Рішення

від 14.03.2024 по справі 926/2127/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/2127/22

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Володимира Байталюка, за участю помічниці судді Олесі Віщук, розглянувши матеріали справи

за позовом Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області

до фермерського господарства «Буковина-С»

про розірвання договору оренди землі

Представники сторін:

від позивача - Сираєва Н. С.;

від відповідача - Стасів І. Б., Попович В. М.

1. Короткий зміст позовних вимог.

13.06.2022 Сокирянська міська рада Дністровського району Чернівецької області звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фермерського господарства «Буковина-С» в якому просить суд:

1. Розірвати договір оренди землі від 4 грудня 2013 року, укладений між Сокирянською міською радою та фермерським господарством «Буковина-С» зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 21.01.2014 за № 10136393, щодо земельної ділянки, яка знаходиться в адміністративних межах м. Сокиряни в урочищі «Хімсклад» за кадастровим номером 7324010100:01:04:0337 загальною площею 16,5944 га.

2. Зобов`язати фермерське господарство «Буковина-С» повернути Сокирянській міській раді земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах м. Сокиряни в урочищі «Хімсклад» за кадастровим номером 7324010100:01:04:0337 загальною площею 16,5944 га.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 04.12.2013 між Сокирянською міською радою та фермерським господарством «Буковина-С» укладено договір оренди землі, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 21.01.2014 за № 10136393.

Згідно умов договору позивач надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах м. Сокиряни в урочищі «Хімсклад» за кадастровим номером 7324010100:01:04:0337 загальною площею 16,5944 га на підставі рішення тридцятої сесії Сокирянської міської ради VI скликання № 477/30-13 від 31.03.2013 для ведення фермерського господарства. Відповідно до пункту 14 розділу «Умови використання земельної ділянки» договору, що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки: для ведення фермерського господарства (01.02.). Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

Отже, згідно із предметом договору (п. 1), описом об`єкта оренди (п. 2) та умов використання земельної ділянки (п. п. 13, 14), однією із істотних умов договору є використання земельної ділянки за цільовим призначенням: ведення фермерського господарства.

03.12.2021 Сокирянською міською радою на адресу відповідача направлено повідомлення про дату і час проведення обстеження даної земельної ділянки по здійсненню самоврядного контролю за використанням та охороною земель Сокирянської міської територіальної громади на предмет виконання договірних зобов`язань за договором.

07.12.2021 під час обстеження встановлено, що частина зазначеної земельної ділянки площею 7,1216 га використовується не за цільовим призначенням, а саме: рілля площею 4,3276 га та багаторічні насадження площею 2,7940 га заросли чагарниками, бур`янами та самосівом лісових порід дерев.

Також, позивач зазначає, що згідно із п. «ґ» частини першої статті 141 Земельного кодексу України однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Крім того, відповідно до п. «а» частини першої статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Так, ФГ «Буковина-С» направлено листа № 03-10/2391 від 09.12.2021 з вимогою вжити відповідних заходів для усунення порушень зобов`язання за договором оренди від 04 грудня 2013 року, щодо цільового використання об`єкту оренди - земельної ділянки за кадастровим номером № 7324010100:01:04:0337 - протягом 10 днів з дня отримання відповідного листа.

За попереднім повідомленням № 03-10/4 від 04.01.2022 з метою перевірки виконання зазначеної вимоги членами комісії по здійсненню самоврядного контролю за використанням та охороною земель Сокирянської міської територіальної громади, після спливу одного місяця, проведено обстеження відповідної земельної ділянки, про що складено Акт № 50 від 10.01.2022. В ході огляду виявлено, що ФГ «Буковина-С» в частині земельної ділянки площею 7,1216 га не вжито заходів щодо усунення порушень умов договору. При цьому, клопотань про продовження строку для вжиття відповідних заходів до міської ради не надходило.

Таким чином, ФГ «Буковина-С», як орендар вчинило довготривале порушення вищезазначених вимог закону та свого зобов`язання, визначеного істотною умовою договору щодо використання земельної ділянки площею 16,5944 га з кадастровим № 7324010100:01:04:0337 як об`єкта оренди, а саме не виконувало вимог щодо використання землі за цільовим призначенням: ведення фермерського господарства.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд розірвати договір оренди землі від 04.12.2013 та зобов`язати відповідача повернути Сокирянській міській раді земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах м. Сокиряни в урочищі «Хімсклад» за кадастровим номером 7324010100:01:04:0337 загальною площею 16,5944 га.

2. Короткий зміст заперечень проти позову.

Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, вважає його необґрунтованим та безпідставним, виходячи з наступного.

Рішенням Сокирянської міської ради Чернівецької області 30 сесії 6-го скликання від 31.01.2013 № 447/30-13 за клопотанням фермерського господарства «Буковина-С» затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду м. Сокиряни, в урочищі «Хімсклад» для ведення фермерського господарства, площею 16,5944 га за рахунок земель резерву територіальної громади міста та вирішено передати вказані землі фермерському господарству в оренду терміном на 49 років.

До розроблення проекту відведення земельної ділянки в оренду відповідачу (та в подальшому його затвердження та укладення договору оренди, що мало місце у 2013 році) земельна ділянка за кадастровим номером 7324010100:01:04:0337 передавалась із земель резерву «під рекультивацію саду», що згідно опису Технічної документації, яка виготовлялась у 2003 році, в тому числі Пояснювальної записки, що є її складовою, розшифрувалась як «площа земельної ділянки з не розкорчованими пеньками старого саду та кущами молодої порослі». Зазначене підтверджується Технічною документацією зі складання кадастрового плану земельної ділянки у тимчасове використання (на умовах оренди) 2003 року. Згідно кадастрового плану земельної ділянки, з них ріллі - 6,6978 га, багаторічних насаджень - 6,4000 га, ріллі - 3,4966 га, всього - 16,5944 га.

Зазначена вище земельна ділянка надавалась відповідачу із земель резерву «під рекультивацію саду», що по описам технічних документів встановлення в натурі розшифровуються як «площа земельної ділянки з не розкорчованими пеньками старого саду та кущами молодої порослі». Зазначена обставина повністю підтверджується рядом документів, які виготовлялись до підписання договору, попереднім проектом відведення земельної ділянки. Відповідно, з 2014 року у відповідача виникло право оренди земельної ділянки, тобто, засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою. Вказане передбачає виникнення прав, необхідних орендареві для провадження діяльності фермерського господарства. При цьому, таке право користування передбачало можливість набуття лише за умови розчищення відповідних територій, протягом строку дії договору, що підтверджується положенням пункту 15 договору, в силу якого умовою збереження об`єкта оренди є: «по закінченню строку дії договору оренди земельні ділянки повинні бути у стані придатному для використання». Відтак, відповідне право користування прив`язувалось до юридичного факту «приведення земельною ділянки до стану, придатного для відповідного виробничого використання», що передбачає відповідний процес викорчовування та проведення відповідних розчищувальних робіт із залученням техніки.

Натомість, позивач викладаючи зміст обставин у позові, повністю оминає той факт, що земельна ділянка була надана відповідачу у не розкорчованому вигляді.

Крім того, відповідно до умов договору відповідач вносить орендну плату у визначений строк і встановленому розмірі та використовує земельну ділянку для ведення фермерського господарства по мірі розкорчування та розчищення території, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та актами, доданими до відзиву.

Також, відповідач зазначає, що будь-які дії, що вчиняються відповідачем на території земельної ділянки повністю відповідають набутим згідно договору правам та обов`язкам відповідно до чинного законодавства. Відтак, передбачено, що вибір порядку, способу та строку розкорчування території, яке є передумовою використання зазначеної нерозкорчованої частини для ведення фермерського господарства відбувається у відповідності до права на самостійне господарювання на землі із дотриманням умов договору оренди землі, передбачене частиною першою статті 25 Закону України «Про оренду землі».

Так, згідно тверджень позивача 1,0834 га - цільове призначення - рілля, по факту - багаторічні насадження. Таке формулювання суперечить нормам Земельного кодексу України, відповідно до яких обидва пункти і рілля і багаторічні насадження є підвидом одного виду, тобто сільськогосподарських угідь, які використовуються в межах однієї категорії «для ведення фермерського господарства» на земельній ділянці сільськогосподарського призначення. А відтак, порушень з боку фермерського господарства «Буковина-С» в частині нецільового використання не було допущено. Щодо питання невідповідності плану проекту відведення, слід нагадати, що строк його реалізації 49 років, з яких пройшло 8. Тобто, в незалежності наразі до ріллі чи багаторічного насадження знаходиться на площі вказаних 1,0834 га, це не змінює його виду, встановленого статтею 22 Земельного кодексу України, сільськогосподарського угіддя.

Щодо частини земельної ділянки площею 1,7821 га, що визначено в акті обстеження як «розорано» - це ділянка, яка розкочувалась у 2021 році, відповідно до умов договору та планів розробки нерозкорчованої території, зарослої чагарниками - відтак, вважає що в заходах фермерського господарства «Буковина-С» по розкорчуванню території, зарослої чагарниками не передбачено порушення умов договору та використання землі не за цільовим призначенням.

З приводу площі 0,831 га, 2,7940 га та 3,4966 га, які складають разом 7,1216 га та характеризуються позивачем в акті як такі, що використовуються не за цільовим призначенням, відповідач наголошує, що земельна ділянка використовується для ведення фермерського господарства по мірі її розкорчування та приведення у стан придатний до використання, що відповідає пункту 15 договору.

Відтак, будь-які твердження позивача про порушення відповідачем умов договору в частині не використання земельної ділянки за цільовим призначенням є маніпулятивними та спрямованими на приховання того факту, що землю міська рада надала з резерву, занедбану та зарослу чагарниками старого саду (що повністю документально підтверджується), в той час, як фермерське господарство «Буковина-С» в межах своєї господарської діяльності та самоокупності приводить земельну ділянку до ладу, добросовісно сплачуючи орендну плату в повному обсязі, в тому числі за площу, яка наразі не дає комерційної вигоди та в межах строку, на який укладено договір.

Як зазначено в змісті позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем задля дотримання вимог розділу 4 Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель Сокирянської територіальної громади, не було забезпечено присутність представника фермерського господарства, як користувача земельної ділянки при здійсненні обстеження земельної ділянки. При цьому, у випадку відсутності представника фермерського господарства «Буковина-С» міська рада у відповідності до розділу 4 зазначеного Положення мала проводити обстеження за наявності двох свідків. Проте, жоден акт не містить посилань та відміток, які б свідчили про дотримання такої вимоги.

Також, будь-яких вимог, як актів індивідуальної дії, щодо усунення порушень стосовно відповідача, які мали б відповідати додатку 2 до вище наведеного Положення складено не було. Зазначене породжує об`єктивні сумніви у доведеності будь-яких порушень з боку відповідача.

Відтак, надані позивачем акти не можуть бути належними та допустимими доказами, які б підтверджували порушення з боку відповідача зобов`язань за договором, а саме - використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що у позові не доведено належними та допустимими доказами використання ним земельної ділянки не за цільовим призначенням, тому вимога про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

3. Хід розгляду справи та короткий зміст ухвал суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Байталюку В. Д.

Ухвалою суду від 20.06.2022 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою суду від 30.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 19.07.2022.

12.07.2022 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, вважає його необґрунтованим та безпідставним.

19.07.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Байталюка В. Д. у відпустці.

15.08.2022 на адресу Господарського суду Чернівецької області від позивача надійшла письмова відповідь на відзив в якому зазначено, що фермерське господарство, як орендар допустило триваюче порушення вимог закону та свого зобов`язання за договором щодо використання земельної ділянки площею 16,5944 га з кадастровим № 7324010100:01:04:0337 як об`єкта оренди, а саме використовує її не за цільовим призначенням: ведення фермерського господарства. Відповідно до законодавства та пункту 36 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї сторони унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

При цьому, факт захаращення та забур`янення земельної ділянки залишається незмінним та доводиться низкою доказів.

Також, зазначає, що у пункті 36 договору, його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та унаслідок пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.08.2022 призначено підготовче засідання на 12.09.2022.

12.09.2022 на адресу Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшло письмове клопотання про призначення судової лісогосподарської експертизи.

У судовому засіданні, 12.09.2022, суд постановив протокольну ухвалу якою відклав підготовче засідання на 28.09.2022 у зв`язку з наданням можливості позивачу ознайомитися з поясненнями по справі та клопотанням про призначення лісогосподарської експертизи із занесенням до протоколу судового засідання.

28.09.2022 на електронну поштову скриньку Господарського суду Чернівецької області від представниці позивача надійшло клопотання, в якому вона просила суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з отриманням листа з пропозицією укладання мирової угоди для можливості ознайомлення та прийняття рішення щодо даної пропозиції.

У судовому засіданні, 28.09.2022, суд оголосив протокольну ухвалу, якою відклав підготовче засідання на 12.10.2022.

12.10.2022 на електронну поштову скриньку Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшло клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні, 12.10.2022, представниця позивача заперечувала можливість укладення мирової угоди чи примирення сторін за участю судді, а також заперечувала щодо задоволення клопотань відповідача про призначення лісогосподарської експертизи та щодо відкладення підготовчого засідання на іншу дату. Суд постановив протокольну ухвалу, якою задовольнив клопотання відповідача щодо відкладення підготовчого засідання та відклав підготовче засідання на 18.10.2022.

У судовому засіданні, 18.10.2022, представниця позивача заперечувала щодо задоволення клопотання відповідача про призначення лісогосподарської експертизи в повному обсязі, відповідач підтримала подані письмові клопотання про надання часу для подання додаткових доказів та щодо призначення лісогосподарської експертизи. Суд відклав розгляд клопотання щодо призначення лісогосподарської експертизи до отримання додаткових доказів та оголосив перерву до 24.10.2022.

20.10.2022 на електронну поштову скриньку Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

24.10.2022 на адресу Господарського суду Чернівецької області від представника відповідача надійшли клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату та про ознайомлення з матеріалами справи ОСОБА_1 , як нового представника відповідача.

24.10.2022 складено акт про неможливість проведення судового засідання у зв`язку з початком повітряної тривоги на території Чернівецької області.

25.10.2022 секретар судового засідання Шехтер Є. С. повідомила сторін про дату та час наступного судового засідання.

У судовому засіданні, 14.11.2022, представник відповідача доповнив раніше подане клопотання про необхідність призначення у справі судової лісогосподарської експертизи у змісті яких просив суд покласти на вирішення судових експертів 8 запитань.

Ухвалою суду від 14.11.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, задоволено клопотання відповідача про проведення судової лісогосподарської експертизи та зупинено провадження у справі до отримання судом експертного висновку.

07.12.2022 у зв`язку із поданням апеляційної скарги Сокирянською міською радою Дністровського району Чернівецької області на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 14.11.2022 матеріали справи № 926/2127/22 направлено до Західного апеляційного господарського суду.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 14.12.2022 залишено без змін.

11.04.2023 матеріали справи № 926/2127/22 повернуто на адресу Господарського суду Чернівецької області.

14.04.2023 на виконання ухвали Господарського суду Чернівецької області від 14.11.2022 матеріали справи направлено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз для проведення судової лісогосподарської експертизи.

26.04.2023 до суду надійшов лист Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24.04.2023 про залишення ухвали Господарського суду Чернівецької області від 14.11.2022 без виконання, у зв`язку з відсутністю експертів відповідних спеціальностей для проведення експертних досліджень по поставлених питаннях в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 02.05.2023 поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 09.05.2023.

05.05.2023 на адресу Господарського суду Чернівецької області від представниці позивача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку перебуванням у щорічній відпустці тривалістю 17 календарних днів з 03.05.2023.

У судове засідання, 09.05.2023, представники сторін не з`явилися.

Ухвалою суду від 09.05.2023 відкладено підготовче засідання на 24.05.2023.

12.05.2023 на адресу Господарського суду Чернівецької області від представника відповідача надійшло письмове клопотання про призначення судової лісогосподарської експертизи обґрунтовуючи його тим, що оскільки ухвала Господарського суду Чернівецької області від 14.11.2022 залишена без виконання у зв`язку з відсутністю експертів відповідних спеціальностей для проведення експертних досліджень по поставлених питаннях в ухвалі суду, у зв`язку з чим виникає необхідність у повторному призначенні лісогосподарської експертизи та дорученні її проведення іншій експертній установі. Таким чином, вважає за необхідне повторного призначення судової експертизи, яку доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Того ж дня, на електронну поштову скриньку Господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшло письмове клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку із забезпеченням її проведення у Сокирянському районному суді Чернівецької області.

Ухвалою суду від 15.05.2023 задоволено клопотання Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про участь у підготовчому судовому засіданні призначеного на 24.05.2023 в режимі відеоконференцзв`язку.

Представниця позивача у судовому засіданні, 24.05.2023, заперечувала проти призначення у справі судової лісогосподарської експертизи.

Ухвалою суду від 24.05.2023 призначено судову лісогосподарську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі на час проведення судової лісогосподарської експертизи.

28.06.2023 на адресу Господарського суду Чернівецької області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання від 07.06.2023 № 19385/23-34, в якому експерт просив суд погодити більш розумний строк для проведення судової експертизи, який перевищує 90 днів.

Ухвалою суду від 29.06.2023 поновлено провадження у справі, клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.06.2023 № 19385/23-34 про погодження строку для проведення судової експертизи у справі № 926/2127/22 задоволено, а провадження у справі № 926/2127/22 зупинено на час проведення судової лісогосподарської експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Чернівецької області.

22.11.2023 до суду надійшов висновок експерта від 08.11.2023.

Ухвалою суду від 27.11.2024 поновлено провадження у справі № 926/2127/22, а її розгляд призначено на 14.12.2023.

Ухвалою суду від 04.12.2023 задоволено клопотання Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про участь у підготовчому судовому засіданні призначеному на 14.12.2023 в режимі відеоконференцзв`язку.

14.12.2023 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті на 11.01.2024.

Ухвалою суду від 18.12.2023 задоволено клопотання Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті призначеному на 11.01.2024 в режимі відеоконференцзв`язку.

11.01.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 07.02.2024.

07.02.2024 судом частково досліджено докази та оголошено перерву до 16.02.2024.

16.02.2024 повідомлено сторін про неможливість проведення судового засідання у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Байталюка В. Д.

Ухвалою суду від 26.02.2024 призначено розгляд справи по суті на 14.03.2024.

14.03.2024 в ході судового засідання представник відповідача заявив клопотання про подання після прийняття судом рішення доказів витрат про надання професійної правової (правничої) допомоги.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення про відмову у задоволенні позову.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

9 грудня 2013 року Сокирянська міська рада (орендодавець) та фермерське господарство «Буковина-С» (орендар) уклали договір оренди землі, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 21.01.2014 за № 10136393 (далі - Договір).

За умовами Договору орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах м. Сокиряни в урочищі «Хімсклад» за кадастровим номером 7324010100:01:004:0337 загальною площею 16,5944 га на підставі рішення тридцятої сесії Сокирянської міської ради VI скликання № 477/30-13 від 31.01.2013 для ведення фермерського господарства.

В подальшому, додатковими угодами від 01.01.2015 та від 01.01.2016 вносилися зміни до Договору в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати за користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що протягом дії Договору відповідачем вчасно та в повному обсязі вносилася орендна плата за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла у 2022 році) 03.12.2021 Сокирянською міською радою, як власником та орендодавцем вищевказаної земельної ділянки, фермерському господарству «Буковина-С» направлено повідомлення про дату і час проведення обстеження даної ділянки (07.12.2021 !) комісією по здійсненню самоврядного контролю за використанням та охороною земель Сокирянської міської територіальної громади на предмет виконання договірних зобов`язань за Договором.

Судом встановлено, що вказане повідомлення відповідачем отримано після 07.12.2021.

07.12.2021 під час обстеження земельної ділянки за Договором встановлено, що частина зазначеної земельної ділянки площею 7,1216 га використовується не за цільовим призначенням, а саме: рілля площею 4,3276 га та багаторічні насадження площею 2,7940 га заросли чагарниками, бур`янами та самосівом лісових порід дерев про що комісією позивача складено Акт обстеження земельної ділянки від 07.12.2021 № 49 з викопіюванням з публічної кадастрової карти та матеріалами відеофіксації.

На підставі вказаного вище Акту № 49 фермерському господарству «Буковина-С» направлено лист міського голови № 03-10/2391 від 09.12.2021 з вимогою вжиття відповідних заходів для усунення порушень зобов`язання за Договором щодо цільового використання об`єкту оренди - земельної ділянки з кадастровим № 7324010100:01:004:0337 - протягом 10 днів з дня отримання відповідного листа.

Вказаний лист-вимога міського голови отриманий відповідачем 13.12.2022.

04.01.2022 Сокирянською міською радою з метою перевірки виконання зазначеного листа-вимоги надіслано фермерському господарству «Буковина-С» повідомлення № 03-10/4 про дату і час проведення повторного обстеження земельної ділянки (10.01.2022) комісією по здійсненню самоврядного контролю за використанням та охороною земель Сокирянської міської територіальної громади.

10.01.2022 під час обстеження земельної ділянки за Договором встановлено, що відповідачем в частині земельної ділянки площею 7,1216 га не вжито заходів щодо усунення порушень умов Договору. При цьому, клопотань про продовження строку для вжиття відповідних заходів до міської ради не надходило, про що комісією позивача складено Акт обстеження земельної ділянки від 10.01.2022 № 50 з викопіюванням з матеріалами відеофіксації.

11.01.2022 відповідачем на адресу позивача надіслано лист з поясненнями про відсутність у діях відповідача порушення законодавства щодо користування земельною ділянкою за Договором.

Листом від 14.07.2022 № 04.1/653 ДП «Сокирянське лісове господарство» повідомило позивача, що посадовими особами державної лісової охорони у присутності посадової особи позивача 14.07.2022 обстежено західну частину земельної ділянки відповідача за Договором та встановлено, що на частині земельної ділянки зростають дерева груші віком більше 10 років. Крім того, переважна деревно-чагарникова рослинність представлена дикорослими видами.

В ході розгляду справи судом також встановлено та не заперечується представниками сторін, що протягом березня-травня працівниками відповідача продовжується здійснюватись розчищувально-розкорчовувальні заходи земельної ділянки за Договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами відповідача та відеофіксацією проведення вказаних робіт.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової біологічної експертизи від 09.11.2023 № 19385/23-34 встановлено, що на частині нерозкорчованої земельної ділянки за Договором росте деревно-чагарникова рослинність порід клен, в`яз, черешня, яблуня, горіх, дуб, груша та інші. Вік найстаріших дерев становить близько 18-24 років. На частині нерозкорчованої земельної ділянки найстаріша деревно-чагарникова рослинність росте рівномірно та покриває всю її площу.

5. Мотиви суду та оцінка наданих учасниками справи доказів.

5.1. Заслухавши представників сторін, дослідивши доводи, наведені у позовній заяві, запереченнях на неї, відповіді на відзив та письмових поясненнях сторін, дослідивши висновок експерта, перевіривши матеріали справи суд вважає позов необґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлений чинним законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суд має виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами та має бути спрямований на захист порушеного права.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога Сокирянської міської ради про:

- розірвання договору оренди землі від 4 грудня 2013 року;

- зобов`язання фермерське господарство «Буковина-С» повернути земельну ділянку.

5.2. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Аналогічні вимоги, визначені у статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Частиною першою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За змістом статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина 1 статті 5 названого Закону).

Положеннями статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами частин першої, третьої статті 2 ЗК України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Частиною другою статті 18 ЗК України визначено, що категорії земель України мають особливий правовий режим.

Поділ земель України за основним цільовим призначенням на категорії врегульовано частиною першою статті 19 ЗК України, серед яких виділено землі сільськогосподарського призначення.

Частиною третьою статті 19 ЗК України передбачено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

За змістом частини п`ятої статті 20 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 ЗК України.

Зазначений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19.

Частинами першою, другою статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані, в тому числі для виробництва сільськогосподарської продукції, до яких належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до частини третьої статті 22 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції для розміщення власної інфраструктури.

Як убачається з матеріалів справи, земельна ділянка за спірним Договором передана фермерському господарству «Буковина-С» в особі голови Стасіва Богдана Степановича у строкове платне користування (оренду) на підставі рішення тридцятої сесії Сокирянської міської ради VI скликання № 477/30-13 від 31.03.2013 для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (пункт 14 Договору).

Згідно з частинами першою, другою статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Статтею 114 ГК України передбачено, що фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

Закон України «Про фермерське господарство» визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Статтею 1 цього Закону визначено поняття фермерського господарства. Так, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець (частина 3 зазначеної норми).

У статті 2 цього Закону закріплено, що відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, ЗК України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах (пункт 5.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.01.2020 у справі № 922/1974/19).

За змістом частини першої статті 5, частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки від використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Із наведених норм вбачається, що створенню фермерського господарства передує, по-перше бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи.

Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Таким чином, нормами Закону України «Про фермерське господарство» запроваджений чіткий механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства, як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 зазначила, що земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства, як суб`єкта підприємництва (господарювання), з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі. (пункти 6.36-6.38 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).

З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (пункт 53 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

У пункті 61 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц).

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря та переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18).

За змістом статті 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

За висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, нормами права, а саме статтями 31, 33-37 ЗК України визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених зазначеними нормами для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель.

Користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, а також наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, у пунктах 1.2-1.4 розділу І якої визначено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація видів цільового призначення земель застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. Класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

У розділі ІІ Класифікації видів цільового призначення земель визначено, що окремим видом цільового призначення земельних ділянок є призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» - код 01.01, та «для ведення фермерського господарства» - код 01.02.

У постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 908/1550/19 зазначено, що «земельні ділянки для ведення фермерського господарства» (код 01.02) не можуть прирівнюватися до «земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», оскільки вони належать до різних видів цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, що підтверджується Класифікацією видів цільового призначення земель, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, а також наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель». Чинне земельне законодавство України не містить положень, які б дозволяли «прирівнювати» один до одного або ж ототожнювали різні види цільового використання земельних ділянок.

Згідно приписів статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець, зокрема, має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил.

Положеннями статті 25 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення Договору) визначено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, водночас орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди, виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Підсумовуючи наведені вище вимоги чинного законодавства та умови укладеного Договору, суд дійшов висновку, що землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі, зокрема, в оренду з певною (конкретною) метою, а саме: для реалізації громадянином права на створення фермерського господарства, як прогресивної форми підприємницького діяльності цього громадянина у галузі сільського господарства України та подальшого використання наданої в оренду земельної ділянки виключно створеним фермерським господарством у межах виду її цільового призначення, визначеного власником землі.

5.3. Частинами першою, другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, у наведеній нормі йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке викликає для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, суд дійшов висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічні правові висновки, які мають загальний характер щодо тлумачення застосування приписів частини другої статті 651 ЦК України, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19), постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, від 14.10.2014 у справі № 3-143гс14, у яких, крім наведеного, зазначено, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Судом встановлено, що у цій справі орендодавець надав орендарю земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Згідно частини першої статті 36 Закону України «Про оренду землі» у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Відповідно до вимог статті 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Положеннями пункту 36 Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її (їх) використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За приписами пункту 1 частини першої статті 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Суд зауважував, що оскільки відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

5.4. Як убачається із матеріалів справи земельна ділянка, передана в оренду відповідачу за Договором надана для ведення фермерського господарства в межах категорії «землі сільськогосподарського призначення», що підтверджується також наявною в матеріалах справи інформацією з Державного земельного кадастру від 17.01.2022.

У пунктах 13-18 Договору сторонами погоджено умови використання земельної ділянки та умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, зокрема, сторони визначили, цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства. Разом з цим, умовами передачі земельної ділянки в оренду не визначено її використання за цільовим призначенням.

З викладеного слідує, за умовами Договору відповідачу надано в користування (оренду) земельну ділянку, яка за основним цільовим призначенням належить до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, а визначеним видом її використання є ведення фермерського господарства. При цьому зміна виду використання такої земельної ділянки не передбачена, як умовами Договору, так і положеннями чинного законодавства, оскільки земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.

У спірних правовідносинах, обов`язок забезпечувати використання земельної ділянки за визначеним видом цільового призначення (видом використання), а саме: «для ведення фермерського господарства» стосується безпосередньо та виключно орендаря за Договором - фермерського господарства «Буковина-С».

Отже, відповідно до зазначених вище норм Земельного кодексу України і рілля і багаторічні насадження є підвидом одного виду, тобто сільськогосподарських угідь, які використовуються в межах однієї категорії «для ведення фермерського господарства» на земельній ділянці сільськогосподарського призначення. А відтак, порушень з боку фермерського господарства «Буковина-С» в частині нецільового використання частини земельної ділянки за Договором судом не встановлено.

5.5. Рішенням третьої сесії восьмого скликання Сокирянської міської ради від 25.01.2021 № 14/03-21 затверджено Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель Сокирянської територіальної громади (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2.1 Положення забезпечення організації та здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території Сокирянської територіальної громади проводить Комісія по здійсненню самоврядного контролю за використанням та охороною земель Сокирянської територіальної громади (надалі - Комісія).

Пунктом 4.1 Положення передбачено, що обстеження земельної ділянки з метою визначення її стану та дотримання умов її використання проводиться в присутності користувачів земельної ділянки або уповноважених ними осіб, а також, за можливістю осіб, які вчинили порушення земельного законодавства України. У разі відсутності при обстеженні земельної ділянки користувачів або уповноважених ними осіб, обстеження проводиться за наявності двох свідків.

Пунктами 4.2-4.5 Положення встановлено, що Акт обстеження складається у двох примірниках, один з яких залишається у справах Комісії, а другий - вручається або надсилається особі, яка вчинила порушення земельного законодавства України (у разі наявності інформації щодо місця знаходження такої особи). При проведенні спільних обстежень з іншими органами контролю, копія акта надається цим органам. В акті обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки зазначається: дата та місце складання акта, прізвища посадових осіб Інспекції, які проводили обстеження; посади та прізвища осіб, які були залучені до обстеження, посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при обстеженні, місце розташування земельної ділянки, її площа згідно з документацією із землеустрою (у разі наявності) та фактична площа, яка використовується; цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки, наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою або факт реєстрації речового права; обставини порушення земельного законодавства України, суть порушення. Акт підписують члени Комісії, які проводили обстеження, представник юридичної особи чи фізична особа, що використовують земельні ділянки, свідки (за їх наявності).

У разі виявлення порушень земельного законодавства України голова Комісії (або заступник, у разі відсутності голови) направляє особі, яка їх вчинила, вимогу (додаток 2 до цього Положення) про їх усунення у добровільному порядку у строк, визначений у вимозі. Вимога складається у двох примірниках. Перший примірник вимоги залишається в справах Комісії, другий - вручається або надсилається поштою керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які вчинили порушення земельного законодавства України. У разі невиконання особою, яка допустила порушення земельного законодавства України, вимоги у строк, визначений у ній, голова Комісії (або заступник, у разі відсутності голови) направляє матеріали про порушення земельного законодавства України до органів державної влади для відповідного реагування та притягнення до відповідальності винних осіб (пункти 4.7-4-9 Положення).

При дослідженні судом наявних в матеріалах справи актів обстеження земельної ділянки від 07.12.2021 № 49, від 10.01.2022 № 50 та листа міського голови № 03-10/2391 від 09.12.2021, які за твердженням представниці позивача складені на підставі Положення, суд встановив, що вказані акти не відповідають вимогам Положення:

по-перше, в актах не зазначені посади осіб, які були залучені до обстеження;

по-друге, за відсутності при обстеженні земельної ділянки уповноважених відповідачем осіб, обстеження проводилося без двох свідків.

Лист міського голови № 03-10/2391 від 09.12.2021, який наданий позивачем як вимога у відповідності до Положення судом до уваги також не береться, оскільки вимогу про усунення у добровільному порядку порушення земельного законодавства та визначення строку для його усунення виносить голова Комісії або його заступник. В даному випадку міський голова діяв з порушенням положень статті 19 Конституції України та статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Окрім того, суд відзначає, що здійснення заходів самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади передбачалося положеннями статті 189 ЗК України на підставі якої рішенням третьої сесії восьмого скликання Сокирянської міської ради від 25.01.2021 № 14/03-21 затверджено Положення. Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, статтю 198 ЗК України виключено.

З 27.05.2021 положеннями ЗК України (стаття 190) передбачений громадський контроль за використанням та охороною земель. Відповідно до статті 190 ЗК України з урахуванням положень Закону України від 28.04.2021 № 1423-IX, позивач з 27.05.2021 мав затвердити нове Положення в частині повноважень відповідних рад щодо здійснення громадського контролю за використанням та охороною земель.

Однак, як станом на день проведення вже законодавчо неіснуючого самоврядного контролю з питань використання та охорони земель, так і станом на день ухвалення судового рішення позивачем не надано суду доказів правового регулювання громадського контролю за використанням та охороною земель Сокирянської територіальної громади відповідно до статті 190 ЗК України.

5.6. Відповідно до положень частин першої, другої статті 98 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Положеннями частини третьої статті 98 ГПК України визначено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У розумінні положень статті 104 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов`язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Наведене свідчить про те, що висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили.

При дослідженні висновка експерта за результатами проведення судової біологічної експертизи від 08.11.2023 № 19285/23-34 судом встановлено, що експертом було додержано вимоги законодавства та судом отримано повну відповідь на порушені питання. Також, у представників сторін відсутні зауваження щодо повноти та обгрунтованості цього висновку.

Згідно висновку експерта встановлено, що на частині нерозкорчованої земельної ділянки за Договором росте деревно-чагарникова рослинність порід клен, в`яз, черешня, яблуня, горіх, дуб, груша та інші. Вік найстаріших дерев становить близько 18-24 років. На частині нерозкорчованої земельної ділянки найстаріша деревно-чагарникова рослинність росте рівномірно та покриває всю її площу.

Отже, суд констатує, що земельна ділянка за Договором передана відповідачу у не розкорчованому вигляді. Також, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем продовжуються здійснюватись розчищувально-розкорчовувальні заходи земельної ділянки за Договором, що спростовує твердження позивача про порушення відповідачем приписів статті 35 Закону України «Про охорону земель» щодо незабезпечення захисту земель від заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

У контексті викладеного та з урахуванням висновку експерта суд не приймає до уваги наданий позивачем лист ДП «Сокирянське лісове господарство» від 14.07.2022 № 04.1/653 щодо обстеження західної частини земельної ділянки відповідача за Договором.

5.7. Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено необґрунтованість заявленого позову.

6. Висновки за наслідками розгляду справи.

За наслідками розгляду цієї справи суд прийшов до висновку, що земельна ділянка за Договором була надана відповідачу у не розкорчованому вигляді, що підтверджується висновком експерта. Відповідно до умов Договору відповідач вносить орендну плату у визначений строк і встановленому розмірі та використовує земельну ділянку для ведення фермерського господарства по мірі її розкорчування та розчищення. Будь-які дії, що вчиняються відповідачем на території земельної ділянки повністю відповідають набутим згідно Договору правам та обов`язкам відповідно до чинного законодавства. Відтак, ведення фермерського господарства відбувається у відповідності до права на самостійне господарювання на землі із дотриманням умов Договору.

7. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи необґрунтованість позову, судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у задоволенні позову Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області до фермерського господарства «Буковина-С» про розірвання договору оренди землі.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Позивач - Сокирянська міська рада Дністровського району Чернівецької області (60200, Чернівецька область, Дністровський район, м. Сокиряни, вул. Шевченка, 3, код ЄДРПОУ 04062156).

Відповідач - фермерське господарство «Буковина-С» (60200, Чернівецька область, Дністровський район, м. Сокиряни, вул. Пушкіна, 2-Б, кв. 1, код ЄДРПОУ 32481114).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.03.2024.

Суддя Володимир БАЙТАЛЮК

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/