Рішення

від 14.03.2024 по справі 904/3926/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2024м. ДніпроСправа № 904/3926/22За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО"

про стягнення 4 503 204,60 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судових засідань Морозі А.О.

Представники:

Позивача Тарарук Л.Р.

Відповідача Подольський В.О.

СУТЬ СПОРУ:

АТ "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" 03.11.2022 звернулося з позовом до ПрАТ "АТЛАНТА-АГРО" , в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь 3 244 500,00 грн. плати за користування вагонами, 1 258 704,60 грн. збір за зберігання вантажу та судовий збір у розмірі 67 548,07 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.11.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у даній справі скасовано, справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд та передано на розгляд судді Юзікову С.Г.

Ухвалою суду від 25.12.2023, суддя Юзіков С.Г. прийняв справу до свого провадження та призначив підготовче засідання на 23.01.2024.

12.01.2024 від Позивача надійшли додаткові пояснення, що підстави для нарахування плати за користування вагонами, а також умови, за яких Вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами наведені у ст. 119, 120, 121 Статуту залізниць України. Зокрема у ст. 119 Статуту передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. У ст. 121 Статуту наведені випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами. На основі наведених статей Статуту Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 затверджені Правила користування вагонами і контейнерами (далі Правила).У п. 12 розділу Ш Правил "Порядок визначення плати за користування вагонами і контейнерами" прямо зазначено "загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника". Долучені Позивачем до матеріалів справи докази: акти загальної форми, пам`ятки про подавання вагонів, пам`ятки про забирання вагонів, підписані представниками Відповідача без зауважень, беззаперечно свідчать про те, що, 50 завантажених вагонів від часу початку затримки 19:30 год. 26.02.2022 до закінчення затримки - 13:30 год. 24.03.2022 перебували у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Запроваджена розпорядженням АТ "Укрзалізниця" від 24.02.2022 №ЦЦО/99 заборона відвантаження на адресу ст. Чорноморська експорт вантажів, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану (тобто з причин не залежних від залізниці) не могла вплинути на виконання зі сторони Відповідача своїх конкретно визначених договірних обов`язків. А саме: обов`язку щодо здійснення плати за користування вагонами та збору за зберігання вагонів, яка нарахована відповідно до умов Договору та чинного законодавства, а тому заперечення Відповідача щодо протиправності дій Позивача в частині порядку встановлення заборони на переміщення залізничного рухомого складу (зокрема, внаслідок прийняття розпорядження від 24.02.2022 №ЦЦО/99) не є ключовим питанням для правильного вирішення даного спору та підлягає правовій кваліфікації виключно у контексті положень ст. 121 Статуту залізниці та п. 16 Правил користування вагонами та контейнерами. Запроваджена "конвенційна заборона" не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, а є рішенням Залізниці, яке прийнято в межах її господарської компетенції з питань організації та планування господарської діяльності з перевезення вантажів в умовах воєнного стану. Прийняття такого акта зумовлене об`єктивними загальновідомими обставинами, які виникли з причин, не залежних від залізниці. Верховним судом у Постанові від 21.11.2023 констатовано, що суди, встановивши, що після надходження "конвенційної заборони" о 12:00 год. 24.02.2022 станцією Хоростків повідомлено представника Відповідача про заборону відвантаження, про що зроблено відповідний запис у книзі повідомлень форми ГУ-2; після одержання такого повідомлення Відправник за приписами п. 31 Правил приймання вантажів до перевезення протягом 12 годин повинен припинити відвантаження продукції; незважаючи на такі обставини, Відправником вирішено продовжувати забирання порожніх вагонів зі станції та їх навантаження на під`їзній колії її власника, не дослідили причини продовження Відправником забирання порожніх вагонів зі станції та їх навантаження на під`їзній колії її власника. З цього приводу Позивач відмітив, що у відзиві на позовну заяву від 07.12.2022 Відповідач зазначив, що оскільки останній не отримував повідомлення про запровадження конвенційної заборони №ЦЦО-199, він і не мав змоги виконати вимогу АТ "Українська залізниця". Однак судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт, що не заперечується і судом касаційної інстанції про те, що Позивачем дотриманий порядок повідомлення Відповідача про введення в дію вказаної "конвенційної заборони", який передбачений у Договорі про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПП НВО "Енергоощадні технології". Будь-яких об`єктивних причин продовження навантаження після отримання повідомлення про заборону навантаження Відповідач не наводить. До матеріалів справи Відповідачем не долучено і докази, які б ці причини обґрунтовували.

