Постанова

від 05.03.2024 по справі 906/1035/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року Справа № 906/1035/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Філіпова Т.Л.

суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Захарова М.О.

за участю представників сторін:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - адв. Овчарук О.О.

відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" - адв. Гончарук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2023 р.,

постановлене у м. Житомир, повний текст складено 13.12.2023 р.

у справі № 906/1035/23 (суддя Машевська О.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз"

про стягнення 6325877,17 грн. заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 05.12.2023 р. Господарський суд Житомирської області задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у справі № 906/1035/23. Згідно з рішенням підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 6325877,17 грн. заборгованості та 47444,08 грн. судового збору. Також розстрочено виконання рішення на суму 6325877,17 грн. протягом 12 місяців згідно графіку.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині розстрочення виконання, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні розстрочення виконання рішення.

Вважає, що суд першої інстанції всупереч імперативній нормі ч. 2 ст. 207 ГПК України не залишив без розгляду заяву відповідача про розстрочення виконання рішення.

Доводить, що надаючи розстрочку виконання рішення суду, суд першої інстанції повинен був встановити цілий ряд обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Посилається на судову практику з даного питання і заперечує належність доказів, наданих відповідачем. Стверджує, що матеріали справи не містять доказів відсутності у відповідача майна, за рахунок якого можливе погашення заборгованості, чим спростовується неможливість виконання рішення.

Зазначає, що відповідач як на момент укладання договору, так і на сьогоднішній день здійснює господарську діяльність, а отже - сам добровільно, свідомо, самостійно, за власним волевиявленням погоджується з ринковою ситуацією, приймає на себе певні обов`язки та відповідно має нести відповідальність, що відповідає вимогам чинного законодавства. Вважає, що відповідачем фактично не доведено належними та допустимими доказами наявність тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду: відсутності коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявності реальної загрози банкрутства. Натомість при наданні розстрочення виконання рішення судом мають враховуватись принципи співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Надання розстрочення виконання вказаного рішення судом не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє боржнику і в подальшому порушувати свої зобов`язання, оскільки надання розстрочки буде порушувати майнові інтереси стягувача через перенесення терміну виконання зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах.

Просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2023 р. у справі № 906/1035/23 в частині надання розстрочення виконання рішення у справі № 906/1035/23 на 12 місяців.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу та одночасно просив поновити строк для подання такого відзиву.

В обгрунтування поновлення строку для подання відзиву відповідач навів декілька причин, а саме: зміна керівного складу відповідача, що тягне за собою зміну ЕЦП в акредитованому центрі сертифікації ключів; розірвання договору з адвокатом, який представляв інтереси товариства; складність витребування матеріалів справ, де ПРАТ «Коростишівгаз» є стороною, та зникнення значної кількості документів з адмінприміщення ПРАТ «Коростишівгаз», які минуле керівництво відмовляється повертати; неможливістю тимчасового доступу до системи Електронного суду через відсутність ЕЦП, а також відсутністю відповідального працівника, який представляє інтереси ПРАТ «Коростишівгаз» в судах та здійснює правове супроводження відповідача.

Розглянувши таке клопотання відповідача, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів оцінила вище зазначені причини неподання відзиву у конкретний період часу критично і за відсутності належного обґрунтування доказами не встановила поважних причин, які б дозволили розглянути і задоволити таке клопотання.

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача, що відповідно до ч. 8 ст. 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити.

Представник відповідача надала пояснення, вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, натомість рішення суду першої інстанції - обґрунтованим і законним.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернувся з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" про стягнення 6325877,17 грн. заборгованості за поставлений природний газ у травні 2022 року /а.с. 1-9 у т.1/.

Відповідно до ухвали від 02.08.2023 р. Господарський суд Житомирської області відкрив провадження у даній справі та призначив підготовче судове засідання на 19.09.2023 р. /а.с. 71 у т.1/.

Відповідач Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" відзив на позовну заяву не подавав, натомість 18.09.2023 р. відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, у якому зазначив, що заборгованість в сумі 6325877,17 грн. визнає та звертався до позивача з пропозицією укласти мирову угоду /а.с. 79-80 у т.1/. Визнавши борг, відповідач пояснив його виникнення в результаті отримання від позивача 143 821, 60 м. куб на нормативні та виробничо-технологічні витрати природного газу на власні потреби. Послався також на неодержання компенсації різниці в тарифах у 2022-2023 роках, тоді як через збройну агресію росії проти України фінансовий стан підприємства різко погіршився.

Відповідно до ухвали від 02.11.2023 р. Господарський суд Житомирської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.11.2023 р. /а.с. 103 у т.1/.

21.11.2023 р. відповідач подав суду заяву про розстрочення виконання рішення від 21.11.2023 р., у якій просив суд розстрочити виконання рішення суду на суму 6325877,17 грн. разом із судовим збором на суму 47444, 08 грн на один рік рівними частинами. За змістом заяви про розстрочення відповідач підтвердив, що визнає суму заборгованості, а також повідомив, що неодноразово звертався до позивача з пропозицією укласти мирову угоду.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення відповідач послався на складний фінансовий стан і пояснив, що відповідно до фінансового звіту за 2021 рік дохід відповідача склав 36881 тис. грн, а витрати - 62151 тис. грн, при цьому дохід від розподілу природного газу, іншої діяльності склав 30131 тис. грн, а витрати від розподілу природного газу, іншої діяльності склали 47592 тис. грн.; відповідно до фінансового звіту за 2022 рік дохід відповідача склав 34614 тис. грн, а витрати склали 52845 тис. грн, при цьому дохід від розподілу природного газу, іншої діяльності склав 29394 тис. грн, а витрати від розподілу природного газу, іншої діяльності склали 35828 тис. грн. Із фінансового звіту за 9 місяців 2023 року дохід відповідача склав 43091 тис. грн, а витрати склали 24507 тис. грн, при цьому дохід від розподілу природного газу, іншої діяльності склав 30131 тис. грн, а витрати від розподілу природного газу, іншої діяльності склали 47592 тис. грн. Отже, за даними фінансових звітів за 2021, 2022 роки вбачається, що фінансовий результат від операційної діяльності товариства був збитковий і тільки за 9 місяців 2023 року відповідач отримав прибуток 18584 тис. грн, який/прибуток не перекривав заборгованість за природний газ, використаний на виробничо-технологічні витрати, 104006 тис. грн.

У заяві про розстрочення відповідач пояснює, що є підприємством критичної інфраструктури і на підставі постанови НКРЕКП № 779 від 15.06.17 р. із змінами, внесеними постановою № 3 від 06.01.21р., здійснює розподіл природного газу населенню в межах м. Коростишів та 60 сільських населених пунктів. Коростишівгаз.

Разом з тим, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 р. "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

- нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;

- припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі;

- стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку до дати завершення бойових дій з споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).

Відповідач пояснив, що у силу наведених нормативних обмежень, підприємство позбавлене можливості припиняти надання послуг з розподілу природного газу населенню, яке не сплачує вартість наданих послуг, натомість підприємство позбавлене можливості стягувати заборгованість, тоді як відбувається зниження рівня розрахунків внаслідок зменшення абонентів та доходів населення.

Відповідач доводить, що ненадання розстрочки виконання рішення суду призведе до негативних наслідків, зокрема:

- рахунки відповідача, при виконанні судового рішення, будуть арештовані в ході примусового виконання рішення суду;

- відповідач буде позбавлений можливості купувати природний газ для забезпечення своїх ВТВ;

- відповідач здійснюватиме несанкціонований відбір природного газу для забезпечення ВТВ, оскільки розподільчі мережі несуть втрати по технологічним причинам і припинити відбір газу неможливо з підстав необхідності безперебійного постачання газу населенню, внаслідок чого зростатиме заборгованість відповідача перед постачальником природного газу або оператором газотранспортної системи.

В свою чергу, за доводами відповідача, розстрочення виконання судового рішення дозволить відповідачу отримувати дохід від надання послуг з розподілу природного газу, уникнути виникненню заборгованості відповідача по виплаті заробітної плати перед працівниками і проводити розрахунки з позивачем за наявним боргом та іншими грошовими зобов`язаннями.

27.11.2023 р. позивач подав заперечення на заяву про розстрочення, у якій заперечив проти заяви в повному обсязі. Доводить, що таку заяву відповідач мав би подати під час підготовчого провадження. Вважає також, що відповідачем фактично не доведено належними та допустимими доказами наявність тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду: відсутності коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявності реальної загрози банкрутства.

Відповідно до рішення від 05.12.2023 р. Господарський суд Житомирської області задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у справі № 906/1035/23. Згідно з рішенням підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 6325877,17 грн. заборгованості та 47444,08 грн. судового збору.

Відповідно до рішення від 05.12.2023 р. Господарський суд Житомирської області розстрочив виконання рішення на суму 6325877,17 грн. протягом 12 місяців згідно графіку.

Заперечення позивача щодо строку подання відповідачем заяви про розстрочення, тобто - після закриття підготовчого провадження, суд визнав необґрунтованими з огляду на норми ст. 207 ГПК України. Суд першої інстанції зазначив, що вирішення питання про розстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду першої інстанцій не тільки на стадії виконання рішення суду, але і на стадії ухвалення рішення суду відповідно до ст..238 ГПК України, тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Керуючись нормами ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому апеляційний суд не перевіряє рішення по суті спору та оцінює рішення суду першої інстанції в частині надання розстрочення його виконання на час прийняття відповідного рішення.

Колегія суддів встановила, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим і мотивованим, ухваленим відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

Так, згідно з ч. 1 ст.239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до норм ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення, зазначивши про визнання ним боргу та про вжиті ним заходи до врегулювання питання відшкодування боргу шляхом укладення мирової угоди.

Суд першої інстанції задоволив позов повністю і одночасно ухвалив рішення про розстрочення виконання, надавши оцінку обставинам, що ускладнюють виконання рішення, про які повідомив відповідач.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції всупереч імперативній нормі ч. 2 ст. 207 ГПК України не залишив без розгляду заяву відповідача про розстрочення виконання рішення, колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Колегія суддів звертає увагу, що наведена норма встановлює дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок залишити відповідну заяву без розгляду. Натомість розстрочення виконання рішення господарського суду належить до повноважень суду першої інстанцій як на стадії виконання рішення суду, так і на стадії ухвалення рішення суду відповідно до ст..238, 331 ГПК України, і така заява розглядається в судовому засіданні у десятиденний строк з дня її надходження.

В п.2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зазначено, що у Господарському процесуальному кодексі України передбачено дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення (пункт 3 частини першої, частина друга статті 84), а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення (частина третя статті 121).

Розстрочка виконання рішення суду, як вважає Конституційний Суд України, означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. За змістом частини другої статті 84 Кодексу строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.

Конституційний Суд України також зазначив, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

За судовою практикою, як встановив Конституційний Суд України, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Висновки Конституційного Суду України колегія суддів вважає релевантними до застосування при вирішенні питання надання розстрочки виконання рішення суду за нормами ст. 331 чинного ГПК України (надалі - Кодекс) за змістом є тотожними нормам ст.121 ГПК України в попередній редакції.

В зв`язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Отже, підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі ст.331 ГПК України є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення. утруднюють чи унеможливлюють виконання. При цьому питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін, надавши оцінку доводам та запереченям як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.

Колегія суддів на підставі матеріалів справи, наданих відповідачем та позивачем пояснень та поданих суду фінансових звітів відповідача за 2021, 2022, 2023 роки встановила, що суд першої інстанції дотримався вищенаведених процесуальних норм та надав оцінку заявам обох сторін, виклавши свої оцінки і мотиви у рішенні.

Так, судом на підставі матеріалів справи встановлено, що Газопостачальна компанія за період травня 2022 року надала Товариству «Коростишівгаз» природний газ на загальний обсяг 143, 82160 тис. м. куб на загальну суму 6 325 877,17 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу № 8572 від 31 травня 2022 року. ПАТ «Коростишівгаз» не оспорює суму заборгованості. Тобто - спірні правовідносини виникли в період початку військоваої агресіі на територіі України, зокрема, Житомирської області, що є загальновідомими обставинами.

Разом з тим, суд звернув увагу, що військова агресія Російської Федерації проти України та введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року стали для суб`єктів господарської діяльності винятковими, невідворотними та об`єктивними обставинами, які безумовно утруднили умови господарювання, зокрема, для сторін у справі.

Суд першої інстанції правомірно взяв до уваги фінансові звіти відповідача за 2021, 2022 роки та 9 місяців 2023 року як належні докази фінансового стану боржника, який впливає як на виникнення заборгованості, так і на виконання рішення суду. Судом наданий докладний аналіз фінансових показників господарської діяльності відповідача і встановлено, що витрати від розподілу природного газу, іншої діяльності значно перевищили доходи від розподілу природного газу, іншої діяльності, що вплинуло на виникнення заборгованості. При цьому враховано, що такі негативні фінансові показники стали наслідком об`єктивних причин.

Так, судом враховано, що відповідач є підприємством критичної інфраструктури, до життєво важливих функцій та/або послуг якого, належать, серед іншого, енергозабезпечення населення у межах населених пунктів м. Коростишів та 60 сільських населених пунктів. Натомість відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 р. "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі, тоді як одночасно забороняється стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку до дати завершення бойових дій з споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо); нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Отже, з початку війни здійснення господарської діяльності, зокрема, надання послуг енергозабезпечення населення утруднено внаслідок неналежної оплати житлово-комунальних послуг, що негативно впливає на фінансовий стан відповідача з причин, які об`єктивно від нього не залежать.

Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що при наданні розстрочення виконання рішення судом не враховані співмірность та пропорційність з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Натомість позивач щодним чином не спростовує надані відповідачем докази і пояснення, натомість не надає жодного доказу на підтвердження порушення балансу інтересів зі свого боку. Тому у колегії суддів відсутні підстави для оцінки таких його/позивача заперечень.

Суд першої інстанції, встановивши обставини, про які зазначено вище, обґрунтовано виснував, що розстрочення виконання судового рішення надасть можливість стабільного (щомісячного) надходження для позивача коштів згідно з графіком, наведеним у рішенні суду, не призвівши при цьому до негативних наслідків у вигляді повної неможливості відповідачем виконувати свої зобов`язання перед позивачем та одночасно забезпечувати стабільне виконання енергозабезпечення підприємством критичної інфраструктури. Відтак, суд першої інстанціі правомірно зазначив, що у даному випадку розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а навпаки організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.

Суд першої інстанції навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про розстрочення виконання рішення на 12 місяців у цій справі, і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції задовольняючи відповідну заяву відповідача допустив порушення норм матеріального чи процесуального права або "справедливого балансу" інтересів сторін, що могло б бути підставою для скасування судового рішення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2023 р. у справі № 906/1035/23. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2023 р. у справі № 906/1035/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 906/1035/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 22.03.2024 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.