Рішення

від 25.03.2024 по справі 910/19966/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2024Справа № 910/19966/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СХ80» (вул.Зелена, буд. 212 Б, м. Львів,79035; ідентифікаційний код 44129979)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рона-СХ80» (вул.Січових Стрільців , буд. 21, офіс 101,м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 44692573)

про стягнення 219 046, 04 грн.

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СХ80» (далі за текстом - ТОВ «СХ80», Позивач, Постачальник) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рона - СХ80» (далі за текстом - ТОВ «Рона - СХ80», Відповідач, Покупець) про стягнення заборгованості 219 046, 04 грн за договором поставки № 02/09 від 02.09.2022 (далі за текстом - Договір), яка складається із суми основного боргу - 137 029, 73 грн, пені - 70 048, 02 грн, 3 % річних - 4 562, 39 грн та інфляційних втрат - 7 405, 90 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору здійснено поставку товару Відповідачу на суму 274 595, 51 грн, однак останнім отриманий товар не оплачено в повному обсязі, що відповідно призвело до виникнення у Відповідача заборгованості 137 029, 73 грн та наявності підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Також Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 позовну заяву ТОВ «СХ80» залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів направлення (опис вкладення та фіскальний чек) копії позовної заяви з додатками на адресу Відповідача; інформацію про наявність або відсутність електронного кабінету у Відповідача; доказів реєстрації електронного кабінету Позивача у підсистемі Електронний суд.

22.01.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала від 25.01.2024 надсилалась на адресу Відповідача поштовим повідомленням № 0600245965432, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) закріплено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі № 910/19966/23 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

02.09.2022 між Позивачем і Відповідачем укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується в порядку і терміни, встановлені цим Договором, передати у власність Покупцеві товари (далі-Товар), в певній кількості, відповідної якості, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.

Ціни на Товар, що поставляється за даним Договором є договірними і вказуються в накладних на кожну партію Товару (пункт 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.3 Договору Покупець проводить оплату Товару на умовах відстрочення платежу протягом 14 (чотирнадцяти) днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку-фактури. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Відповідно до пункту 3.4 Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичного отримання товару Покупцем та оформлення відповідним чином видаткової - прибуткової накладної.

За порушення грошових зобов`язань за цим договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період не сплати зобов`язань від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день порушення виконання. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов`язань (пункт 5.4. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (пункт 10.8 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем здійснено поставку товару Відповідачу за Договором на суму 274 595, 51 грн згідно наступних видаткових накладних:

- № 126 від 02.09.2022 на суму 119 236, 57 грн з посиланням на рахунок на оплату № 125 від 02.09.2022;

- № 151 від 05.10.2022 на суму 69 442, 30 грн з посиланням на рахунок на оплату № 152 від 03.10.2022;

- № 180 від 17.10.2022 на суму 7 844, 40 грн з посиланням на рахунок на оплату № 180 від 17.10.2022;

- № 201 від 01.11.2022 на суму 78 072, 24 грн з посилання на рахунок на оплату № 194 від 31.10.2022.

Вказані видаткові накладні підписані представниками сторін без зауважень та претензій, що відповідно підтверджує факт належної поставки товару Позивачем та виникнення у Відповідача зобов`язання з його оплати.

Згідно доводів Позивача, оплата Відповідачем здійснена з порушення пункту 2.3 Договору та не в повному обсязі.

Так, Позивач вказує, що Відповідачем здійснено часткові оплати товару, поставленого згідно видаткової накладної № 126 від 02.09.2022 в загальному розмірі 111 450 грн.

Також згідно доводів Позивача відбулося повернення товару на суму 26 115, 78 грн, а саме: за накладною № 126 від 02.09.2022 на суму 19 122, 96 грн; за накладною № 151 від 05.10.2022 на суму 6 192, 42 грн; за накладною № 201 від 01.11.2022 на суму 800, 40 грн., однак Позивач не може надати підписані зворотні накладні в силу не збереження їх оригіналів.

Відтак, враховуючи часткове повернення товару за видатковою накладною № 126 від 02.09.2022 сформувався залишок коштів, який Позивачем зараховано як часткову оплату за видатковою накладною № 151 від 05.10.2022.

Зазначене вище Відповідачем не заперечується та не спростовується належними та допустимими доказами.

З урахування проведених оплат, станом на дату звернення до суду з позовом у Відповідача існує заборгованість в розмірі 137 029, 73 грн:

- за видатковою накладною № 151 від 05.10.2022 в розмірі 51 913, 49 грн, строк оплати якої є таким, що настав 20.10.2022;

- за видатковою накладною № 180 від 17.10.2022 в розмірі 7 844, 40 грн, строк оплати якої є таким, що настав 01.11.2022;

- за видатковою накладною № 201 від 01.11.2022 в розмірі 77 271, 84 грн, строк оплати якої є таким, що настав 16.11.2022.

Докази погашення Відповідачем вказаної суми заборгованості за Договором в матеріалах справи відсутні.

З огляду на порушення Відповідачем строків оплати поставленого товару Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені згідно надано розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача із претензією № 1 від 19.12.2023 з метою досудового врегулювання спору, однак остання залишена Відповідачем без задоволення.

На підтвердження факту понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано наступні докази:

- договір № 29/11/2023 надання професійної правничої допомоги від 29.11.2023, пунктом 2.1 якої визначено фіксовану оплату послуг адвоката в розмірі 12 000 грн за надання правничої допомоги в межах розгляду даної справи;

- Акт виконаних робіт від 28.02.2024 на суму 12 000 грн, підписаний адвокатом та клієнтом (Позивачем) без зауважень та заперечень;

- платіжна інструкція № 756 від 13.12.2023 на суму 10 800 грн та № ІВ55694485 від 17.12.2023 на суму 1 200 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою від є договором поставки.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) та частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд зазначає, що Позивачем належним чином виконано умови Договору та відповідно здійснено поставку товару Відповідачу без зауважень та претензій, що відповідно свідчить про виникнення у останнього обов`язку згідно пункту 2.3 Договору здійснити оплату такого товару.

Враховуючи дати поставки товарів, здійснення Відповідачем часткових оплат та часткове повернення товару, суд дійшов висновку, що Відповідачем визнано свій обов`язок з оплати отриманого товару та відповідно порушено умови Договору в частині строків оплати останнього, поставленого за видатковою накладною № 151 від 05.10.2022 в розмірі 51 913, 49 грн, № 180 від 17.10.2022 в розмірі 7 844, 40 грн, № 201 від 01.11.2022 в розмірі 77 271, 84 грн чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, а відтак заявлена до стягнення сума основного боргу є правомірною та обґрунтованою.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 216 ГПК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 3 статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що останній є арифметично вірним, а здійснені Позивачем нарахування правомірними у зв`язку з чим вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується відшкодування витрат Позивача на професійну правничу допомогу суд вказує, що згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене вище, враховуючи надані Позивачем докази, суд зазначає, що заявлені Позивачем до відшкодування витрати є фіксованими, обґрунтованими, розумними, співмірним зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та такими, що фактично понесені Позивачем, а враховуючи відсутність заперечень Відповідача в цій частині суд дійшов висновку, що такі витрати підлягають відшкодуванню Позивачу у повному обсязі.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини за сукупністю наданих доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині здійснення оплати, поставленого Позивачем товару, що відповідно призвело до порушення Відповідачем умов Договору та правомірності заявлених вимог, а відтак і наявності підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СХ80» - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рона-СХ80» (вул. Січових Стрільців , буд. 21, офіс 101, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 44692573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СХ80» (вул. Зелена, буд. 212 Б, м. Львів,79035; ідентифікаційний код 44129979) основний борг - 137 029 (сто тридцять сім тисяч двадцять дев`ять) грн 73 коп, пеню - 70 048 (сімдесят тисяч сорок вісім) грн 02 коп, 3 % річних - 4 562 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят дві) грн 39 коп, інфляційні втрати - 7 405 (сім тисяч чотириста п`ять) грн 90 коп, судовий збір - 3 285 (три тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн 69 коп та витрати на професійну правничу допомогу - 12 000 (дванадцять тисяч) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 25.03.2024.

Суддя Антон ПУКАС