Рішення

від 25.03.2024 по справі 911/3964/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3964/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» (07354, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Соборна, буд. 85)

про стягнення 89336,90 грн. сплаченого страхового відшкодування,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» (далі ПрАТ «СК «УСГ», позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» (далі ТОВ «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД», відповідач) про стягнення 89336,90 грн. страхового відшкодування як різниці між сумою страхового відшкодування, сплаченого за генеральним договором № 28-0199-2700/21-AVIS від 30.12.2020 р., та сумою страхового відшкодування, сплаченого за полісом ОСЦПВВ № 204168480.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок порушення водієм Правил дорожнього руху України при керуванні транспортним засобом «KRASZ», д.н.з НОМЕР_1 , що належить відповідачеві, сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій було завдано матеріального збитку власнику постраждалого автомобіля «MAZDA», д.н.з НОМЕР_2 . На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «KRASZ», д.н.з НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 204168480, у зв`язку з чим останнім здійснено виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК «УСГ» в розмірі 112079,60 грн., а позивачем на підставі генерального договору № 28-0199-2700/21-AVIS від 30.12.2020 р., з огляду на настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, було виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «MAZDA», д.н.з НОМЕР_2 в розмірі 201416,50 грн., внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як власника транспортного засобу, водієм якого було вчинено дорожньо-транспортну пригоду, а саме - ТОВ «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД». У зв`язку з викладеним позивач і звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з ТОВ «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» 89336,90 грн. різниці між сумою страхового відшкодування, сплаченого за генеральним договором № 28-0199-2700/21-AVIS від 30.12.2020 р., та сумою страхового відшкодування, сплаченого за полісом ОСЦПВВ № 204168480., а також стягнути судовий збір.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також заявлене позивачем клопотання про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що справа за поданою Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» позовною заявою № 2793 УСГ від 25.12.2023 р. (вх. № 3238/23 від 29.12.2023 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» про стягнення 89336,90 грн. сплаченого страхового відшкодування підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.01.2024 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/3964/23 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказану ухвалу було отримано позивачем 04.01.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС, та відповідачем 04.01.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.

Поряд з цим, до позовної заяви було додано клопотання № 2793 УСГ від 25.12.2023 р. (вх. № 23688/23 від 29.12.2023 р.) про витребування доказів, а саме повного тексту постанови Оболонського районного суду міста Києва від 05.05.2022 р. у справі про адміністративне правопорушення № 756/2925/22 про притягнення водія автомобіля «KRASZ» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП з Єдиного державного реєстру судових рішень, який функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначав, що його представник звертався із відповідним запитом до Оболонського районного суду м. Києва, однак, копії постанови Оболонського районного суду міста Києва від 05.05.2022 р. у справі про адміністративне правопорушення № 756/2925/22 станом на дату поданння позовної заяви позивачем не було отримано.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.01.2024 р. було задоволено клопотання ПрАТ СК УСГ № 2793 УСГ від 25.12.2023 р. (вх. № 23688/23 від 29.12.2023 р.) про витребування доказів шляхом отримання повного тексту постанови Оболонського районного суду міста Києва від 05.05.2022 р. у справі про адміністративне правопорушення № 756/2925/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП з використанням повного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Користуючись правом повного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, передбаченим Законом України «Про доступ до судових рішень», суд отримав повний текст постанови Оболонського районного суду міста Києва від 05.05.2022 р. у справі про адміністративне правопорушення № 756/2925/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, та долучив його до матеріалів даної справи № 911/3964/23.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

22.01.2024 р. до Господарського суду Київської області від ТОВ «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» надійшов відзив б/н від 17.01.2024 р. (вх. № 914/24 від 22.01.2024 р.), за змістом якого відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що наявний в матеріалах справи акт огляду транспортного засобу проведений з порушенням строків (24.05.2022 р.), в той час як дорожньо-транспортна пригода мала місце 15.02.2022 р. Поряд з цим, розмір суми страхового відшкодування, передбачений полісом ОСЦПВВ № 204168480 для автомобіля «KRASZ», д.н.з НОМЕР_1 , що належить відповідачеві, встановлений у розмірі 130000,00 грн., в той час як ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплатила лише 112079,00 грн., у зв`язку з чим необґрунтовано збільшила суму страхового відшкодування зі сторони відповідача на 17921,00 грн.

26.01.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 26.01.2024 р. (вх. № 904/24 від 26.01.2024 р.), за змістом якої останній, серед іншого, зазначає, що посилання відповідача на порушення строків огляду пошкодженого транспортного засобу є необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, в розумінні ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження того факту, що транспортний засіб «MAZDA», д.н.з НОМЕР_2 , мав технічні пошкодження в інших дорожньо-транспортних пригодах, не пов`язаних із подією, що мала місце 15.02.2022 р. в м. Києві по пр-ту Героїв Сталінграда, 2-Д.

Заперечень на відповідь на відзив відповідачем до матеріалів справи не подано.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши позиції сторін, а також наявні у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між ПП «ВІП-РЕНТ» (страхувальник) та ПрАТ «СК «УСГ» (страховик) було укладено генеральний договір № 28-0199-2700/21-AVIS від 30.12.2020 р., відповідно до п. 2.1 якого предметом цього договору є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом зокрема, автомобілем «MAZDA», д.н.з. НОМЕР_2 .

Як слідує з матеріалів справи, 15.02.2022 р. в м. Києві по пр-ту Героїв Сталінграда, 2-Д, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «KRASZ», д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «MAZDA», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 05.05.2022 р. у справі про адміністративне правопорушення № 756/2925/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, визнано винним водія ОСОБА_1 , працюючого в ТОВ «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД», який, керуючи транспортним засобом «KRASZ», д.н.з НОМЕР_1 , не дотримався безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб «MAZDA», д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився попереду, в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

За змістом вказаної постанови винність дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується всією сукупністю доказів по справі та визнанням ОСОБА_1 своєї вини.

Отже, як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 на момент ДТП працював водієм ТОВ «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД».

ПрАТ «СК «УСГ» згідно з умовами генерального договору № 28-0199-2700/21-AVIS від 30.12.2020 р. було сплачено страхове відшкодування ПП «ВІП-РЕНТ» в розмірі 201416,50 грн., що підтверджується актом огляду транспортного засобу № 0000018428 від 24.05.2022 р., актом з надання послуг по ремонту автомобіля № КЗН00002550 від 01.07.2022 р., страховим актом № СТОКА-18428 від 14.07.2022 р., розрахунком суми страхового відшкодування від 14.07.2022 р., платіжним дорученням № 32909 від 15.12.2022 р.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «KRASZ», д.н.з НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 204168480, у зв`язку з чим останньою було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 112079,60 грн. на користь ПрАТ «СК «УСГ», що підтверджується платіжним дорученням № 16922 від 02.11.2022 р. з призначенням платежу: «страхове відшкод. зг. Акту № 60634/1/2022 від 02.11.2022, Українська Страхова Група СК ПрАТ, відшкодування згідно СТОКА-18428, без ПДВ. ДКП».

Таким чином, різниця між розміром страхового відшкодування, виплаченого позивачем, і розміром страхового відшкодування, виплаченого останньому ПрАТ «СК «Євроінс Україна», складає 89336,90 грн.

Як слідує з позову, зважаючи на той факт, що власником транспортного засобу «KRASZ», д.н.з НОМЕР_1 є ТОВ «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД», то саме воно, відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, має сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Оскільки відповідач не відшкодував позивачу різницю між сумою страхового відшкодування, сплаченого за генеральним договором № 28-0199-2700/21-AVIS від 30.12.2020 р., та сумою страхового відшкодування, сплаченого за полісом ОСЦПВВ № 204168480., останній і звернувся до суду з даним позовом про стягнення з ТОВ «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» 89336,90 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Слід зазначити, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Такими законами, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України).

Поряд з цим, слід відзначити, що на відміну від суброгації у страхових відносинах, де право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту статей 559 та 1191 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

В цілому, як за змістом ст. 1191, так і за змістом ст. 993 Цивільного кодексу України і ст. 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас, ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні.

При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика. При регресі ж право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

Поряд з цим, слід зазначити, що приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Так, у спірних правовідносинах позивач просить стягнути з відповідача в порядку ст. 1194 Цивільного кодексу України 89336,90 грн. страхового відшкодування, враховуючи розмір фактично понесених витрат 201416,50 грн. та суму 112079,60 грн. вже здійсненої ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь позивача виплати.

Як зазначалося вище, ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується з приписами ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України.

Отже, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що наявний в матеріалах акт огляду транспортного засобу був складений з порушенням строків (24.05.2022 р.), в той час як дорожньо-транспортна пригода мала місце в лютому 2022 р.

Суд критично оцінює вказані заперечення відповідача, оскільки ним не було надано до матеріалів справи будь-яких доказів, в розумінні ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження того факту, що транспортний засіб «MAZDA», д.н.з НОМЕР_2 , мав технічні пошкодження в інших дорожньо-транспортних пригодах, не пов`язаних із подією, що мала місце 15.02.2022 р. в м. Києві по пр-ту Героїв Сталінграда, 2-Д, факт участі в якій автомобіля відповідача та заподіяння ним матеріальної шкоди останнім не заперечується.

Поряд з цим, відповідач зазначав, що розмір суми страхового відшкодування, передбачений полісом ОСЦПВВ № 204168480 для автомобіля «KRASZ», д.н.з НОМЕР_1 , що належить відповідачеві, був встановлений у розмірі 130000,00 грн., в той час як ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплатило позивачу лише 112079,00 грн., у зв`язку з чим необґрунтовано збільшило суму страхового відшкодування зі сторони відповідача на 17921,00 грн.

Суд відзначає, що спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями ст. 29 цього Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика винної особи в межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено наведеною вище ст. 1194 Цивільного кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного, різницю між сумою страхового відшкодування, виплаченою позивачем потерпілій особі, та сумою, відшкодованою позивачу страховою компанією відповідача, на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України має сплатити відповідач.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі є доведеними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» (07354, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Соборна, буд. 85, код 31484879) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А, код 30859524) 89336 (вісімдесят дев`ять тисяч триста тридцять шість) грн. 90 коп. страхового відшкодування, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25.03.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна