Постанова

від 22.03.2024 по справі 918/1159/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року Справа № 918/1159/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Філіпова Т.Л.

суддя Василишин А.Р.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.12.2023 р.

постановлене у м. Рівне, повний текст складено 07.12.2023 р.

у справі № 918/1159/23 (суддя Романюк О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпановський імпорт - експорт"

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення 352,41 грн. інфляційних втрат та відсотків річних

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 04.12.2023 р. Господарський суд Рівненської області задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпановський імпорт - експорт" у справі № 918/1159/23. Згідно з рішенням підлягає стягненню з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпановський імпорт - експорт" 178,87 грн. 3 % річних, 173,54 грн. інфляційних втрат та 2684,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача суми судового збору, відповідач Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідача суми судового збору у розмірі 2684,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким розподілити судові витрати з урахуванням наступних аргументів, викладених в апеляційній скарзі.

Скаржник посилається на пункт 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", яким передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях та доводить, що при закритті провадження у справі, ця норма закону констатує, що судовий збір має бути повернуто саме за клопотанням позивача, але ніяк не покладений на відповідача.

Зауважує, що судом першої інстанції фактично задоволено вимоги позивача на 352,41 грн інфляційних втрат та 3 % річних, відповідно, судовий збір з відповідача мав би бути стягнутий пропорційно цій сумі, а не в повному обсязі.

Просить рішення Господарського суду Рівненської області від 04.12.2023 р. у справі № 918/1159/23 в частині стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Рівненська АЕС» суми судового збору у розмірі 2684,00 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про розподіл судових витрат.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Шпановський імпорт - експорт" подав відзив, вважає, що апеляційна скарга є безпідставною і не підлягає задоволенню.

Зазначає, що у зв`язку з прийняттям судом до розгляду змінених позовних вимог після оплати відповідачем боргу та збільшення розміру позовних вимог в частині нарахування трьох відсотків річних на 5,47 грн., ставка судового збору не могла бути меншою, ніж мінімум, встановлений Законом України «Про судовий збір».

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.12.2023 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпановський імпорт - експорт" до про стягнення 352,41 грн задоволено в повному обсязі. Тому відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України оскільки спір мав місце виключно у зв`язку з протиправними діями відповідача, який тривалий час ухилявся від виконання своїх обов`язків з оплати за договором поставки, хоча і визнавав такі позовні вимоги, вважає, що суд правомірно поклав на відповідача витрати зі сплати судового збору в повному обсязі.

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 04 грудня 2023 року у справі № 918/1159/23.

Склад колегії у даній справі був змінений, оскільки на час завершення строку перегляду справи із ухваленням постанови суддя-учасник колегії Бучинська Г.Б. перебувала у відпустці. Про прийняття справи до провадження колегією у новому складі 18.03.2024 р. постановлена ухвала, яка була направлена сторонам в установленому порядку.

18.01.2024 р. позивач подав заяву про заміну відповідача правонаступником, у якій просив здійснити заміну сторони відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» на правонаступника Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє Філія «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція».

18.01.2024 р. відповідач також подав заяву про заміну сторони її правонаступником, яка є аналогічною за змістом зазначеній вище заяві позивача.

Розглянувши заяви сторін про заміну відповідача правонаступником, колегія суддів встановила підстави для заміни з урахуванням такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 р. № 1420 утворено Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" /а.с. 222 у т.1/.

Згідно з п. 3 вказаної постанови товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", відокремлені підрозділи Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

11.01.2024 р. проведено державну реєстрацію акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" /а.с. 184-195 у т.1/.

Тобто, на даний час Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Відповідно до норм статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості з ЄДР можуть підтверджувати факт правонаступництва юридичної особи у випадку її припинення шляхом реорганізації.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, датою державної реєстрації Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є 11.01.2024 р. /а.с. 222 у т.1/. Одночасно підтверджено державну реєстрацію відокремлених підрозділів юридичної особи, зокрема, філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція».

Згідно з ч. 1 ст. 52 ГПК України у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справ правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

За наведених обставин колегія суддів вважає встановленими підстави для правонаступництва та заміни відповідача у справі № 918/1159/23 Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція".

Відповідно до ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і сторони не подавали клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд апеляційної скарги відбувся в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами згідно з ч.13 ст.8 ГПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, однак з підстав, які скаржником не визначені у скарзі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

15.11.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Шпановський імпорт - експорт" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", про стягнення 13654,94 грн за договором поставки № 53-122-01-23-13233 від 14.04.2023 р., з яких: 13308,00 грн боргуз оплати за поставлений товар, 173,40 грн - 3 % річних та 173,54 грн - інфляційних нарахувань /а.с. 1-6 у т.1/.

Ухвалою від 21.11.2023 р. Господарський суд Рівненської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 918/1159/23 у порядку спрощеного позовного провадження /а.с. 29-31 у т.1/.

29.11.2023 р. відповідач подав заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 13308,00 грн. та надав суду копію платіжної інструкції як доказ оплати боргу /а.с. 59-60 у т.1/.

01.12.2023 р. позивач подав заяву про зміну розміру позовних вимог, у якій підтвердив виконання відповідачем боргу та просив суд збільшити розмір позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних на 5,47 грн та ухвалити рішення про стягнення з відповідача 178,87 грн 3% річних та 173,54 грн інфляційних.

При цьому позивач просив суд першої інстанції врахувати, що згідно з ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача усі понесені ним судові витрати /а.с. 73-74 у т.1/.

Ухвалою від 04.12.2023 р. Господарський суд Рівненської області закрив провадження у справі № 918/1159/23 в частині вимог про стягнення 13 308,00 грн боргу /а.с. 87-88 у т.1/.

Ухваливши оскаржуване рішення про задоволення позову в повному обсязі, суд першої інстанції поклав судові витрати - судовий збір у сумі 2684,00 грн. на відповідача відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції частково, враховуючи наступне.

Керуючись нормами ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому апеляційний суд не перевіряє рішення по суті спору, натомість перевіряє правильність розподілу судових витрат у справі.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено, що позивач 15.11.2023 р. звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"13654,94 грн, з яких 13308,00 грн боргу з урахуванням 173,40 грн 3 % річних та 173,54 грн інфляційних нарахувань /а.с. 1-6 у т.1/.

Після пред`явлення позову відповідач сплатив позивачеві суму боргу 13308,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 21.11.2023 р. № 14153 /а.с. 60 у т.1/.

01.12.2023 р. позивач подав заяву про зміну розміру позовних вимог, у якій підтвердив оплату позивачем суми боргу та просив суд збільшити розмір позовних вимог в частині нарахування трьох відсотків річних на 5,47 грн та стягнути з відповідача 178,87 грн 3% річних та 173,54 грн інфляційних. При цьому позивач посилався на норми ч. 3 ст. 130 ГПК України і просив суд стягнути з відповідача усі понесені ним судові витрати /а.с. 73-74 у т.1/.

За наведених обставин з урахуванням такої заяви позивача у суду першої інстанції були підстави для стягнення судового збору з відповідача у повному обсязі відповідно до наведеної норми ч. 3 ст. 130 ГПК України.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановив, що у позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 2 684,00 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 6 000, 00 грн., тому суд виснував, що судовий збір в розмірі 2 684,00 грн покладається на відповідача.

Однак колегією суддів встановлено, що позивач при звернені до суду сплатив судовий збір у сумі 2147,20 грн. /а.с. 20 у т.1/ і у позовній заяві зазначив, що розмір судових витрат позивача складає витрати на сплату судового збору в розмірі відповідно до платіжного документу, що додається.

Такий розмір судового збору визначений згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" як 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, але із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, оскільки позов поданий до суду в електронній формі. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 2684 гривні.

Тому з урахуванням наведениз норм належною сумою судового збору за подання позовної заяви у даній справі є сума 2147,20 грн. (2684,00 грн. * 0,8).

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим, таким, що не відповідає матеріалам справи, покладення судом першої інстанції на відповідача витрат зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн. безпідставним, тоді як належною до відшкодування є сума судового збору 2147,20 грн.

Отже, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що рішення суду змінюється з підстав, які відповідач/скаржник в апеляційній скарзі не наводив.

19.01.2024 р., до завершення апеляційного перегляду справи, позивач подав до Північно-західного апеляційного суду заяву про стягнення з відповідача 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката за участь в суді апеляційної інстанції. На підтвердження витрат на правничу допомогу апеляційному суду наданий рахунок від 18.01.2024 р. /а.с. 277 у т.1/ та звіт про надану правову допомогу від 18.01.2024 р./а.с. 278 у т.1/.

22.01.2024 р. відповідач подав клопотання про відмову в задоволенні заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу або їх зменшення. Просить врахувати, що апеляційна скарга подана виключно в частині стягнення судового збору, апеляційне провадження відкрито письмове без виклику та участі сторін, і провадження не потребує якихось додаткових експертиз, додаткового аналізу судової практики, складності при формуванні правової позиції, судова практика у цих справах є усталеною.

З метою розподілу судових витрат (витрат на правничу допомогу) колегією суддів встановлено наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Нормами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Матеріалами справи підтверджено, що представництво позивача у даній справі здійснювалось адвокатом Перепечай К.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 14.11.2023 р. № б/н /а.с. 110-111 у т.1/, ордеру від 05.01.2024 р. /а.с. 180 у т.1/, звіту про надану правову допомогу /а.с. 278 у т.1/.

За змістом договору про надання правової допомоги від 14.11.2023 р. б/н, укладеного адвокатським бюро «Миколи Бляшина» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шпановський імпорт - експорт", сторони погодили, що адвокатське бюро зобов`язується надати правову (правничу) допомогу клієнту/позивачу щодо стягнення боргу, трьох процентів річних та інфляційних втрат за договором поставки № 53-122-01-23-13233 від 14.04.2023 р. (судова справа) та яка включає в себе: аналіз документів та обставин щодо вказаного предмету договору, збір і аналіз доказів, отримання та збирання відомостей про факти, які можуть бути використані, як джерело відомостей та докази у судовій справі, складання та підготовка процесуальних документів (позов, відповідь на відзив, клопотання тощо) та документів правового характеру для подачі до суду в судовій справі; представництво в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час всього розгляду судової справи, отримання будь-яких документів та здійснення необхідних дій для забезпечення виконання рішення суду, прийнятого на користь клієнта (в тому числі представлення інтересів перед державними і приватними виконавцями, органами казначейства та іншими особами з усім обсягом повноважень); здійснювати інші дії, пов`язані з виконанням цього договору, а клієнт, у свою чергу, зобов`язався оплатити надання правової допомоги та всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору сторонами погоджено, що розмір гонорару адвоката за цим договором за стадію апеляційного провадження становить 4000,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу апеляційному суду наданий звіт про надану правову допомогу адвокатським бюро позивачу по справі № 918/1159/23 в суді апеляційної інстанції /а.с. 278 у т.1/, за змістом якого адвокатом було виконані наступні послуги: отримано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/1159/23, проаналізовано доводи апеляційної скарги витрачений час 20 хв.; підготовлено та подано до суду клопотання про залишення апеляційної скарги без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору витрачений час 1 год.; підготовлено та подано до суду заяву про заміну відповідача правонаступником витрачений час 20 хв.; підготовлено відзив на апеляційну скаргу, направлено з використанням системи Електронний суд відповідачу та до суду витрачений час 1 год.; підготовлено заяву про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу з додатками витрачений час 40 хв. Всього адвокатом адвокатського бюро Перепечай К.В. витрачено часу 3 год. 20 хв.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на стадії апеляційного перегляду справи був поданий відзив /а.с. 261-263 у т.1/. Подання адвокатом такого відзиву є необхідним відповідно до вимог господарського процесуального законодавства.

Разом з тим, оцінюючи обсяг наданих адвокатом послуг, колегія суддів вважає, що така послуга як аналіз доводів апеляційної скарги не є окремою, оплачуваною послугою, натомість є складовою послуги виготовлення відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того, клопотання про залишення апеляційної скарги без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору було подано позивачем 16.01.2024 р. - вже після постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі № 918/1159/23 і, відповідно, не розглядалось судом, тому така послуга і вмтрату на іі оплату не є раельними і необхідними.

Також подання заяви про заміну відповідача правонаступником не стосується суті апеляційної скарги відповідача, так само як заява сторони про розподіл судових витрат, яка фактично є заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку таких заяв не підлягають відшкодуванню.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.02.2024 р. у справі № 910/9714/22, від 31.08.2022 р. у справі № 914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 р. у справі № 922/838/22, від 14.09.2023 р. у справі № 911/3076/21, від 06.09.2023 р. у справі № 914/131/22, від 30.08.2023 р. у справі № 911/3586/21, від 25.07.2023 р. у справі № 914/4092/21, від 07.02.2023 р. у справі № 922/4022/20. Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України.

Ухваливши у постанові за результатом апеляційного перегляду справи про покладення судових витрат на скаржника/відповідача на підставі ст.129 ГПК України, колегія суддів врахувала результат апеляційного перегляду.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, відповідно до норм частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України), що не позбавляє суд обов`язку перевірити достовірність доказів.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 07.11.2019 р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 р. у справі № 922/2685/19, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час. Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18).

Отже, при визначенні суми відшкодування колегія суддів виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів надала оцінку розміру витрат відповідача на правничу допомогу та встановила, що докази, надані суду на підтвердження заявленої до відшкодування суми, відповідають характеру правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Разом з тим, враховано, що під час апеляційного перегляду справи позиція сторін та, зокрема, позивача стосовно розподілу судових витрат (судового збору) не змінювалася, і представництво інтересів позивача здійснювалося тим самим адвокатом Конюховим Є.А., який не міг бути необізнаний про суть спору та про законодавство, застосоване до спірних правовідносин, доказів додаткового комплексного вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи практики не надано та необхідності не вбачається, тому підготовка відзиву очевидно не потребувала значних затрат часу з огляду на предмет оскарження визначення розміру відшкодування судового збору.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Замінити відповідача у справі № 918/1159/23 - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція".

2. Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" задоволити частково.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 04.12.2023 р. у справі № 918/1159/23 змінити в частині стягнення судового збору.

Третій абзац рішення викласти в наступній редакції:

"Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661), від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпановський імпорт - експорт" (33001, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Княгиницького, буд. 1, оф. 2, код ЄДРПОУ 40526877) 2147,20 грн. витрат зі сплати судового збору."

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661), від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпановський імпорт - експорт" (33001, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Княгиницького, буд. 1, оф. 2, код ЄДРПОУ 40526877) 1200,00 грн. відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.

4. Господарському суду Рівненської області видати накази на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 918/1159/23 повернути Господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.