Ухвала

від 25.03.2024 по справі 357/4491/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/4491/24

Провадження № 2/357/2615/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2024 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бебешко М. М. перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 з проханням звільнити з-під арешту квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та обтяжена постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.08.2006, реєстраційний номер обтяження: 3665311.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . 14.08.1994 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було винесено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки в розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку. В зв`язку з накладеним арештом на квартиру за вищевказаною адресою, вчинення жодних дій для позивача є неможливим, а тому є необхідність у скасуванні, знятті заборони на відчуження об`єкта нерухомого майна.

Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Оглянувши матеріали справи судом встановлено, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, тому не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України - суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що арешт накладено на майно ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, а тому він не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Подібний висновок містяться в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2021 № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Отже, на підставі вказаного суд дійшов висновку про те, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, тому суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

При цьому суд роз`яснює позивачу право звернутися до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця.

На підставі викладеного та керуючись ст. 186,260,261,353,354,446 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з нерухомого майна.

Роз`яснити позивачу його право на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М. М. Бебешко