Рішення

від 16.11.2023 по справі 911/915/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2023 р. Справа № 911/915/22

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Тайм", м. Київ

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща- Водиця"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Такс Дефенс Консалтінг",

м. Київ

2) ОСОБА_1 , м. Київ

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Капітал Плюс"

про витребування із незаконного володіння земельної ділянки

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Тайм" (відповідач) про витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з незаконного володіння відповідача земельної ділянки площею 9,5838 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:0051, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святоштнський район, с. Софіївська Борщагівка.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 13.07.2022 р.

12.07.2022 р. через канцелярію суду від прокурора Київської обласної прокуратури Білоконь І.А. надійшов лист в якому останній просить поновити процесуальний строк для подання до суду додаткових пояснень по суті справи.

13.07.2022 р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та ознайомлення з матеріалами справи.

В судовому засіданні 13.07.2022 р. оголошено перерву, про що учасниками судового процесу підписано відповідну розписку.

Ухвалою господарського суду від 13.07.2022 р. повідомлено позивача у справі, що у судовому засіданні оголошено перерву до 17.08.2022 р.

15.08.2022 р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

17.08.2022 р. через канцелярію суду відповідачем подано заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та заяву про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду від 17.08.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження; залучено до участі у даній справі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Такс Дефенс Консалтінг" та ОСОБА_1 в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; розгляд заяви відповідача (№ 16/01-8.22 від 16.08.2022 р.) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача призначити, а підготовче засідання відкладено на 05.10.2022 р.

05.10.2022 р. через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про призначення експертизи.

05.10.2022 р. до суду від Київської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2022 р. призначено у справі № 911/915/22 судову земельно-технічну експертизу; проведення судової земельно-технічної експертизи у справі № 911/915/22 доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; винесено на вирішення судової земельно-технічної експертизи у справі № 911/915/22 таке питання:

- чи накладається земельна ділянка площею 9,5838 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:0051, що розташована у селі Софїівська Борщагівка, Бучанського району Київської області із цільовим призначенням "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку", яка на даний час належить на праві власності ТОВ "Концепт Тайм" на земельну ділянку площею 1448,5994 га, що була надана у постійне користування Державному підприємству "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" згідно Державного Акту на право постійного користування землею, зареєстрованого за №549 від 11.11.2002 р.?;

для здійснення судової експертизи надати Київському науково-дослідному інституту судових експертиз матеріали справи № 911/915/22; витрати по проведенню судової експертизи покласти на відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Концепт Тайм" (01133, м. Київ, вул. Є.Коновальця, 36В, оф. 236; код ЄДРПОУ 44428614).

15.12.2022 р. надійшов лист, в додатках якого міститься клопотання експерта про надання додаткових відомостей і матеріалів необхідних для проведення дослідження.

Ухвалою господарського суду від 16.12.2022 р. поновлено провадження у справі № 911/915/22 за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до ТОВ "Концепт Тайм" за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" та ОСОБА_1 про витребування із незаконного володіння земельної ділянки; розгляд клопотання експерта від 30.11.2022 р. про надання додаткових відомостей і матеріалів необхідних для проведення дослідження призначено на 12.01.2023 р.

12.01.2023 р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою господарського суду від 12.01.2023 р. задоволено клопотання експерта про надання додаткових відомостей і матеріалів необхідних для проведення дослідження, витребувано у ГУ Держгеокадастру у Київській області:

- координати поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:001:0051 геодезичної системи координат 1963 року (SC63), в повному обсязі із семизначних цифр до коми, в електронному вигляді (файли формату .in4, .xml або .doc, .docx, .xls .xlsx);

- координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок загальною площею 1448,5994 га, право на які Державному підприємству "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" посвідчено державним актом на право постійного користування землею II-KB № 003658, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 11.11.2002 за №549, геодезичної системи координат 1963 року (SC63), в повному обсязі із семизначних цифр до коми, в електронному вигляді (файли формату .in4, .xml або .doc, .docx, .xls .xlsx),

витребувано у Державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця":

- копію державного акту на право постійного користування землею II-KB № 003658, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 11.11.2002 за №549, в електронному сканованому вигляді (файли формату .pdf, jpg, .png, .tif тощо), у відповідному масштабі з умовними позначеннями, читабельним текстом, максимально високою роздільною здатністю зображення, розгляд справи відкладено на 25.01.2023 р.

24.01.2023 р. на офіційну електронну адресу суду від Державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів, з доданими відповідними документами.

25.01.2023 р. через систему "Електронний суд" від ГУ Держгеокадастру у Київській області надійшла заява про надання додаткового часу для виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою господарського суду від 25.01.2023 р. розгляд справи відкладено на 15.02.2023 р.

06.02.2023 р. від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

14.02.2023 р. через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 15.02.2023 р. зупинено провадження у справі до закінчення судової земельно-технічної експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду Київської області.

04.05.2023 р. на адресу господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою господарського суду від 16.05.2023 р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.05.2023 р.

Ухвалою господарського суду від 31.05.2023 р. розгляд справи підготовчому засіданні відкладено на 21.06.2023 р.

20.06.2023 р. через канцелярію суду прокурором подано письмові пояснення.

21.06.2023 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 19.07.2023 р.

21.06.2023 р. через канцелярію суду представником ДП "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" подано письмові пояснення.

19.07.2023 р. через канцелярію суду представником ДП "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду від 19.07.2023 р., частково задоволено клопотання відповідача про залучення третьої особи, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус Капітал Плюс", залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", задоволено клопотання ДП "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" б/н б/д про витребування доказів, витребувано у Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" технічну документацію, а саме, проект формування території і встановлення меж Софіївської Борщагівської сільської ради народних депутатів та села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, з наданням координат поворотних точок (кутів) меж вказаних земельних ділянок, розгляд справи у підготовчому засіданні суду відкладено на 20.09.2023 р.

03.08.2023 р. через канцелярію суду ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" подано документи на виконання вимог ухвали суду.

07.08.2023 р. через канцелярію суду позивачем подано докази направлення третім особам копії позовної заяви.

19.09.2023 р. через канцелярію суду представником ТОВ "Статус Капітал" подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2023 р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 08.11.2023 р.

06.11.2023 р. через канцелярію суду представником ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" надійшла заява про розгляд справи без участі останнього.

08.11.2023 р. через канцелярію суду представником ТОВ "Концепт Тайм" подано клопотання про відкладення розгляду справи та заява про зупинення провадження у справі.

08.11.2023 р. розгляд справи по суті, не відбувся у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Києві та, відповідно, наявністю загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, з урахуванням введення указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 воєнного стану в Україні, а також того, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Ухвалою господарського суду від 09.11.2023 р. розгляд справи по суті в судовому засіданні призначено на 16.11.2023 р.

У судове засідання з`явився прокурор та уповноважений представник відповідача, уповноважені представники належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", Товариства з обмеженою відповідальністю "Такс Дефенс Консалтінг", ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Капітал Плюс" не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час розгляду справи учасників такої справи не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та всебічного розгляду даного спору, суд вважає за можливе розглянути цю справу в даному судовому засіданні за відсутності позивача та третіх осіб.

Судом встановлено, що 08.11.2023 р. до суду із заявою про зупинення провадження у справі звернувся відповідач. Так, в даній заяві він просить зупинити провадження у праві № 911/915/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 369/18454/23, що слухається Києво-Святошинським районним судом Київської області за позовом ОСОБА_1 до держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області.

Вказану заяву подано з посиланням на те, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.11.2023 р. відкрито провадження у справі № 369/18454/23 за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Києві та Київській області про

-визнання незаконним рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень - приватного нотаріуса Потапова Ю.М. від 26.03.2016 року щодо проведення державної реєстрації скасування права власності ОСОБА_1 , реєстрації права власності за Головним управління Держгеокадастру, реєстрації іншого речового права - права постійного користування па земельну ділянку у селі Софіївська Борщагівка площею 9,5838 га кадастровий номер 3222486200:03:001:0051;

-відновлення становища, яке існувало до порушення права ОСОБА_1 шляхом скасування реєстраційної дії вчиненої в результаті прийняття рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень - приватного нотаріуса Потапова Ю.М. від 26.03.2016 року щодо проведення державної реєстрації скасування права власності ОСОБА_1 , реєстрації права власності за Головним управління Держгеокадастру, реєстрації іншого речового права - права постійного користування на земельну ділянку у селі Софіївська Борщагівка площею 9.5838 га кадастровий номер 3222486200:03:001:0051;

-визнання відсутнім права власності Держави в особі Держгеокадастру на земельну ділянку у селі Софіївська Борщагівка площею 9,5838 га кадастровий номер 3222486200:03:001:0051.

На переконання відповідача, що обставини, які будуть встановлені під час розгляду справи № 369/18454/23 мають суттєве значення під час розгляду цієї справи.

Відповідно до частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках:

1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;

3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;

3-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з проведенням медіації;

4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;

5) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Проаналізувавши мотиви звернення відповідача з вказаною заявою, судом не встановлено наявності правових підстав для зупинення провадження у цій справі, наведених у статті 227 ГПК України, зокрема об`єктивної неможливості розгляду даного спору до набрання законної сили рішенням у справі № 369/18454/23, а відтак, враховуючи, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, суд залишає вказану заяву без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, подані сторонами пояснення, аргументи, заперечення та докази в їх сукупності, проаналізувавши чинне законодавство, суд

встановив:

Відповідно до державного акту на право постійного користування серії ІІ-КВ № 003658, виданого 11.11.2002 р. Києво-Святошинською районною державною адміністрацією, у користування Державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" надано земельну ділянку загальною площею 1448,5994 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, до складу якої, в тому числі, увійшла земельна ділянка загальною площею 61,85 га.

Рішенням 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.07.2010 р. № 2 припинено право постійного користування ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на земельні ділянки загальною площею 61,85 га (з них ділянка 1 площею 3,65 га та ділянка 2 площею 58,2 га), які знаходяться в південно-західній частині АДРЕСА_1 .

В подальшому, рішенням 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 р. № 4 затверджено технічну документацію щодо припинення права постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" на земельну ділянку площею 61,85 га (з них: ділянка 1 площею 3,65 га та ділянка 2 площею 58,2 га) та її передачу до земель запасу в межах села Софіївська Борщагівка.

Водночас, рішенням апеляційного суду Київської області від 11.12.2014 р. у справі № 22-ц/780/6753/14, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 р. та постановою Верховного Суду України від 24.06.2015 р., задоволено позов прокуратури, визнано недійсними рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.07.2010 р. № 2 та від 04.08.2010 р. № 4 щодо припинення права постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" земельною ділянкою площею 61,85 га, ряд державних актів на землю, скасовано низку рішень органу місцевого самоврядування про відведення земельних ділянок у приватну власність, а також витребувано на користь ДП "НДВА "Пуща-Водиця" спірні земельні ділянки загальною площею 61,85 га, у тому числі з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 9,5838 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:0051.

У подальшому, 26.03.2016 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за державою Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (номер запису 13982485), та права постійного користування нею за ДП "НДВА "Пуща-Водиця" (номер запису 13984961).

Водночас, 29.09.2020 р. та 30.09.2020 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Козлівської селищної ради Козівського району Тернопільської області Грималюком Б.І., за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 , скасовано записи про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:001:0051 за державою Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та про право постійного користування указаною земельною ділянкою за ДП "НДВА "Пуща-Водиця".

Таким чином, за наслідками вказаних дій державного реєстратора, ОСОБА_1 повторно зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:001:0051.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.2020 р. ОСОБА_1 відчужено спірну земельну ділянку на користь ТОВ "Такс Дефенс Консалтинг".

Рішенням Борщагівської сільської ради Бучанського району від 20.10.2021 р. затверджено проект у землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель призначених для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 9,5838 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:0051, яка розташована в селі Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області.

Після цього, ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2021 р. відчужено спірну земельну ділянку на користь ТОВ "Концепт Тайм" (відповідач), яке є її власником на даний час.

Також, 16.11.2021 р. між ТОВ "Концепт Тайм" та ТОВ "Статус Капітал Плюс" укладено договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:001:0051.

Водночас, прокурор заявляє, що в ході встановлення обставин вилучення спірної земельної ділянки із власності держави та постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця", встановлено ряд грубих порушень вимог законодавства, які вказують на його неправомірність.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для скасування записів про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:001:0051 за державою Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та про право постійного користування указаною земельною ділянкою за ДП "НДВА "Пуща-Водиця" слугували ухвала Києво-Святошинського районного суду від 02.06.2016 р. у справі 369/256/16-ц, яка залишена у силі ухвалами апеляційного суду Київської області від 01.07.2016 р. та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.11.2016 р.

Як зазначає прокурор, вивченням вищевказаних рішень установлено, що предметом їх розгляду були законність акту і постанови державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ у Київській області Міщенко Л.М. та правомірність його дій при примусовому виконанні виконавчого листа. Водночас, як стверджує прокурор, будь-які питання щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на спірну земельну ділянку у ході розгляду вказаної справи не вирішувались, а відтак остання вибула із власності держави та постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" неправомірно.

Посилаючись на наведені обставини, прокурор звернувся до суду з позовом про витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з незаконного володіння відповідача земельної ділянки площею 9,5838 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:0051, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святоштнський район, с. Софіївська Борщагівка.

Відповідачем, в свою чергу, подано відзив на позов, в якому він вказує на те, що на день посвідчення договору купівлі-продажу з ним, а саме станом на 16.11.2021 р. земельна ділянка, що була предметом продажу за таким договором не була обтяжена іпотекою, під забороною відчуження (арештом) не перебувала. На день посвідчення правочину та проведення державної реєстрації були відсутні судові провадження, які б свідчили про оскарження договору купівлі-продажу від 01.10.2020 р. між громадянином ОСОБА_1 та ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" або правовстановлюючого документу наказу Міністерства юстиції України від 29.01.2021 р. № 345/5, за яким проведено державну реєстрацію права власності 29.01.2021 р. державним реєстратором департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України (копія наказу Міністерства юстиції України від 29.01.2021 р. № 345/5). Також, відповідач вказує на те, що арешт, накладений ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.05.2021 р., на який посилається позивач, було скасовано ухвалою цього ж суду 20.08.2021 р., оскільки суд дійшов висновку, що прокурором не було надано доказів, які дійсно вказували про прямий, або опосередкований зв`язок осіб з числа причетних до створення та господарської діяльності ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" до осіб, які ніби вчинили кримінальні правопорушення, передбачені фабулою в кримінальному провадженні № 42021110000000001 від 05.01.2021 р. Також, в ухвалі суду від 20.08.2021 р. зазначається, що відсутні жодні ознаки того, що земельна ділянка відповідає критеріям до речових доказів у конкретному кримінальному провадженні № 42021110000000001 від 05.01.2021 р., відсутні належні процесуальні докази, які б підтверджували відповідний статус майна.

Відповідач у відзиві на позов наголошує, що правочин щодо набуття ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" права власності на вищевказану земельну ділянку у встановленому чинним законодавством порядку ніким не оскаржувався і на даний час не оскаржується.

Отже, виходячи, в тому числі з наведених тверджень, право власності на земельну ділянку перейшло до ТОВ "Концепт Тайм" не в результаті низки правочинів, які не потребують оскарженню та перегляду, через заявлення вимоги про витребування майна, а у тому числі, в результаті та на підставі перегляду уповноваженим органом у порядку, передбаченому законодавством, законності процедури переходу прав на спірну земельну ділянку, за результатами розгляду якої було здійснено висновки про законність і легітимність виникнення права власності у суб`єктів відчуження спірного майна на користь ТОВ "Концепт Тайм", тому у відповідача були відсутні будь-які підстави вважати, що майно вийшло з володіння власника поза його волею.

У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що наведені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке:

Насамперед, слід зазначити, що в ході перевірки наявності підстав та повноважень у Київської обласної прокуратури на звернення до суду із наведеним позовом, судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною четвертою ст. 53 ГПК України визначено, що у зазначених законом випадках прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи зі змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пункт 4 рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 передбачає, що інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

В даному випадку порушуються інтереси держави, оскільки незаконне вилучення земельної ділянки з державної власності суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України.

В силу набуття чинності змін до ЗК України, а саме - п. 24 Перехідних положень ЗК України - землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Згідно з частиною четвертою ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з п.п. 1, 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 р. № 333 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

У зв`язку з вищевикладеним, на даний час розпорядниками земель сільськогосподарського призначення державної форми власності є уповноважений орган з питань земельних відносин - Держгеокадастр України та його територіальні органи.

Таким чином, на даний час саме Головне управління Держгеокадастру у Київській області наділено правом розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Київської області.

Київською обласною прокуратурою листом від 13.08.2021 р. № 15/1-842вих-21 проінформовано Головне управління Держгеокадастру у Київській області про наявні порушення земельного законодавства та запропоновано звернутись до суду щодо скасування спірних рішень про державну реєстрацію прав. Проте, на даний час інформацію щодо вжитих заходів реагування Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області не надано.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.10.2019 р. у справі № 903/129/18 сам факт не звернення до суду Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області з позовом в інтересах держави, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний уповноважений державою орган неналежно виконує свої повноваження щодо скасування спірних рішень, у зв`язку із чим, у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 р. у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 р. (справа № 910/11919/17) не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

За таких обставин, прокурором в даному випадку правомірно подано позов в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київської області.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 41 Конституції України та частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: (1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; (2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; (3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі N 183/1617/16).

Також слід зазначити, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в зазначеній постанові, будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору.

Право позивача на витребування майна, у разі доведення незаконності і безпідставності вибуття його із володіння позивача передбачене чинним законодавством України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Статтею 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша третя статті 388 ЦК України).

Слід зазначити, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити, зокрема факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.

При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерела права.

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою достатньо широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/ недобросовісності набувача майна.

Так, Верховний Суд (Касаційний цивільний суд) у постановах від 18.03.2020 р. у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 р. у справі № 199/8047/16-ц дійшов висновків, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною.

З`ясування питання добросовісності/ недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право власності набувача майна.

Слід зазначити, що можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Одночасно добросовісність (недобросовісність) володільця характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, проявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.06.2021 р. справа № 916/820/20).

Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Київської області від 11.12.2014 р. у справі № 22-ц/780/6753/14, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 р. та постановою Верховного Суду України від 24.06.2015 р., апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.02.2014 р. скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, визнано недійсними та скасовано: рішення 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07 липня 2010 року №2 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"; рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04 серпня 2010 року №4 "Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"; визнати недійсними та скасовано рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04 серпня 2010 року "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства"; визнання недійсними та скасування рішення 40 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 10.09.2010 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"; визнано недійсними державні акти, - документи на підставі яких фізичні особи набули у власність земельні ділянки та витребувано з незаконного володіння на користь Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" земельні ділянки, зокрема земельну ділянку площею 9,5838 га, розташовану в с. Софіївська Борщагівка з кадастровим номером № 3222486200:03:001:0051, що знаходиться у власності Конихова Олександра Вікторовича.

Вказане рішення суду про визнання недійсними рішень сільської ради та актів, на підставі яких вибули із володіння держави та набули у власність фізичні особи земельні ділянки, у тому числі спірна, вмотивоване наступним:

Насамперед, звернено увагу на юридичний статус землекористувача ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", яке є державним підприємством, так і те, що державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003658, виданий ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" 11.11.2002 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, що у свою чергу свідчить про належність наданої ділянки до земель державної власності, оскільки згідно п. "а" ст. 17 ЗК України право розпорядження землями державної власності належить виключно до повноважень державних адміністрацій. Вказаний державний акт не визнаний недійсним і не скасований.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 142 ЗК України (в чинній редакції станом на ухвалення сільською радою оспорюваних рішень) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Так як, ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" є державним підприємством, то припинення права користування земельною ділянкою, на якій розташований агрокомбінат і яка належить до земель державної власності, має вирішуватись власником ділянки - державою, а прийняття рішення про припинення права на ділянку та її передачу до комунальної власності за рішенням сільської ради суперечить вимогам закону.

Аналогічний висновок щодо належності земельних ділянок ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" до земель державної власності зробив Верховний Суд України на засіданні Судової палати в адміністративних справах 28 січня 2014 року при розгляді справи № 21-459а13, предметом якої був спір за позовом прокурора про визнання протиправними та скасування рішень Софіївсько-Борщагівської сільської ради про надання ряду громадян дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель вилучених сільською радою у ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця". При розгляді цієї справи Верховний Суд України прийшов до висновку, що при вирішенні спору слід врахувати положення частини другої ст. 142 ЗК України щодо порядку припинення права постійного користування ділянкою у випадку добровільної відмови землекористувача, виходячи з належності земельних ділянок до земель державної власності. Недотримання сільською радою зазначених вимог дає підстави для визнання прийнятих рішень стосовно надання дозволів на розробку проектів землеустрою протиправними та їх скасування, оскільки вони прийняті без урахування норм права.

Крім того, відповідно до вимог частин першої, другої та дев`ятої ст.149 ЗК України (в чинній редакції станом на ухвалення сільською радою оспорюваних рішень) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Вилучена у ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" земельна ділянка державної власності площею 61,85 га відноситься до ріллі, що стверджується технічною документацією щодо припинення права користування ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на земельну ділянку площею 61,85 га та рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04 серпня 2010 року про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 61,85 га (ріллі) та передачі її до земель запасу в межах села. Таким чином, вилучення цієї ділянки можливе лише за рішенням Кабінету Міністрів України, чого у справі не встановлено.

Земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема рілля, можуть вилучатися у землекористувача за їх згодою лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 61,85 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля) перебувала у постійному користуванні ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на підставі державного акту і відносилася до земель державної власності.

Право розпоряджатися цією ділянкою згідно з частинами 3-4 ст. 142 ЗК України, в тому числі приймати рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача, має лише її власник, тобто держава в особі відповідного органу влади, а з урахуванням приписів ст. 149 ЗК України вилучення спірної земельної ділянки, яка відноситься до ріллі, має проводитися за згодою ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Оскільки таке рішення Кабінету Міністрів України відсутнє, то при припинення права користування спірною земельною ділянкою ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" не відповідає вимогам закону і порушує права як державного підприємства, так і держави.

Відповідно передача у комунальну власність ділянки, на якій розміщене підприємство і яка належить до державної власності, заборонена в силу приписів ст. 84 ЗК України. Відповідно сільська рада, яка не була власником ділянки не вправі була приймати рішення про припинення права користування і передачу ділянки у комунальну власність, оскільки таке заборонено законом.

Таким чином, припинення права користування спірною ділянкою та її подальший розподіл здійснено сільською радою з порушенням вимог закону.

За таких обставин, встановивши, що Софіївсько-Борщагівська сільська рада своїми рішеннями припинила право постійного користування земельними ділянками ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", які належать до земель державної власності, отже, оспорювані рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та щодо передачі їх у власність фізичних осіб не відповідають вимогам закону і порушують права держави, судом, вказаним рішенням, що набрало законної сили, було визнано недійсними і скасовано відповідні рішення сільської ради.

Разом з тим, суд вважає за необхідне врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), відповідно до якої:

"Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

У справі, що переглядається, задоволення позовних вимог Родниківської сільської ради про визнання незаконним та скасування спірного рішення Уманської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки третій особі, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.".

Таким чином, виходячи із наведеного висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), суд дійшов до висновку, що належним способом захисту в даному випадку є саме звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, при цьому, не є необхідним визнання недійсним та скасування рішення сільської ради, на підставі якого відповідне майно незаконно вибуло із володіння держави, так як таке рішення вже було реалізоване і вичерпало свою дію, є лише потреба у встановленні незаконності такого рішення.

Здійснивши аналіз наведених обставин справи, врахувавши положення ст. 142, 149 ЗК України, судом встановлено, що рішення 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.07.2010 р. № 2, яким припинено право постійного користування ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на земельні ділянки загальною площею 61,85 га; рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 р. № 4, яким затверджено технічну документацію щодо припинення права постійного користування ДП "НДВА "Пуща-Водиця" на земельну ділянку площею 61,85 га (з них: ділянка 1 площею 3,65 га та ділянка 2 площею 58,2 га) та її передачу до земель запасу в межах села Софіївська Борщагівка; рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 10.09.2010 р. "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства фізичним особам" є незаконними, так як прийняті в порушення наведених норм чинного законодавства.

За таких обставин, судом встановлено, що спірне майно, а саме: земельна ділянка площею 9,5838 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:0051 вибула із державної власності незаконно, а відтак, поза волею власника.

При цьому, суд зауважує, що вказані обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки було встановлено рішенням апеляційного суду Київської області від 11.12.2014 р. у справі № 22-ц/780/6753/14, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 р. та постановою Верховного Суду України від 24.06.2015 р., яким, відповідно, з урахуванням встановленого, було витребувано у ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння на користь держави земельну ділянку площею 9,5838 га, розташовану в с. Софіївська Борщагівка з кадастровим номером № 3222486200:03:001:0051, що є предметом спору в цій справі.

А відтак, відповідач ТОВ "Концепт Тайм", укладаючи 16.11.2021 р. з ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" (продавець) договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким він як покупець приймає у власність земельну ділянку площею 9,5838 га, розташовану в с. Софіївська Борщагівка з кадастровим номером № 3222486200:03:001:0051, вживши всіх розумних заходів, проявивши обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна, міг дізнатись про незаконність вибуття такого майна з власності держави та відповідно відсутності у продавця прав на його відчуження.

Таким чином, з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.06.2021 р. справа № 916/820/20, врахувавши обставини даної справи, суд дійшов до висновку, що відповідач не є добросовісним набувачем спірного майна, а саме: земельної ділянки площею 9,5838 га, розташованої в с. Софіївська Борщагівка з кадастровим номером № 3222486200:03:001:0051, а відтак, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.11.2023 р. № 607/15052/16-ц (провадження № 14-58цс22), керуючись положеннями статті 387 ЦК України, вказана земельна ділянка підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння ТОВ "Концепт Тайм" (відповідач) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, яке наразі наділене правом розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Київської області.

Відносно посилання відповідача на не здійснення оскарження договору, на підставі якого ТОВ "Такс Дефенс Консалтінг" (у якого придбав відповідач спірне майно) набуло у власність земельну ділянку площею 9,5838 га, розташовану в с. Софіївська Борщагівка з кадастровим номером № 3222486200:03:001:0051, суд вважає за необхідне зазначити, що для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

Судом критично оцінено інші доводи відповідача, викладені у відзиві, оскільки такі доводи не спростовують обґрунтованості заявлених прокурором позовних вимог.

З огляду на все вище встановлене, суд, керуючись положеннями статті 387 ЦК України, дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування із чужого незаконного володіння відповідача, як недобросовісного набувача на користь позивача майна земельної ділянки площею 9,5838 га, розташовану в с. Софіївська Борщагівка з кадастровим номером № 3222486200:03:001:0051.

Поряд з наведеним, з урахуванням того, що під час розгляду даної справи судом було ухвалою суду від 05.10.2022 р. призначено судову земельно-технічну експертизу. На виконання наведеної ухвали Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) надано висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у господарській справі № 911/915/22, відповідно до якого надання відповіді на поставлене питання є неможливим, у зв`язку із незадоволенням клопотання експерта про витребування необхідних для проведення експертизи документів, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу, а відтак, оскільки, за результатами розгляду справи, судом встановлена достатність доказів для розгляду її по суті, повторна чи додаткова експертиза призначена судом не була.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильне вирішення даного спору.

Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Врахувавши положення статті 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Тайм" (01133, м. Київ, вул. Є.Коновальця, 36В, оф. 236; код ЄДРПОУ 44428614) земельну ділянку площею 9,5838 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:0051.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Тайм" (01133, м. Київ, вул. Є.Коновальця, 36В, оф. 236; код ЄДРПОУ 44428614) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) 3815 (три тисячі вісімсот п`ятнадцять) гривень 00 копійок судового збору за наступними реквізитами: отримувач Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641.

4.Видати наказ.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту рішення 25.03.2024 р.

Суддя А.В. Лопатін