Постанова

від 13.03.2024 по справі 8/471-23/1

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м. Харків Справа № 8/471-23/1(917/914/22)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А. , суддя Радіонова О.О.

за участю секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.,

представників:

від позивача Плеханов І.О.;

від відповідача Фурманов О.В.;

від третьої особи - Фурманов О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.134П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 (суддя Білоусов С.М., повний текст складено 20.12.2023) у справі №8/471-23/1(917/914/22)

за позовною заявою Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" в особі ліквідатора Пічугіна Ігоря Вячеславовича, м.Київ,

до відповідача Полтавської обласної ради, м.Полтава,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Управління майном обласної ради, м.Полтава,

про визнання права господарського відання

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Будівельник" (далі ЖЕПБ) в особі ліквідатора Пічугіна Ігоря Вячеславовича звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача, Полтавської обласної ради, зазначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Управління майном обласної ради, про визнання права господарського відання на адміністративну будівлю за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 6.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.01.2023 у справі №8/471-23/1(917/914/22) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 задоволено апеляційну скаргу ЖЕПБ, рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2023 у справі №8/471-23/1(917/914/22) скасовано. Визнано за ЖЕПБ право господарського відання на адміністративну будівлю за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 6, загальною площею 1 482,5кв.м.

Постановою Верховного Суду від 01.08.2023 задоволено частково касаційну скаргу Полтавської обласної ради, скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі №8/471-23/1(917/914/22), справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що при новому розгляді суду необхідно належним чином дослідити, чи оскарження рішення вісімнадцятої сесії Полтавської обласної ради двадцять третього скликання від 12.07.2001 є належним способом захисту, який би міг відновити суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається в цьому випадку, та, відповідно, встановити, чи такі право або інтерес мають бути захищені судом у вказаний спосіб, встановити наявність чи відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і, у залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №8/471-23/1(917/914/22), ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження за результатами нового розгляду справи, позов задоволено повністю. Визнано за ЖЕПБ право господарського відання на адміністративну будівлю за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 6. В основу рішення покладено висновки суду про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню. Щодо застосування строків позовної давності за заявою відповідача місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем не зазначено, коли ЖЕПБ дізналось про порушення свого права, з якої дати слід відраховувати строк позовної давності та взагалі чи пропустило останнє строк для звернення до суду із даним позовом, у той час як обставини справи свідчать про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності до заявлених у цій справі позовних вимог.

Не погодившись із означеним рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №8/471-23/1(917/914/22) та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ЖЕПБ відмовити повністю.

На переконання апелянта, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному встановленні обставин, які мають значення для справи (не враховано окремі документи-докази), без урахування висновків касаційного суду та без застосування строку позовної давності. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на сукупність наступних обставин:

- 01.10.2001, на виконання рішення Полтавської обласної ради від 12.07.2001 «Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад», було здійснено підписання акта приймання-передачі адміністративної будівлі по пров.Шкільному, 6, у м.Полтаві, яким комісійно (у тому числі за участі представників ЖЕПБ) засвідчено факт передачі спірної будівлі від ЖЕПБ до Управління майном обласної ради. Місцевим господарським судом не взято до уваги означений доказ та не згадано його в рішенні;

- позивач про припинення права господарського відання ЖЕПБ на адміністративну будівлю по пров. Шкільному, 6 у м.Полтава знав, щонайменше, з часу підписання ним акта приймання-передачі від 01.10.2001. Представником відповідача 27.09.2023 в письмовій формі подано заяву про застосування строку позовної давності, проте Господарським судом Полтавської області при прийнятті оскаржуваного рішення проігноровано застосування строку позовної давності, як норми матеріального права;

- суд першої інстанції, передавши матеріали справи для розгляду в межах справи №8/471-23/1 про банкрутство ЖЕПБ та не повідомивши про це відповідача (не надіславши ухвалу від 24.10.2023), фактично позбавив відповідача права на подання клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Рух справи викладено в наявних у матеріалах справи ухвалах суду. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №8/471-23/1(917/914/22) та призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 13.03.2024 о 14:30год.

Через підсистему «Електронний суд» 08.02.2024 від ЖЕПБ надійшли заперечення на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), за змістом яких заявник просить залишити апеляційну скаргу Полтавської обласної ради без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №8/471-23/1 (917/914/22) - без змін. При цьому за коротким змістом документу позивач зауважує на наступному:

- позиція відповідача та третьої особи про те, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів оскарження ним, визнання незаконним чи скасування рішення Полтавської обласної ради від 12.07.2001 «Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад області» є неправильною та суперечить висновкам про застосування норм права у подібних правовідносинах. Оскарження рішення Полтавської обласної ради від 12.07.2001 не є належним способом захисту, який би міг відновити суб`єктивне право ЖЕПБ, яке порушене, оспорюється або не визнається в цьому випадку та, відповідно, такі право або інтерес не можуть бути захищені судом у вказаний спосіб;

- бездіяльність відповідача у вчиненні відповідної дії, наслідком якої є реєстрація похідного права власності на адмінбудівлю, порушує права як позивача, так і кредиторів останнього, задоволення вимог яких повинно відбуватись виключно за рахунок майнових активів боржника. Саме бездіяльність відповідача, спрямована на уникнення державної реєстрації похідного права за позивачем, стала формою фіксації початку перебігу строку на звернення до суду за захистом порушених прав позивача, що підтверджується листом третьої особи №79/01-26 від 18.01.2022;

- безпідставними є посилання відповідача на порушення Господарським судом Полтавської області ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що ( на його думку) відбилося в обмеженні права відповідача на подання клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідач був повідомлений про розгляд справи шляхом направлення документів на електронну адресу учасника справи в підсистемі «Електронний суд» та оприлюднення їх у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Згідно з абз.5 ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) саме позивач (а не відповідач) наділений правом заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Склад судової колегії для розгляду апеляційної скарги змінювався. Остаточно за протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

Додатково від ЖЕПБ через підсистему «Електронний суд» 26.02.2024 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Частиною 1 ст.263 ГПК України унормовано, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 встановлено учасникам справи строк по 12.02.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги.

Судова колегія враховує, що відзив ЖЕПБ на апеляційну скаргу подано з пропуском встановленого судом строку. При цьому питання щодо поновлення строку на подання відзиву заявником не порушується. Враховуючи наведене, означений відзив підлягає залишенню без розгляду.

Третя особа правом, наданим ст.263 ГПК України, не скористалася, відзиву на апеляційну скаргу не надала.

У судовому засіданні 13.03.2024 представник відповідача та третьої особи підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №577 від 13.10.1992 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м.Севастополя", додаток №15 «перелік загальнодержавного майна, яке передається до комунальної власності Полтавської області», державне майно підприємства Полтавське Управління житлово-комунального господарства ВБМО «Полтавабуд», що входило до складу Корпорації "Укрбуд", було передано до комунальної власності Полтавської обласної державної адміністрації.

На підставі рішення Корпорації "Укрбуд" 12.01.1994 та рішення виконкому Полтавської міської ради народних депутатів №58 (№975) від 26.01.1994 зареєстрований статут Управління житлово-комунального господарства.

Відповідно до п.4.2 Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Відповідно до Акту здачі-приймання справ від 14.11.1995 колишній керівник УЖКГ Білозір Л.П. здав, а новопризначений в.о. керівника УЖКГ Журавель В.М. прийняв майно, у тому числі адмінбудівлю по пров.Шкільний, 4 у м.Полтава.

Наказом Управління майном області Полтавської обласної державної адміністрації №56 від 04.07.1997, у зв`язку зі зміною назви Управління житлово-комунального господарства на Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Будівельник" був затверджений Статут означеного підприємства.

Як убачається із загального розділу Статуту, ЖЕПБ засноване на обласній комунальній власності та є правонаступником Полтавського Управління житлово-комунального господарства.

За інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 01275609, Полтавське управління житлово-комунального господарства (УЖКГ ВБМО "Полтавбуд") неодноразово було перейменоване (Управління житлово-комунального господарства виробничого будівельно-монтажного об`єднання "Полтавбуд"; Управління житлово-комунального господарства; Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Будівельник").

Згідно з п.4.1 Статуту ЖЕПБ майно підприємства становлять основні фонди та обігові кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.

Відповідно до п.4.2 Статуту майно підприємства є державною власністю. Власник майна - Полтавська обласна Рада. Орган управління майном - управління майном області Полтавської обласної державної адміністрації. Майно закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання.

Згідно з п.4.3 Статуту джерелом формування майна підприємства є, зокрема, майно передане Органом управління майном.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний будинок за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 4 є майном комунальної власності - територіальних громад Полтавської області, яке на праві повного господарського відання перебувало в Управлінні житлово-комунального господарства, а потім у ЖЕПБ, як правонаступника УЖКГ.

Згідно з Переліком закріплених за ЖЕПБ основних засобів станом на 01.01.1998 вбачається закріплення за останнім, в тому числі, адмінбудівлі по пров.Шкільний, 4.

Відповідно до п.3 Рішення Полтавської обласної ради від 12.07.2001 Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад передано у межах спільної власності територіальних громад області, згідно з додатком 3 до вказаного рішення, з балансу Житлово-експлуатаційного підприємства Будівельник на баланс Управління майном обласної ради адмінбудинок за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний,4.

До матеріалів справи додано Акт приймання-передачі, в межах спільної власності територіальних громад Полтавської області, адмінбудинку Житлово-експлуатаційного підприємства Будівельник від 01.10.2001(т.1.а.с.165).

У вступній частині акту зазначено, що комісією, створеною відповідно до наказу Управління майном обласної ради №119 від 17.08.2001, на виконання рішення XVIII сесії двадцять третього скликання обласної ради від 12.07.2001, 05.09.2001 проведено обстеження об`єкта передачі - адміністративного будинку за адресою м.Полтава, пров.Шкільний, 4, який належить ЖЕПБ і передається в межах спільної власності територіальних громад Полтавської області на баланс управління майном обласної ради.

З метою впорядкування адресного плану міста Полтава, згідно з п.3 рішення Полтавської міської ради від 22.12.2017 спірній адміністративній будівлі, що знаходилась за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 4 надано нову адресу - м.Полтава, пров.Шкільний,6.

Як убачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 06.07.2018 за територіальною громадою сіл, селищ і міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради зареєстровано право власності (форма власності: комунальна) на адміністративну будівлю по пров.Шкільний, буд.6, м.Полтава. Визначена підстава виникнення права власності - рішення вісімнадцятої сесії двадцять третього скликання Полтавської обласної ради від 12.07.2001.

Державна реєстрація права власності на адміністративну будівлю по пров.Шкільний, буд.6, м.Полтава проводилась на підставі Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

ЖЕПБ листом №186/21-12 від 17.12.2021 звернулося до Полтавської обласної ради та Управління майном обласної ради з вимогою надати необхідні документи для реєстрації похідного права на адміністративну будівлю - права повного господарського відання.

Управління майном обласної ради листом №79/01-26 від 18.01.2022 повідомило ЖЕПБ, що адміністративний будинок за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 6 (4) було передано з балансу Житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник» на баланс Управління майном обласної ради відповідно до рішення вісімнадцятої сесії Полтавської обласної ради двадцять третього скликання від 12.07.2001 «Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад області». Рішення про припинення права господарського відання ДК ЖЕП «Будівельник» на вказаний вище об`єкт нерухомості не приймалося, позаяк відсутнє й таке рішення, яким би право господарського відання ДК ЖЕП «Будівельник» встановлювалось. На даний час адміністративний будинок за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 6 (4) знаходиться на балансі, у володінні та користуванні Управління майном обласної ради. Право розпорядження цим об`єктом має його власник - територіальні громади сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради.

Позивач наголошує на тому, що ЖЕПБ наділене правом господарського відання щодо нерухомого майна - адміністративної будівлі за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 6 та має певну сукупність прав та обов`язків щодо такого майна, які визначені статутом підприємства. Власником майна є територіальна громада міст, сіл, селищ Полтавської області. Правовий режим означеного майна не змінювався, а отже саме ЖЕПБ належить виключне право господарського відання. На переконання позивача, відсутність реєстрації права господарського відання за ЖЕПБ не відповідає вимогам чинного законодавства та є порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів, як підприємства, що фактично позбавлене права на використання спірного адмінбудинку у своїй діяльності.

Означене стало підставою звернення ЖЕПБ з розглядуваним позовом до суду.

Щодо належності обраного позивачем способу захисту суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частина 2 ст.4 ГПК України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зміст статей 3, 15, 16 ЦК України свідчить, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17.

Частиною 2 ст.16 ЦК України визначено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Водночас, зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Отже, перелік способів захисту, визначений у ч.2 ст.16 ЦК України, не є вичерпним.

У контексті приписів ч.ч.1, 2 ст.5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, на які обґрунтовано послався місцевий господарський суд.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.133 Господарського кодексу України (далі ГК України), якою визначено правовий режим майна суб`єктів господарювання, основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Статтею 136 ГК України врегульовано, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами (ч.1). Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (ч.2). Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності; суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника (ч.4).

У контексті приписів ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Метою подання позову на підставі означеної статті є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою.

Позов про визнання права господарського відання є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, що повинен підтвердити наявність у позивача права господарського відання на спірне майно. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права господарського відання позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права господарського відання чи іншого речового права на майно.

Наявні в матеріалах справи документи та викладені у заявах по суті справи пояснення Полтавської обласної ради (відповідача) та Управління майном обласної ради (третьої особи) свідчать про невизнання останніми права господарського відання Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" (позивача) на адміністративний будинок за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 6.

Враховуючи обставини справи судова колегія вважає, що у розглядуваному випадку ЖЕПБ обрано належний спосіб захисту.

На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 01.08.2023 у справі №8/471-23/1(917/914/22), судова колегія зазначає, що оскарження рішення вісімнадцятої сесії Полтавської обласної ради двадцять третього скликання від 12.07.2001 (на відсутність оскарження якого посилаються відповідач та третя особа, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог) не є належним способом захисту, який би міг відновити суб`єктивне право, яке не визнається в цьому випадку, та, відповідно, такі право або інтерес не можуть бути захищені судом у вказаний спосіб.

Як зазначалося вище за текстом постанови, відповідно до рішення Полтавської обласної ради від 12.07.2001 передано у межах спільної власності територіальних громад області з балансу житлово-експлуатаційного підприємства Будівельник на баланс Управління майном обласної ради спірний адмінбудинок.

Водночас, знаходження майна на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Рішення Полтавської обласної ради від 12.07.2001 передбачає передачу спірного приміщення з балансу ЖЕПБ на баланс Управління майном обласної ради. Вказане рішення не містить вказівки на вилучення з господарського відання позивача спірної адмінбудівлі. Отже, оскільки рішення Полтавської обласної ради від 12.07.2001 не змінило обсяг прав ЖЕПБ на адміністративну будівлю, оскарження такого рішення не є належним способом захисту, оскільки не відновить суб`єктивне право ЖЕПБ (яке порушене, оспорюється або не визнається в цьому випадку), за захистом якого останнє звернулося до суду в розглядуваному випадку.

Проаналізувавши зміст наступних документів:

- постанови Кабінету Міністрів України №577 від 13.10.1992 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м.Севастополя", відповідно до якої до комунальної власності Полтавської області передано майно Полтавського Управління житлово-комунального господарства;

- Статуту Управління житлово-комунального господарства, згідно з п.4.2 якого майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання;

- Статуту Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" (нове найменування Управління житлово-комунального господарства), згідно загального розділу якого означене підприємство є правонаступником Управління житлово-комунального господарства, а згідно пунктів 4.1, 4.2 якого майно підприємства становлять основні фонди та обігові кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства; майно підприємства є державною власністю; власник майна Полтавська обласна рада; орган управління майном управління майном області Полтавської обласної державної адміністрації; майно закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання;

- переліку закріплених за ЖЕПБ основних засобів станом на 01.01.1998, з якого вбачається закріплення за останнім адмінбудівлі по пров.Шкільний, 4 у м.Полтава (на даний час пров.Шкільний, 6);

- акту здачі-приймання справ від 14.11.1995, за яким колишній керівник УЖКГ Білозір Л.П. здав, а новопризначений в.о. керівника УЖКГ Журавель В.М. прийняв майно, у тому числі адмінбудівлю по пров.Шкільний, 4 у м.Полтава,

судова колегія погоджується з висновком Господарського суду Полтавської області про те, що спірний адміністративний будинок (за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 6) перебував на праві повного господарського відання в Управлінні житлово-комунального господарства, а станом на зараз перебуває на праві господарського відання у позивача, Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник", як правонаступника Управління житлово-комунального господарства.

Суд апеляційної інстанції, разом з іншим, звертає увагу, що за даними Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження ЖЕПБ визначено: м.Полтава, пров.Шкільний, буд.4. Означена адреса до моменту прийняття Полтавською міською радою рішення від 22.12.2017 щодо зміни адреси співпадала з адресою спірного адміністративного будинку.

Східний апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до положень Закону України "Про власність" (чинного в період з 07.02.1991 до 20.06.2007) власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна (ч.4 ст.2 Закону). До державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність) (ст.31 Закону). Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України (ч.1 ст.37 Закону). З аналізу означених положень Закону вбачається, що факт прийняття постанови Кабінету Міністрів України №577 від 13.10.1992 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м.Севастополя" не вплинув на перебування спірного нерухомого майна (адміністративної будівлі за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 6) у державній власності в розумінні положень Закону.

Як убачається зі змісту листа Управління майном Полтавської обласної ради №79/01-26 від 18.01.2022, рішення про припинення права господарського відання ЖЕПБ на спірну адміністративну будівлю не приймалося.

У свою чергу, судова колегія відхиляє посилання третьої особи на те, що рішення, яким би право господарського відання ЖЕПБ встановлювалось, не приймалося. Означені доводи є безпідставними та необґрунтованими, враховуючи положення ч.1 ст.37 Закону України Про власність, пунктів 4.2 Статутів Управління житлово-комунального господарства та ЖЕПБ, а також наявні в матеріалах справи документи.

Не визнаючи право господарського відання ЖЕПБ на адміністративну будівлю за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 6, Полтавська обласна рада та Управління майном обласної ради посилаються на рішення Полтавської обласної ради від 12.07.2001 "Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад".

За змістом апеляційної скарги Полтавська обласна рада, разом з іншим, наголошує, що 01.10.2001, на виконання рішення Полтавської обласної ради від 12.07.2001, було здійснено підписання акта приймання-передачі адміністративної будівлі по пров.Шкільному, 6, у м.Полтаві, яким комісійно (у тому числі за участі представників ЖЕПБ) засвідчено факт передачі спірної будівлі від ЖЕПБ до Управління майном обласної ради.

У свою чергу, як уже зазначалося вище за текстом постанови, означеним рішенням Полтавської обласної ради не вирішувалось питання про припинення права господарського відання ЖЕПБ на спірну адміністративну будівлю, а лише передано у межах спільної власності територіальних громад області з балансу Житлово-експлуатаційного підприємства Будівельник на баланс Управління майном обласної ради адмінбудинок за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 4 (6).

Зі змісту акту приймання-передачі від 01.10.2001 вбачається, що комісія, на виконання рішення Полтавської обласної ради від 12.07.2001, провела обстеження об`єкта передачі (адміністративного будинку за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 4), який належить ЖЕПБ і передається в межах спільної власності територіальних громад Полтавської області на баланс управління майном обласної ради.

Перебування спірного майна на балансі третьої особи не припиняє права господарського відання ЖЕПБ, оскільки баланс підприємства (організації) є лише формою бухгалтерського обліку, визначення зобов`язань, складу і вартості майна та не може встановлювати або припиняти жодних речових прав відповідної особи.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками Господарського суду Полтавської області про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ЖЕПБ та визнання за ним права господарського відання на спірну адміністративну будівлю.

Щодо застосування строків позовної давності суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Матеріали справи містять заяву відповідача про застосування строків позовної давності (вх.№12476 від 02.10.2023).

Відповідно до приписів ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас, під час розгляду справи місцевим господарським судом Полтавською обласною радою не було надано пояснень про те, коли, на її думку, ЖЕПБ дізналось про порушення свого права та, відповідно, з якої дати слід обраховувати строк позовної давності. Відповідачем взагалі не зазначено, чи пропустило ЖЕПБ строк для звернення до суду із розглядуваним позовом.

В апеляційній скарзі Полтавська обласна рада зазначає, що початок перебігу строку позовної давності є 01.10.2001 дата підписання акту приймання-передачі (т.1 а.с.165).

Судова колегія вважає таку думку відповідача помилковою.

Так, означений акт складений на підставі Рішення Полтавської обласної ради від 12.07.2001 «Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад області», згідно якого вирішено передати у межах спільної власності територіальних громад області з балансу ЖЕПБ на баланс Управління майном обласної ради адмінбудинок за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 4 (6). Однак, як уже зазначалося вище за текстом постанови, передання спірної будівлі на баланс Управління майном обласної ради не може свідчити про порушення, оспорювання або не визнання права ЖЕПБ та, відповідно, про обізнаність ЖЕПБ про порушення, оспорювання або не визнання його права (права господарського відання).

Судова колегія також звертає увагу, що ЖЕПБ листом №186/21-12 від 17.12.2021 звернулось до Полтавської обласної ради (відповідача) та Управління майном обласної ради (третьої особи) з вимогою надати необхідні документи для реєстрації за собою права господарського відання на спірну адміністративну будівлю. Листом №79/01-26 від 18.01.2022 третя особа відмовила у виконанні листа ЖЕПБ.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів, а Полтавською обласною радою не доведено, що про порушення свого права на реєстрацію похідного права права господарського відання ЖЕПБ стало відомо до моменту отримання листа третьої особи №79/01-26 від 18.01.2022.

З матеріалів справи вбачається, що з розглядуваним позовом ЖЕПБ звернулося до господарського суду 11.08.2022.

Враховуючи означене, судова колегія погоджується з висновками Господарського суду Полтавської області про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності до розглядуваних позовних вимог.

За змістом апеляційної скарги Полтавська обласна рада зазначає про те, що суд першої інстанції, передавши матеріали справи для розгляду в межах справи №8/471-23/1 про банкрутство ЖЕПБ та не повідомивши про це відповідача (не надіславши ухвалу від 24.10.2023), фактично позбавив відповідача права на подання клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Як убачається з матеріалів справи, після направлення справи №8/471-23/1(917/914/22) на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області, за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2023 для розгляду справи визначено суддю Паламарчука В.В.

Ухвалою суду першої інстанції від 11.09.2023 справу №8/471-23/1(917/914/22) прийнято до провадження визначеним складом суду. Постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, зі стадії підготовчого засідання. Призначено підготовче засідання у справі на 05.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.10.2023 матеріали справи №8/471-23/1(917/914/22) передано для розгляду в межах справи №8/471-23/1 про банкрутство ЖЕПБ.

Означена справа відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2023 приєднана суддею Білоусовим С.М. до справи.

У контексті приписів ч.2 ст.7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Як убачається з матеріалів справи, враховуючи означені положення законодавства, Господарський суд Полтавської області ухвалою від 24.10.2023 прийняв справу №8/471-23/1(917/914/22) до розгляду та відкрив провадження у справі в межах справи про банкрутство Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник". Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). В ухвалі зазначено «ухвалу надіслати учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України (на їх електронні адреси, вказані в позовній заяві)».

У контексті приписів ч.7 ст.6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч.3 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч.5 ст.176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 6 ст.242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як убачається з інформації, наявної в програмі «Діловодство спеціалізованого суду», та долученої до матеріалів справи довідки Господарського суду Полтавської області про доставку електронного листа (т.4 а.с.22), документ в електронному вигляді ухвала суду першої інстанції від 24.10.2023 була направлено одержувачу Полтавській обласній раді в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 26.10.2023 о 12:25год.

До того ж, відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу.

Отже, безпідставними та такими, що спростовані вищевикладеним, є доводи відповідача про не надіслання останньому ухвали Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 та позбавлення відповідача права на подання клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судова колегія також відхиляє посилання представника третьої особи, висловлені в судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 13.03.2024, на те, що Управлінню майном обласної ради не було надіслано ухвали Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023.

Відповідно до приписів ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Отже мотиви, які зазначає третя особа мали б бути зазначені саме в її апеляційній скарзі, але такої скарги третьою особою не подавалось. Апеляційний перегляд здійснюється за апеляційною скаргою Полтавської обласної ради (належне повідомлення якої підтверджене вище за текстом постанови). За таких обставин вказані доводи Управління майном обласної ради є необґрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтує на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Полтавської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №8/471-23/1(917/914/22) - без змін.

З урахуванням приписів ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №8/471-23/1(917/914/22) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.03.2024.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова