Ухвала

від 19.03.2024 по справі 915/1238/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

19 березня 2024 року Справа № 915/1238/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши заяву боржника про розстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» (03110, м. Киї, вул. Олександра Пироговського, буд 19, корпус 4; ідентифікаційний код 37768114)

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» (57262, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Миколаївське, вул. І. Франка, буд. 13А; ідентифікаційний код 19292651)

про: стягнення 3 066 795,39 грн,

В С Т А Н О В И В:

04.03.2024 до суду від відповідача надійшла заява № РД\Ис-00064 від 01.03.2024 про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення, в якій заявник просить суд розстрочити виконання судового рішення у справі № 915/1238/23 до 08.01.2025 року на 12 місяців рівними частинами у розмірі 25 221,97 грн по 08 число кожного місяця починаючи з березня 2024 року.

За приписами ч. 1-2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

З урахуванням наведеного, ухвалою суду від 05.03.2024 розгляд заяви Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» № РД\Ис-00064 від 01.03.2024 про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення у справі № 915/1238/23 було призначено на 19 березня 2024 року о 13:10; запропоновано позивачу подати до суду та направити відповідачу письмові пояснення щодо заяви Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» № РД\Ис-00064 від 01.03.2024 про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення.

18.03.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» надійшли додаткові пояснення б/н від 18.03.2024 (вх. № 3171/24), за змістом яких позивач зазначає, що вважає наведені відповідачем у своїй заяві обставини неможливості здійснення своєї господарської діяльності в повному обсязі внаслідок збройної агресії російської федерації проти України такими, що ускладнюють виконання рішення суду. З огляду на викладене, з метою створення сприятливих умов для відновлення повноцінної діяльності відповідача як вітчизняного виробника сільськогосподарської продукції, позивач не заперечує проти розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 у справі № 916/1238/23 на одинадцять платежів у розмірі 227 094,10 грн. кожен, які підлягають сплаті по 08 число кожного місяця з березня 2024 року по січень 2025 року.

З урахуванням наведеного позивач просить суд:

1. Долучити ці пояснення до матеріалів справи № 915/1238/23 та врахувати викладені в цьому процесуальному документі доводи при розгляді заяви ПСП «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення від 09.01.2024 у справі № 915/1238/23.

2. Розгляд заяви ПСП «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення від 09.01.2024 у справі № 915/1238/23 провести за відсутності представника ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА».

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

19.03.2024 за результатами розгляду заяви Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» № РД\Ис-00064 від 01.03.2024 про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення у справі № 915/1238/23, на підставі статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд підписав вступну та резолютивну частини ухвали.

Ознайомившись з матеріалами заяви, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити таке.

04.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 79 від 26.07.2023 (з додатками), в якій просило суд стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» грошові кошти в розмірі 3 066 795,39 грн, з яких: 2 088 791,35 грн основний борг по сплаті лізингових платежів за Договором, 120 054,31 грн додаткова винагорода Лізингодавця відповідно до п. 5.7 Договору, 683 069,17 грн пеня відповідно до п. 8.4 Договору, 41 049,63 грн три проценти річних, 133 830,93 грн інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 було частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» до Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК»; стягнуто з відповідача на користь позивача за договором фінансового лізингу № 10/04Л від 10.04.2020 основний борг по сплаті лізингових платежів у розмірі 2 088 791,35 грн, додаткову винагороду Лізингодавця у розмірі 120 054,31 грн, пеню в розмірі 68 306,92 грн, 3 % річних у розмірі 41 049,63 грн, інфляційні витрати у розмірі 133 830,93 грн, а також 46 001,93 грн судового збору; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 614 762,25 грн відмовлено позивачу.

Рішення суду набрало законної сили 09.02.2024.

14.02.2024 на виконання вказаного рішення господарським судом було видано стягувачу відповідний наказ.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 у справі «Савіцький проти України» (заява № 38773/05) та від 05.07.2012 у справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07) вказано, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, рішення суду у справі № 915/1238/23, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Як уже було наведено вище, 04.03.2024 до суду від відповідача надійшла заява № РД\Ис-00064 від 01.03.2024 про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення, в якій заявник просить суд розстрочити виконання судового рішення у справі № 915/1238/23 до 08.01.2025 року на 11 місяців рівними частинами у розмірі 227 094,10 по 08 число кожного місяця починаючи з березня 2024 року.

В обґрунтування вказаної заяви підприємством зазначено, зокрема, таке:

Внаслідок військової агресії рф, частина Миколаївської області та вся Херсонська область були в окупації і знаходилися (деякі ще знаходяться) в зоні активних бойових дій, що підтверджується наказами Мінінтеграції, в т.ч., від 22.12.2022 р. № 309 та іншими, якими затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф Об`єкти Відповідача перебували в тимчасовій окупації, і були деокуповані лише 11.11.2022 p., були та деякі залишаються в зоні бойових дій. Відповідач втрачав контроль над своїми активами, що підтверджується заявами до Нацполіції про втрату контролю, Витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань, тощо. В серпні 2022 p. Миколаївська обласна військова адміністрація підтвердила, що м. Снігурівка, Миколаївської області є тимчасово окупованою територією російськими військами, у зв`язку із військовою агресією російської федерації та вважалася непідконтрольною територією України з 19.03.2022 до 11.11.2022. Підтвердженням знаходження об`єктів відповідача разом із усім майном на тимчасово окупованій території та на території активних бойових дій, додатково, є також свідоцтва про право власності та Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Режим окупації не дозволяє/не надає можливостей для здійснення будь-якої законної господарської діяльності. Миколаївська районна військова адміністрація надіслала на адреси Первомайської та Шевченківської територіальної громад (Миколаївська область) лист від 20.06.2022 № 481/02-17/21/22. яким повідомила, що проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на їх територіях заборонено, у зв`язку із активними бойовими діями. Станом на сьогоднішній день, скасування цієї заборони відсутнє. Додатково, 07.10.2022 р. Миколаївська обласна рада прийняла Рішення № 9 про наявність в Миколаївській області обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили (є в вільному доступі на офіційному сайті Миколаївської обласної ради). За вказаним рішенням, до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили включено юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, які є сільськогосподарськими товаровиробниками та місцезнаходження яких за станом на 31 грудня 2022 року зареєстровано в межах території Миколаївської області. Станом на сьогоднішній день, частина території Миколаївської та Херсонської областей, є забрудненими вибухонебезпечними предметами та замінованими, що підтверджується ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (dsns.gov.ua) (Інтерактивна мала, на якій відображуються місця, на яких вже виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, та ступінь загрози від них згідно наявної у ДСНС інформації (похибка локалізації становить до 30 м). Рекомендовано використовувати інформацію з інтерактивної мапи при відвідувані місць, на яких велись бойові дії). Додатковим доказом забруднення вибухонебезпечними предметами та мінування полів є Заява ПСП «Агрофірма «Роднічок» до Управління з питань цивільного захисту Миколаївської ОДА та Миколаївської ОВА про знешкодження вибухонебезпечних предметів № РД/Вх-00004 від 06.01.2023, а також Акт № 120-0368 від 02.12.2022 про підтвердження щодо неможливості вирощування сільськогосподарських культур (томатів стандартних) на земельній ділянці, яка знаходилась в районі проведення воєнних (бойових) дій, артилерійських або ракетних обстрілів, у тимчасовій окупації, оточені (блокуванні), внаслідок збройної агресії рф. Розмінування сільськогосподарських земель здійснюється, документи, підтверджуючі розмінування ще відсутні. Деякі об`єкт пошкоджені, і розміновано лише частину об`єктів відповідача, що додатково підтверджується відповідними Актами.

З урахуванням наведеного відповідач зазначає, що враховуючи обсяги та строки розмінування, а також, у зв`язку із тим, що невиконання ПСП «Агрофірма «Роднічок» зобов`язань за Договором пов`язано із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), не здійснення господарської діяльності внаслідок окупації та продовження бойових дій на території Миколаївської та Херсонської областей, що впливає на фінансовий стан відповідача, враховуючи належне своєчасне та в повному обсязі виконання зобов`язань до війни, часткове виконання під час війни (що підтверджує добросовісність, порядність відповідача), здійснення відповідачем свого відновлення, розмінування після деокупації території є обґрунтована потреба у розстроченні виконання судового рішення на максимальний дозволений чинним законодавством строк до 08.01.2025 р.

Суд зауважує, що стягувач у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» щодо вказаної заяви подав письмові пояснення, в яких зазначив, що наведені відповідачем у своїй заяві обставини неможливості здійснення своєї господарської діяльності в повному обсязі внаслідок збройної агресії російської федерації проти України є такими, що ускладнюють виконання рішення суду. З огляду на викладене, з метою створення сприятливих умов для відновлення повноцінної діяльності відповідача як вітчизняного виробника сільськогосподарської продукції, позивач не заперечує проти розстрочення виконання рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши заяву боржника про розстрочення виконання рішення, проаналізувавши відповідні обставини в сукупності з нормами чинного процесуального законодавства та доводами кредитора, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Підставою для відстрочення/розстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

З урахуванням наведеного, при розгляді заяв щодо відстрочення/розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяви про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, розстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Втім, в будь-якому разі вирішуючи питання розстрочення виконання рішення суду, господарські суди мають дотримуватись балансу інтересів сторін на основі поданих сторонами доказів.

Тобто, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, та докази подані кожною із сторін, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19.

З урахуванням вищевикладеного, суд враховує, що об`єкти відповідача разом із усім майном перебували на тимчасово окупованій території та на території ведення активних бойових дій, де наразі ще триває процедура розмінування.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України відповідач позбавлений можливості проведення сільськогосподарських робіт на відповідних територіях.

При цьому, судом взято до уваги також і те, що згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» визначено: 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (основний), 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 01.63 Післяурожайна діяльність, 01.64 Оброблення насіння для відтворення, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 73.11 Рекламні агентства, 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність намірів у відповідача уникнути виконання зобов`язань за судовим рішенням, та водночас про наявність об`єктивних обставин, які перешкоджають їх виконанню. Відтак, з метою дотримання балансу інтересів обох сторін та забезпечення реального виконання рішення, суд дійшов висновку про достатність підстав для застосування судом ст. 331 Господарського процесуального кодексу України та розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 по справі № 915/1238/23.

Суд також звертає увагу сторін на те, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не сприяє ухиленню від його виконання відповідачем, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні.

Суд враховує, що в силу закріплених в пункті 1 ст. 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява №6962/02).

Однак, за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00). Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №904/4566/18 та від 20.09.2018 у справі №905/2953/17.

З огляду на вищевикладене, визначений судом строк розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 по справі № 915/1238/23 жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції позивачу права на суд.

Отже, керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 220, 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» № РД\Ис-00064 від 01.03.2024 про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення у справі № 915/1238/23 задовольнити.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 по справі № 915/1238/23 в частині стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» за договором фінансового лізингу № 10/04Л від 10.04.2020 основного боргу по сплаті лізингових платежів у розмірі 2 088 791,35 грн, додаткової винагороди Лізингодавця у розмірі 120 054,31 грн, пені в розмірі 68 306,92 грн, 3 % річних у розмірі 41 049,63 грн, інфляційних витрат у розмірі 133 830,93 грн, а також 46 001,93 грн судового збору (грошових коштів у загальній сумі 2 498 035,07 грн) на 11 місяців, зі сплатою рівними частинами щомісячно, за таким графіком:

- по 28 березня 2024 року 227 094,10 грн;

- по 08 квітня 2024 року 227 094,10 грн;

- по 08 травня 2024 року 227 094,10 грн;

- по 08 травня 2024 року 227 094,10 грн;

- по 08 червня 2024 року 227 094,10 грн;

- по 08 липня 2024 року 227 094,10 грн;

- по 08 серпня 2024 року 227 094,10 грн;

- по 08 вересня 2024 року 227 094,10 грн;

- по 08 жовтня 2024 року 227 094,10 грн;

- по 08 листопада 2024 року 227 094,09 грн;

- по 08 грудня 2024 року 227 094,09 грн;

- по 08 січня 2025 року 227 094,09 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано судом 25.03.2024.

Суддя О.Г. Смородінова