склала 1706382022,00 грн) свідчить про можливість безперешкодного виконання рішення суду, за умови ухвалення відповідного рішення судом, що підтверджується поданими доказами.

19.03.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалі справи, зокрема, виписки з банківських установ, відповідно до яких станом на 19.03.2024 року, орієнтовний залишок грошових коштів на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно - Агротрейд» складає 175000000 грн.

Колегія суддів розглянувши дане клопотання, відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 169 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, якою унормовано загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, зазначено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

За положеннями ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження у даній справі від 26.02.2024 року апеляційним судом був встановлений строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, а також заяв, клопотань відповідно до ст.ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткових доказів та обґрунтування щодо неможливості надання їх до суду першої інстанції.

Враховуючи, що клопотання про долучення доказів до матеріалі справи заявником подано не у встановлений судом строк, колегія суддів дійшла висновку про залишення його без розгляду як таке, що заявлено з пропуском встановленого строку.

Представник скаржника в судовому засіданні 20.03.2024 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.03.2024 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, ухвалу господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Вказуючи на необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначив, що відповідач ухиляється від добровільного виконання зобов`язання з оплати послуг, які надавались на підставі договору транспортного експедирування №525/1-04/2023_ТЕП від 22.09.2023 року.

Крім того, після надходження позовної заяви у справі (07.12.2023 року) відповідач вчинив дії щодо обтяження рухомого майна, що, на думку позивача, додатково може свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на створення перешкод у виконанні майбутнього рішення суду. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, вказаним в заяві шляхом, призведе до істотного порушення прав позивача.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст. 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Згідно ст. 137 Господарського процесуального кодексу тУкраїни позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватися у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 року у справі №914/970/18.

Поряд з викладеним, відповідно до положень ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до поданої позивачем заяви про вжиття заходів забезпечення позову заявником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Наведені заявником обставини не свідчать про те, що грошові кошти та майно, наявне у відповідача можуть зникнути, зменшитися за кількістю, так само як і не доведено, що останнім вчиняються будь-які дії, спрямовані на ухилення виконання рішення суду у даній справі (у випадку його задоволення).

Твердження скаржника, що представник скаржника зазначив, що після надходження позовної заяви у справі (07.12.2023 року) відповідач вчинив дії щодо обтяження рухомого майна, що, на думку позивача, додатково може свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на створення перешкод у виконанні майбутнього рішення суду, на переконання колегії суддів, не спростовує вищевикладених висновків суду.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження відповідача викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що застава рухомого майна на яку посилається позивач є частиною запланованої господарської діяльності не лише відповідача, а всієї групи компаній, що входять в Агропромхолдинг «Астарта - Київ» та банківської установи АТ «Ощадбанк» з реалізації інвестиційного проекту і не може свідчити про намір щодо ухилення відповідача від виконання можливого рішення суду.

Майновий стан відповідача (станом на дату звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову, на балансі підприємства обліковувались основні засоби, балансова вартість яких склала 1706382022,00 грн) свідчить про можливість безперешкодного виконання рішення суду, за умови ухвалення відповідного рішення судом, що підтверджується поданими доказами.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призведе до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 року у справі № 912/1616/18 та від 26.09.2019 року у справі №917/751/19.

Заява позивача мотивована лише припущенням заявника про потенційну можливість невиконання судового рішення в майбутньому.

Таким чином, саме лише припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів у майбутньому, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Отже, позивачем не було подано належних та допустимих доказів, які б могли свідчити, що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, що відповідач не заперечує факт надання послуг позивачем, а лише частково не погоджується з розміром оплати за надані послуги, наполягаючи на необхідності застосування вартості послуги за ціною 700грн вагон/доба. Разом з цим, відповідач у добровільному порядку з моменту виникнення спору між сторонами не здійснив на користь позивача оплату в сумі, яка відповідачем не заперечується, колегія суддів не визнає переконливими доводами.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ними в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі ухвали, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор-Агро» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор-Агро» про забезпечення позову у справі у справі №910/18748/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 року у справі №910/18748/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/18748/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 22.03.2024 року.