Рішення

від 25.03.2024 по справі 910/512/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2024Справа № 910/512/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор"

про стягнення заборгованості в розмірі 99 799,84 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор» про стягнення заборгованості в розмірі 99 799,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про обслуговування рахунка в цінних паперах № 745/07 від 16.03.2007, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/512/24. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 22.01.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, суд враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Згідно з новою редакцією частин п`ятої ? восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

19 жовтня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи», який набрав чинності 04.11.2023.

Згідно з новою редакцією ч. 6 ст. 6 ГПК України, чинної з 04.11.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали Господарського суду міста Києва від 22.01.2024, а отже отримання ухвал Господарського суду міста Києва, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 04.02.2024 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 22.01.2024.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2007 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - депозитарна установа, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор» (далі - депонент, відповідач) укладено Договір про відкриття рахунка в цінних паперах № 745/07 (далі - Договір), за умовами якого депонент доручає, а зберігач зобов`язується надавати депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних депоненту ЦП, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по ЦП на викладених умовах згідно з Положенням про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006 за № 999, внутрішньому положенню зберігача ЦП та інших внутрішніх документах зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень депонента.

Пунктом 2.3 Договору узгоджено, що депонент зобов`язаний сплачувати послуги зберігача у відповідності з тарифами, умовами та строками передбаченими даним Договором.

Відповідно до п. 3 Договору депонент сплачує послуги зберігача згідно з даним Договором та у відповідності з затвердженими тарифами зберігача (Додаток № 1), котрі є невід`ємною частиною даного Договору та не суперечать вимогам встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України.

Оплата послуг зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконаних дій та/або операцій, згідно з тарифами зберігача.

Види, кількість та загальна вартість послуг, наданих депоненту згідно з даним Договором, в т.ч. проведених за відповідний період, належним чином відображаються в Акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, котрий підписують сторони.

Плата за послуги надані зберігачем, вноситься депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяця, в якому надавались послуги згідно Акту прийому-передачі наданих послуг. В окремих випадках Акт прийому-передачі наданих послуг може надаватись в строки за домовленістю сторін.

Згідно з п. 6 Договору у випадку затримки сплати вартості послуг зберігача депонент сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати.

Якщо платіж за надані депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на тридцять днів то така дія депонента вважається відмовою від виконання умов даного Договору та зобов`язує депонента платити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичної сплати.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами.

Строк дії Договору один рік. У випадку, коли строк дії Договору закінчуватиметься, а сторони не виявлять письмового бажання розірвати Договір, він вважається продовженим на кожен наступний рік відповідно (п. 7 Договору).

Відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах на 03.01.2024 на рахунку відповідача № 3000996-UA40003745 обліковуються акції та інвестиційний сертифікат.

На виконання умов Договору, позивачем направлялись відповідачу Акти-рахунки за період з січня 2016 року по грудень 2023 року включно, які залишені депонентом без погодження та оплати у зв`язку з чим, позивач вимушений був звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за здійснений депозитарний облік у розмірі 23 760 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 41 679,00 грн. пені, 11 880,00 грн. штрафу, 4 650,40 грн. 3 % річних та 17 830,44 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулюються Законом України "Про депозитарну систему України".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, номінальних утримувачів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

У статті 4 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Частиною 1 статті 194 Цивільного кодексу України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про депозитарну систему» рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

Отже, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором обслуговування рахунка в цінних паперах, який є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків.

За змістом статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах на 03.01.2024 на рахунку відповідача № 3000996-UA40003745 обліковуються акції та інвестиційний сертифікат.

Пунктом 2.3 Договору узгоджено, що депонент зобов`язаний сплачувати послуги зберігача у відповідності з тарифами, умовами та строками передбаченими даним Договором.

Відповідно до п. 3 Договору депонент сплачує послуги зберігача згідно з даним Договором та у відповідності з затвердженими тарифами зберігача (Додаток № 1), котрі є невід`ємною частиною даного Договору та не суперечать вимогам встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України.

Оплата послуг зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконаних дій та/або операцій, згідно з тарифами зберігача.

Види, кількість та загальна вартість послуг, наданих депоненту згідно з даним Договором, в т.ч. проведених за відповідний період, належним чином відображаються в Акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, котрий підписують сторони.

Плата за послуги надані зберігачем, вноситься депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяця, в якому надавались послуги згідно Акту прийому-передачі наданих послуг. В окремих випадках Акт прийому-передачі наданих послуг може надаватись в строки за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов Договору, позивачем направлялись відповідачу Акти-рахунки за період з січня 2016 року по грудень 2023 року включно, що підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих рекомендованих відправлень за ф. 103 та фіскальними чеками, доказів погодження яких, як і оплати, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.

При цьому, матеріали справи не містять доказів незгоди відповідача із означеними Актами-рахунками, а також щодо тарифів, за якими позивачем проводились нарахування.

Разом з тим, предметом спору є вимоги позивача про стягнення заборгованості за період з лютого 2012 року по грудень 2023 року включно.

Однак, як встановлено судом, в провадження Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/1092/15-г за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор» про стягнення 13 606,33 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор» на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» 7560 грн. - основного боргу, 162 грн. 09 коп. - пені, 3780 грн. - штрафу, 435 грн. 67 коп. - 3% річних, 1668 грн. 57 коп. - інфляційних втрат, 1827 грн. - судового збору.

З означеного рішення вбачається, що останнім уже було стягнуто з відповідача заборгованість за Договором у розмірі 7 560,00 грн. за період з 16.02.2012 по 16.12.2014.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

За наведених обставин, провадження у справі в частині стягнення 7 560,00 грн. підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

При цьому, оскільки жодних Актів прийому-передачі наданих послуг за період з грудня 2014 по грудень 2015 року, які б визначали у відповідності до умов Договору види, кількість та загальну вартість послуг, наданих депоненту згідно з даним Договором, в т.ч. проведених за відповідний період, матеріали справи не містять, як і не містять відповідно доказів як узгодження їх з відповідачем, так і доказів надсилання їх відповідачу на узгодження.

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини справи, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з січня 2016 року по грудень 2023 року включно в розмірі 14 400,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Доказів на підтвердження оплати Актів-рахунків за період з січня 2016 року по грудень 2023 року включно, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості з оплати за депозитарний облік у розмірі 14 400,00 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 41 679,00 грн. пені, 11 880,00 грн. штрафу, 4 650,40 грн. 3 % річних та 17 830,44 грн. інфляційних втрат.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6 Договору у випадку затримки сплати вартості послуг зберігача депонент сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати.

Якщо платіж за надані депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на тридцять днів то така дія депонента вважається відмовою від виконання умов даного Договору та зобов`язує депонента платити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичної сплати.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, з урахуванням приписів ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», якою визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 6 030,07 грн.

В свою чергу, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру штрафу, з урахуванням встановлених обставин справи щодо розміру заборгованості, враховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 у справі № 910/1092/15-г вже стягнуто штраф нарахований на заборгованість за період 2012 року по грудень 2014 року включно, які в тому числі заявлені за аналогічний період у даній справі, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 7 200,00 грн.

При цьому, провадження у справі в частині штрафу в розмірі 3 780,00 грн. підлягає закриттю на підставі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

В свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановлених обставин справи щодо розміру заборгованості, враховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 у справі № 910/1092/15-г вже стягнуто нарахований інфляційні втрати та 3% річних, які в тому числі заявлені за аналогічний період у даній справі, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає 2 413,48 грн. 3% річних та 7 923,30 грн. інфляційних втрат.

В свою чергу, провадження у справі в частині стягнення 3% річних в розмірі 435,67 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1668,57 грн. підлягає закриттю на підставі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 7 560,00 грн., штрафу в розмірі 3 780,00 грн., 3% річних в розмірі 435,67 грн., інфляційних втрат в розмірі 1668,57 грн. та часткове задоволення позовних вимог в іншій частині, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор» (04210, м. Київ, вул. Оболонська Набережна, буд. 7, корпус 1, оф. 2; ідентифікаційний код: 34965968) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код: 23697280) заборгованість у розмірі 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп., пеню у розмірі 6 030 (шість тисяч тридцять) грн. 07 коп., штраф у розмірі 7 200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2 413 (дві тисячі чотириста тринадцять) грн. 48 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 923 (сім тисяч дев`ятсот двадцять три) грн. 30 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 151 (одна тисяча сто п`ятдесят одна) грн. 94 коп.

3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 7 560,00 грн., штрафу в розмірі 3 780,00 грн., 3% річних у розмірі 435,67 грн., інфляційних втрат у розмірі 1668,57 грн. закрити.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 25.03.2024

Суддя О.А. Грєхова