Ухвала

від 22.03.2024 по справі 924/100/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.03.2024Справа № 924/100/24

За заявою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький;

про забезпечення позову.

У справі № 924/100/24

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький;

до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького (відповідач 1);

Хмельницької обласної державної адміністрації (відповідач 2);

про визнання недійсною державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та права користування, скасування кадастрового номеру земельної ділянки.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники сторін: не викликалися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом, в якому просить суд:

- визнати недійсною державну реєстрацію земельної ділянки з кн. № 6810100000:27:004:0279 площею 377,8 га;

- скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки за кадастровим № 6810100000:27:004:0279 площею 377,8 га, зареєстрованою за номером запису 40519560 в державному реєстрі прав;

- скасувати державну реєстрацію права користування земельної ділянки за кадастровим № 6810100000:27:004:0279 площею 377,8 га, зареєстрованою за номером запису 40519589 в державному реєстрі прав;

- скасувати кадастровий номер земельної ділянки № 6810100000:27:004:0279 шляхом видалення відомостей з державного земельного кадастру як об`єкту державного земельного кадастру.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.01.2024 справу № 924/100/24 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький, м. Хмельницький до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, м. Хмельницький до Хмельницької обласної державної адміністрації, м. Хмельницький про визнання недійсною державну реєстрацію земельної ділянки з кн. № 6810100000:27:004:0279 площею 377,8 га; скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки за кадастровим № 6810100000:27:004:0279 площею 377,8 га, зареєстрованою за номером запису 40519560 в державному реєстрі прав; скасування державної реєстрації права користування земельної ділянки за кадастровим № 6810100000:27:004:0279 площею 377,8 га, зареєстрованою за номером запису 40519589 в державному реєстрі прав; скасування кадастрового номеру земельної ділянки №6810100000:27:004:0279 шляхом видалення відомостей з державного земельного кадастру як об`єкту державного земельного кадастру передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

19.02.2024 матеріали справи № 924/100/24 надійшли на адресу Господарського суду міста Києва, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 справу передано на розгляд судді Мандриченку О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

01.03.2024 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 26.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі № 924/100/24 постановлено, зокрема, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 02.04.2024.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення, в якій просить:

- накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим № 6810100000:27:004:0279 площею 377,8 га;

- заборонити Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького та Хмельницькій обласній державній адміністрації (на сьогодні іменується Хмельницька обласна військова адміністрація) та будь-яким іншим юридичним/фізичним особам вчиняти дії, вживати будь які заходи, щодо відчуження, продажу, перепродажу, застави, уступки права вимоги майнових прав на земельну ділянку, передачі, передоручення майнових прав на земельну ділянку, будівництво, будівельні роботи, реєстрацію нерухомого майна що знаходиться на земельній ділянці, реєстрацію незавершеного будівництва, зміну цільового призначення земельної ділянки, поділу земельної ділянки, зміну кадастрового номера земельної ділянки з кадастровим № 6810100000:27:004:0279 площею 377,8 га;

- заборонити Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького та Хмельницькій обласній державній адміністрації (на сьогодні іменується Хмельницька обласна військова адміністрація) та будь-яким іншим юридичним/фізичним особам будівництво на земельній ділянці з кадастровим № 6810100000:27:004:0279 площею 377,8 га.

В обґрунтування вказаної заяви, заявник вказує, що із великою вірогідністю, відповідачі у справі, задля уникнення виконання в подальшому рішення суду (в разі задоволення його на користь КЕВ м. Хмельницький), можуть відчужити земельну ділянку чи здійснити поділ такої земельної ділянки із кадастровим № 6810100000:27:004:0279 площею 377,8 га, що істотно ускладнить та унеможливить виконання рішення суду, позбавить позивача ефективного захисту і поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того заявник вказує, що саме вказані заходи забезпечення позову є доцільними та такими, що не позбавляють права власника і користувачів на мирне володіння і користування майном, а позивачеві у разі задоволення позову забезпечить безперешкодне виконання законного рішення суду, захист своїх прав та інтересів. Запропоновані види забезпечення позову не дадуть можливість вчинити будь які дії щодо земельної ділянки, в частині передачі прав на неї іншим особам, що після рішення суду надасть можливість його добросовісно виконати.

Розглянувши заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про забезпечення позову, суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 10 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Оскільки, предметом спору у даній справі є немайнові вимоги, у межах розгляду зазначеної заяви, суд досліджує чи не призведе невжиття заявлених позивачем заходів до істотного ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та чи зможе позивач захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проте, подана заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить будь-яких доказів того, що відповідачі у справі вчиняються дії внаслідок яких буде відчужено земельну ділянку із кадастровим № 6810100000:27:004:0279 площею 377,8 га чи здійснено поділ такої земельної ділянки.

А відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим № 6810100000:27:004:0279 площею 377,8 га.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про забезпечення позову.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Мандриченко