Постанова

від 05.03.2024 по справі 910/19565/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2024 р. Справа№ 910/19565/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Тимків О.М. (ордер серія АТ №1053314 від 31.10.2023)

від відповідача: Савченко Я.О. (витяг від 26.01.2024)

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2022

у справі №910/19565/21 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом закритого акціонерного товариства "Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Укрелектроват"

до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 18 262 066, 74 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Укрелектроват"» (далі - ЗАТ «СУАПзІІ "Укрелектроват"»/позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» (далі - ДП «НАЕК "Енергоатом"»/відповідач) про стягнення 18 262 066,74 грн., з який: 12488722,15 грн. інфляційних втрат та 5 773 344,59 грн. 3% річних.

Позовні вимоги, з урахування клопотання про зміну підстав позову, обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81 встановлено та підтверджено наявність грошових зобов`язань ДП «НАЕК "Енергоатом"» перед ЗАТ «СУАПзІІ "Укрелектроват"», які відповідачем виконано не у повному обсязі, у зв`язку з чим позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму, яка стягнута за цим рішенням з урахуванням часткової сплати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2022 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь закритого акціонерного товариства "Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Укрелектроват" 5 547 026 , 81 грн. 3% річних. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на те, що виходячи із суми боргу, на яку нараховується 3% річних з урахуванням часткового погашення заборгованості, сумами для нарахування 3% річних є 63 785 098,43 грн за період з 30.11.2018 по 23.09.2021 та 29 056 748,41 грн за період з 24.09.2021 по 28.11.2021.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2022 у справі №910/19565/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог та у цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що:

1) відповідач вважає, що позов у справі мав бути залишений без розгляду, з огляду на наявність у договорах арбітражного застереження, яке на його думку зберігає чинність навіть після відступлення права вимоги;

2) судом помилково відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішеннями у справі №18/113-53/81 (про стягнення основної заборгованості) та справі №910/18017/21 (про визнання недійсним первісного договору);

3) відповідач вказує на відсутність підстав для нарахування 3% та інфляційних втрат за період в який дію рішення у справі №18/113-53/81 зупинено;

4) судом не досліджено питання черговості погашення заборгованості (не застосовано ст. 534 ЦК України), та з огляду на це не враховано, що пред`явлені до стягнення у межах даної справи 3% річних та інфляційні втрати нараховано на залишок заборгованості за рішенням з 30.11.2018 по 23.09.2021 у розмірі 66302038,51 грн. та з 24.09.2021 по 28.11.2021 у розмірі 31573688,49 грн., які по суті є компенсацією за відстрочення кінцевого розрахунку та не є основним боргом, з огляду на що відповідач вважає безпідставним здійснення позивачем такого нарахування.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 апеляційну скаргу у справі №910/19565/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2022 у справі №910/19565/21, справу №910/19565/21 призначено до розгляду на 22.11.2022.

10.11.2022 через канцелярію суду від представника закритого акціонерного товариства "Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Укрелектроват" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що:

1) позивач та відповідач між собою не є сторонами за контрактом №21-06/1820 від 31.12.1996 р. та договору № 1331 від 24.11.1997 р., тому до них в силу положень ч.6 ст. 4 ГПК України не можуть застосовуватись визначені в таких договорах арбітражні застереження, сторонами не визначено регламент за яким має здійснюватись арбітражний розгляд, позовні вимогу у даній справі не охоплюються арбітражним застереженням;

2) провадження у справах №18/113-53/81 та №910/18017/21 наразі на думку позивача є технічними процесами та свідчить про зловживання правами відповідачем;

3) положення ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, що відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц та від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 20.12.2022.

20.12.2022 судове засідання не відбулося, в зв`язку з перебуванням судді Барсук М.А. у відпустці, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022, справу №910/19565/21 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2022, справу №910/19565/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 р. прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2022 у справі №910/19565/21 у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуюча суддя), судді Пономаренко Є.Ю., Гаврилюк О.М. до свого провадження, справу №910/19565/21 призначити до розгляду на 24.01.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 відкладено розгляд справи на 28.02.2023.

У судовому засіданні 28.02.2023 оголошено перерву до 28.03.2023.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 враховуючи перебування судді Гаврилюка О.М., на лікарняному, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, справу №910/19565/21 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023, справу №910/19565/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Майданевич А.Г., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 прийнято апеляційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2022 у справі №910/19565/21 у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий суддя), судді Майданевич А.Г., Пономаренко Є.Ю. до свого провадження.

Після проведення автоматизованого розподілу, суддею Майданевичем А.Г. заявлено самовідвід від розгляду справи №910/19565/21 з метою недопущення сумнівів в неупередженості, які можуть виникнути в зв`язку з тим, що близький родич працює в Державному підприємстві "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2022 заяву судді Майданевича А.Г. про самовідвід від розгляду справи №910/19565/21 за апеляційною скаргою державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2022 задоволено. Матеріали справи №910/19565/21 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з задоволенням заяви судді Майданевича А.Г. про самовідвід від розгляду даної справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 апеляційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у справі №910/19565/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Владимиренко С.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 прийнято апеляційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2022 у справі №910/19565/21 до провадження вказаною колегією суддів та призначено розгляд справи на 02.05.2023 о 12 год. 15 хв.

28.03.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/19565/21 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі № 18/113-53/81.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 враховуючи перебування судді Владимиренко С.В., у відпустці, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, справу №910/19565/21 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023, справу №910/19565/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 прийнято апеляційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2022 у справі №910/19565/21 до провадження вказаною колегією суддів.

У судовому засіданні 02.05.2023 оголошено перерву до 30.05.2023.

У судовому засіданні 30.05.2023 оголошено перерву до 04.07.2023.

04.07.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/19565/21 до набрання законної сили судовим у справі № 910/18017/21.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 враховуючи перебування судді Пономаренка Є.Ю., у відпустці, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, справу №910/19565/21 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023, справу №910/19565/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Кропивна Л.В., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 прийнято апеляційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2022 у справі №910/19565/21 до провадження вказаною колегією суддів та оголошено перерву до 19.09.2023.

У судовому засіданні 19.09.2023 оголошено перерву до 03.10.2023.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 враховуючи перебування судді Барсук М.А., на лікарняному, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, справу №910/19565/21 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023, справу №910/19565/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 прийнято апеляційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2022 у справі №910/19565/21 до провадження вказаною колегією суддів.

03.10.2023 через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі.

У судовому засіданні 03.10.2023 оголошено перерву до 31.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у судовому засіданні було оголошено перерву до 05.12.2023.

05.12.2023 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 клопотання було задоволено, оголошено перерву до 16.01.2023.

16.01.2023 судове засідання не відбулось в зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду розгляд справи перенесено на 27.02.2024.

27.02.2024 розгляд справи не відбувся в зв`язка з відсутністю можливості авторизації в особистому кабінеті Електронного суду, в період з 10:30 до 14:50, що в свою чергу призвело до неможливості проведення технічної фіксації судових засідань, відповідно до Акту Північного апеляційного господарського суду, щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи від 27.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 розгляд справи перенесено на 05.03.2024.

05.03.2024 у судовому засіданні, представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без зміг.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.1996 між Відкритим акціонерним товариством "ТВЕЛ" (продавець) та Рівненською АЕС (покупець) у відповідності з угодою між урядом російської федерації та Урядом України про науково-технічне та економічне співробітництво в області атомної енергетики від 14.01.1993 було укладено Контракт №21-06/1820 (том 1, а.с. 104), в рамках якого встановлена відповідальність та взаємні зобов`язання продавця та покупця відносно поставки, якості при виготовленні та експлуатації продукції, що поставляється, транспортування, фізичного захисту, взаєморозрахунків та відшкодування можливих збитків, якщо такі виникнуть, внаслідок здійснення поставок в Україну ядерного палива для реакторів ВВЕР-440 Рівненської АЕС.

Так продавець, зокрема, зобов`язався поставити покупцю ядерне паливо у відповідності з технічними умовами ТУ 95.598-79 (444.00.000 ТУ), які дозволяють експлуатувати його у складі активних зон реакторів на проектному рівні потужності протягом строку служби.

У відповідності до п.6.4 та п. 6.5 § 6 "Умови розрахунків" укладеного контракту покупець перераховує аванс за поставлену продукцію в розмірі 50 % вартості поставки продукції не пізніше 15 банківських днів до останнього дня кварталу і місяця поставки, частину вартості продукції, яка залишилась, покупець сплачує протягом 30 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі ядерного палива. (а.с.110-111 т.1)

Даний Контракт вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2007 та автоматично продовжується на наступний рік, якщо ні одна із сторін не заявить про його зупинення не пізніше, ніж за один рік до закінчення терміну його дії. (п.19.7 § 19 «Інші умови»)(а.с.118 т.1)

24.11.1997 між Державним підприємством "Рівненська АЕС" та Фірмою AVIS TRADING GROUP, LLC (Евіс Трейдінг Груп - далі Фірма "Евіс") було укладено договір №1331 (том 1, а.с. 120), предметом якого передбачено, що Фірма "Евіс" приймає на себе зобов`язання за дорученням підприємства, від його імені та за його рахунок (і/або за свій рахунок з наступною компенсацією) укладати угоди та інші юридичні дії для забезпечення зовнішньоекономічних операцій підприємства, пов`язаних з договірними відносинами на території російської федерації, а підприємство наділяє Фірму "Евіс" відповідними повноваженнями, приймає від нього виконане за дорученням та оплачує її послуги.

Відповідно до п. 1.3 Договору №1331 будь-яке доручення, надане Фірмі "Евіс" за цим договором, оформлюється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною Договору.

На підставі умов Договору №1331 02.03.1998 між відокремленим структурним підрозділом "Рівненська АЕС" Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" (правонаступник ДП "Рівненська АЕС") та Фірмою "Евіс" було укладено додаткову угоду №1 до Договору №1331 (надалі - "Додаткова угода №1"), якою ДП "НАЕК "Енергоатом" доручило Фірмі "Евіс", а остання прийняла на себе по графіку 4-го кварталу 1997 року згідно Контракту №21-06/1820 від 31.12.1996 і додаткової угоди №2 від 31.01.1998 до нього.

Згідно із п. 2.2 Додаткової угоди №1 Фірма "Евіс" прийняла обов`язок провести розрахунки згідно графіку платежів, обумовлених у Контракті №21-06/1820 від 31.12.1996 та доповненнях до нього. (а.с.124-126 т.1)

В умовах п.п. 3.2, 3.2.1 Додаткової угоди №1 передбачено, що виходячи із даної додаткової угоди Фірма "Евіс" забезпечить поставку Рівненські АЕС свіжого ядерного палива шляхом фінансування поставки в порядку надання останній товарного кредиту на умовах, викладених в п.п. 4.5, 4.6 Договору №1331 від 24.11.97 з урахуванням умов протоколу розбіжностей, у зв`язку з чим встановили, що по факту надання товарного кредиту у вигляді фінансового супроводження поставки свіжого ядерного палива на Рівненську АЕС остання виплатить Фірмі "Евіс" проценти за користування товарним кредитом на наступних умовах: із розрахунку середньої на дату складення договору ставки (по Рівненській АЕС) кредитування, яка становить 60%.

При цьому у пункті 3.5 Додаткової угоди №1 було визначено, що валюта платежу по даній додатковій угоді - долари США.

Угодою №1 від 19.05.1998 (а.с. 127-128 т.1) про проведення розрахунків з оплати свіжого ядерного палива, що надійшло до ДП "НАЕК "Енергоатом" (ВП "Рівненська АЕС") за Контрактом №21-06/1820 від 31.12.1996 (надалі - "Угода №1"), укладеною між ДП "НАЕК "Енергоатом", відособленим структурним підрозділом "Рівненська АЕС", Фірмою "Евіс", ЗАТ СУАП з II "Укрелектроват", було передбачено, що ДП "НАЕК "Енергоатом" прийняла зобов`язання розрахуватися з Фірмою "Евіс" за Договором №1331, а в її п. 2 було змінено умови кредитування, визначені п.п. 3.2, 3.2.1-3.2.4 Додаткової угоди №1.

Угодою №05/R від 01.11.2000 (а.с.129-131 т.1) ТОВ "Енерджи" частково передало, а ЗАТ СУАП з II "Укрелектроват" прийняло право вимоги заборгованості від ДП "НАЕК "Енергоатом" за Договором №1331 на суму 500 000,00 доларів США, а згідно протоколу №1 від 01.12.2001 до вказаної угоди такі особи погодили, що у відступлені права входить право вимоги: погашення основної суми заборгованості у розмірі 500 000,00 доларів США; оплати суми компенсації, порядок нарахування якої визначений п. 2.1 Угоди №1, за відстрочку погашення заборгованості у розмірі 500 000,00 доларів США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 (а.с.12-23 т.1), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 (а.с.24-37 т.1) та Вищого господарського суду України від 31.01.2012 (а.с.38-47 т.1) позов у справі № 18/113-53/81 задоволено частково. Присуджено до стягнення з ДП «НАЕК "Енергоатом"» на користь ЗАТ «СУАПзІІ "Укрелектроват"» 2562101,36 грн основного боргу, 1 207 585,52 грн курсової різниці при зміні валютних курсів, 118 209 236,00 грн компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором № 1331 від 24.11.1997 і додаткової угоди № 1 від 02.03.1998 та угоди № 1 від 19.05.1998, 1 283 659,85 грн. 3% річних від простроченої суми, 4 020 411,84 грн. комісійної винагороди згідно з договором доручення № 1348А від 02.03.1998 і угодою № 1 від 19.05.1998, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 194,71 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

08.02.2012 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81 видано наказ. (том 1, а.с. 48)

Позивач стверджує, що станом на 30.11.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81 виконано ДП «НАЕК "Енергоатом"» частково, внаслідок чого заборгованість останнього складала 66 302 038,51 грн., що також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків сторін (т. 1, а.с. 219-222) та не заперечується відповідачем.

24.09.2021 під час виконавчого провадження №34029225 з ДП «НАЕК "Енергоатом"» стягнуто в примусовому порядку на користь ЗАТ «СУАПзІІ "Укрелектроват"» грошові кошти в сумі 34 728 350,02 грн., що підтверджується довідкою АТ «Укрсиббанк» за вих. №57-1-16/33-509 від 24.11.2021 (т. 1, а.с. 60).

Таким чином, за твердженням позивача, з 24.09.2021 по 28.11.2021 непогашена заборгованість становила 31 573 688,49 грн.

Вказані обставини щодо зобов`язання по сплаті заборгованості, її розміру та суми залишку заборгованості у зазначені позивачем періоди відповідач не заперечує.

Внаслідок невиконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81 в повному обсязі, позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати з урахуванням часткової сплати заборгованості, зокрема на суму 66 302 038,51 грн. за період з 30.11.2018 по 23.09.2021 та на суму 34 728 350,02 грн. за період з 24.09.2021 по 28.11.2021.

За таких обставин, ЗАТ «СУАПзІІ "Укрелектроват"» просить суд стягнути з ДП «НАЕК "Енергоатом"» 3% річних у розмірі 5 773 344,59 грн. та інфляційні втрати у розмірі 12 488 722,15 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на те, що виходячи із суми боргу, на яку нараховується 3% річних з урахуванням часткового погашення заборгованості, сумами для нарахування 3% річних є 63 785 098,43 грн. за період з 30.11.2018 по 23.09.2021 та 29 056 748,41 грн. за період з 24.09.2021 по 28.11.2021.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Вказане вище узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 № 910/8318/16).

Колегія суддів відзначає, що виходячи із положень ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки становлять спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Тобто, стаття 625 Цивільного кодексу України поширюється на грошове зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 наголосила, що вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Колегією суддів враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 та Вищого господарського суду України від 31.01.2012 у справі № 18/113-53/81 (а.с.12-47 т.1) було встановлено наявність у ДП «НАЕК "Енергоатом"» заборгованості перед ЗАТ «СУАПзІІ "Укрелектроват"» у наступних сумах:

- 2 562 101,36 грн основного боргу за угодою № 05/К від 01.11.2001 та договором №1331;

- 1 207 585,52 грн курсової різниці при зміні валютних курсів;

- 118 209 236,00 грн компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором № 1331 від 24.11.1997 і додаткової угоди № 1 від 02.03.1998 та угоди № 1 від 19.05.1998;

- 1 283 659,85 грн 3% річних від простроченої суми;

- 4 020 411,84 грн комісійної винагороди згідно з договором доручення № 1348А від 02.03.1998 і угодою № 1 від 19.05.1998;

- 25 500,00 грн витрат по сплаті державного мита та 194,71 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Отже, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання, необтяженого іншими нарахуваннями.

Надаючи оцінку обґрунтованості пред`явленої до стягнення суми, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що 3% річних можуть бути нараховані на суми, які відносяться до договірної відповідальності відповідача, а саме: суму основного боргу, компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором №1331 від 24.11.1997 і додаткової угоди №1 від 02.03.1998 та угоди №1 від 19.05.1998, а також комісійної винагороди згідно з договором доручення №1348А від 02.03.1998 і угодою №1 від 19.05.1998, що разом складало 124 791 749,20 грн. та в подальшому зменшувалось з урахування часткової сплати заборгованості.

Також колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для здійснення нарахувань на суму курсової різниці при зміні валютних курсів, оскільки така сума не є договірною відповідальністю, а має компенсаційний характер, тому на цю суму не можуть бути нараховані 3% річних.

Рішення суду першої інстанції в цій частині апелянтом не оскаржується.

Відповідач не заперечує наданий позивачем розрахунок, з урахування строків та розміру погашеної ним заборгованості. Проте у апеляційній скарзі зазначає, що враховуючи встановлений ст. 534 ЦК України порядок погашення заборгованості, станом на початок періоду за яких позивачем здійснено нарахування в т.ч. суми 3% річних, які пред`явлено до стягнення з відповідача у межах розгляду даної справи, непогашеною залишалась лише частина суми, яка по суті є компенсацією за відстрочення кінцевого розрахунку.

Відповідач вважає, що оскільки така сума не є основним боргом, то і нарахування на неї 3% річних є безпідставним.

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Водночас, відповідно до п. 2.2 та 7 Угоди №1 сума компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку виплачується після повного погашення суми основного боргу, а виплата комісійної винагороди здійснюється після відшкодування витрат повіреного, пов`язаних з виконанням основного зобов`язання. (а.с.127 т.1)

При цьому, основний борг, стягнутий згідно з рішенням № 18/113-53/81, складається з двох самостійних зобов`язань: 2 565 101,36 грн. основного боргу за поставлене ядерне паливо та 4 020 411,84 грн. комісійної винагороди.

А тому, як вірно зазначено апелянтом, за судовим рішенням заборгованість підлягала погашенню (зарахуванню) у наступній черговості:

- 25 500,00 грн витрат по сплаті державного мита та 194,71 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

- 1 283 659,85 грн 3% річних від простроченої суми,

- 1 207 585,52 грн курсової різниці при зміні валютних курсів (витрати повіреного, пов`язані з виконанням його зобов`язань),

- 2 562 101,36 грн основного боргу,

- 4 020 411,84 грн комісійної винагороди згідно з договором доручення № 1348А від 02.03.1998 і угодою № 1 від 19.05.1998

- 118 209 236,00 грн компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором № 1331 від 24.11.1997 і додаткової угоди № 1 від 02.03.1998 та угоди № 1 від 19.05.1998.

А тому, з огляду на приписи ст. 534 ЦК України, приписи. 2.2 та 7 Угоди №1, сума боргу, яка залишилась непогашеною станом на 30.11.2018 у розмірі 66 302 038,51 грн. та станом на 24.09.2021 у розмірі 31 573 688,49 грн., є саме боргом, який виник у зв`язку із несплатою компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором № 1331 від 24.11.1997 і додаткової угоди № 1 від 02.03.1998 та угоди № 1 від 19.05.1998, який був стягнутий рішенням від 04.08.2011 у справі № 18/113-53/81.

Колегія суддів зазначає, що 118 209 236,00 грн. компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку були нараховані відповідно до п. 4.6 договору №1331, п. 3.2.1. додаткової угоди №1 від 02.03.1998 до договору №1331, п. 2, 2.1. Угоди №1 від 19.05.1998.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно пункту 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

У постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати, абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами, встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

А тому, не зважаючи на висновки, наведені у судових рішеннях у справі № 18/113-53/81 щодо 118 209 236,00 грн. компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку, суд зобов`язаний самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду, зокрема і щодо оцінки умов договору, на підставі яких виникли спірні зобов`язання, та на які здійсненні нарахування згідно ст. 625 ЦК України.

Так, в в п.п. 4.5, 4.6 Договору №1331 визначено, що у випадку виконання зобов`язання за даним договором і додаткових угод до нього з боку Фірма "Евіс" за рахунок власних (або залучених на стороні) засобів, то остання надає Рівненській АЕС товарний кредит на строк до повного погашення заборгованості, яка виникла перед Фірмою "Евіс". Проценти за користування комерційним кредитом розраховуються виходячи із умов - в році 360 днів. Рівненська АЕС виплачує Фірмі "Евіс" проценти за користування комерційним кредитом за наступною ставкою:

перші 15 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) за ставкою 75% річних від суми заборгованості;

з 16-го календарного дня до 30-го календарного дня з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) за ставкою 100% річних від суми заборгованості;

з 31-го до 61-го календарного дня з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) за ставкою 130% річних від суми заборгованості;

починаючи з 62-го календарного дня з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) за ставкою і до повного погашення заборгованості за ставкою 180% річних від суми заборгованості.

В подальшому, в умовах п.п. 3.2, 3.2.1 Додаткової угоди №1 було передбачено, що виходячи із даної додаткової угоди Фірма "Евіс" забезпечить поставку Рівненські АЕС свіжого ядерного палива шляхом фінансування поставки в порядку надання останній товарного кредиту на умовах, викладених в п.п. 4.5, 4.6 Договору №1331 з урахуванням умов протоколу розбіжностей, у зв`язку з чим встановили, що по факту надання товарного кредиту у вигляді фінансового супроводження поставки свіжого ядерного палива на Рівненську АЕС остання виплатить Фірмі "Евіс" проценти за користування товарним кредитом на наступних умовах: із розрахунку середньої на дату складення договору ставки (по Рівненській АЕС) кредитування, яка становить 60%. При цьому у пункті 3.5 Додаткової угоди №1 було визначено, що валюта платежу по даній додатковій угоді - долари США. (а.с.125 т.1)

Так, зі змісту п.п. 2, 2.1, 2.2 Угоди №1 вбачається (а.с.127 т.1), що за надання відстрочки погашення заборгованості Фірмі "Евіс" виплачується компенсація, розмір якої розраховується наступним чином:

за відстрочку на перші 20 календарних днів з моменту спливу строку розрахунку ДП "НАЕК "Енергоатом" перед Фірмою "Евіс" - 1,32% від суми заборгованості;

за відстрочку з 21 по 50 календарний день - 4,32%; за відстрочку з 51 по 80 календарний день - 8,32%;

з 81 дня і до повного погашення заборгованості (але в загальному строку не більше одного року) - 8,32% від суми заборгованості та пеня у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Сума компенсації за надану відстрочку виплачується ДП "НАЕК "Енергоатом" після повного погашення основної суми заборгованості, розмір якої визначається актом виконаних робіт (наданих послуг).

Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі № 910/18017/21, визнано недійсним пункт 4.6 договору №1331, укладеного 24.11.1997 між Державним підприємством "Рівненська АЕС" та Фірмою AVIS TRADING GROUP, LLC (Евіс Трейдінг Груп); визнано недійсним пункт 3.2.1 додаткової угоди №1 від 02.03.1998 до договору №1331 від 24.11.1997, укладеної між відокремленим підрозділом "Рівненська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Фірмою AVIS TRADING GROUP, LLC (Евіс Трейдінг Груп), визнано недійсними пункти 2, 2.1 Угоди №1 від 19.05.1998, укладеної між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", відокремленим структурним підрозділом "Рівненська АЕС", фірмою AVIS TRADING GROUP, LLC (Евіс Трейдінг Груп) та Закритим акціонерним товариством Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Укрелектроват".

В подальшому, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2024 у справі №910/18017/21 касаційне провадження за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями «Укрелектроват» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі № 910/18017/21 закрито відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином, судовим рішенням у справі № 910/18017/21, яке набрало законної сили встановлено недійсність пунктів, на підставі яких було нараховано 118 209 236,00 грн. компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором № 1331 від 24.11.1997 і додаткової угоди № 1 від 02.03.1998 та угоди № 1 від 19.05.1998.

Водночас, ст. 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі № 910/18017/21, були визнані недійсними пункти договору № 1331 від 24.11.1997, додаткової угоди № 1 від 02.03.1998 та угоди № 1 від 19.05.1998, на підставі яких були здійснені нарахування компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку у розмірі 118 209 236,00 грн., такі пункти договорів є недійсними з моменту їх вчинення, а тому вони не породжують для сторін будь-яких правових наслідків (зокрема і щодо обов`язку зі сплати нарахування компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку у розмірі 118 209 236,00 грн), у зв`язку з чим і відсутні підстави для нарахування 3 % річних на зобов`язання, які виникли на підставі цих недійсних пунктів договорів.

З цих підстав, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в частині нарахування 3 % річних на загальну суму 5 773 344,59 грн., у зв`язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Стосовно позовних вимог щодо інфляційних втрат у розмірі 12 448 722,15 грн. колегія суддів відзначає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні даних позовних вимог апелянтом не оскаржується, а тому відповідно, судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається.

Щодо доводів апелянта про безпідставне відхилення його клопотань про зупинення провадження у справі та стосовно поданих у суді апеляційної інстанції аналогічних клопотань про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5) ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках в т.ч. об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Матеріали даної господарської справи, крім судових рішень першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі №18/113-53/81, які на момент відкриття провадження у даній справі були такими, що набрали законної сили (та якими лише констатовано існування відповідних зобов`язань між сторонами на відповідну дату), містять також інші документи, через невиконання якого позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення в т.ч. в межах даного спору в т.ч. 3% річних, а також документи, які підтверджують здійснення часткових розрахунків за Контрактом № 21-06/1820 від 31.12.1996 та укладеними для його виконання Договором № 1331 від 24.11.1997 з Додатковою угодою №1 від 02.03.1998 та Договором доручення №1348А від 02.03.1998р. та момент надходження відповідних коштів позивачу.

Вказане свідчить про те, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що в свою чергу виключає необхідність зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №18/113-53/81 та у справі №910/18017/21.

Колегія суддів також враховує, що на момент розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції рішення у справі №910/18017/21 набрало законної сили.

А тому, відповідні доводи апелянта про безпідставне відхилення клопотань про зупинення провадження у справі колегією суддів відхиляються, а заявлені сторонами на стадії апеляційного розгляду даної справи аналогічні клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №18/113-53/81 та у справі №910/18017/21 також задоволенню не підлягають.

Також колегія суддів зазначає про безпідставність посилань відповідача на те, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено його клопотання про залишення позову без розгляду з підстав існування арбітражного застереження та збереження його дії для сторін цього спору.

Обґрунтовуючи заяву про передачу справи на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, ДП «НАЕК «Енергоатом» стверджує, що оскільки контракт №21-06/1820 від 31.12.1996 та договір №1331 від 24.11.1997 містять арбітражні застереження, відповідно всі спори, які виникають з цих договорів мають розглядатися в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Наведене вище дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України, господарському суду слід встановити наявність сукупності таких умов: існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушене у державному суді, відноситься до компетенції міжнародного комерційного арбітражу; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом prima facie дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди.

Наведене вище узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 920/241/19 та від 21.10.2021 у справі № 922/3805/20.

Нью-Йоркська конвенція 1958 року передбачає, що кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).

У пункті 113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року зазначається, що відносно арбітражної угоди судами визнавалося, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала "патологічний характер", головним чином у наступних випадках: і) якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дозволили перейти до арбітражного розгляду, та іі) якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, яка не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражного розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Переважне право повинно віддаватися наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.

Згідно з частиною 3 статті 22 ГПК України будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду Великої палати Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 906/493/16 (провадження № 12-142гс18) уточнено викладені у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16 правові висновки шляхом їх доповнення наступним:

- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;

- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;

- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору".

Таким чином, арбітражна угода визнається невиконуваною внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної, тобто конкретної арбітражної установи, яка (установа) не може визначатися альтернативно в залежності від певних умов чи обставин.»

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2022 у справі №916/3245/21.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку для віднесення цього спору до міжнародного комерційного арбітражу недостатньо вказівки на місце проведення арбітражу (тобто за місцем розташування сторони, яка звернулась до суду) та мову арбітражного розгляду, оскільки в контракті сторонами не визначено конкретну назву арбітражного суду, який мав би розглядати відповідний спір.

Зі змісту Контракту та Договору №1331 вбачається, що в них міститься досить загальне та абстрактне визначення арбітражної установи - арбітражний суд при ТПП країни-відповідача (п.18.2 Контракту №21-06/1820), будь-який МКАС чи ТПП України (п. 5.3 Договору №1331) та взагалі не зазначено місце проведення арбітражу, яке би дозволяло встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, згідно з яким має здійснюватися арбітражний розгляд.

Отже, назва арбітражної установи, яка міститься у контракті, а також відсутність у ньому інформації про місце проведення арбітражу, не дає можливості визначити до якого саме арбітражу має звертатися сторона.

З огляду на те, що арбітражне застереження, яке передбачено у п.18.2 Контракту №21-06/1820 та п. 5.3 Договору №1331 є таким, що не може бути виконано, а також виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи та статей 3, 15 Цивільного кодексу України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, колегія суддів вважає, що пріоритет у розгляді цього спору належить саме господарському суду як органу судової влади, а не арбітражному суду. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 916/2591/16, від 12.05.2021 у справі № 911/1110/20, від 18.01.2022 у справі № 914/2136/21.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» у редакції чинній на момент укладення договорів на заборгованість з яких позивачем нараховано пред`явлені до стягнення 3% річних, до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.

Натоміть ані позивач, ані відповідач не знаходяться за кордоном, не є міжнародними об`єднаннями чи організаціями, доказів віднесення будь-якої сторін до підприємств з іноземними інвестиціями, що свідчить про неможливість виконання викладеного у первісних договорах арбітражного застереження.

Крім того, відповідно до абз. 3 ч. 6 ст. 4 що кореспондується з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 22 ГПК України до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

При цьому у п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.

Натомість матеріали справи свідчить про те, що як Контракт № 21-06/1820 від 31.12.1996 (поставка в Україну ядерного палива для реакторів ВВЕР-440 Рівненської АЕС), так і укладені для його виконання Договір № 1331 від 24.11.1997 з Додатковою угодою №1 від 02.03.1998 та Договір доручення №1348А від 02.03.1998р. (доручення оплати за поставлене ядерне паливо) пов`язані із задоволенням державних потреб.

Враховуючи викладене колегія суддів зазначає про безпідставність тверджень відповідача про необхідність залишення без розгляду позову у даній справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

За таких обставин справи, враховуючи вимоги та доводи сторін, апеляційна скарга приватного акціонерного товариства Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 у справі №910/19565/21 підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 у справі №910/19565/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 у справі №910/19565/21 скасувати в частині стягнення 5 547 026,81 грн. 3 % річних та 83 205,40 грн. судового збору, ухваливши нове, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних відмовити повністю.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 у справі №910/19565/21 залишити без змін.

4. Здійснити новий розподіл судових витрат, а саме витрати по сплаті судового збору за подачу позову покласти на позивача.

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Укрелектроват"» (49000, місто Дніпро, вулиця Комсомольська, будинок 25, квартира 38; ідентифікаційний код 24236612) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 124 808,10 грн.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/19565/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 25.03.2024

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна