Рішення

від 25.03.2024 по справі 910/416/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2024Справа № 910/416/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІС ТРАНС ГРУП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ»

про стягнення 162 923,15 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІС ТРАНС ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ» про стягнення 162 923,15 грн, з яких: основний борг у розмірі 135 000,00 грн, пеня у розмірі 21 655,08 грн, штраф у розмірі 2 250,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 011,09 грн та 3% річних у розмірі 3 006,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором користування відкритим майданчиком від 01.01.2023 № 03-01/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/416/24, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі від 17.01.2024 була доставлена сторонам в їх електронні кабінети, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету.

Відтак, ураховуючи положення ч. 6 ст. 242 ГПК України, сторони повідомлені про розгляд справи належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІС ТРАНС ГРУП» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ» (користувач) укладено договір користування відкритим майданчиком № 03-01/23 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов`язався передати, а відповідач - прийняти у строкове платне користування відкритий асфальтований майданчик (надалі - майданчик) площею 600 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 181, для здійснення власної господарської діяльності.

Пунктом 2 Договору визначено, що розмір плати за користування майданчиком становить 15 000,00 грн за місяць, із врахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 2.4. Договору користувач до п`ятого числа місяця перераховує плату за користування майданчиком у поточному місяці.

Орендодавець до другого числа місяця направляє рахунок-фактуру на оплату послуг за цим Договором за поточний місяць. У разі ненаправлення орендодавцем користувачу рахунку-фактури, користувач має право перерахувати плату за реквізитами, зазначеними у Договорі (пункти 2.5., 2.6. Договору).

Згідно з пунктами 2.7., 2.8. Договору надання послуг за цим Договором підтверджується актом надання послуг, два примірники якого мають бути направлені орендодавцем користувачу до другого числа місяця за попередній місяць.

Відповідно до п. 2.9. Договору користувач протягом трьох днів з дня отримання актів наданих послуг підписує їх та повертає один примірник орендодавцю. При наявності у користувача претензій або заперечень щодо обсягу наданих послуг за цим Договором, користувач зобов`язаний підписати акти наданих послуг із викладенням своїх претензій або заперечень та повернути один примірник орендодавцю.

Протягом трьох днів з дня підписання Договору користувач перераховує орендодавцю плату у розмірі щомісячного платежу за перший місяць користування майданчиком (п. 2.11. Договору).

Пунктами 3.1., 3.2. Договору визначено, що документом, який підтверджує передачу майданчика від орендодавця користувачу є акт приймання-передачі майданчика, в якому зазначається технічний стан майданчика на момент передачі користувачу, його характеристика та площа.

Документом, що підтверджує повернення майданчика від користувача орендодавцю, є акт повернення майданчика (п. 3.4. Договору).

Цей Договір починає дію з дня його підписання та діє до 31.12.2023 (п. 11.1. Договору).

01.01.2023 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі відкритого майданчика за договором користування відкритим майданчиком № 03-01/23 від 01.01.2023, за яким позивач передав, а відповідач прийняв відкритий майданчик площею 600 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 181, на умовах, визначених Договором.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, з 01.01.2023 по 31.12.2023 позивачем надано відповідачу відповідно до умов Договору послуги щодо користування майданчиком на загальну суму 180 000,00 грн, що підтверджується актами надання послуг: № 191 від 01.03.2023 на суму 30 000,00 грн; № 192 від 01.04.2023 на суму 15 000,00 грн; № 368 від 01.05.2023 на суму 15 000,00 грн; № 369 від 01.06.2023 на суму 15 000,00 грн; № 512 від 01.07.2023 на суму 15 000,00 грн; № 513 від 31.07.2023 на суму 15 000,00 грн; № 425 від 31.08.2023 на суму 15 000,00 грн; № 472 від 30.09.2023 на суму 15 000,00 грн; № 501 від 31.10.2023 на суму 15 000,00 грн; № 526 від 30.11.2023 на суму 15 000,00 грн; № 564 від 31.12.2023 на суму 15 000,00 грн.

Вказані вище акти наданих послуг підписані представниками сторін шляхом проставлення електронного цифрового підпису. Також позивачем в матеріали справи надано відповідні рахунки на оплату послуг із оренди майданчика.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним належним чином виконувались зобов`язання за укладеним із відповідачем Договором, в той час як останнім порушено свої зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати послуг із оренди майданчика. Так, позивач вказує про часткову оплату відповідачем послуг за Договором на загальну суму 45 000,00 грн, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 135 000,00 грн, яка у добровільному порядку відповідачем не сплачена. Також у зв`язку із порушенням відповідачем строків виконання своїх грошових зобов`язань, позивачем, крім суми основного боргу у розмірі 135 000,00 грн, заявлено до стягнення також пеню у розмірі 21 655,08 грн, штраф у розмірі 2 250,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 011,09 грн та 3% річних у розмірі 3 006,98 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Суд встановив, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди та регулюється главою 58 ЦК України та параграфом 5 глави 30 ГК України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З поданих матеріалів судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у користування у своїй господарській діяльності відкритий майданчик площею 600 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 181. Доказів повернення позивачу у відповідності до п. 3.4. Договору майданчика відповідачем матеріали справи не містять.

Водночас, підписаними сторонами актами надання послуг підтверджується факт користування відповідачем наданим за Договором майданчиком у період з січня по грудень 2023 року. При цьому, вказана у актах вартість послуг відповідає визначеному сторонами у Договорі розміру плати за користування майданчиком.

Судом також враховано, що вказані акти не містять будь-яких претензій або заперечень з боку відповідача щодо обсягу наданих послуг за цим Договором, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань.

В той же час, відповідач за надані послуги розрахувався лише частково та сплатив на користь позивача кошти у загальній сумі 45 000,00 грн за період надання послуг з січня по березень 2023 року, що підтверджується вхідними платежами № 317 від 03.03.2023, № 318 від 03.03.2023 та № 629 від 05.05.2023.

22.12.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 11/12-23 із вимогою сплатити суму боргу у розмірі 120 000,00 грн (із розрахунку за період з 01.01.2023 по 30.11.2023) та штрафні санкцій, втім, відповідей відповідача на вказану претензію матеріали справи не містять.

Викладених у позові обставин, як і обов`язку зі сплати на користь позивача коштів у розмірі 135 000,00 грн за користування майданчиком відповідачем не спростовано, як і не надано доказів оплати вказаної суми боргу.

При цьому, як на момент звернення позивача із претензією до відповідача, так і на момент звернення до суду із даним позовом, обов`язок відповідача розрахуватися за користування майданчиком відповідно до п. 2.4. Договору є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 135 000,00 грн заборгованості за Договором підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Частинами 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. Договору сторонами погоджено, що у разі порушення користувачем строків виконання будь-якого грошового зобов`язання за цим Договором, орендодавець має право вимагати від користувача сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання такого грошового зобов`язання, яка нараховується на суму простроченого платежу (платежів) до моменту повного виконання відповідного грошового зобов`язання, без обмеження строку нарахування пені.

Отже, у даному випадку, сторонами узгоджено у Договорі інший строк нарахування пені, аніж той, який визначено загальними положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України, що не суперечить законодавству.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за загальний період прострочення з 05.04.2023 по 31.12.2023, суд встановив його помилковість, оскільки позивачем в період прострочення відповідача включено день (п`яте число кожного місяця), у який відповідач відповідно до п. 2.4. Договору ще мав виконати своє грошове зобов`язання.

За наслідками здійснення судом перерахунку наведених позивачем нарахувань пені з 06.04.2023 (визначений судом початок періоду прострочення) по 31.12.2023 (визначена позивачем кінцева дата нарахування), з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 21 493,98 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що у разі прострочення виконання своїх зобов`язань за цим Договором більше ніж на п`ятнадцять днів, користувач додатково сплачує орендодавцю штраф у розмірі 15% від розміру щомісячної плати, встановленої Договором.

Здійснивши перевірку розрахунку заявленого позивачем розміру штрафу, суд встановив відповідність його умовами Договору та арифметичну правильність, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю, а саме в розмірі 2 250,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем такі нарахування здійснено на всю суму заборгованості 135 000,00 грн за період з 05.04.2023 по 31.12.2023, а не за кожен період окремо, а також не враховано, що початок прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань починається з шостого числа кожного місяця.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 1 642,19 грн. Відтак, позовні вимоги у даній частині підлягають частковому задоволенню.

Перевіряючи здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив неправильність визначення позивачем початку кожного періоду прострочення. В той же час, за перерахунком суду з урахуванням правильного початку періодів прострочення (з шостого числа кожного місяця) сума інфляційних втрат є більшою. Однак, враховуючи, що суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі, а саме 1 011,09 грн.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту та обсягів невиконання своїх зобов`язань за спірним договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІС ТРАНС ГРУП».

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд встановив, що позивач в позові заявив про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу - 20 000,00 грн, однак оскільки станом на момент прийняття даного рішення в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження таких витрат, наразі судом не вирішується питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕМЗ» (пров. Хрестовий, 6, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 42828431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІС ТРАНС ГРУП» (просп. Соборності, 30, оф. 344, м. Київ, 02154; ідентифікаційний код 40076599) 135 000,00 грн основного боргу, 21 493,98 грн пені, 2 250,00 грн штрафу, 1 642,19 грн 3% річних, 1 011,09 грн інфляційних втрат та 2999,54 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25.03.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко