Рішення

від 18.03.2024 по справі 910/421/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2024Справа № 910/421/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківське шляхово-

експлуатаційне управління»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Час Ойл»

про стягнення 1.260.382,00 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

11.01.2024 до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Час Ойл» про стягнення 1.260.382,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 32/Б від 01.11.2021 позивачем було сплачено предплату товару відповідно до виставлених відповідачем рахунків № 15 від 28.01.2022 на суму 930.000,00 та № 24 від 15.02.2022 на суму 156.240,00 грн, в загальному розмірі 1.086.240,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 120 від 28.01.2022 на суму 300.000,00 грн, № 121 від 28.01.2022 на суму 330.000,00 грн, № 122 від 28.01.2022 на суму 300.000,00 грн та № 221 від 15.02.2022 на суму 156.240,00 грн. Відповідачем взяті на себе зобов`язання за договором не виконано та товар не поставлено. Відповідач лише листом № 4 від 08.11.2022 повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язань. Позивач направив відповідачу лист № 299 від 08.11.2022 з вимогою про повернення коштів в розмірі 1.086.240,00 грн, у зв`язку з чим відповідачем частково було повернуто кошти у розмірі 97.000,00 грн що підтверджується платіжною інструкцією № 164994486 від 19.05.2023. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 1.260.382,00 грн, з яких 989.240,00 грн основного боргу, 218.292,00 грн інфляційних втрат та 52.850,00 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/421/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 18.01.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 20.01.2024 о 07:25 год. що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 05.02.2024 включно.

30.01.2024 від позивача до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява, в якій позивач повідомив суд про зміну реєстрації місцезнаходження позивача.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 18.01.2024 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Час Ойл» (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 32/Б (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товар (нафтопродукти, паливно-мастильні матеріали тощо), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, строк оплати, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у заявках, затверджена форма яких встановлена в додатку № 1 до цього договору та які є додатками до цього договору і становлять його невід`ємну частину (далі - товар).

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, товар у визначений строк не поставив, що є підставою для повернення сплаченої позивачем передоплати в розмірі 989.240,00 грн. Також позивачем за несвоєчасне виконання зобов`язань відповідачем нараховано 218.292,00 грн інфляційних втрат та 52.850,00 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 9.1 договору він набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2021. У випадку коли жодна із сторін за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору у письмовій формі не заявить про своє бажання припинити дію даного договору, дія даного договору автоматично продовжується

Доказів того, що однією із сторін виявлено небажання продовжувати договірні правовідносини не подано, а отже договір є продовженим та наразі діючим.

Згідно з п. 2.1 договору ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначається сторонами в заявках, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару здійснюється на підставі належним чином оформлених додатків, які сторони погоджують згідно п.п. 1.1.-1.4 цього договору, які передаються факсом, електронною поштою в сканованому вигляді або особисто.

На виконання вищезазначених умов постачальник зобов`язаний надіслати покупцю електронне повідомлення з підтвердженням факту отримання ним заявки на відповідну поставку товару протягом дня такого отримання на Е-mail або по факсу. Уповноважені представники сторін в телефонному режимі узгоджують всі суттєві умови поставки товару, які зазначаються у відповідній заявці. Після узгодження суттєвих умов поставки покупець надсилає підписану зі своєї сторони заявку постачальнику.

Згідно з п. 1.2 договору у випадку необхідності для покупця змінити деякі позиції з обсягу та асортименту товару, що є предметом поставки за цим договором, покупець зобов`язаний подати постачальнику нову заявку для її узгодження останнім в строк за 3 (три) дні до настання строку поставки товару відповідно до цього договору.

Згідно з п. 1.3 договору нова заявка вважається прийнятою в редакції покупця, якщо постачальник протягом 2 робочих днів після її отримання не заявить щодо неї свої заперечення (п. 4.1 договору), які погоджуються сторонами в цьому ж замовленні письмово.

Відповідно до п. 1.4 договору додаток підписується сторонами та скріплюється печатками сторін по мірі необхідності поставки, із зазначенням в них, в тому числі умов та строків поставки й оплати товару (якщо вказані умови відрізняються від зазначених в п. 3.1 даного договору).

В матеріалах справи наявна заявка від 28.01.2022 на постачання товару - бітум дорожній марки 70/100 у кількості 50 тонн загальною вартістю 930.000,00 грн, яка підписана та скріплена печаткою лише позивача (покупця).

Також в матеріалах справи наявний виставлений відповідачем (постачальником) рахунок № 15 від 28.01.2022 на оплату товару - бітум дорожній марки 70/100 у кількості 50 тонн на суму 930.000,00 грн.

З огляду на те, що вказані у виставленому відповідачем рахунку найменування товару, його кількість та ціна співпадають з такими ж відомостями у заявці від 28.01.2022, що підписана позивачем, суд приходить до висновку, що заявка на постачання товару від 28.01,2022 погоджена обома сторонами.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.1 договору покупець здійснює 100% передплату за товар у строк встановлений сторонами у заявці шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено заявкою

Згідно п. 4 заявки на постачання товару від 28.01.2022 визначено наступні умови оплати: покупець зобов`язується оплатити товар у повному обсязі до 31.01.2022.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем перераховано вартість визначеного у заявці товару у повному обсязі в сумі 930.000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: № 120 від 28.01.2022 на суму 300.000,00 грн; № 121 від 28.01.2022 на суму 330.000,00 грн; № 122 від 28.01.2022 на суму 300.000,00 грн.

Відповідно до п. 3 заявки на постачання товару від 28.01.2022 визначено наступний строк поставки товару: постачальник зобов`язується здійснити поставку товару у повному обсязі до 30.03.2022.

Згідно з п. 3.1.1 договору покупець має право здійснити оплату за товар шляхом попередньої оплати на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, за ціною що визначена в даному рахунку-фактурі. Ціна за оплачений товар не підлягає зміні і відображається у видатковій накладній.

За умовами п. 3.2 договору оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі або окремо вказаний постачальником у відповідному рахунку-фактурі. Датою виконання зобов`язання по оплаті товару покупцем вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виставлено позивачу рахунок № 24 від 15.02.2022 на оплату товару - бітум дорожній марки 70/100 у кількості 8,4 тонн на суму 156.240,00 грн.

На виконання цього рахунку позивач згідно платіжної інструкції № 221 від 15.02.2022 перерахував відповідачу кошти за товар в сумі 156.240,00 грн.

Слід зазначити, що доказів в підтвердження досягнення сторонами згоди щодо строків поставки товару на суму 156.240,00 грн матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 5.3 договору право власності на товар та ризики виникають у покупця (у тому числі при поставці залізничним транспортом) в момент передачі товару покупцю (вантажоодержувачу), що фіксується відповідною накладною про приймання товару.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач у визначений заявкою на постачання товару від 28.01.2022 строк (до 30.03.2022) товар вартістю 930.000,00 грн позивачу не поставив.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) виникає у відповідача (постачальника) у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця).

Таким чином у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто в розмірі 930.000,00 грн з 31.03.2022.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Слід зазначити, що у розумінні приписів ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

Відповідно до п. 4.4 договору у разі неможливості або реальної загрози порушення строку поставки відповідної партії товару з вини чи інших обставин, які виникли у постачальника, останній негайно повідомляє про вказаний факт покупцю письмового, але не пізніше ніж за 5 (п`ять) робочих днів до дати поставки.

У разі отримання письмового повідомлення постачальника, у строк згідно п. 4.4 договору покупець має право письмово вимагати повернення сплачених за відповідну партію товару коштів (у разі переплати), які постачальник зобов`язаний сплатити протягом трьох банківських днів від дати такої вимоги покупця або надати на погодження постачальника нову редакцію додатку № 1, в порядку передбаченому п.п 1.1.- 1.4.договору, в якій зазначаються в т. ч. нові строки поставки товару, з урахуванням отриманої від постачальника інформації.

Відповідач листом № 44/11-22 від 03.11.2022 підтвердив сплату позивачем коштів за товар в загальному розмірі 1.086.240,00 грн; з огляду на триваючу повномасштабну збройну агресією рф проти України, введення воєнного стану в Україні та пошкодженням виробничих потужностей національного виробника бітуму - Кременчуцького НПЗ ПАТ «Укртатнафта» повідомив позивача про неможливість здійснення поставки товару у визначений строк, у зв`язку з чим просив надати лист про повернення передплати та повідомив що вживатиме всіх можливих заходів для якнайшвидшого вирішення даного питання.

Позивач зазначає, що звернувся до відповідача з листом № 299 від 08.11.2022 в якому просив відповідача повернути передплату за товар в сумі 1.086.240,00 грн зазначивши термін виконання - до кінця 2022 року.

Доказів вручення/відправлення даного листа відповідачу позивачем не подано.

Разом з цим, матеріали свідчать, що відповідач згідно платіжної інструкції № 164994486 від 19.05.2023 повернув частково позивачу передплату за товар згідно договору № 32/Б від 01.11.2021 в сумі 97.000,00 грн.

З огляду на викладене, за відсутності жодного визначеного умовами договору документального підтвердження фактичної поставки товару позивачу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 989.240,00 грн (1.086.240,00 грн - 97.000,00 грн) попередньої оплати обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки товару на суму 930.000,00 грн не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення попередньої оплати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 218.292,00 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму 989.240,00 грн за період з 01.04.2022 по 31.12.2023) та 52.850,00 грн 3% річних (нарахованих на суму 989.240,00 грн за період з 01.04.2022 по 10.01.2024).

Суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком, оскільки позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних на суму 989.240,00 грн за період з 01.04.2022, тоді як встановлено судом строк поставки товару на суму 156.240,00 грн сторонами не було встановлено, а тому прострочення в цій частини слід обраховувати виходячи із вказаного позивачем у листі № 299 від 08.11.2022 терміну повернення цих коштів, тобто з 01.01.2023.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 217.432,74 грн інфляційних втрат та 52.583,15 грн 3% річних розрахованих судом наступним чином

Інфляційні втрати нараховано: на суму 930.000,00 грн за період з 01.04.2022 по 18.05.2023 (19.05.2023 здійснено часткове повернення коштів в сумі 97.000,00 грн); на суму 833.000,00 грн (930.000,00 грн - 97.000,00 грн) за період з 19.05.2023 по 30.11.2023 (граничний строк нарахування визначений позивачем); на суму 156.240,00 грн за період з 03.01.2023 (строк виконання 01.01.2023 припадає на неділю, а тому переноситься на 02.01.2023) по 30.11.2023 (граничний строк нарахування визначений позивачем).

3% річних нараховано: на суму 930.000,00 грн за період з 01.04.2022 по 18.05.2023 (19.05.2023 здійснено часткове повернення коштів в сумі 97.000,00 грн); на суму 833.000,00 грн (930.000,00 грн - 97.000,00 грн) за період з 19.05.2023 по 10.01.2024 (граничний строк нарахування визначений позивачем); на суму 156.240,00 грн за період з 03.01.2023 (строк виконання 01.01.2023 припадає на неділю, а тому в силу ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України переноситься на 02.01.2023) по 10.01.2024 (граничний строк нарахування визначений позивачем).

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням вимог чинного законодавства України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Час Ойл» (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 4, кв. 212; код ЄДРПОУ 42850027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління» (09108, Київська обл., м. Біла Церква, пр. Незалежності, 95; код ЄДРПОУ 34018864) 989.240 (дев`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп. попередньої оплати, 217.432 (двісті сімнадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн 74 коп. інфляційних втрат, 52.583 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот вісімдесят три) грн 15 коп. 3% річних, 18.888 (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн 84 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова