Рішення

від 25.03.2024 по справі 916/216/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/216/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши матеріали справи (вх. № 228/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоінвест-Таврія (Україна, 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Історична, буд. 2/2; код 41292526)

до відповідача Відділу освіти Новокаховської міської ради (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Історична, буд. 5; код 02146682)

про стягнення 456 208,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

18.01.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Теплоінвест-Таврія, через систему «Електронний суд», звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відділу освіти Новокаховської міської ради, в якій просить суд стягнути з відповідача 456209,39 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач фактично отримав в лютому 2022 року теплову енергію від позивача на суму 456 209,39 грн., проте не сплатив її.

Також, у позовній заяві позивачем викладено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/294/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Позивач був повідомлений про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 22.01.2024 до його електронного кабінету в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документа вих. № 916/216/24/5500/24 від 29.01.24. Також згідно довідки суду про доставку електронного документа за вих. № 916/216/24/5499/24 від 29.01.24. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.01.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача.

Згідно ч.5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Поряд з цим, судом враховано, що Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 N 75 (у редакції наказу Мінреінтеграції від 28.04.2022 N 80) року було затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого увійшла й Новокаховська міська територіальна громада.

Згідно розділу ІІ Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 „Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією Новокаховська міська територіальна громада перебуває в окупації з 24.02.2022 і до теперішнього часу.

Так, з урахуванням обставин місця реєстрації (місцезнаходження) відповідача в м. Нова Каховка, що є територією, яка перебуває в окупації до теперішнього часу, відповідач повідомлявся про розгляд даної справи згідно положень ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчить наявне в матеріалах справи оголошення.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Наразі, 14.03.2024 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача - Відділу освіти Новокаховської міської ради надійшла заява про визнання позову (вx. № 10870/24), відповідно до якої останній повністю визнає позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоінвест-Таврія" у справі № 916/261/24 про стягнення заборгованості в сумі 456208,39 грн. за спожиту теплову енергію у лютому 2022 року та просить суд вирішити питання щодо розподілу судового збору, в порядку ст. 130 ГК України. Також у вказаній заяві відповідач підтверджує факт подачі тепла на об`єкти відповідача у лютому 2022 р. без укладеного договору.

Вказана заява підписана в.о. начальника Відділу освіти Школяр Н.О., на підтвердження повноважень якої до вказаної заяви надано копію розпорядження начальника Новокаховської міської військової адміністрації від 11.04.2023 № 58-к, а також копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.04.2023 і копію Положення про відділ освіти.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 6 ст. 46, ч. 5 ст. 191 ГПК України).

Так, враховуючи заяву відповідача про визнання позову, що подана повноважною особою, а також з огляду на те, що визнання позову не суперечить закону і не порушує права та інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю Теплоінвест-Таврія є суб`єктом господарювання, що здійснює господарську діяльність із виробництва теплової енергії з використанням альтернативних джерел енергії, постачання та транспортування теплової енергії на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації № 637 від 08.09.2017), ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії (розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації № 635 від 08.09.2017) та ліцензії на провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації № 634 від 08.09.2017). Метою діяльності Товариства є задоволення потреб населення в послугах і товарах, створення ринкової інфраструктури на території України, отримання прибутку в інтересах учасників Товариства.

При цьому, 29.08.2017 позивачем було отримано від Головного управління держпраці у Херсонської області дозвіл № 221.17.65 на експлуатацію водогрійних котлів теплопродуктивністю понад 0,1 МВт, за адресою: Херсонська область м. Нова Каховка, вул. Історична, буд. 2/2, а саме:

- котел водогрійний ARDENZ ТМ-1500, тепловою потужністю 1,5МВт, зав. №2616-1/981- 2, 2017 р.в., Україна;

- котел водогрійний ARDENZ ТМ-1500, тепловою потужністю 1,5 МВт, зав. №2394- 2/981-2, 2017 р.в., Україна;

- котел водогрійний ARDENZ ТМ-1500, тепловою потужністю 1,5 МВт, зав. №2616- 2/981-3, 2017 р.в., Україна.

Також, 06.09.2019 Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації видано ТОВ Теплоінвест-Таврія дозвіл №6510700000-148 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, які розташовані за адресою: 74900, Херсонська область м. Нова Каховка, вул. Історична, буд. 2/2.

Поряд з цим, як з`ясовано судом, 06.11.2018 між Новокаховською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоінвест-Таврія» (орендар) було укладено договір оренди комунального майна, відповідно до умов якого міська рада як орендодавець передає, а Товариство як орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлової будівлі котельні, площею 421,4 кв.м з обладнанням та тепловими мережами, що розташована за адресою: Херсонська область м. Нова Каховка, вул. Історична, буд. 2/2, строком на 10 років. Перелік обладнання і теплових мереж вказаний у додатку до рішення міської ради від 14.08.2018 року №1481 та рішення 53 сесії 7 скликання Новокаховської міської Ради Херсонської області від 25.10.2018 року №1541 «Про внесення змін в додаток до рішення міської ради від 14.08.2018 р., № 1481 «Про дозвіл на укладання довгострокового договору оренди», які є невід`ємною частиною цього договору оренди. Ціль призначення майна: для постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря на альтернативних джерелах енергії. Вказаний договір посвідчений нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за №1550.

04.10.2021 Новокаховською міської радою Херсонської області видано розпорядження №300-р про початок опалювального сезону 2021/22 року.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Новокаховської міської ради № 551 від 28.10.2021 для нарахування плати за опалення ТОВ «Теплоінвест-Таврія» встановлено тариф на теплову енергію на опалювальний сезон 2021/22 року для потреб бюджетних установ у розмірі 3849,60 грн. з ПДВ за 1 Гкал.

Як вказує позивач, опалювальний сезон 2021/22 року було розпочато 01.11.2021 відповідно до розпорядження Новокаховського міського голови від 04.10.2021 № 300-р «Про початок опалювального сезону 2021/22 року».

Наразі, за ствердженнями позивача, ним здійснювалось постачання теплової енергії у лютому 2022 року у заклади Відділу освіти Новокаховської міської ради без укладеного договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти.

Як встановлено судом, у лютому 2022 року ТОВ «Теплоінвест-Таврія» було поставлено закладам Відділу освіти Новокаховської міської ради теплову енергію у кількості 118,508 Гкал на загальну суму 456 208,39 грн., про що свідчить оформлений та підписаний сторонами акт наданих послуг № 00000009 від 28.02.2022. При цьому позивачем було сформовано та виставлено відповідачу відповідний рахунок № 53 від 28.02.2022 на оплату вартості спожитої теплової енергії за лютий 2022 р. на загальну суму 456 208,39 грн.

Так, судом з`ясовано, що відповідач за отриману теплову енергію не розрахувався з позивачем, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 456208,39 грн., яка підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період 2022 року, підписаним між сторонами.

Несплата відповідачем вказаної заборгованості стала підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Правові відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною або юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, регулюються, зокрема Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (далі за текстом - Правила користування тепловою енергією) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" від 02.05.2005 № 2633-IV відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 4 названого Закону проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

У статті 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено:

- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно з п. 3 Правил № 1198 споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

З аналізу положень зазначених Правил, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією; споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Згідно з ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

У статті 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Отже, з огляду на викладені норми права, поставка теплової енергії без договору не допускається.

Між тим, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії згідно до пунктів 1-2, 4 Правил користування тепловою енергією № 1198 визначаються і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами / тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VIII від 09.11.2017)).

Отже, споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком; сам лише факт неукладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період.

Вказана позиція є усталеною та викладена також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі №904/6293/17.

Отже, навіть за відсутності договору, втім, при належному підтвердженні матеріалами справи факту постачання теплової енергії споживачу, останній не звільняється від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Теплоінвест-Таврія» у період лютого 2022 року надав послуги з постачання теплової енергії Відділу освіти Новокаховської міської ради у кількості 118,508 Гкал на загальну суму 456 208,39 грн. Факт поставки теплової енергії на об`єкти відповідача у лютому 2022 р. без укладеного договору підтверджується відповідачем.

Відтак, зважаючи на викладене, враховуючи те, що відповідач є споживачем теплової енергії, між відповідачем та позивачем виникли фактичні договірні відносини щодо надання відповідних послуг з постачання теплової енергії, відповідно суд вважає, що за відсутності укладеного письмового договору у відповідача виник обов`язок з оплати за надані такі послуги.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі фактично встановлених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд дійшов до висновку, що позивач виконав свої зобов`язання відносно надання послуг з постачання теплової енергії у заявлений спірний період, а відповідач зобов`язаний їх оплатити.

Вирішуючи спір, суд враховує, що згідно з вищенаведеними приписами законодавства теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання. Споживання та відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відсутність договору купівлі-продажу теплової енергії, обов`язковість укладення якого лежить і на споживачеві і на теплопостачальній організації, при підтвердженні факту її постачання обставинами справи, не виключає можливості та не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини.

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Між сторонами відсутній укладений договір.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання").

За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов`язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.

В даному випадку несплата відповідачем за фактично отриману теплову енергію є порушенням зобов`язання.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Разом з тим, у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоінвест-Таврія" про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 456 208,39 грн. є обґрунтованими та законними.

Згідно ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач

- визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 191 ГПК України).

Також, як вже зазначалось вище, відповідачем було визнано в повному обсязі заявлені позивачем позовні вимоги, про що подано заяву (вх.Nє10870/24 від 14.03.2024), яка підписана (в.о. обов`язки начальника) керівником Відділу освіти Новокаховської міської ради -Школяр Н.О., повноваження якого підтверджуються наявною в матеріалах справи віповідю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №4417157 від 23.01.2024., сформованої судом.

Враховуючи визнання позову та з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоінвест-Таврія» про стягнення з відповідача 456 208,39 грн. заборгованості.

Щодо клопотання відповідача про розподіл судових витрат по справі з урахуванням визнання відповідачем позову на підставі ст. 130 ГПК України, суд зазначає наступне.

Згідно положень ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, які кореспондують з ч. 3 ст. 7 Закону України „Про судовий збір, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так, 14.03.2024 р. від відповідача до господарського суду надійшла окрема письмова заява про визнання позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Оскільки провадження у справі № 916/216/24 відкрито 22.01.2024, то у відповідності до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті у даній справі почато після 21.02.2024. Відтак, заява відповідача про визнання позову, подана через систему «Електронний суд» 14.03.2024 подана до суду після початку розгляду справи по суті.

Приймаючи до уваги наведене, суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат по справі згідно положень ст. 130 ГПК України- у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

Відтак, розподіл судових витрат по справі здійснюється за загальними правилами, визначеними ст. 129 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем при зверненні до суду із заявленим позовом було сплачено судовий збір в сумі 6 843,13 грн., на підтвердження чого надано копію платіжної інструкції № 382 від 10.01.2024 р.

При цьому, з урахуванням того, що позовна заява була подана в електронній формі, відповідно ставка судового збору за подачу позову становила 5 474,50 грн. із застосуванням коефіцієнту 0,8 у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (456208,39 грн. /1,5 х 0,8).

Отже, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 5 474,50 грн.

Стосовно решти сплаченої позивачем суми судового збору в розмірі 1368,63 грн. суд зауважує, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір (із змін. і доповн.), якою визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоінвест-Таврія" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відділу освіти Новокаховської міської ради (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Історична, буд. 5; код 02146682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоінвест-Таврія" (Україна, 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Історична, буд. 2/2; код 41292526) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 456 208/чотириста п`ятдесят шість тисяч двісті вісім/грн. 39 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 474/п`ять тисяч чотириста сімдесят чотири/грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.І. Мостепаненко