Постанова

від 27.02.2024 по справі 910/15043/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15043/21 (910/13122/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Пєсков В. Г., Погребняк В. Я.

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" та ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023

у справі за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" арбітражного керуючого Сердюк Марини Миколаївни

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

2) ОСОБА_1

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину

в межах справи № 910/15043/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про банкрутство

Учасники справи:

Арбітражний керуючий Сердюк М.М.: особисто;

ТОВ "Комплекс Агромарс": Опанасик В. В. (адв.); Зазуля І. М. (ген.директор);

ОСОБА_1 : Горбачов О. (адв.);

1. Стислий зміст заявлених вимог

1.1. 28.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Комплекс Агромарс" арбітражної керуючої Сердюк Марини Миколаївни до ТОВ "Комплекс Агромарс" та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель та споруд від 14.06.2018, застосування наслідків недійсності договору шляхом скасування запису про право власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин має ознаки фраудаторності, оскільки: відчуження належного боржнику майна відбулося в період, коли останній мав невиконані кредитні зобов`язання; відчуження було здійснено за ціною, яка була значно нижчою ніж ринкові ціни на аналогічні об`єкти нерухомого майна у м. Києві; оскаржуваний договір укладений між заінтересованими особами. На переконання позивача, вчинення ТОВ "Комплекс Агромарс" правочину з відчуження належного йому майна мало на меті унеможливити задоволення за рахунок цього майна вимог кредиторів, а відтак вказані дії з реалізації майна можна кваліфікувати як зловживання правом власності, оскільки власник використав правомочності розпорядження майном на шкоду кредиторам.

1.3. Відповідачі позов не визнали, зазначаючи про те, що:

- позивачем обрано невірний спосіб захисту прав;

- підстави для визнання оспорюваного договору фраудаторним відсутні;

- у даному випадку не підлягають застосуванню положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) до оспорюваного правочину, оскільки останній не підпадає під трирічний період до відкриття провадження у справі про банкрутство, а визначені такою нормою підстави визнання недійсними правочинів вчинених боржником є не релевантним до спірних правовідносин;

- позивачем заявлено про односторонню реституцію, тобто повернення майна, без вирішення питання щодо повернення відповідачу-2 сплачених за це майно грошових коштів;

- позивачем пропущено строк позовної давності.

2. Стислий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем недійсності оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.06.2018 та недобросовісності дій сторін при його укладенні.

3. Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи

3.1. Провадження у справі №910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс" відкрито за ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021.

3.2. 14.06.2018 між ТОВ "Комплекс Агромарс" в особі генерального директора Сігал М. А. (продавець) та ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. та зареєстрований в реєстрі за №810 (далі - Договір купівлі-продажу).

3.3. За умовами Договору купівлі-продажу передбачалося наступне:

- продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупця, а останній зобов`язується в порядку та на умовах визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити нерухоме майно, а саме: будівель та споруд (літ. А, Б, В, Г), загальною площею 1081,1 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 644674280000 (пункт 1);

- балансова вартість нерухомого майна станом на 01.06.2018 становить 6128766,80 грн згідно з виданою довідкою ТОВ "Комплекс Агромарс" від 12.06.2018 (пункт 5);

- за домовленістю сторін, продаж нерухомого майна вчинено за ціною 6692744,15 грн (пункт 6).

3.4. Право власності на нерухоме майно за відповідачем-2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.06.2018.

3.5. Наявні в матеріалах справи документи підтверджують реальність відповідної господарської операції з продажу ТОВ "Комплекс Агромарс" нерухомого майна.

3.6. Доказів на підтвердження невідповідності ринкової вартості спірного нерухомого майна, що оцінено сторонами в договорі в розмірі 6692744,15 грн позивачем до матеріалів не надано.

3.7. Положеннями чинного законодавства на час укладення спірного договору не передбачено в якості правової підстави для визнання договору недійсним визначення сторонами заниженої вартості майна.

3.8. Підстави для визнання недійсним договору в разі відчуження або придбання боржником майна за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів, наведені в спеціальній нормі, а саме статті 42 КУзПБ, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

3.9. Позивачем не доведено, що укладення ТОВ "Комплекс Агромарс" спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.06.2018 призвело до повної або часткової неможливості виконати товариством свої грошові зобов`язання перед іншими контрагентами, що могло б свідчити на корить вчинення такого правочину на шкоду інтересам кредиторів ТОВ "Комплекс Агромарс" на той час.