Від Відповідача надійшли пояснення з яких вбачається, що наказом Міністерства транспорту України № 344 від 30.05.2022 делеговано Державній адміністрації залізничного транспорту функції, визначені у ст. 29, 63 Статуту залізниць України, щодо запровадження тимчасових обмежень перевезень в окремі райони та встановлення порядку перевезення вантажів на особливих умовах. Однак, даний наказ, не є законодавчим актом, а лише підзаконним нормативно-правовим актом. Так само, як не є законодавчим актом Положення про Міністерство транспорту України, затверджене Указом Президента України від 11.05.2000 № 678/2000, відповідно до якого виданий Наказ № 344 від 30.05.2002. Крім того, оскільки постанову Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 "Про затвердження Статуту залізниць України", якою затверджено Статут, прийнято у відповідності до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", Статут залізниць України за своєю юридичною силою є законодавчим актом. А відтак, відповідно до положень Статуту, "Укрзалізниця" має право запроваджувати, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони виключно за погодженням з Міністерством транспорту України. До того ж, як зазначає КГС ВС у постанові від 21.11.2023 у справі №904/3926/22, суди першої та апеляційної інстанції не надавши належної правової оцінки у розумінні співвідношення Закону України "Про залізничний транспорт" і наказу Міністерства транспорту України від 30.05.2002 № 344, не врахували, що сам факт відсутності процедури погодження не є підставою для звільнення органу виконавчої влади від виконання покладених на нього обов`язків". У даному випадку, суд наголошує на тому, що при запровадженні Укрзалізницею тимчасових обмежень щодо перевезень, не лише у АТ "Укрзалізниця" виник обов`язок відповідно до вимог законодавства на погодження таких обмежень з органами виконавчої влади, а і у органів виконавчої влади у цей час, відповідно до покладених та визначених повноважень, виник обов`язок щодо перевірки правомірності запровадження таких обмежень та їх погодження навіть враховуючи відсутність процедури такого погодження. Так, посилання АТ "Укрзалізниця" на факт відсутності процедури погодження органами виконавчої влади запровадження подібних обмежень, як на підставу одноособового запровадження АТ "Укрзалізниця" таких обмежень, є необґрунтованим та таким, що прямо порушує принцип правової визначеності та передбачуваності закону, оскільки подібна правова прогалина призводить до виникнення правової колізії. Щодо плати за користування вагонами, то Позивачем одноособово, з порушенням норм Законодавства та Статуту введено тимчасове обмеження перевезень, згідно з Розпорядженням № ЦЦЩ/99 від 24.02.2022, перекладаючи таким чином на Замовника відповідальність, із нарахування плати за користування вагонами та зберігання вантажу в період, коли послуги щодо перевезення вантажів не могли бути надані. Відповідно, між обставинами нарахування Позивачем відносно Відповідача оплати за користування вагонами та зберігання платежу в період, коли послуги перевезення не могли бути надані, та виданим Позивачем Розпорядженням № ЦЦО/99 від 24.02.2022 наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок. Також, у відзиві зазначено, що розділом 6 вказаного Договору передбачено можливість звільнення сторін від відповідальності за невиконання умов Договору через факт настання форс-мажорних обставин/обставин непереборної сили. Так, на виконання умов Договору, Відповідач для належного підтвердження факту настання обставин непереборної сили спричинених повномасштабним вторгненням країни-агресора 24.02.2022, звернувся до Дніпропетровської торгово-промислової палати. Дніпропетровською ТПП Відповідачеві видано Сертифікат № 1200-23-3606 про форс-мажорні обставини, що засвідчує форс-мажорні обставини: військову агресію Росії проти України, що стало підставою введення воєнного стану, які спричинили тимчасові обмеження щодо залізничних перевезень.

26.01.2024 від Відповідача надійшло заперечення, з якого вбачається, що дослідивши постанову Верховного Суду від 21.11.2023 по справі № 904/3926/22, Відповідач вважає, що при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення Позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонами (контейнерами) для перевезення вантажів Замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції), в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження - надання доказів того, що така затримка спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничного під`їзної колії, порту, підприємства). Позивач стверджує, що про наявність Розпорядження проінформовано представника Відповідача о 12:00 год. 24.02.2022, однак, Відповідач довіреністю від 01.01.2022 № 01/22-14 уповноважив менеджера транспортно-експедиторської діяльності Фурко В.М. на здійснення операцій пов`язаних з відправленням та отриманням вантажів по станції Хоростків Львівська залізниця, однак, ні Відповідач, ні його представник не отримували жодних повідомлень щодо введення тимчасових обмежень на перевезення вантажу, що і стало підставою для продовження його відвантаження.

Від Відповідача надійшли письмові пояснення, аналогічна позиція яких викладена у наданих раніше поясненнях.

За клопотанням сторін судові засідання проводилися в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач приєднався до публічного Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі Договір), що підтверджується електронними документами: заявою від 16.03.2020 № 32150080/2020-001 про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору, підписаною електронним цифровим підписом представника Підприємства (Замовника); повідомленням від 16.03.2020 № 99-32150080/2020-001 про укладення Договору, в якому повідомляється про укладення Договору та присвоєні коди Замовника, а саме: як відправника/одержувача 8678; як платника 8203375.

Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона Перевізника не є орендною платою (п. 1.1 Договору).

Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п. 1.5 Договору).

Замовник зобов`язаний сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому, зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника. Самостійно та регулярно ознайомлюватися зі змінами до Договору, направленими Перевізником документами та повідомленнями, іншою інформацією щодо надання послуг, розміщеними в інформаційних системах Перевізника (підп. 2.1.4, 2.1.14 Договору).

Відповідно до п.2.3.2 Договору Перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів.

Замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікування подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі плата за користування власними вагонами Перевізника) (п. 3.4. Договору).

Розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно до пункту 3.4.2 Договору (п. 3.4.1. Договору).

Пунктом 3.4.2 Договору передбачено, що плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою: Пвик=(Спл/24) х tгод х kм, де:

- Пвик плата за користування власними вагонами Перевізника відповідного типу вагонів;

- Спл ставка плати за використання власних вагонів Перевізника відповідного типу власних вагонів Перевізника, грн../вагон за добу визначена в Додатку 1-2 до Договору (у спірному періоді для зерновозів 2 100,00 грн);

- 24 кількість годин у добі;

tгод. кількість годин користування вагонам перевізника для відповідного типу вагонів;

км коригуючий коефіцієнт, що застосовується до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного, контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюється Перевізником та зазначається в Додатку 1-2 Договору.

Відповідно до п. 3.4.3 Договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами Перевізника, визначеної в п. 3.4. Договору, є момент передачі Замовнику власних вагонів Перевізника або початок затримки відповідно до Правил користування вагонами.

Облік часу користування. З метою визначення розміру плати за користування власними вагонами Перевізника у випадках вказаних в п. 3.4. Договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами Перевізника в частині, що не визначена Договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами.

Загальний час, за який нараховується та сплачується Замовником плата за користування власними вагонами Перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні Замовника та за час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Згідно з протоколом електронного аукціону № КСЕ001-ІІА-20220209-23748, проведеного 11.02.2022, Відповідач став переможцем аукціону з продажу послуг з використання вагонів власності Залізниці у кількості 50 вагонів-зерновозів у складі одного маршрутного поїзда на станціях регіональної філії "Львівська залізниця".

На підставі електронної заявки відправника (Підприємства), погодженої із Залізницею, подача порожніх вагонів під навантаження у кількості 50 штук Відповідачем запланована на 24.02.2022, ст. відправлення Хоростків регіональної філії "Львівська залізниця", ст. призначення Чорноморська (експ. для ТІС). Оскільки по ст. Хоростків, де планувалося проводити формування маршруту, Відповідач не має власної під`їзної колії, подача вагонів для навантаження здійснювалася на під`їзну колію ПП НВО "Енергоощадні технології" згідно з поданою письмовою угодою від 23.02.2022 № 17, погодженою з власником під`їзної колії та Залізницею. За умовами Договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 01.08.2018 № Л/ДН-2/18/697/М/п, укладеного Залізницею та ПП НВО "Енергоощадні технології" та вказаної письмової угоди подача/забирання вагонів здійснюється локомотивом власника під`їзної колії, максимальна одночасна подача складає 4 вагони.

Відповідач 23.02.2022 надав начальнику ст. Хоростків лист-клопотання № 23/04 про забирання вагонів-зерновозів у навантаженому стані з під`їзної колії ПП НВО "Енергоощадні технології" на місця загального користування в очікуванні оформлення маршрутного поїзда. Оплату платежів (зберігання, накопичення) Відповідач гарантував.

Відповідно до акта загальної форми № 369 від 24.02.2022, починаючи з 00 год. 01 хв. 24.02.2022 усі 50-т порожніх вагонів простоювали на ст. Хоростів в очікуванні подачі під вантажні операції з вини Відповідача. Перша група з 4-х вагонів подана на під`їзну колію під навантаження 24.02.2022 о 08:00 год. (акт загальної форми від 24.02.2022 № 370), передана після завантаження на станцію для накопичення маршруту 24.02.2022 о 10 год. 25 хв. (акт загальної форми від 24.02.2022 № 374).

З посиланням на запровадження в Україні відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/22 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, п. 2.4.1 Договору та ст. 29 Статуту, Позивач розпорядженням від 24.02.2022 № ЦЦО/99 ввів тимчасове обмеження перевезень, у тому числі заборонив перевезення до станції Чорноморська (припортова дирекція залізничних перевезень-ДН-5) регіональної філії "Одеська залізниця" для всіх одержувачів.

Відповідно до запису № 88 у Книзі оповіщення про час подання вагонів під навантаження або вивантаження ст. Хоростів, 24.02.2022 о 12:00 год. Відповідачеві повідомлено про введення конвенційної заборони № ЦЦО 199 на ст. Чорноморська екс. Фурко. Така форма повідомлення передбачена пунктом 5 Договору на експлуатацію залізничної під`їзної колії. Після одержання такого повідомлення відправник за приписами п. 31 Правил приймання вантажів до перевезення протягом 12 годин повинен був припинити відвантаження продукції. Незважаючи на такі обставини, Відправник продовжував забирання порожніх вагонів зі станції та їх навантаження на під`їзній колії її власника.

Усі 50 завантажених вагонів 26.02.2022 о 19 год. 30 хв. виставлені на місця загального користування і пред`явлені Відповідачем до перевезення. З огляду на діючу заборону, з посиланням на п. 2.4.1 Договору зазначені вагони Позивач не прийняв до перевезення, про що склав акт загальної форми від 26.02.2022 № 399.

Позивач заявляє, що завантажені вагони у кількості 50 штук, за які Відповідач не сплатив Залізниці плату за користування вагонами, перебували в користуванні Відповідача з причин, які не залежали від Залізниці, починаючи з часу їх затримки на ст.Хоростків 26.02.2022 о 19:30 год. до їх передачі Залізниці та відправлення за накладною СМГС на станцію призначення СFR Dornesti Румунська залізниця для вантажоодержувача АТ "Унікум транзит" 24.03.2022 о 13год. 30 хв., що підтверджуються пам`яткою про забирання вагонів № 124 та накладною СМГС на відправлення вагонів.

З посиланням на наведені обставини, Позивач нарахував плату за користування вагонами № 53202511, 58562653, 59598805, 59763391, 59775791, 95056115, 95317061, 95321451, 95322822, 95325080, 95329660, 95367553, 95367884, 95369674, 95375333, 95377404, 95377545, 95379087, 95379764, 95385563, 95387528, 95455549, 95523379, 95523551, 95525424, 95527511, 95530176, 95531521, 95537874, 95585816, 95613170, 95614038, 95619383, 95619771, 95621603, 95623070, 95635124, 95640843, 95667069, 95667168, 95678678, 95679965, 95680880, 95755211, 95760930, 95831459, 95831830, 95834545, 95928511, 95928982, затримані з 00 год. 01 хв. 24.02.2022 до 13 год. 30 хв. 24.03.2022 (акт загальної форми від 24.02.2022 № 369), що становитьь: 2 100,00 грн. (ставка плати за використання власного вагона-зерновоза Перевізника ) / 24 год. х 685 год. (загальна кількість годин користування вагонами ) = 59 937,50 грн. без ПДВ х 50 (кількість вагонів, які використовувалися) = 2 996 875,00 грн. без ПДВ, що з ПДВ складає 3 596 250,00 грн. Частину коштів (від нарахованої суми 2 996 875,00 грн. без ПДВ) у розмірі 293 125,00 грн., з Підприємства знято за відомістю плати за користування вагонами № 12030025. Таким чином, Позивач розрахував суму плати за користування вагонами 3 244 500,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та п. 9 Розділу 7 Правил перевезень вантажів, збір за зберігання завантажених вагонів, згідно з актами загальної форми № 374, 375, 376, 379, 383, 384, 385, 388, 389, 391, 394, 396, 399 становить суму 1 258 704,60 грн., яка розрахована таким чином:

- акт загальної форми № 374 вагони №№ 95455549, 95678678, 95760930, 95831459 початок затримки 24.02.2022 о 10:25 год. закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 29 діб; 4 х 249 х 29 х 3,023 = 87 316,30 грн.;

- акт № 375 вагони № 95325080, 95379764, 95667069, 95928982 початок затримки 24.02.2022 о 13:00 год. закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 29 діб; 4 х 253 х 29 х 3,023 = 88 719,00 грн.;

- акт № 376 вагони № 95667168, 95387528, 95527511, 95679965 початок затримки 24.02.2022 о 16:20 год. закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 28 діб; 4 х 251 х 28 х 3,023 = 84 982,60 грн.;

- акт № 379 вагони № 95928511, 95619771, 95623070, 59598805 початок затримки 24.02.2022 о 19:45 год. закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 28 діб; 4 х 244 х 28 х 3,023 = 82 612,50 грн.;

- акт № 383 вагони № 58562653, 95317061, 95523551, 95525424 початок затримки 24.02.2022 о 23:50 год. закінчення затримки 24.03.2022 13:30 год. = 28 діб; 4 х 250 х 28 х 3,023 = 84 644,00 грн.;

- акт № 384 вагони № 95585816, 95377404, 95379087, 95377545 початок затримки 25.02.2022 о 05:20 год. закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. 28 діб; 4 х 249 х 28 х 3,023 = 84 305,40 грн.;

- акт № 385 вагони № 95367884, 95523379, 95755211, 95834545 початок затримки 25.02.2022 о 08:45 год. закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 28 діб; 4 х 252 х 28 х 3,023 = 85 321,20 грн.;

- акт № 388 вагони № 95321451, 95367553, 95375333, 95614038 початок затримки 25.02.2022 о 12:05 год. закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 28 діб; 4 х 252 х 28 х 3,023 = 85 321,20 грн.;

- акт № 389 вагони № 95831830, 95635124, 95640843, 95619383 початок затримки 25.02.2022 о 15:50 год. закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 27 діб; 4 х 252 х 27 х 3,023 = 82 273,90 грн.;

- акт № 391 вагони № 95621603, 95613170, 95680880, 59763391 початок затримки 25.02.2022 о 19:00 год. закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 27 діб; 4 х 254 х 27 х 3,023 = 82 926,90 грн.;

- акт № 394 вагони № 95385563, 95530176, 95369674, 95531521 початок затримки 26.02.2022 о 12:30 год. закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30год = 27 діб; 4 х 253 х 27 х 3,023 = 82 600,50 грн.;

- акт № 396 вагони № 53202511, 95329660 початок затримки 26.02.2022 о 16:40 год. закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 26 діб; 4 х 122 х 26 х 3,023 = 38 355,80 грн.;

- акт № 399 вагони №№ 95537874, 95322822, 95056115, 59775791 початок затримки 26.02.2022 о 19:30 год. закінчення затримки 24.03.2022 о 13:30 год. = 26 діб; 4 х 253 х 26 х 3,023 = 79 541,20 грн.

Збір за зберігання вантажу у розмірі 1 258 704,60 грн. включений до розрахункового документа накопичувальної картки № 03050158, від підпису якої представник Відповідача відмовився з таких причин: під час навантаження кукурудзи введено заборону про перевезення вантажів у зв`язку з введенням на території України з 24.02.2022 військового стану (ЦЦО/99 від 24.02.2022). У цьому разі на підставі розпорядження від 05.04.2022 УК № ЦМ-13/693 плата за користування вагонами та зберігання вантажів не нараховується; оскільки вказана конвенційна заборона може бути необмеженою, було прийнято рішення про відправлення вантажу за новим призначенням згідно вимогам чинного законодавства. Відповідні платежі за таке перевезення були сплачені у повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спору, 25.05.2022 Позивач направив Відповідачеві претензію про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вагонів від 23.05.2022 № 8-П/2022.

Відповідач 25.07.2022 надав Позивачеві відповідь на претензію № 25/07-3, в якій зазначив, що претензія від 23.05.2022 № 8-П/2022 є безпідставною та незаконною, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт надання послуг; правомірність складання актів форми ГУ-23, правомірність розрахунків заявлених до стягнення плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та плати за накопичення вагонів.

Взаємовідносини залізниці з контрагентами визначаються Статутом залізниць України (далі Статут), Правилами перевезень вантажів та відповідними договорами. Щодо порядку і умов експлуатації залізничних під`їзних колій, подачі та забирання вагонів згідно зі ст.21 Закону України "Про залізничний транспорт" та п.71 Статуту - визначаються договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із ст. 307 ГК України встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з п. 2 Статуту визначають обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 3 Статуту передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (п. 46 Статуту).

Відповідно до п. 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Відповідно до п. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

За умовами п.121 Статуту вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.

Згідно з п.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 року, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Плата за користування вагонами нараховується відповідно до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.

Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами).

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Термін користування вагонами, що подаються залізницею, обчислюється не раніше часу, зазначеного у повідомленні (п. 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами).

Відповідно до п.6 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Згідно з п.8 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника, залізниця складає акт загальної форми (ГУ-23), який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з п. 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів (п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами).

Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, а саме:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Згідно з під. 2.1. п. 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317) збір за зберігання вантажів у вагонах 4,00 грн. за одну тонну, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,90 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Відповідно до абз. 3 п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (з подальшими змінами).

Відповідно до п. 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Пунктом 9 Правил №644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 та 2 ст.614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.

Перевіривши доводи і докази сторін, суд погоджується з Відповідачем та не приймає позицію Позивача.

Так, нарахування спірних платежів за позовом пов`язується з фактом перебування спірних вагонів у безпосередньому розпорядженні вантажовласника Відповідача на ст.Хоростків у період з 19 год. 30 хв. 26.02.2022 до 13 год. 30 хв. 24.03.2022, що не заперечується останнім.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що Позивач не довів наявність підстав для нарахування Відповідачеві плати за користування вагонами та збір за зберігання вантажу за цей період.

Так, згідно з п.121 Статуту вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) в інших випадках, передбачених Правилами.

Відповідно до п.16 Правил користування вагонами і Контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Тобто саме на Залізницю покладено обов`язок в Пам`ятці про подавання/забирання вагонів зазначати час затримки вагонів та причини такої затримки.

Отже, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата. До періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі існування, передбачених Статутом випадків та настання затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.

Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення Позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції), в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства).

Виходячи з положень пунктів 8 та 9 Правил №644 нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).

На підтвердження обставин затримки Відповідачем вагонів на ст. Хоростків Позивачем долучено до матеріалів справи копії актів загальної форми ГУ-23, пам`ятки про подавання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, пам`ятки про забирання вагонів форми ГУ-45.

Зміст конвенційної заборони ЦЦО/99 від 24.02.2022 свідчить про те, що всім станціям УЗ забороняється приймати до перевезення всі вантажі і порожні вагони областю призначення: Донецька ДОН (48), Куп`янська дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5), Сумська дирекція залізничних перевезень ДН-3 (3), Харківська дирекція залізничних перевезень ДН-2 (2), Київська дирекція залізничних перевезень ДН-1 (1), Конотопська дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5), Коростенська дирекція залізничних перевезень ДН-4 (4) Одеська дирекція залізничних перевезень ДН-1, Порт. Припорт. дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5) забороняється приймання до перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів; тобто, зазначена конвенція стосується окремих напрямків відвантаження готової продукції.

У даному випадку станцією призначення є Чорноморськ-Порт-Е, яка входить до переліку станцій, яка входить до складу Одеської дирекції залізничних перевезень та на яку розповсюджується заборона приймання до перевезення вантажів.

У наведеній забороні Залізниця посилається на п. 29 Статуту та ввела обмеження перевезень з технічних причин.

Однак, АТ "Укрзалізниця" 24.02.2022 ввела конвенційної заборони ЦЦО/99 за відсутності повноважень на введення таких обмежень.

Так, згідно з ч.2 ст.13 Закону України "Про залізничний транспорт", AT "Укрзалізниця" має право запроваджувати, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.

Підпунктом 40 п. 4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460 передбачено, що Міністерство інфраструктури України відповідно до покладених на нього завдань установлює процедуру та строки припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу, що зумовлено обставинами непереборної сили, воєнними діями, блокадою, епідемією або іншими обставинами, які не залежать від перевізників і власників інфраструктури залізничного транспорту загального користування і перешкоджають здійсненню перевезень, та оповіщення про це перевізників і власників інфраструктури загального транспорту загального користування.

Відповідно до п. 29 Статуту, AT "Укрзалізниця" має право запроваджувати, за погодженням з Міністерством транспорту України, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення (відповідний пункт розташований у розділі, який охоплює регулювання організації та планування перевезення вантажів).

Тобто, реалізація такої складової господарського повноваження, як тимчасові обмеження щодо перевезень, здійснюється за погодженням із центральним органом виконавчої влади (особою, яка здійснює владні повноваження).

Водночас, матеріали справи не містять погодження з Міністерством інфраструктури України тимчасових обмежень щодо перевезень, яким заборонено навантаження на ст. Чорноморськ-Порт-Е, що суперечить положенням ст. 13 Закону України "Про залізничний транспорт", п.29 Статуту.

Оскільки перевезення вантажів до ст. Чорноморськ-Порт-Е були обмежені (заборонені) за розпорядженням № ЦЦО/99 від 24.02.2022, Відповідач не може нести будь-які негативні наслідки у зв`язку з такою забороною.

У даному випадку, саме АТ "Укрзалізниця" є відповідальною за затримку в наданні послуг щодо перевезення вантажів.

Таким чином, Відповідачем підтверджено відсутність його вини стосовно затримки вагонів, а тому відсутні підстави для стягнення з Відповідача 3 244 500,00 грн. плати за користування вагонами та 1 258 704,60 грн. збору за зберігання вантажу.

Суд звертає увагу на правові висновки, викладені у роз. 5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, в яких вказано:

" … п.5.17. Здійснюючи нормативне регулювання господарської діяльності відповідно до ст. 7 ГК України, Міністерство інфраструктури України, відповідно до покладених на нього завдань, установлює процедуру та строки припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу, що зумовлено обставинами непереборної сили, воєнними діями, блокадою, епідемією або іншими обставинами, які не залежать від перевізників і власників інфраструктури залізничного транспорту загального користування і перешкоджають здійсненню перевезень, та оповіщення про це перевізників і власників інфраструктури загального транспорту загального користування (п. 40 п. 4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460).

5.18. Тож Міністерство інфраструктури України, як орган виконавчої влади та суб`єкт владних повноважень, має власну компетенцію щодо установлення процедури та строків припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу.

5.19. Натомість за приписами статті 4 Закону України "Про залізничний транспорт "АТ "Укрзалізниця" є суб`єктом господарювання, який відповідно до закону наділений виключною компетенцією щодо управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях; за статтею 13 цього Закону, організовуючи роботу залізничного транспорту в умовах надзвичайних обставин, АТ "Укрзалізниця" вправі запроваджувати, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.

5.20. Тобто, АТ "Укрзалізниця", як суб`єкт господарювання, здійснює дії з обмеження перевезень у межах своєї власної господарської компетенції щодо організації та планування господарської діяльності з перевезення вантажів.

5.21. При цьому, враховуючи наведені норми права та нормативні акти, реалізація такої складової господарського повноваження, як тимчасові обмеження щодо перевезень, здійснюється за погодженням із центральним органом виконавчої влади (тобто особою, яка здійснює владні повноваження). Однак ототожнення у зв`язку із цим організаційно-господарської функції, яка здійснюється в межах своєї компетенції суб`єктом господарювання, з владно-управлінськими функціями органу виконавчої влади - суб`єкта владних повноважень є помилковими.

5.22. Доводи АТ "Укрзалізниця" про здійснення спірних дій в межах делегованих йому повноважень є помилковими та не ґрунтуються на положеннях законодавства. Так, дійсно, за пунктом 29 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, АТ "Укрзалізниця" має право запроваджувати, за погодженням з Міністерством транспорту України, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення (відповідний пункт розташований у розділі, який охоплює регулювання організації та планування перевезення вантажів).

5.23. Стаття 4 Закону України "Про залізничний транспорт" в редакції, чинній до 28.06.2015, визначала, що управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України, підпорядкованим Міністерству транспорту України.

5.24. За змістом Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1992 № 262, Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця) визначається як орган управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Міністерства інфраструктури, що зумовлювало наділення її певними владними повноваженнями у цій сфері, зокрема щодо видання наказів, обов`язкових для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери її управління, організації та контролю їх виконання.

5.25. Також наказом Міністерства транспорту України від 30.05.2002 № 344 було делеговано Державній адміністрації залізничного транспорту функції, визначені у статтях 29 та 63 Статуту залізниць України, щодо запровадження тимчасових обмежень перевезень в окремі райони та встановлення порядку перевезення вантажів на особливих умовах.

5.26. Аналізуючи наведені вище законодавчі акти, слід погодитися з доводами касаційної скарги про те, що створення на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (державної організації з основним видом діяльності - державне управління загального характеру) юридичної особи приватного права - АТ "Укрзалізниця" (товариства, суб`єкта господарювання) має наслідком правонаступництво майнових прав та обов`язків, як це передбачено частиною шостою статті 2 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", однак не передбачає перехід до новоствореного товариства в порядку правонаступництва також і відповідних владних власних чи делегованих повноважень органу управління.

5.27. Тож у справі, яка переглядається, ні позивач, ні АТ "Укрзалізниця" не є суб`єктами владних повноважень, спірні дії АТ "Укрзалізниця" стосуються питань організації та планування господарської діяльності з перевезення вантажів, у межах якої сторони не наділені адміністративною процесуальною дієздатністю, а рішення АТ "Укрзалізниця", які запроваджують обмеження перевезень у власній господарській діяльності, не є нормативно-правовими актами чи актами індивідуальної дії в розумінні КАС України.

5.28. За змістом частин другої та третьої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб….

5.42. Протиправність дій АТ "Укрзалізниця" в частині встановлення заборони на переміщення залізничного рухомого складу (зокрема, внаслідок прийняття розпоряджень № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157 від 15.03.2017 (приватних вагонів) в порожньому стані через лінію зіткнення у спорі господарюючих суб`єктів є обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та яким під час судового розгляду слід надати відповідну правову кваліфікацію…".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.11.2023 у даній справі, зазначено, що судами попередніх інстанцій не досліджено причини продовження Відповідачем забирання .

Так, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив, що Відповідач продовжував навантаження вагонів після отримання повідомлення Позивача про запровадження заборони розпорядженням АТ "Укрзалізниця" від 24.02.2022 №ЦЦО/99, однак, оскільки така заборона є протизаконною, доказів скупчення вагонів на станції призначення Позивач не надав, то суд вважає, що у Відповідача не виникло обов`язку відмови від завантаження поданих Залізницею вагонів. При цьому, суд бере до уваги, що Залізниця на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом є монополістом і саме вона, в першу чергу, має дотримуватися чинного законодавства в галузі організації залізничних перевезень, а також договірних зобов`язань щодо надання послуг з перевезення вантажів. Оскільки Залізниця ввела заборону протизаконно, то відмовляючись приймати спірні вагони від Відповідача, Позивач порушив п.2.3.2 Договору за яким Перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів.

Верховний Суд неодноразово (зокрема у постановах від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 14.05.2020 у справі № 910/7515/19, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18) звертав увагу на доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). Дана доктрина базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

За твердженням Позивача, останній продовжував подавати порожні вагони, оскільки Відповідач міг провести переадресацію вантажів або відмовитися від завантаження. Однак, доказів здійснення Відповідачем переадресації Позивач не мав, оскільки Відповідач її не здійснював та не мав наміру здійснювати. Отже, поведінка Позивача є суперечливою.

Суд також враховує, що після набрання чинності Законом від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" принцип "об`єктивної істини", який полягав в обов`язку суду з`ясовувати усі дійсні обставини, пов`язані зі спірними правовідносинами, починаючи 15.12.2017 виключений із ГПК України.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема, змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, в рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №923/875/19 від 31.03.2021.

Суд також відзначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.111950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З урахуванням викладеного, надані Відповідачем докази є більш вірогідними, ніж докази надані Позивачем, тому вимоги про стягнення 3 244 500,00 грн. плати за користування вагонами та 1 258 704,60 грн. збору за зберігання вантажу не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на Позивача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволені позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вуд. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул.. Гоголя, 1, код 40081195) до Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 36, код 32150080) про стягнення 4 503 204,60 грн.

Судові витрати у справі покласти на Позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Повне судове рішення складене 25.03.2024.

Суддя С.Г. Юзіков