Рішення

від 22.03.2024 по справі 910/303/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2024Справа №910/303/24

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр"

про стягнення заборгованості розмірі 108 567,63 грн,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" про стягнення заборгованості розмірі 108 567,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" не виконано своїх зобов`язань за Договором про відкриття рахунку в цінних паперах №734/07 від 13.02.2007 по сплаті комісії депозитної установи за зберігання цінних паперів на рахунку у ЦП №300996-UA40003734, у зв`язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 25 500,00 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за спірним договором, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" пені у розмірі 44 782,50 грн, інфляційних втрат у розмірі 20 282,10 грн, 3% річних у розмірі 5 253,03 грн та штрафу у розмірі 12 750,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 відкрито провадження у справі №910/303/24; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 11.01.2024 була надіслана відповідачу 12.01.2024 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, буд. 32 літ. А.

Однак, поштове відправлення №0600243285230 не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 24.01.2024 із відміткою на довідці відділення поштового від 15.01.2024 "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 11.01.2024 є 15.01.2024 (день проставлення у довідці відділення поштового зв`язку відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження).

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі №910/303/24 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом двадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" вправі було подати відзив на позов у строк до 05.02.2024 включно (згідно частини 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останній день 20-денного строку на подання відзиву припадав на вихідний день - 04.02.2024 - неділю).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 встановлено Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк "Укргазбанк" строк для надання пояснень щодо періоду, за який у відповідача виник борг із оплати комісії депозитної установи за зберігання цінних паперів (за які місяці/роки відповідачем не сплачено дану комісію) - до 22.01.2024.

06.02.2024 засобами поштового зв`язку від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" надійшли пояснення (здані до установи поштового зв`язку 02.02.2024), в яких позивач просив поновити йому пропущений процесуальний строк для подання пояснень у справі №910/303/24, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024, посилаючись на те, що не міг надати в межах встановленого судом строку пояснення, оскільки для належного обґрунтування своїх вимог з наданням відповідних доказів АБ "Укргазбанк" потребував додаткового часу для отримання запитуваних документів (доказів) від відповідного департаменту Банку, процес чого ускладнювався запровадженим воєнним станом на території України, одним із проявів якого є тривалі повітряні тривоги. У поясненнях Банк вказує, що заборгованість за Договором про відкриття рахунку в цінних паперах №734/07 від 13.02.2007 у розмірі 4 200,00 грн виникла до лютого 2012 року. Щодо зазначення в розрахунку заборгованості загальної суми заборгованості за Договором про відкриття рахунку в цінних паперах №734/07 за період до лютого 2012 року, то Банк вказує, що таке зазначення обумовлене зміною програмно-технічних комплексів в АБ "Укргазбанк". Первинні документи, відповідно яких здійснювалося нарахування до лютого 2012 року за спірним Договором, зберігалися в архіві Банку 5 років згідно статті 674а Постанови НБУ від 08.12.2004 №601 "Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання", що діяла на той момент. Відповідно на дату розрахунку заборгованості (04.12.2023) первинні документи, щодо нарахувань плати за надані послуги депонентам депозитарної установи, створені до лютого 2012 року, - знищено.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи запровадження в Україні воєнного стану, систематичні ракетні обстріли території України, тривалі повітряні тривоги у м. Києві, суд вважає, що наведені відповідачем причини пропуску строку на подання пояснень є поважними, у зв`язку з чим визначений позивачу строк для подання пояснень підлягає поновленню, а пояснення - прийняттю до розгляду.

Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень тощо по справі №910/303/24 не надходило, а відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

13.02.2007 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" (депонент) було укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах №734/07 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1 якого депонент доручає, а зберігач зобов`язується надавати депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах (ЦП), зберігання належних депоненту ЦП, проведення операції по даному рахунку, отримання прибутку по ЦП на викладених нижче умовах згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 за №61, внутрішньому положенню зберігача ЦП та інших внутрішніх документах зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень депонента.

У пункті 2.1 Договору визначено обов`язки зберігача, якими, зокрема є: відкрити депоненту рахунок у ЦП протягом трьох робочих днів, після подання депонентом належним чином оформлених документів згідно з вимогами зберігача та чинного законодавства України; здійснювати зберігання та облік ЦП депонента, що зберігаються у зберігача; здійснювати ведення рахунку в ЦП шляхом виконання операцій згідно та в строки обумовлені внутрішніми документами зберігача, якщо порядок виконання операцій не суперечить чинному законодавству України.

У пункті 2.3 Договору визначено обов`язки депонента, якими, зокрема є: виконувати вимоги чинного законодавства України та внутрішніх документів зберігача; сплачувати послуги зберігача у відповідності з тарифами, умовами та строками, передбаченими даним договором.

Пунктом 3 Договору передбачено, що депонент сплачує послуги зберігача згідно з даним договором та у відповідності з затвердженими тарифами зберігача (дод. №1), котрі є невід`ємною частиною даного договору та не суперечать вимогам, встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України. Оплата послуг зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконаних дій та/або операцій, згідно з тарифами зберігача. Види, кількість та загальна вартість послуг, наданих депоненту згідно з даним договором, в т.ч. проведених за відповідний період, належним чином відображаються в Акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, котрий підписують сторони. Плата за послуги, надані зберігачем, вноситься депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяця, в якому надавались послуги згідно акту прийому-передачі наданих послуг. В окремих випадках акт прийому-передачі наданих послуг може надаватися в строки за домовленістю сторін. Згідно п. 2.2 абзацом 4 даного договору, тарифи за депозитарне обслуговування можуть змінюватись, про що зберігач зобов`язаний письмово сповістити депонента не пізніше як за десять робочих днів до моменту вступу в силу нових тарифів. У випадку, якщо сторони не дійдуть спільної згоди щодо нових тарифів, депонент має право розірвати договір в порядку, зазначеному в п. 7 даного договору.

Згідно п. 6 Договору у випадку затримки сплати вартості наданих послуг зберігача депонент сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати. Якщо платіж за надані депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на 30 днів, то така дія депонента вважається відмовою від виконання умов даного договору та зобов`язує депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичної сплати.

У Додатку №1 до Договору сторонами було погоджено тарифи на депозитарні послуги.

Зокрема, у п. 3.1 Додатку №1 встановлено, що вартість послуги за зберігання цінних паперів на рахунку за повний або неповний місяць складає 150,00 грн, оплата яких проводиться протягом 15 календарних днів місяця, наступного за місяцем проведення операції.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору, позивач відкрив відповідачу рахунок в цінних паперах, який станом на дату розгляду справи має номер 300996-UA40003734.

Виписками про операції з цінними паперами за період з 05.06.2013 по 27.12.2023 та станом на 27.12.2023 підтверджується розміщення на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" в цінних паперах № НОМЕР_1 , відкритому у Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк "Укргазбанк" акцій простих електронних іменних у кількості 2 770 штук загальною номінальною вартістю 277 000,00 грн, код ISIN UA4000051239, емітентом яких Публічне акціонерне товариство "Донецький рудо-ремонтний завод".

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про невиконання відповідачем свого обов`язку із оплати наданих банком, як депозитарною установою, послуг зберігання цінних паперів, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" боргу, що виник з лютого 2012 року по листопад 2023 року, у розмірі 25 500,00 грн, пені у розмірі 44 782,50 грн, інфляційних втрат у розмірі 20 282,10 грн, 3% річних у розмірі 5 253,03 грн та штрафу у розмірі 12 750,00 грн.

Перш за все, суд звертає увагу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на те, що стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" боргу у сумі 9 300,00 грн, інфляційних втрат в сумі 2098,35 грн, 3% річних в сумі 589,49 грн, пені в сумі 160,80 грн та штрафу у сумі 4 650,00 грн, нарахованих за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" своїх грошових зобов`язань за Договором про відкриття рахунку в цінних паперах №734/07 від 13.02.2007 у період з 16.02.2012 по 15.01.2015, було предметом спору в межах справи №910/5236/15-г.

Так рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі №910/5236/15-г стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" основний борг в сумі 9 300,00 грн, пеню в сумі 160,80 грн, штраф в сумі 4 650,00 грн, інфляційні збитки в сумі 2 098,35 грн, 3% річних в сумі 589,49 грн та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, а відтак в силу приписів чинної станом на 2015 рік редакції Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили через десять днів з дати складення його повного тексту (повний текст рішення складено 15.04.2015).

Отже, щодо боргу за Договором про відкриття рахунку в цінних паперах №734/07 від 13.02.2007 із оплати відповідачем позивачу послуг у період з 16.02.2012 по 15.01.2015, а також нарахованих на вказану суму боргу пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу спір вирішений в судовому порядку.

Пунктом 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі №910/5236/15-г між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" вирішено спір щодо стягнення на користь банку боргу у розмірі 9 300,00 грн, інфляційних втрат в сумі 2 098,35 грн, 3% річних в сумі 589,49 грн, пені в сумі 160,80 грн та штрафу у сумі 4 650,00 грн, нарахованих за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" своїх грошових зобов`язань за Договором про відкриття рахунку в цінних паперах №734/07 від 13.02.2007 у період з 16.02.2012 по 15.01.2015, та таке рішення набрало законної сили, то суд закриває провадження в межах справи №910/303/24 в цій частині.

Поза увагою суду також не залишився той факт, що Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" ні в позовній заяві, ні в поясненнях щодо періоду, за який виник заявлений до стягнення борг (наданих на виконання вимог ухвали суду від 11.04.2024), жодним чином не зазначено про вирішення спору щодо частини спірного боргу в межах справи №910/5236/15-г.

В свою чергу, із наявної в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" інформації вбачається, що випадки заявлення Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" позовів про стягнення заборгованості з депонентів за договорами про відкриття рахунку в цінних паперах за весь період їх дії, коли щодо частини періоду судом вже вирішено спір, не є одиничними (наприклад, тотожні обставини мали місце в межах справи №910/840/24).

Суд звертає увагу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", що у разі набуття такими діями систематичного характеру, то згідно п. 3 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України такі дії Банку можуть бути розцінені судом як зловживанням процесуальними правами, оскільки фактично Банком повторно подаються позови до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом (в частині періоду, щодо якого вирішено спір) та з тих самих підстав.

Відтак, надалі суд в межах справи №910/303/24 розглядає спір між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" лише в частині стягнення з відповідача боргу, інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу, нарахованих за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" своїх грошових зобов`язань за Договором про відкриття рахунку в цінних паперах №734/07 від 13.02.2007 у період з 15.01.2015 по 19.12.2023.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про обслуговування рахунка в цінних паперах, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 14 Цивільного кодексу України та Закону України "Про депозитарну систему України".

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів, а також основні засади, порядок діяльності, повноваження, права та обов`язки Центрального депозитарію з цінних паперів регулюються Законом України "Про депозитарну систему України".

Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про депозитарну систему України" власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Частиною 1 ст. 194 Цивільного кодексу України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про депозитарну систему України" рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства. Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.

За змістом ст. 6 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). Депозитарний облік у системі депозитарного обліку цінних паперів ведеться у кількісному виразі. При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему України" визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в електронній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах, що відкривається депозитарною установою, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему України" виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Наявними в матеріалах справи банківськими виписками про операції з цінними паперами за період з 05.06.2013 по 27.12.2023 та станом на 27.12.2023 підтверджується, що на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" в цінних паперах № НОМЕР_1 , відкритому у Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк "Укргазбанк", обліковуються акції прості електронні іменні у кількості 2 770 штук загальною номінальною вартістю 277 000,00 грн, код ISIN UA4000051239, емітентом яких Публічне акціонерне товариство "Донецький рудо-ремонтний завод".

Суд обізнаний з рішенням Національної комісії із цінних паперів та фондового ринку №642 від 16.04.2023, згідно з яким з 16.04.2013 обіг цінних паперів ПАТ "Донецький рудо-ремонтний завод" (код за ЄДРПОУ 33012950) зупинено, проте зупинення обігу цінних паперів не зупиняє обліку таких цінних паперів за депонентом, в тому числі за відповідачем, та відповідно надання позивачем послуг за Договором.

Частиною 4 статті 18 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що депозитарна установа в порядку та за умови дотримання вимог, встановлених Комісією, має право надавати своїм клієнтам послуги з обліку цінних паперів та їх обмежень, реєстрації переходу права власності на відповідні цінні папери на підставі відповідних договорів з іноземними фінансовими установами, що здійснюють облік цінних паперів, їх обмежень, реєстрацію переходу права власності на цінні папери згідно із законодавством держави, в якій зазначені установи зареєстровані.

Позивач стверджує, а у суду відсутні підстави для сумнівів у таких твердженнях, що, зокрема у період з січня 2015 року по листопад 2023 року ним було надано відповідачу послуги зберігання належних депоненту (Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр") цінних паперів.

У п. 3.1 Додатку №1 встановлено, що вартість послуги за зберігання цінних паперів на рахунку за повний або неповний місяць складає 150,00 грн.

Позивачем відповідно до умов Договору на адресу відповідача направлялись Акти-рахунки за період з січня 2015 року по листопад 2023 року включно, що підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих рекомендованих відправлень та фіскальними чеками, проте такі Акти-рахунки не підписані та не оплачені відповідачем.

Суд зазначає, що непідписання відповідачем актів за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, послуги вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень, відповідно останній зобов`язаний здійснити оплату послуг з обслуговування рахунку в цінних паперах за тарифами, за якими позивачем проводились нарахування.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" повинне було оплатити Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк "Укргазбанк" послуги із зберігання цінних паперіву період з січня 2015 року по листопад 2023 року загальною вартістю 16 050,00 грн (107 місяців х 150,00 грн).

При цьому судом враховано, що позивач стверджує про наявність у відповідача боргу у загальному розмірі 25 500,00 грн, в той час як судом встановлено, що спір щодо частини боргу в сумі 9 300,00 грн з оплати наданих з 16.02.2012 по 15.01.2015 послуг вирішений в межах справи №910/2536/15-г, а судом на підставі долучених позивачем до позовної заяви Актів-рахунків за період з січня 2015 року по листопад 2023 року підтверджено наявність у відповідача боргу у розмірі 16 050,00 грн.

Щодо іншої частини боргу в розмірі 150,00 грн (25 500 грн - 9 300,00 грн - 16 050,00 грн), то в цій частині наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" боргу не підтверджується матеріалами справи.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 3 Договору сторонами було погоджено, що плата за послуги, надані зберігачем, вноситься депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяця, в якому надавались послуги згідно акту прийому-передачі наданих послуг.

Приписами статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже сторонами у п. 3 Договору погоджено термін виконання зобов`язання із оплати послуг - до 15-го числа місяця, наступного за звітним.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання з оплати послуг до 15-го числа місяця, наступного за звітним, міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало виконанню.

Тобто станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов`язання з оплати послуг за кожен місяць протягом всього терміну дії договору.

Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання з оплати послуг у кожному місяці для його виконання до 15-го числа місяця, наступного за звітним, то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний / святковий / неробочий день) відсутні.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" протягом всього строку дії Договору зобов`язане було оплачувати щомісячно надані йому послуги до 15-го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Доказів оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" наданих йому Банком у період з січня 2015 року по листопад 2023 року послуг відповідачем суду не надано.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними положеннями господарського процесуального закону, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" перед позивачем боргу з оплати наданих послуг у загальному розмірі 16 050,00 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, наявність та розмір боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" у розмірі 16 050,00 грн з оплати наданих з лютого 2015 року по листопад 2023 року послуг підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим вимога Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення суми основного боргу підлягає частковому задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за спірним договором, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого грошового зобов`язання з оплати одержаних послуг не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 Договору у випадку затримки сплати вартості наданих послуг зберігача депонент сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати.

Із наданого Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" розрахунку пені вбачається, що позивачем нараховується пеня за період з 19.12.2022 по 18.12.2023 на всю заявлену ним до стягнення суму боргу.

Зважаючи, що частина боргу відповідача у розмірі 150,00 грн не підтверджується наявними в матеріалах справи, в той час як щодо нарахування пені на суму боргу за період з 16.02.2012 по 15.01.2015 вирішено спір в межах справи №910/5236/15-г, суд визнає розрахунок Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" пені необґрунтованим.

Крім того, з аналізу умов пункту 3 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (0,5%), порядок нарахування пені (від загальної суми, що підлягає до сплати, за кожен день прострочення), однак не визначено строк нарахування пені.

У постанові від 09.03.2021 у справі №924/441/20 Верховний Суд дійшов висновку, що приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін. Зазначене стосується і строку позовної давності, який за своєю суттю є строком, згідно положень ст. 256 Цивільного кодексу України, і також може бути збільшений за домовленістю сторін, але обов`язково повинен мати конкретно визначений період, зважаючи на положення ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України.

Судом, враховано, що відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінетом Міністрів України №211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк його дії був продовженим до 30.06.2023 (згідно постанови Кабінетом Міністрів №383 від 25.04.2023).

Таким чином, оскільки питання нарахування пені на суму боргу, що виникла до 15.01.2015, було вирішене судом, в той час як згідно положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України обмежено нарахування пені піврічним строком, то правомірним є нарахування пені на суму боргу, що виник починаючи із 15.09.2019 (за півроку до запровадження карантину) по листопад 2022 року, у розмірі 6 000,00 грн за період з 19.12.2022 по 30.06.2023 включно. Щодо боргу, який виник з січня 2022 року по листопад 2023 року (тобто за надані з грудня 2022 року послуги), - правомірним є нарахування пені із врахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено нарахування пені піврічним строком.

Станом на день звернення позивача до суду розмір неустойки, яка нараховується за несвоєчасне виконання саме грошового зобов`язання, регулюється положеннями Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та встановлений у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначених судом періодів в межах заявленого позивачем періоду, протягом якого є правомірним нарахування пені, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" пені на прострочений борг у розмірі 1 876,61 грн.

Також п. 6 Договору передбачено, що якщо платіж за надані депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на 30 днів, то така дія депонента вважається відмовою від виконання умов даного договору та зобов`язує депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичної сплати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 6 Договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплачених у встановлений строк послуг, і є правовим наслідком прострочення оплати послуг з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов`язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України. Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011.

Позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 12 750,00 грн, що становить 50% від заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 25 500,00 грн, однак суд вважає необґрунтованим заявлений Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" розмір штрафу.

Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі №910/5236/15-г стягнуто з відповідач штраф за порушення останнім свого зобов`язання в частині сплати за надані згідно Договору послуги коштів у розмірі 9 300,00 грн, то підстав для повторного нарахування штрафу за невиконання цього зобов`язання немає, а відтак правомірним є нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" штрафу у розмірі 8 025,00 грн, що складає 50% від суми боргу у розмірі 16 050,00 грн, стягнення якого є правомірним в межах даного спору.

Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" також заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 20 282,10 грн та 3% річних, нараховані за період з 16.02.2012 по 18.12.2023 суми боргу за кожен місяць у вказаному періоді.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем періодів, суд дійшов висновку про те, що вони здійснені без урахування рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі №910/5236/15-г, відповідно до якого з відповідача було стягнуто інфляційні збитки в сумі 2 098,35 грн та 3% річних в сумі 589,49 грн за період до січня 2015 року, а також не враховано відсутність доказів наявності у відповідача боргу в частині 150,00 грн.

Таким чином, суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", вважає обґрунтованим стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 17 851,81 грн та 3% річних у розмірі 4 623,37 грн.

Заяви про застосування строків позовної давності матеріали справи не містять, що виключає можливість застосування строків позовної давності, визначених ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України, до вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк".

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" підлягає частковому задоволенню, провадження у справі №910/303/24 в частині стягнення боргу в сумі 9 300,00 грн, пені в сумі 160,80 грн, штрафу в сумі 4 650, 00 грн, інфляційних втрат в сумі 2 098,35 грн, 3% річних в сумі 589,49 грн підлягає закриттю, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" підлягає стягненню борг у розмірі 16 050,00 грн, пеня у розмірі 1 876,61 грн, штраф у розмірі 8 025,00 грн, інфляційні втрати у сумі 17 851,81 грн та 3% річних у розмірі 4 623,37 грн. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо розподілу судового збору.

Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" за розгляд господарським судом вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" про стягнення суми коштів у загальному розмірі 108 567,63 грн було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9835-89 від 03.01.2024.

В свою чергу, судом було закрито провадження у справі №910/303/24 в частині вимог про стягнення суми коштів у загальному розмірі 16 798,64 грн, в іншій частині позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" суму коштів у загальному розмірі 48 426,79 грн.

Пунктом 5) частини 1 статті 7 Закону України "про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, судовий збір у пропорційній частині до суми, провадження щодо якої закрито, - у розмірі 468,52 грн підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Інша частина сплаченого позивачем судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" боргу у розмірі 9 300,00 грн, інфляційних втрат в сумі 2 098,35 грн, 3% річних в сумі 589,49 грн, пені в сумі 160,80 грн та штрафу у сумі 4 650,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний торгово-сервісний центр" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, буд. 32 літ. А; ідентифікаційний код 34913527) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; ідентифікаційний код 23697280) борг у розмірі 16 050 (шістнадцять тисяч п`ятдесят) грн 00 коп., пеню у розмірі 1 876 (одна тисяча вісімсот сімдесят шість) грн 61 коп., штраф у розмірі 8 025 (вісім тисяч двадцять п`ять) грн 00 коп., інфляційні втрати у сумі 17 851 (сімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят одну) грн 81 коп., 3% річних у розмірі 4 623 (чотири тисячі шістсот двадцять три) грн 37 коп. та судовий збір у розмірі 1 350 (одна тисяча триста п`ятдесят) грн 64 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 22.03.2024.

Суддя Р.В. Бойко