3.10. Саме лише посилання позивача на наявність у ТОВ "Комплекс Агромарс" кредиторської заборгованості не доводить обставин укладення ТОВ "Комплекс Агромарс" спірного договору з метою завдання шкоди майновим інтересам його кредиторам.

3.11. Матеріали справи не містять доказів наявності за ТОВ "Комплекс Агромарс" заборгованості та її розміру перед його кредиторами, а саме АТ "ПУМБ", ПАТ "Кредобанк", АТ "Кредитвестбанк" за кредитними договорами № 114-КД від 16.08.2010, № НК 857 від 30.11.2015, № 103 від 20.06.2014, № 135-6010/16-КЮ від 22.07.2016 на час укладення 14.06.2018 ТОВ "Комплекс Агромарс" оспорюваного договору купівлі-продажу.

3.12. Доказів реєстрації обтяжень спірного нерухомого майна або заборони його відчуження матеріали справи не містять.

3.13. На момент укладення оспорюваного договору 14.06.2018 ТОВ "Комплекс Агромарс" здійснювало господарську діяльність, докази його перебування в неспроможному фінансовому стані на час укладення спірного договору до матеріалів справи не надано.

3.14. Посилання позивача на укладення договору купівлі-продажу будівель та споруд від 14.06.2018 ТОВ "Комплекс Агромарс" із зацікавленою особою - ОСОБА_1 є необґрунтованим, оскільки положення статті 42 КУзПБ, якими визначено серед підстав для визнання договору недійсним укладення боржником договору із заінтересованою особою, застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

3.15. Водночас, не містили такої правової підстави для визнання договору недійсним, як укладення із боржником договору із заінтересованою особою, і приписи статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

3.16. Положеннями чинного на час укладення спірного договору законодавства не передбачено можливість визнання недійсним правочину внаслідок його укладення юридичною особою із заінтересованою особою та критерії, за якими такі особи можуть бути визнані як заінтересовані.

4. Стислий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 та прийнято нове рішення, згідно з яким:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу будівель та споруд (літ. А, Б, В, Г), загальною площею 1081,1 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 644674280000, укладеного між ТОВ "Комплекс Агромарс" та ОСОБА_1 , посвідченого 14.06.2018. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М., за реєстровим номером № 810;

- застосовано наслідки недійсності вказаного Договору купівлі-продажу шляхом скасування запису про право власності №26631637 від 14.06.2018 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41619558 від 14.06.2018 щодо об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 644674280000;

- присуджено до стягнення з ТОВ "Комплекс Агромарс" та ОСОБА_1 на користь розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражної керуючої Сердюк М. М. по 2481 грн судового збору за подання позовної заяви та по 3721,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4.2. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- маючи невиконані грошові зобов`язання перед своїми кредиторами, існування та невиконання вимог яких встановлено ухвалою попереднього засідання від 20.03.2023 у справі №910/15043/21, та фактично припинивши отримувати прибуток від здійснення своєї господарської діяльності, ТОВ "Комплекс Агромарс" було здійснено безоплатне виведення свого майна на пов`язану особу, що безумовно свідчить про вчинення таких дій на шкоду кредиторам, адже унеможливлює задоволення їх вимог за рахунок відповідного майна. Наведене в силу приписів частини шостої статті 13 ЦК України є підставою для визнання відповідного правочину відчуження недійсним як засобу припинення відповідного зловживання ТОВ "Комплекс Агромарс" та захисту прав кредиторів;

- недійсність Договору купівлі-продажу свідчить про відсутність правових підстав для набуття ОСОБА_1 прав власності на спірне майно, а тому вимоги розпорядника майна про скасування запису про право власності №26631637 від 14.06.2018 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41619558 від 14.06.2018 щодо об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 644674280000, що зумовить відновлення відповідного запису про право власності на спірну нерухомість за боржником є правомірним та відповідає правовій природі реституції;

- посилання відповідачів на неможливість застосування односторонньої реституції відхилено судом, оскільки матеріалами справи не підтверджується факту двостороннього виконання оспорюваного Договору купівлі-продажу (відсутня оплата), а відтак, неможливим є повернення будь-чого тому, хто нічого не передавав за недійсним правочином;

- твердження відповідачів про пропуск строку позовної давності є безпідставним, оскільки позивач (розпорядник майна) не могла дізнатися про існування Договору купівлі-продажу раніше 13.10.2021 (тобто дня відкриття провадження у справі №910/15043/21 та набуття ним відповідних повноважень). До того ж, в силу приписів статті 257, пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строк позовної давності за вимогою про визнання недійсним Договору купівлі-продажу не сплив.

5. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи

5.1. На момент вчинення Договору купівлі-продажу у ТОВ "Комплекс Агромарс" існували грошові зобов`язання, зокрема, перед банками за кредитними договорами:

- №114-КД від 16.08.2010, укладеного з АТ "ПУМБ", за яким сума кредиту: 2599999,98 доларів США та 142624028,00 грн;

- №НК 857 від 30.11.2015, укладеного з АТ "Таскомбанк", за яким сума кредиту: 7546311,08 доларів США;

- №103 від 20.06.2014, укладеного з ПАТ "Кредобанк", за яким сума кредиту: 1338896,61 доларів США та 106641,60 Євро;

- №135-6010/16-КЮ від 22.07.2016, укладеного з АТ "Кредитвест Банк", за яким сума кредиту: 2743739,08 Євро.

5.2. Відтак, на момент вчинення ТОВ "Комплекс Агромарс" оспорюваного правочину у нього існували грошові зобов`язання перед своїми кредиторами по поверненню коштів у розмірі 11485207,67 доларів США, 2850380,68 Євро та 142624028,00 грн.

5.3. Як вбачається із ухвали попереднього засідання від 20.03.2023, станом на момент формування вимог кредиторів в межах справи №910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Компекс Агромарс" загальний розмір непогашених вимог за вказаними кредитними угодами становить 617042831,27 грн (згідно офіційного курсу НБУ гривні до іноземних валют станом на 11.11.2021 - день звернення кредитора).

5.4. З наявного в матеріалах справи звіту за результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ "Комплекс Агромарс" від 20.09.2022, складеного в рамках справи про банкрутство вказаного товариства, вбачаються наступні обставини фінансового стану боржника:

- "За підсумками 2018-2020 р.р. ТОВ "Комплекс Агромарс" не отримувало прибуток, а коефіцієнт покриття, як це було показано вище, був вище за 1,0 і такий його фінансовий стан характеризується ознаками критичної неплатоспроможності за вказані роки."; (арк. 15 Звіту);

- "…аналітичне дослідження показало, що підприємство протягом 2018-2020рр. знижувало свою господарську діяльність та мала поточну неплатоспроможність та перестало отримувати прибуток. Показники ліквідності та фінансової стійкості свідчать про неспроможність підприємства погасити свої зобов`язання та зважаючи на негативні показники рентабельності за 2018-2020 рр., можна зробити висновок про наявність критичної неплатоспроможності підприємства протягом трьох календарних років до порушення справи про банкрутство." (арк. 20 Звіту);

- висновок про наявність ознак дій з доведення ТОВ "Комплекс Агромарс" до банкрутства з боку його засновників та керівництва (арк. 46 Звіту).

5.5. Таким чином, на момент вчинення спірного Договору купівлі-продажу ТОВ "Комплекс Агромарс" (відчуження майна) вже мало ознаки неплатоспроможності та фактично не отримувало прибутків.

5.6. Оспорюваний Договір купівлі продажу від імені ТОВ "Комплекс Агромарс" було укладено генеральним директором ОСОБА_4 , а від імені ОСОБА_1 (покупця) - ОСОБА_3 . З наявних у справі матеріалів вбачається наступне:

- ОСОБА_3 на момент вчинення Договору купівлі-продажу була керівником ТОВ "Агромарс Ексім", бенефіціарними власниками якого через ТОВ "Комплекс Агромарс" виступали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (чоловік ОСОБА_4 );

- ОСОБА_3 здійснювала представництво інтересів ТОВ "Комплекс Агромарс" та ОСОБА_4 в межах різних судових спорів, зокрема, у цивільних справах №759/1536/18, №369/3198/14-ц;

- в травні 2023 року ОСОБА_1 виступила майновим поручителем за позиковими зобов`язаннями ОСОБА_5 (бенефіціарного власника ТОВ "Комплекс Агромарс" та чоловіка ОСОБА_4 ).

5.7. Наведені обставини доводять пов`язаність між собою сторін оспорюваного Договору купівлі-продажу.

5.8. З умов Договору купівлі-продажу вбачається, що відчуження спірного майна здійснено фактично за балансовою вартістю такого майна - за ціною у розмірі 6692744,15 грн, при визначені балансової вартості у розмірі 6128766,80 грн.

5.9. Відчуження офісної нерухомості в м. Києві за ставкою 6 190 грн / 1 кв.м., є досить заниженою від середньозваженої ринкової вартості нежитлової нерухомості в м. Києві. В той же час, матеріали справи взагалі не містять доказів проведення розрахунку покупцем за Договором купівлі-продажу - сплати навіть такої суми коштів на користь боржника.

5.10. Висновки місцевого господарського суду про відсутність доказів, які б свідчили про те, що укладення ТОВ "Комплекс Агромарс" Договору купівлі-продажу призвело до повної або часткової неможливості виконати ним свої грошові зобов`язання перед іншими контрагентами, а також відсутність доказів наявності за ТОВ "Комплекс Агромарс" заборгованості і її розміру перед АТ "ПУМБ", АТ "Таскомбанк", ПАТ "Кредобанк" та АТ "Кредитінвест Банк" саме на час укладення оспорюваного договору (14.06.2018) не відповідають дійсним обставинам справи, адже:

- вже сам по собі факт безоплатної передачі майна свідчить, що вчинення такого правочину унеможливило задоволення вимог кредиторів за рахунок відповідного майна (адже як відсутнє майно, так і грошові кошти);

- наявність грошових зобов`язань перед банками встановлено місцевим судом в ухвалі попереднього засідання від 20.03.2023 у справі №910/15043/21, що мало бути враховано судом і в межах даного окремого провадження, адже в ситуації, коли позов заявлено у межах справи про банкрутство і відповідно вирішення цього спору стосується, крім сторін спору, інтересів великого кола осіб (кредиторів боржника) та має прямим наслідком розгляд питання зміни розміру активів боржника (ліквідаційної маси), то крім принципу змагальності сторін суд правомірно має керуватися і принципом об`єктивної істини, який вимагає перевірки відповідності стверджень або заперечень сторін їх дійсній наявності чи відсутності стосовно існуючих об`єктивно речей, фактів, ідей, виходячи із зібраних в матеріалах справи про банкрутство документів (доказів) в цілому (подібну за своєю суттю позицію наведено в постанові Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №910/9741/13).

6. Стислий зміст вимог касаційних скарг

6.1. ТОВ "Комплекс Аромарс" та ОСОБА_1 звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просили скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у цій справі.

7. Узагальнені доводи касаційних скарг

7.1. Судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а саме:

- в порушення частини першої статті 73, статей 76-79, частини першої-третьої статті 86 ГПК України судом не надано мотивованої правової оцінки кожному вагомому аргументу сторін, не здійснено належним чином дослідження обставин справи та оцінки усіх наявних у справі доказів, а висновки, викладені в оскаржуваній постанові ґрунтуються на припущеннях. Також суд не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.09.2018 у справі № 903/984/16 та від 23.06.2021 у справі № 903/645/20, щодо застосування правових норм;

- судом невірно застосовано положення статті 16 ЦК України та не враховано висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, щодо застосування наведеної норми (необхідність з`ясування наявності законного інтересу позивача, чи має місце порушення чи оспорення такого інтересу відповідачем, а також ефективності обраного позивачем способу захисту як передумови для задоволення позову);

- судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13, щодо застосування статті 42 КУзПБ та статті 20 Закону про банкрутство, зокрема до заяв, поданих після набрання чинності вказаним Кодексом.

8. Касаційне провадження

8.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "Комплекс Агромарс" у справі №910/15043/21(910/13122/22) визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Білоус В. В., судді: Васьковський О. В., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023.

8.2. Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2023 відкрито касаційне провадження у справі №910/15043/21(910/13122/22) за касаційною скаргою ТОВ "Комплекс Агромарс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.11.2023 о 10:30.

8.3. 14.11.2023 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Білоуса В.В. на лікарняному.

8.4. У зв`язку з перебуванням судді Білоуса В.В. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/15043/21(910/13122/22) визначено колегію суддів Верховного Суду у наступному складі: Васьковський О.В. - головуючий, судді: Погребняк В. Я., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023.

8.5. Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2023 справу №910/15043/21 (910/13122/22) за касаційною скаргою ТОВ "Комплекс Агромарс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 прийнято до провадження новим складом суду та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 06.02.2024 о 15:15.

8.6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/15043/21(910/13122/22) визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Білоус В. В., судді: Васьковський О. В., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2023.

8.7. Однак, у зв`язку з перебуванням судді Білоуса В.В. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/15043/21(910/13122/22) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський О.В., суддя - Пєсков В. Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.12.2023.

8.8. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі №910/15043/21(910/13122/22) залишено без руху, надано строк на усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідним обґрунтуванням та наданням доказів на підтвердження наявності підстав поновлення строку (докази отримання / неотримання копії оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду у вказаній справі або навести інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження).

8.9. 08.01.2023 до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження.

8.10. Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2024 поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі № 910/15043/21(910/13122/22) та відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Також об`єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги ТОВ "Комплекс Агромарс" та ОСОБА_1 .

8.11. 02.02.2024 та 05.02.2024 на адресу Верховного Суду надійшли клопотання від представників ТОВ "Комплекс Агромарс" - адвокатів Опанасика В. В. та Герасименка М. В., а також від представника ОСОБА_1 - адвоката Четвертак К. С., в яких вони просять Суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 06.02.2024.

8.12. 06.02.2024 до Верховного Суду надійшли заперечення розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражної керуючої Сердюк М. М. на клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, подані представниками ТОВ "Комплекс Агромарс".

8.13. В судове засідання 06.02.2024 з`явилася лише розпорядник майна ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражна керуюча Сердюк М. М., яка надала усні пояснення, в яких заперечувала проти касаційних скарг та просила Суд залишити скарги без задоволення. Також розпорядник майна підтримала надані нею письмові заперечення на клопотання про відкладення розгляду справи.

8.14. Решта учасників справи явку своїх представників в судове засідання 06.02.2024 не забезпечили та подали клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

8.15. В судовому засіданні 06.02.2024 оголошено перерву до 13.02.2024 на 15:45.

8.16. В судовому засіданні 13.02.2024 представники ТОВ "Комплекс Агромарс" та ОСОБА_1 надали пояснення, в яких підтримали наведені в касаційних скаргах доводи, просили Суд скарги задовольнити. Розпорядник майна ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражна керуюча Сердюк М. М. заперечувала проти задоволення касаційних скарг, просила Суд відмовити в їх задоволенні.

8.17. В судовому засіданні 13.02.2024 оголошено перерву до 27.02.2024 на 16:15.

8.18. В судовому засіданні 27.02.2024 представники ТОВ "Комплекс Агромарс" та ОСОБА_1 , а також розпорядник майна ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражна керуюча Сердюк М. М. підтримали раніше надані пояснення по суті спору та викладених у касаційних скаргах доводів.

9. Позиція Верховного Суду

9.1. В межах справи №910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс" розглядається позов розпорядника майна боржника арбітражної керуючої Сердюк М. М. до ТОВ "Комплекс Агромарс" та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель і споруд від 14.06.2018, а також про застосування наслідків недійсності договору шляхом скасування запису про право власності та рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень.

9.2. Арбітражна керуюча Сердюк М. М. вважає, що оспорюваний правочин має ознаки фраудаторного, оскільки: відчуження належного боржнику майна відбулося в період, коли останній мав невиконані кредитні зобов`язання; майно відчужено за ціною, значно нижчою від ринкових цін на аналогічні об`єкти нерухомого майна у м. Києві; договір укладено між заінтересованими особами; з метою унеможливити задоволення за рахунок цього майна вимог кредиторів.

9.3. Суд першої інстанції відмовив у позові, дійшовши висновку про недоведеність стверджуваних позивачкою порушень.

9.4. Суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків, зазначивши про те, що за сукупністю встановлених у цій справі обставин оспорюваний правочин з відчуження належного ТОВ "Комплекс Агромарс" нерухомого майна вчинений з порушенням приписів статей 13, 203 ЦК України, спрямований на виведення активів боржника з метою унеможливлення задоволення за його рахунок вимог кредиторів, що є безумовною підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 215 ЦК України.

9.5. Аргументи касаційних скарг зводяться до невірного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

9.6. Врахувавши доводи касаційних скарг та заперечення на них, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених у цій справі обставин, Верховний Суд зазначає наступне.

9.7. Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених у частині другій статті 16 ЦК України. Разом з цим, застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18).

9.8. Як вбачається з матеріалів справи, заявлені розпорядником майна ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражною керуючою Сердюк М. М. вимоги, серед іншого, обґрунтовані тим, що вчинення ТОВ "Комплекс Агромарс" оспорюваного правочину мало на меті унеможливити задоволення за рахунок цього майна вимог кредиторів, тому такі дії з реалізації майна можна кваліфікувати як зловживання правом власності, оскільки власник використав правомочності розпорядження майном на шкоду кредиторам. Нормативно вимоги розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" обґрунтовані, серед іншого, з посиланням на приписи пункту 6 частини першої статті 3, частини третьої статті 13, статтей 203, 215 ЦК України,

9.9. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених способів захисту цивільних прав та інтересів згідно зі статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.

9.10. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту підтверджується висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-806цс16, постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі N904/2979/20.

9.11. З наведеного слідує, що ЦК України наділяє правом оспорювати правочин не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

9.12. Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17).

9.13. Верховний Суд звертає увагу на те, що наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження правочину вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину) особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором.

9.14. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

9.15. За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

9.16. Процедура банкрутства має на меті найбільш повне задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника в порядку черговості, встановленої законом. Ступінь задоволення вимог кредиторів залежить від стану майна боржника. Тому КУзПБ передбачені заходи, спрямовані на збереження та поповнення майна боржника.

9.17. Добросовісний боржник має прагнути до задоволення вимог своїх кредиторів, для чого, зокрема, вчиняти дії, спрямовані на стягнення боргів від власних боржників, повернення майна, яке неправомірно перебуває в їх володінні. Оскільки такі дії спрямовані на поповнення майна боржника, то вони вчиняються на захист саме його прав. Водночас, з огляду на можливі дефекти волі боржника у цьому відношенні законодавством передбачено вчинення таких дій, в тому числі, хоч і від імені боржника, але незалежно від його волі чи навість всупереч їй, оскільки кредитори боржника мають похідний інтерес у вчиненні таких дій.

9.18. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що кредитор боржника може мати похідний інтерес у стягненні коштів, іншого майна з третіх осіб на користь боржника; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні майна на користь боржника, а не на користь кредиторів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 72), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс, пункт 34)).

9.19. За висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 78)) похідний інтерес кредитора у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, може реалізовуватися і в межах процедур банкрутства боржника. Так, відповідно до частини першої статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, зокрема, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, продає майно банкрута. Отже, ліквідатор вправі і зобов`язаний вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму. Для цього ліквідатор може або звернутися до третьої особи, яка має заборгованість перед банкрутом (зокрема, щодо відшкодування завданих банкруту збитків), з вимогою про сплату коштів, або продати право вимоги на аукціоні з особливостями, встановленими статтею 82 КУзПБ. В обох цих випадках майно банкрута у вигляді права вимоги замінюється ліквідним майном - грошовими коштами, за рахунок яких задовольняються вимоги кредиторів у черговості, встановленій статтею 64 зазначеного Кодексу.

9.20. Водночас і у процедурі розпорядження майном арбітражний керуючий має повноваження звертатися до господарського суду з позовами щодо визнання недійсними правочинів (частина дев`ята статті 44 КУзПБ).

9.21. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункт 154) сформулювала висновок, згідно з яким у разі, якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

9.22. Виходячи з викладеного, частину дев`яту статті 44 КУзПБ слід розуміти таким чином, що розпорядник майном вправі звертатися до господарського суду з вимогами щодо визнання недійсними правочинів, поєднуючи їх з вимогами про стягнення коштів або про витребування майна з володіння відповідача.

9.23. При цьому розпорядник майна не має ані власного права, яке стосується правочину боржника чи майна, ані власного інтересу у визнанні правочину недійсним і витребуванні майна (у тому числі похідного). Отже, розпорядник майна у судовому процесі діє як законний процесуальний представник боржника. При цьому за аналогією закону слід застосовувати відповідні положення статей 55, 57 ГПК України. Так, у разі відкриття провадження за таким позовом боржник набуває статусу позивача, але зменшення розміру позовних вимог, зміна предмета або підстави позову, укладення мирової угоди, відмова від апеляційної або касаційної скарги можлива лише за письмовою згодою розпорядника майна; якщо боржник не підтримує заявлених позовних вимог, то це не є підставою для залишення подання без розгляду; відмова боржника від позову, подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє розпорядника майна права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20, пункт 93).

9.24. Отже, у справі, що переглядається, розпорядник майна ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражна керуюча Сердюк М. М. невірно визначила склад сторін, позаяк фактичним позивачем у цій справі є ТОВ "Комплекс Агромарс", а арбітражна керуюча Сердюк М. М. є його законним процесуальним представником.

9.25. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

9.26. Інститут визнання недійсними правочинів у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

9.27. Водночас не виключається також визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц).

9.28. У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20).

9.29. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

9.30. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

9.31. За змістом частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

9.32. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

9.33. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

9.34. Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним.

9.35. Відносно критеріїв (ознак), за якими правочин може бути кваліфікований, як фраудаторний, колегія суддів зазначає наступне. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

9.36. Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

9.37. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори; щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19)).

9.38. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

9.39. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів щодо його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №704/1410/18, від 10.12.2021 у справі №370/3154/14, а також у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

9.40. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

9.41. Правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою).

9.42. З`ясовуючи питання стосовно наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину, судом апеляційної інстанції враховано наступні обставини:

- на момент вчинення оспорюваного правочину у ТОВ "Комплекс Агромарс" існували грошові зобов`язання перед своїми кредиторами (АТ "ПУМБ", АТ "Таскомбанк", ПАТ "Кредобанк", АТ "Кредитінвест Банк") з повернення коштів у розмірі 11 485 207,67 доларів США, 2 850 380,68 Євро та 142 624 028,00 грн;

- згідно з ухвалою попереднього засідання від 20.03.2023, станом на момент формування вимог кредиторів в межах справи №910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Компекс Агромарс" загальний розмір непогашених вимог за кредитними угодами становить 617 042 831,27 грн (згідно з курсом НБУ гривні до іноземних валют станом на 11.11.2021);

- згідно з наданим до матеріалів справи звітом за результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ "Комплекс Агромарс" від 20.09.2022, складеного в рамках справи про банкрутство вказаного товариства, на момент вчинення спірного договору купівлі-продажу ТОВ "Комплекс Агромарс" вже мало ознаки неплатоспроможності та фактично не отримувало прибутків;

- сторони оспорюваного правочину є пов`язаними між собою особами;

- відчуження належного ТОВ "Комплекс Агромарс" нерухомого майна здійснено фактично за його балансовою вартістю;

- в матеріалах справи відсутні докази здійснення розрахунків за оспорюваним договором купівлі-продажу та зарахування відповідної грошової суми на користь ТОВ "Комплекс Агромарс".

9.43. Заперечення скаржників відносно заборгованості за кредитними договорами з АТ "ПУМБ", АТ "Таскомбанк", ПАТ "Кредобанк", АТ "Кредитінвест Банк" на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу відхиляються колегією суддів, адже відповідні грошові зобов`язання ТОВ "Комплекс Агромарс" встановлені місцевим господарським судом в ухвалі попереднього засідання від 20.03.2023 у справі №910/15043/21, а тому вказані обставини мали бути враховані під час розгляду даного позову, про що слушно зазначив в своїй постанові суд апеляційної інстанції.

9.44. Безоплатна передача за спірним правочином належного ТОВ "Комплекс Агромарс" майна, з огляду на не надання відповідних доказів перерахування ціни продажу, свідчить на користь того, що вчинення даного правочину унеможливило задоволення вимог кредиторів за рахунок відповідного майна.

9.45. Крім відсутності доказів оплати, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність доказів вчинення боржником будь-яких активних дій на протязі трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, по її стягненню, що вказує на фактичне волевиявлення з безоплатної передачі майна боржником.

9.45. Заперечуючи вказані висновки, скаржники зазначають про те, що кошти за оспорюваним Договором купівлі-продажу були сплачені ОСОБА_6 , на підтвердження чого до матеріалів справи з доповненнями до касаційної скарги ТОВ "Комплекс Агромарс" надано копії квитанцій до прибуткового касового ордеру.

9.46. Однак вказані аргументи не можуть бути враховані Судом, оскільки вказані докази не надавалися під час розгляду справи судами попередніх інстанцій. Зокрема, питання щодо відсутності доказів здійснення розрахунків за оспорюваним правочином порушено розпорядником майна безпосередньо в апеляційній скарзі, тому скаржники не були позбавлені процесуальної можливості надати свої заперечення проти доводів розпорядника майна з відповідними доказами суду апеляційної інстанції, проте не зробили цього.

9.47. Частина третя статті 13 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

9.48. Водночас, згідно з положеннями частини четвертої вищезгаданої статті кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

9.49. Вищезгадані аргументи касаційних скарг за своєю суттю зводяться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених обставин справи та необхідності здійснення судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів

9.50. Проте, положення частини другої статті 300 ГПК України імперативно визначають, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9.51. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 300 ГПК України.

9.52. З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє доводи касаційних скарг щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статей 73, 76, 79, 86 ГПК України в контексті ненадання мотивованої оцінки кожному вагомому аргументу сторін.

9.53. У цьому питанні Суд враховує висновки, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

9.54. Посилання в касаційних скаргах на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 42 КУзПБ та 20 Закону про банкрутство відхиляється колегією суддів, позаяк вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу ґрунтуються не на вказаних правових нормах, а на загальних засадах цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

9.55. За результатами перегляду оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що скаржниками не спростовано встановлені судом апеляційної інстанції обставини, які існували на час вчинення оспорюваного правочину (наявність значного обсягу зобов`язань боржника перед його кредиторами; наявність ознак виникнення неплатоспроможності; переведення майна на пов`язану особу; безоплатна передача майна), та у своїй сукупності вказують на фраудаторний характер такого правочину, який вчинено з порушенням статей 13, 203 ЦК України, оскільки цей правочин є наслідком недобросовісної реалізації пов`язаними між собою особами (його сторонами) своїх прав і спрямований на виведення активів боржника з метою унеможливлення задоволення за його рахунок вимог кредиторів, а тому такий правочин підлягає визнанню недійсним відповідно до положень статті 215 ЦК України.

9.56. Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів відхиляє протилежні аргументи касаційних скарг як такі, що не знайшли свого підтвердження.

9.57. В частині заявлених вимоги про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину як способу захисту прав боржника, колегія суддів звертає увагу на наступне.

9.58. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду ані скасування запису в Державному реєстрі прав, ані скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не відповідає належному способу захисту; відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння (книжкове володіння), якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункти 146, 153)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається в порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21, пункт 38).

9.59. Отже, сформульовані арбітражною керуючою Сердюк М. М. позовні вимоги в частині застосування наслідків виконання недійсного договору не відповідають належному способу захисту.

9.60. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови у позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо). Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України). Такі висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22 (пункт 5.30).

9.61. Колегія суддів зазначає, що у справі, яка переглядається, прагнення позивача (ТОВ "Комплекс Агромарс" в особі арбітражної керуючої Сердюк М. М,) одержати судове рішення, яке є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ "Комплекс Агромарс" не викликає сумніву, і таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача.

9.62. Зважаючи на викладене, резолютивну частину оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в зазначеній частині позовних вимог слід змінити, виклавши абзац п`ятий у редакції, що передбачає витребування спірного нерухомого майна з володіння ОСОБА_1 у володіння ТОВ "Комплекс Агромарс".

9.63. Таке судове рішення є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за ТОВ "Комплекс Агромарс" права власності на нерухоме майно, зареєстроване за відповідачем, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21, пункт 38).

9.64. Це судове рішення не підлягає примусовому виконанню, але є юридичним фактом, з яким закон пов`язує юридичні наслідки, а саме виникнення обов`язку державного реєстратора вчинити відповідну реєстраційну дію (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 0840/3447/18 (провадження № 11-918апп19, пункт 49).

9.65. Судом апеляційної інстанції наведене не було враховано. Разом з цим, надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.

9.66. Доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують вказаного висновку апеляційного суду та не доводять необґрунтованості заявленого позову, а тому касаційні скарги задоволенню не підлягають.

10. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

10.1. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

10.2. Відповідно до частини четвертої статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

10.3. З урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не отримали підтвердження під час касаційного провадження та не спростовують висновків апеляційного господарського суду щодо задоволення позову у цій справі, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови та задоволення касаційних скарг немає.

10.4. Разом із тим оскаржувану постанову слід змінити та викласти пункт п`ятий її резолютивної частини у редакції, що передбачає витребування спірного нерухомого майна з володіння ОСОБА_1 у володіння ТОВ "Комплекс Агромарс". В решті постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

10.5. Оскільки у задоволенні касаційних скарг відмовлено, судові витрати за їх розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі №910/15043/21 (910/13122/22) змінити, виклавши п`ятий абзац її резолютивної частини в наступній редакції:

"Витребувати об`єкт нерухомого майна, а саме будівлі та споруди (літ. А, Б, В, Г), загальною площею 1081,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 644674280000, з володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3, код ЄДРПОУ 30160757)".

3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі №910/15043/21 (910/13122/22) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк