Рішення

від 25.03.2024 по справі 911/66/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/66/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Великоснітинська, буд. 67)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ТЕХНО» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Вокзальна, буд. 45)

про стягнення 467709,26 грн. заборгованості за договором № 3 від 08.07.2013 р., у тому числі 289942,12 грн. основного боргу, 144213,29 грн. інфляційних втрат, 33553,85 грн. 3% річних,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ТЕХНО» про стягнення 467709,26 грн. заборгованості за договором № 3 від 08.07.2013 р., у тому числі 289942,12 грн. основного боргу, 144213,29 грн. інфляційних втрат, 33553,85 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору № 3 від 08.07.2013 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 289942,12 грн. основного боргу, 144213,29 грн. інфляційних втрат, 33553,85 грн. 3% річних.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Приватним акціонерним товариством «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» позовною заявою б/н від 25.12.2023 р. (вх. № 59/24 від 03.01.2024 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ТЕХНО» про стягнення 467709,26 грн. заборгованості за договором № 3 від 08.07.2013 р., у тому числі 289942,12 грн. основного боргу, 144213,29 грн. інфляційних втрат, 33553,85 грн. 3% річних, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.01.2024 р. було відкрито провадження у справі № 911/66/24 за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Вказану ухвалу було отримано позивачем 11.01.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.

Поряд з цим, згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ТЕХНО» відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, суд надсилає йому усі судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, ухвалу суду від 08.01.2024 р. було направлено на адресу місцезнаходження відповідача, проте, вручення останньому поштового відправлення № 0600077494950 не відбулося, і конверт повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місця реєстрації відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Слід зазначити, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судове рішення повернуто підприємством зв`язку з посиланням, зокрема, на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 р. у справі № 908/1724/19, від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21, від 07.02.2024 р. у справі № 904/853/23.

Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 08.01.2024 р. у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» (далі ПрАТ «ЕЛОПАК-ФАСТІВ», позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ТЕХНО» (далі ТОВ «КОМПАНІЯ «ТЕХНО», відповідач, покупець) було укладено договір № 3, відповідно до п. 1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю в обумовлені договором строки товар (відходи паперу і картону з покриттям поверховим пластмасовим некондиційні (відходи комбінованого матеріалу)) (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна за одиницю (тонну) товару зазначається в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, що виписуються під час відвантаження товару.

Згідно з п 4.2 договору оплата за товар здійснюється покупцем не пізніше 30 календарних днів з моменту відвантаження та дати видаткової накладної.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що всі платежі здійснюються покупцем на підставі відповідних рахунків-фактур шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів в українських гривнях на розрахунковий рахунок постачальника. У відповідному платіжному дорученні покупець зобов`язаний вказати наступну інформацію: номер договору, призначення платежу, номер рахунку-фактури.

Оплата вважається здійсненою після зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Невчасне отримання рахунка-фактури не звільняє покупця від необхідності дотримуватись строків платежу, встановлених пунктом 4.2 даного договору в такому випадку в призначенні платежу зазначається номер договору (п. 4.4 договору).

Умовами п. 3.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31.12.2014 р. до договору) передбачено, що цей договір діє до 31.12.2015 р. У випадку, якщо на момент закінчення строку дії договору у сторін є невиконані зобов`язання, то дія договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 3.2 договору). У випадку, якщо за два тижні до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не заявила про закінчення дії договору, то такий договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 3.3 договору, викладений в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2014 р.).

Доказів розірвання чи припинення дії договору матеріали справи не містять.

На виконання умов договору ПрАТ «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» здійснило поставку товару на суму 559267,99 грн., що підтверджується видатковими накладними № 139 від 24.01.2019 р., № 40 від 24.01.2019 р., № 382 від 27.02.2019 р., № 1935 від 28.08.2019 р., підписаними обома сторонами, копії яких долучено до матеріалів справи.

Поряд з цим, позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату товару № 132 від 24.01.2019 р., № 331 від 27.02.2019 р., № 1563 від 28.08.2019 р. на суму 559267,99 грн.

Як зазначає позивач, в період з 19.02.2019 р. по 05.11.2019 р. відповідач вісьмома платежами перерахував позивачу грошові кошти за товар на загальну суму 269325,87 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок АТ «СЕБ Корпоративний Банк» за 19.02.2019 р., за 26.02.2019 р., за 02.08.2019 р., за 12.08.2019 р., за 20.08.2019 р., за 17.10.2019 р., за 05.11.2019 р.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов`язання і не сплатив на користь позивача 289942,12 грн. за поставлений товар за договором № 3 від 08.07.2013 р., останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, доказів оплати отриманого товару згідно договору № 3 від 08.07.2013 р. в сумі 289942,12 грн. та, відповідно, відсутності заборгованості суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 3 від 08.07.2013 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 289942,12 грн., є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 33553,85 грн. 3% річних та 144213,29 грн. інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 144213,29 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за період з 06.11.2019 р. по 14.09.2023 р. на суму 289942,12 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, і, відповідно, інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, становить 33553,85 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з 06.11.2019 р. по 14.09.2023 р. на суму 289942,12 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, і, відповідно, інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ТЕХНО» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Вокзальна, буд. 45, код 30398674) на користь Приватного акціонерного товариства «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Великоснітинська, буд. 67, код 00418082) 289942 (двісті вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сорок дві) грн. 12 коп. основного боргу, 144213 (сто сорок чотири тисячі двісті тринадцять) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 33553 (тридцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят три) грн. 85 коп. 3% річних, 7015 (сім тисяч п`ятнадцять) грн. 65 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25.03.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна