Рішення

від 25.03.2024 по справі 910/18720/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2024Справа № 910/18720/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка"

до державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення 244 828,43 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" до державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 244 828,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору №УМТЗ-18-251/2 купівлі-продажу від 31.07.2018 не здійснив оплату за товар, поставлений позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі №910/9782/21 позовні вимоги задоволено частково та присуджено до стягнення з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" суму основного боргу у розмірі 560 247,35 грн., 3% річних у розмірі 43 742,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 102 358,92 грн., судовий збір у розмірі 10 595,23 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 21 514,81 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Станом на теперішній час основний борг, що був стягнутий в рамках спору у справі №910/9782/21 не погашено взагалі.

У зв`язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 41 719,24 грн. та інфляційних втрат в розмірі 203 109,19 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

З повідомлення про доставку електронного листа вбачається, що документ в електронному вигляді "ст.. 176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику)" від 12.12.23 по справі №910/18720/23 (суддя Мудрий С.М.) було надіслано одержувачу державному підприємству "Завод 410 ЦА" в його електронний кабінет: 15.12.23 22:22.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову на отримання копії судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суд іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету не пізніше 17 годин, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу положення частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі є 16.12.2023

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/18720/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

12.01.2024 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

31.07.2018 між державним підприємством «Завод 410 ЦА» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №УМТЗ-18-251/2, відповідно до умов якого продавець зобов`язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені у п. 1.3 цього договору, а покупець - прийняти і оплатити товари.

Поставка товарів здійснюється окремими партіями згідно з заявкою покупця, переданою факсимільним зв`язком або електронною поштою, у рамках специфікації, які є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.2 договору).

Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходять від продавця до покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів (п. 5.6 договору).

Згідно з п. 5.3 договору умови поставки товарів буде вказано в кожній специфікації окремо.

Відповідними специфікаціями до договору було погоджено сторонами поставку певних товарів, також було укладено ряд додаткових угод до договору.

Так, специфікаціями до договору було погоджено перелік товарів, які необхідно поставити на адресу відповідача, їх кількість та вартість, суму кожної специфікації, умови оплати, а додатковими угодами до договору вводилися в дію відповідні специфікації до договору та відповідно були внесені зміни у ціну договору. В тому числі, було укладено специфікації №4-5 до договору, а також додаткові угоди №3-4 до вказаного договору.

При цьому, умовами специфікацій №4-5 було передбачено, що поставка здійснюється на умовах СРТ, «Нова пошта», умови оплати: 100% оплата проводиться після поставки та проходження вхідного контролю на ДП «Завод 410 ЦА», з відстрочкою платежу 15 банківських днів.

На виконання умов договору, позивачем здійснено поставки, за які відповідачем не було проведено оплату на загальну суму 560 247,35 грн., а саме: за видатковими накладними: №РН-02319 від 29.11.2018 на суму 95 859,79 грн., №РН-02348 від 05.12.2018 на суму 52 396,15 грн., №РН-02400 від 12.12.2018 на суму 43 422,19 грн., №РН-02385 від 07.12.2018 на суму 19 008,00 грн., №РН-0001997 від 01.10.2018 на суму 61 735,74 грн., №РН-0001938 від 25.09.2018 на суму 39 973,92 грн., №РН-0001965 від 26.09.2018 на суму 20 244,37 грн., №РН-0001736 від 28.08.2018 на суму 197 719,20 грн., №РН-0001939 від 25.09.2018 на суму 29 887,99 грн.

У зв`язку з вищезазначеним позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 722 277,81 грн.

Рішенням Господарського суду місти Києва від 03.11.2021 у справі №910/9782/21 позов задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 94; ідентифікаційний код: 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 4-А; ідентифікаційний код: 24510970) суму основного боргу у розмірі 560 247 (п`ятсот шістдесят тисяч двісті сорок сім) грн.. 35 коп., 3% річних у розмірі 43 742 (сорок три тисячі сімсот сорок дві) грн.. 35 коп., інфляційні втрати у розмірі 102 358 (сто дві тисячі триста п`ятдесят вісім) грн. 92 коп., судовий збір у розмірі 10 595 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 23 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 21 514 (двадцять одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 81 коп. В іншій частині позову відмовлено.

У вищезазначеному рішення було зазначено наступне: «суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був оплатити товар, отриманий від позивача за видатковою накладною №РН-02319 від 29.11.2018 на суму 95859,79 грн у строк до 20.12.2018, за видатковою накладною №РН-02348 від 05.12.2018 на суму 52396,15 грн - у строк до 27.12.2018, за видатковою накладною №РН-02400 від 12.12.2018 на суму 43422,19 грн - у строк до 04.01.2019, за видатковою накладною №РН-02385 від 07.12.2018 на суму 19008,00 грн - у строк до 29.12.2018, за видатковою накладною №РН-0001997 від 01.10.2018 на суму 61735,74 грн - у строк до 23.10.2018, за видатковою накладною №РН-0001938 від 25.09.2018 на суму 39973,92 грн - у строк до 17.10.20218, за видатковою накладною №РН-0001965 від 26.09.2018 на суму 20244,37 грн - у строк до 18.10.2018, за видатковою накладною №РН-0001736 від 28.08.2018 на суму 197719,20 грн - у строк до 18.09.2018, за видатковою накладною №РН-0001939 від 25.09.2018 на суму 29887,99 грн - у строк до 17.10.2018.

Доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 560247,35 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі №910/9782/21 повернуто державному підприємству «Завод 410 ЦА» апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі №910/9782/21 з доданими до неї матеріалами.

14.12.2021 на виконання рішення суду видано наказ.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З наданої позивачем копії позовної заяви від 14.06.2021 поданої у справі №910/9782/21 вбачається, що позивач при зверненні до Господарського суду міста Києва в червні 2021 року з позовом у справі№910/9782/21 заявляв стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат нарахованих по 11.06.2021 року включно.

Позивачем зазначено, що станом на сьогоднішній час основний борг, який було стягнуто в рамках спору у справі №910/9782/21 не погашено взагалі, навіть часткової оплати відповідача не надходило.

Доказів на спростування тверджень позивача матеріали справи не містять.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних нарахованих на суму основної заборгованості в розмірі 41 719,24 грн. за період 12.06.2021 по 04.12.2023 та інфляційні втратив розмірі 203 109,19 грн. за період 12.06.2021 по 31.10.2023.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 41 719,24 грн. та індексу інфляції в розмірі 203 109,19 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правовничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

01.02.2021 між адвокатським бюро «Сергія Жечева» (адвокатське бюро) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка» (клієнт) укладено договір-доручення про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокатське бюро надає клієнту правову допомогу у всіх справах, пов`язаних з захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів.

Відповідно до п. 4.2 договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється актом приймання-передачі наданої правової допомоги.

Загальна ціна цього договору визначається як сума вартості всієї правової допомоги, відповідно до підписаних сторонами актів приймання-передачі наданої правової допомоги (п. 4.3 договору).

Оплата послуг здійснюється за фактом їх надання на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги протягом 30-ти днів з дня підписання акту приймання-передачі правової допомоги або сплачується клієнтом наперед (п. 4.4 договору).

01.02.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №1, в якій сторони погодили, що вартість послуг з підготовки претензії становить 3000,00 грн. (за 1 документ), підготовка позовної заяви, відповіді на відзив, відзиву, заперечень, зустрічний позов, апеляційна скарга, касаційна скарга - 5000,00 грн. (за 1 документ), підготовка інших процесуальних документів - 1500,00 грн. (за 1 документ), підготовка додатків до позовної заяви та інших клопотань, заяв, скарг - 800,00 грн. (за 1 годину), участь та представництво адвоката інтересів клієнта у судовому засіданні - 3000,00 грн. у місті Запоріжжя та 4000,00 грн. поза містом Запоріжжя (за 1 засідання).

08.01.2024 між сторонами складено акт №ОУ-0000008 приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому сторонами погоджено, що за підготовку позову про стягнення коштів по справі №910/18720/23 вартість послуг становить 5 000,00 грн. загальна сума гонорару за надану правову допомогу складає 5 000,00 грн.

Аналогічний розрахунок наведений у додатку №1 до вищезазначеного акту (розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу).

На підставі виставленого адвокатським об`єднанням рахунку №СФ-0000008 від 08.01.2024 позивач 08.01.2024 сплатив на користь адвокатського бюро грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжної інструкцією №8704 від 08.01.2024.

Судом враховано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано суду доказів з метою доведення завищення вартості понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг та їх обсягу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача в сумі 5 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 94; ідентифікаційний код: 01128297) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 4-А; ідентифікаційний код: 24510970) 3 % річних в розмірі 41 719 (сорок одну тисячу сімсот дев`ятнадцять) грн. 24 коп., інфляційні втрати в розмірі 203 109 (двісті три тисячі сто дев`ять) грн. 19 коп., 3 672 (три тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий