Рішення

від 22.02.2024 по справі 910/7257/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2024Справа № 910/7257/23Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровська обласна військова адміністрація

третя особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Українська залізниця"

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська залізнична вітка"

про стягнення 1 072 835,51 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Малачли Н.Д.;

від відповідача: Моршинін Є.В.;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2:Серьогіна С.В.; Нечипоренко Ю.В.;

від третьої особи-3: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 1 072 835,51 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв`язку з чим вагони №№ 95110466, 95143285, 95146072, 95148573, 95285359, 95206561, 58552415, 95201224, 95264123, прибули з недостачею вартістю 1 072 835 грн. 51 коп. з ПДВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/7257/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.06.2023.

14.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМК ДНІПРОМЛИН" є неналежним відповідачем у справі з огляду на відсутність у нього майна, яке вимагає повернути позивач. Крім того, відповідач зазначив, що відповідальність зі збереження вантажу покладається саме на перевізника - Регіональну філію «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

У судовому засіданні 15.06.2023 розгляд справи відкладено на 13.07.2023.

29.06.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначив, що доводи відповідача, що Регіональна філія «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» є відповідальною за нестачу/втрату 123,51 м.т. зерна пшениці є необґрунтованими, оскільки відповідальність Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» припинилася з моменту підписання пам`яток про подавання вагонів представниками без жодних зауважень. Відсутність вини Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» у нестачі/втраті 123,51 м.т. зерна пшениці підтверджується відсутністю комерційних актів та актів загальної форми з підстав виявлення нестачі/втрати майна.

13.07.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.07.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, розгляд справи відкладено на 10.08.2023.

08.08.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, заява про зміну предмета позову, клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача та клопотання про залучення третьої особи.

10.08.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи у судовому засіданні 10.08.2023 відкладено на 31.08.2023.

18.08.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмета позову та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Відповідно до заяви про зміну предмета позову, позивач просив зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" пшеницю м`яку 3-го класу обсягом 123,51 м.т. вартістю 1 072 835,51 грн.

У судовому засіданні 31.08.2023 судом задоволено заяву позивача про зміну предмета позову, відмовлено у задоволенні клопотання про залучення співвідповідача, оскільки у заяві про зміну предмету позову позивачем не заявлено жодних вимог до Акціонерного товариства "Українська залізниця".

У судовому засіданні 31.08.2023 суд, у відповідності до вимог статті 50 Господарського процесуального кодексу України, вирішив питання про залучення до участі у справі Дніпропетровську обласну військову адміністрацію, Акціонерне товариство "Українська залізниця", Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська залізнична вітка" у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 28.09.2023.

19.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

20.09.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання, призначене на 28.09.2023, не відбудеться, розгляд справи призначено на 17.10.2023.

25.09.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська залізнична вітка" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження процесуального строку для подання пояснень.

26.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов додатковий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

09.10.2023 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшли пояснення по справі. У поданих поясненнях третя особа-2 зазначила, що вантаж позивача перевозився ним у 9 вагонах за справними запірно-пломбувальними пристроями вантажовідправників через під`їзну колію ТОВ «Міська залізнична вітка» і при передачі таких вагонів будь-яких актів щодо недоліків таких вагонів складено не було.

16.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

16.10.2023 до Господарського суду міста Києва від Дніпропетровської обласної військової адміністрації надійшли пояснення по справі. У поданих поясненнях третя особа-1 зазначила, що при зверненні власників майна до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин" з документами, які підтверджують право власності на відповідне майно, останній зобов`язаний повернути відповідне майно власникам та не має права безпідставно притримувати таке майно.

Судове засідання, призначене на 17.10.2023, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 розгляд справи призначено на 23.11.2023.

15.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на пояснення.

16.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

20.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.11.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська залізнична вітка" надійшли пояснення по справі. У поданих поясненнях третя особа-3 зазначила, що вагони зі спірним вантажем були передані їй Регіональною філією «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» без будь-яких товаросупровідних документів та актів приймання-передачі, як і не було забезпечено участі своїх представників при передачі вантажу відповідачеві.

22.11.2023 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання про долучення доказів.

22.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин" оригінали журналів зважувань на вагонних вагах Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин" у паперовому вигляді та журналу зважувань на вагонних вагах Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин" у електронному вигляді. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 21.12.2023.

15.12.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі та відповідь на пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська залізнична вітка".

У судовому засіданні 21.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.01.2024.

Розгляд справи у судовому засіданні 25.01.2024 відкладено на 22.02.2024.

19.02.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

22.02.2024 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продекс Південь» (виконавець) укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 2021-09/01-ТЕО.

Відповідно до п. 1.1. Договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 2021-09/01-ТЕО від 01.09.2021 замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язок від імені і за рахунок замовника забезпечити транспортно-експедиційне обслуговування перевезення зернових та олійних вантажів замовника залізничним транспортом (вантаж), відповідно до умов даного Договору, здійснювати відправку та поставку такого вантажу по реквізитах та в строки, визначені замовником, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно Договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 2021-09/01-ТЕО від 01.09.2021 здійснювалося транспортування майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес", а саме: 606,35 м.т. зерна пшениці м`якої 3-го класу залізничним транспортом за допомогою 9-ти вантажних вагонів:

-вагон № 95110466 - 69,800 м.т. пшениці;

-вагон № 95143285 - 69,600 м.т. пшениці;

-вагон № 95146072 - 69,800 м.т. пшениці;

-вагон № 95148573 - 70, 000 м.т. пшениці;

-вагон № 95285359 - 64,750 м.т. пшениці;

-вагон № 95206561 - 68,200 м.т. пшениці;

-вагон № 58552415 - 67,450 м.т. пшениці;

-вагон № 95201224 - 59,300 м.т. пшениці;

-вагон № 95264123 - 67,450 м.т. пшениці.

Вагони № 95285359, № 95206561 слідували по відправці Синельникове І - Жовтнева (екп.) за залізничною накладною № 45662772.

Вагони № 95110466, № 95143285, № 95146072, № 95148573 слідували по відправці Фісаки - Жовтнева (екп.) за залізничною накладною № 45564820.

Вагони № 58552415, № 95201224, № 95264123 слідували по відправці Синельникове І - Жовтнева (екп.) за залізничною накладною № 45581667.

Відповідно до розпорядження начальника обласної військової адміністрації №46/0/527-22 від 15.03.2022, вагони № 95110466, № 95143285, № 95146072, № 95148573, № 95285359, № 95206561, № 58552415, № 95201224, № 95264123 перенаправлені на станцію Дніпро - Головний одержувачу Державному підприємству «Дніпропетровський регіональний центр розвитку» з подачею на під`їзну колію Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин"; вантаж із зазначених вагонів буде примусово відчужений на користь територіальної оборони.

В подальшому розпорядженням начальника обласної військової адміністрації №139/0/527-22 від 17.04.2022 визнано таким, що втратило чинність розпорядження начальника обласної військової адміністрації №46/0/527-22 від 15.03.2022, зобов`язано ТОВ «ДМК «Дніпромлин» повернути прийняте від Регіональної філії «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» майно, визначене вказаним розпорядженням, його власникам (вантажовідправникам).

На виконання розпорядженням начальника обласної військової адміністрації №139/0/527-22 від 17.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" було укладено Акт приймання-передачі майна від 10.06.2022 у кількості 94,360 м.т. зерна пшениці 3-го класу, Акт приймання-передачі майна від 11.06.2022 у кількості 49,32 м.т. зерна пшениці 3-го класу, Акт приймання-передачі майна від 13.06.2022 у кількості 195,580 м.т. зерна пшениці 3-го класу, Акт приймання-передачі майна від 14.06.2022 у кількості 143,58 м.т. зерна пшениці 3-го класу, за якими відповідач повернув позивачу 482,84 м.т. зерна пшениці 3-го класу.

Спір у справі виник у зв`язку з відсутністю, на думку позивача, підстав для володіння відповідачем майном позивача, а саме 123,51 м.т. зерна пшениці 3-го класу вартістю 1 072 835,51 грн., внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача повернути це майно.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1)повернення виконаного за недійсним правочином;

2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3)повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:

1)набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2)набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 Цивільного кодексу України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі Договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 2021-09/01-ТЕО від 01.09.2021 здійснювалося транспортування майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес", а саме: 606,35 м.т. зерна пшениці м`якої 3-го класу залізничним транспортом за допомогою 9-ти вантажних вагонів:

-вагон № 95110466 - 69,800 м.т. пшениці;

-вагон № 95143285 - 69,600 м.т. пшениці;

-вагон № 95146072 - 69,800 м.т. пшениці;

-вагон № 95148573 - 70, 000 м.т. пшениці;

-вагон № 95285359 - 64,750 м.т. пшениці;

-вагон № 95206561 - 68,200 м.т. пшениці;

-вагон № 58552415 - 67,450 м.т. пшениці;

-вагон № 95201224 - 59,300 м.т. пшениці;

-вагон № 95264123 - 67,450 м.т. пшениці.

Вагони № 95285359, № 95206561 слідували по відправці Синельникове І - Жовтнева (екп.) за залізничною накладною № 45662772.

Вагони № 95110466, № 95143285, № 95146072, № 95148573 слідували по відправці Фісаки - Жовтнева (екп.) за залізничною накладною № 45564820.

Вагони № 58552415, № 95201224, № 95264123 слідували по відправці Синельникове І - Жовтнева (екп.) за залізничною накладною № 45581667.

Військова агресія російської федерації проти України стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який в подальшому неодноразово було продовжено.

10.03.2022 на підставі вказаного Указу Президента України з метою забезпечення схоронності майна в умовах воєнного стану начальником обласної військової адміністрації Дніпропетровської обласної державної адміністрації було прийнято розпорядження №36/0/527- 22, яким вирішено:

-Регіональній філії «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» передати для зберігання до ТОВ «ДМК «Дніпромлин» майно згідно з додатком з укладенням акта приймання-передачі;

-визначити ТОВ «ДМК «Дніпромлин» відповідальним зберігачем майна, зазначеного в п. 1 цього розпорядження;

-відповідальному зберігачу забезпечити зберігання та схоронність визначеного майна на безоплатній основі до окремого розпорядження начальника обласної військової адміністрації;

-Регіональній філії «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» вжити заходів транспортування майна до елеватора ТОВ «ДМК «Дніпромлин».

Розпорядженням начальника обласної військової адміністрації №46/0/527-22 від 15.03.2022 вирішено:

-здійснити примусове відчуження майна на користь територіальної оборони з наступним повним відшкодуванням його вартості згідно з додатком;

-зобов`язати ДП «Дніпропетровський регіональний центр розвитку» взяти на облік визначене примусово відчужене майно відповідно норм, визначених чинним законодавством;

-Регіональній філії «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» передати майно ТОВ «ДМК «Дінпромлин» згідно з додатком з укладенням акту приймання-передачі.

Позивач вказує, що на підставі вказаних розпорядчих актів його майно (пшениця), яке знаходилося завантаженим у вагони № 95110466, № 95143285, № 95146072, № 95148573, № 95285359, № 95206561, № 58552415, № 95201224, № 95264123, було передано на зберігання відповідачу загальною масою 606,35 м.т.

Відповідно до розпорядження начальника обласної військової адміністрації №46/0/527-22 від 15.03.2022, вагони № 95110466, № 95143285, № 95146072, № 95148573, № 95285359, № 95206561, № 58552415, № 95201224, № 95264123 перенаправлені на станцію Дніпро - Головний одержувачу Державному підприємству «Дніпропетровський регіональний центр розвитку» з подачею на під`їзну колію Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин"; вантаж із зазначених вагонів буде примусово відчужений на користь територіальної оборони.

Проте в подальшому, розпорядженням начальника обласної військової адміністрації №139/0/527-22 від 17.04.2022 визнано таким, що втратило чинність розпорядження начальника обласної військової адміністрації №46/0/527-22 від 15.03.2022, зобов`язано ТОВ «ДМК «Дніпромлин» повернути прийняте від Регіональної філії «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» майно, визначене вказаним розпорядженням, його власникам (вантажовідправникам).

На думку позивача, втрата чинності розпорядженням начальника обласної військової адміністрації №46/0/527-22 від 15.03.2022, на підставі якого пшениця позивача, що знаходилась у вагонах № 95110466, № 95143285, № 95146072, № 95148573, № 95285359, № 95206561, № 58552415, № 95201224, № 95264123 була передана відповідачу на зберігання, свідчить про відсутність підстави для володіння відповідачем таким майном і в силу приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України останній мав повернути його власнику.

З вказаними твердженнями позивача суд не погоджується, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

24.02.2022 в зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану за загальним правилом здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» про примусове відчуження або вилучення майна складається акт, в якому серед іншого зазначається опис майна, достатній для його ідентифікації. Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.

Всупереч вказаним правовим нормам, відповідний акт вилучення майна складено не було, ідентифікація і опис майна відповідальними особами не проводились, що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що розпорядженням начальника обласної військової адміністрації №46/0/527-22 від 15.03.2022 вирішено здійснити примусове відчуження майна на користь територіальної оборони з наступним повним відшкодуванням його вартості згідно з додатком, до переліку якого було віднесено майно позивача, що знаходилося у вагонах № 95110466, № 95143285, № 95146072, № 95148573, № 95285359, № 95206561, № 58552415, № 95201224, № 95264123.

В подальшому це розпорядження втратило чинність згідно розпорядження начальника обласної військової адміністрації №139/0/527-22 від 17.04.2022, тобто фактично останнім розпорядженням військове командування відмінило прийняте рішення щодо примусового відчуження майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес".

В той же час, ТОВ «ДМК «Дніпромлин» здійснило приймання 482,84 м.т. пшениці на свій елеватор із поданих залізницею для розвантаження вагонів з вантажем Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" саме на виконання розпорядження №36/0/527-22 від 10.03.2022, яке є чинним та не скасованим станом на момент звернення до суду із даним позовом.

Вказане спростовує твердження позивача про можливість застосування в даному випадку приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України для захисту свої порушених прав.

Більш того, позивач стверджує, що у спірний період на елеватор ТОВ «ДМК «Дніпромлин» було відвантажено майно (пшеницю) позивача масою 606,35 м.т., та саме в такому розмірі майно мало бути повернуто власнику згідно розпорядження начальника обласної військової адміністрації №139/0/527-22 від 17.04.2022.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із матеріалів справи вбачається, що як розпорядженням начальника обласної військової адміністрації №36/0/527-22 від 10.03.2022, так і розпорядженням №46/0/527-22 від 15.03.2022 Регіональну філію «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» зобов`язано передати майно ТОВ «ДМК «Дніпромлин» за актом приймання-передачі, який в свою чергу фіксував би точну кількість пшениці, яка вивантажувалася на елеватор відповідача у справі.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які акти приймання-передачі, складені та підписані Регіональною філією «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» та відповідачем на виконання вказаних розпоряджень військового командування. Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі військова адміністрація та Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» не забезпечили участь своїх представників в процесі розвантаження поданих залізницею до елеватора ТОВ «ДМК «Дніпромлин» вагонів з зерном, в тому числі і при розвантаженні вагонів № 95110466, № 95143285, № 95146072, № 95148573, № 95285359, № 95206561, № 58552415, № 95201224, № 95264123.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що Регіональною філією «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» не забезпечено виконання своїх обов`язків, як вантажоперевізника щодо збереження вантажу на шляху прямування у відповідності до Правил перевезення вантажів на залізниці, так і на виконання розпоряджень військової адміністрації щодо належного оформлення передачі примусово відчуженого майна на зберігання.

Більш того, суд враховує пояснення представника ТОВ «Міська залізнична вітка» щодо відсутності будь-яких актів приймання-передачі під час передачі йому вагонів на станції Дніпро - Головний для подальшого транспортування відповідачу на зберігання.

Натомість, відповідачем було здійснено зважування поданих залізницею для розвантаження вагонів на власних сертифікованих вагах, фіксуючи таку вагу у внутрішніх документах, за наслідками чого оформлено приймальні акти на зберігання встановленої форми, що є належним доказом отримання ТОВ «ДМК «Дніпромлин» на свій елеватор 482,84 м.т. пшениці із поданих залізницею вагонів № 95110466, № 95143285, № 95146072, № 95148573, № 95285359, № 95206561, № 58552415, № 95201224, № 95264123.

За таких обставин суд приходить до висновку про недоведеність позивачем, що у спірних правовідносинах відповідачем було прийнято на зберігання саме задекларовану в залізничних накладних № 45662772, № 45564820, № 45581667 масу вантажу позивача (пшениці) у розмірі 606,35 м.т.

Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, позивачем не доведено суду порушення відповідачем будь-яких його прав та/або законних інтересів, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК ДНІПРОМЛИН" за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровська обласна військова адміністрація, третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Українська залізниця", третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська залізнична вітка" про стягнення 1 072 835,51 грн. - відмовити повністю.

2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 22.03.2024.

Суддя С. В. Стасюк