Рішення

від 22.03.2024 по справі 368/243/24

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/243/24

2/368/380/24

Рішення

Іменем України

"22" березня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участю секретаря Варлам Є.Р.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Токовенка С.А.

відповідача ОСОБА_2

та третьої особи ОСОБА_3

розглянувши під час підготовчого засідання в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Кагарлицький відділ державної служби в Обухівському районі Київської області, ОСОБА_3 про зняття арешту з майна, -

встановив:

позивач та її представник просять суд зняти арешт з усіх рахунків в банківських установах України, відкритих на ім`я померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який накладений Кагарлицьким відділом державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області згідно постанови про арешт коштів боржника від 23.12.2021 року, прийнятої в рамках виконавчого провадження ВП № 11727501, відкритого згідно виконавчого листа № 2-902/3 від 23.05.2005 року, виданого Обухівським районним судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини з усіх видів заробітку, починаючи з 06.06.2003 р. і до повноліття, обгрунтовуючи позов наступним.

Вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є спадкоємцем сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження померлого, витягом зі Спадкового реєстру та письмовим повідомленням приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Кулініченка М.Г. від 05.02.2024 р. № 35/02-14.

Від нотаріуса вона дізналася, що не зможе отримати свідоцтво про право на спадкове майно померлого сина, а саме: кошти, які знаходяться на банківських рахунках, відкритих на його ім`я.

В даній відповіді нотаріуса від 05.02.2024 р. № 35/02-14 зазначено, що на підставі постанови про арешт коштів боржника б/н від 23.12.2021 року (ВП № 11727501), винесеної Кагарлицьким відділом державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) арештовано зокрема у АТ «Райффайзен Банк» картковий рахунок № НОМЕР_2 та поточні рахунки НОМЕР_3 , НОМЕР_4 . Крім того, їй відомо, що у покійного ще були відкриті рахунки ще у АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», АТ «Приват Банк», АТ «Ощадбанк».

З метою з`ясування обставин даної юридичної ситуації вона звернулася до адвоката, який направив адвокатський запит до Кагарлицького відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області, на який отримано відповідь від 07.02.2024 року за № 5081. Відповідно до наданої інформації згідно Автоматизованої системи виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_4 було зареєстроване виконавче провадження ВП № 11727501 згідно виконавчого листа №2-902/3 від 23.05.2005 року, виданого Обухівським районним судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини з усіх видів заробітку, починаючи з 06.06.2003 р. і до повноліття.

В рамках даного виконавчого провадження державним виконавцем відповідно до ст.. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» 23.12.2021р. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику. Отже, арешт охоплює всі банківські рахунки боржника.

Крім того, у відповіді зазначено, що дане виконавче провадження 21.02.2023 року було завершено відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку зі смертю боржника та перелічено підстави для зняття арешту виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, відмова Кагарлицького відділу ДВС зняти арешт з рахунків, відкритих в банках на ім`я її сина ОСОБА_4 , мотивована тим, що підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини, передбачені ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні. Враховуючи вищевикладене та п.4 ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не може зняти арешт у зв`язку зі смертю боржника, для цього потрібне лише рішення суду.

На даний час, вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину, а отже право розпоряджатися спадковими коштами після померлого сина.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України, неприпустимим є позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Як зазначається у ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи перелічені норми законів, оскільки в позасудовому порядку зняти арешт з майна неможливо, вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч.2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місце знаходженням цього майна або основної його частини. (Виключна підсудність).

Що стосується визначення юрисдикції даного спору необхідно керуватися Правовим висновком Великої палати Верховного Суду, який прийнято в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року по справі № 340/25/19, провадження № 11-669апп19, в якому міститься чітке розмежування юрисдикції розгляду спорів щодо зняття арешту з майна між адміністративним та цивільним/господарським судочинством. Подібна позиція висловлена і в справі №632/2209/16 від 04.03.2020 року.

В даних справах вирішувалась аналогічна юридична ситуація, коли підставою позову, стало те, що позивачка виявила наявність арешту, накладеного на невизначене майно, що перешкоджає їй в оформленні її спадкових прав на нерухоме майно (п. 28) і її позов було подано та розглянуто в порядку адміністративного судочинства. З цього приводу ВП ВС у висновку зазначив: для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду.

Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Якщо підставою позову є наявність спору про право та/ або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин (п. 27).

Отже, оскільки вона не є боржником і даний позов пред`являється з метою захисту її спадкових прав на кошти, тому він подається для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідач ОСОБА_2 визнала позовні вимоги позивача та не заперечує проти їх задоволення.

Третя особа ОСОБА_3 позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник третьої особи в особі - Кагарлицького відділу державної служби в Обухівському районі Київської області на підготовче засідання не з`явилася, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без представника ДВС.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

За змістом ч.1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідност.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно дост. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч. 2ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно дост. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5 та 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК Українипередбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області по справі № 2-902/3 від 23.05.2005 р. було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини з усіх видів заробітку, починаючи з 06.06.2003 р. і до повноліття.

На підставі постанови про арешт коштів боржника б/н від 23.12.2021 року (ВП №11727501), винесеної Кагарлицьким відділом державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) арештовано зокрема у АТ «Райффайзен Банк» картковий рахунок № НОМЕР_2 та поточні рахунки НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є спадкоємцем сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження померлого, витягом зі Спадкового реєстру та письмовим повідомленням приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Кулініченка М.Г. від 05.02.2024 р. № 35/02-14.

Оскільки іншим шляхом зняти арешт позивачка не має можливості, звернулась до суду із даним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт/заборону, відповідно до статей15,16 Цивільного процесуального кодексу Українирозглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені вст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

Заст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст.316, ст.317 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно дост.319 Цивільного кодексу Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 391 ЦК Українивизначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2ст.321 ЦК України).

Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивачки, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судом встановлено, що у відповіді нотаріуса від 05.02.2024 р. № 35/02-14 зазначено, що на підставі постанови про арешт коштів боржника б/н від 23.12.2021 року (ВП №11727501), винесеної Кагарлицьким відділом державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) арештовано зокрема у АТ «Райффайзен Банк» картковий рахунок № НОМЕР_2 та поточні рахунки НОМЕР_3 , НОМЕР_4 . Крім того, позивачу відомо, що у покійного ще були відкриті рахунки ще у АТ « КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», АТ «Приват Банк», АТ «Ощадбанк».

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановленоЗаконом України "Про нотаріат".

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

У цій справі предметом позову є, зокрема, зняття заборони з рахунків боржника, який помер.

Вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештовані кошти, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту (правовий висновок Верховного Суду України від 15.03.2013р. у справі № 6-26цс13).

Докази про наявність підстав для продовження обтяження на зазначене в позові майно в справі відсутні.

Враховуючи наявність накладеного арешту на кошти боржника, неможливість скасування її в позасудовому порядку та оскільки позивачка в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття заборони, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту її права шляхом скасування обтяження, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

При таких обставинах, суд дійшов до висновку про те, що є всі підстави, передбачені законом, для задоволення позову та скасування арешту на кошти ОСОБА_4 , оскільки наявність вказаного обтяження перешкоджає вільному розпорядженню майном, тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими та мають бути задоволені.

Відповідно до ч.1ст.142 ЦПК Україниу разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем згідно квитанції № 1281339459 від 15.02.2024р. сплачено судовий збір в сумі 1221,20 грн., які просив стягнути з відповідача на його користь, інших витрат позивачем заявлено не було.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаєЗакон України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.3ст.7 Закону України «Про судовий збір», у разі, зокрема укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керуючисьст.141 ЦПК України, беручи до уваги визнання відповідачем позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 50% понесених ним та документально підтверджених витрат зі сплати судового збору за звернення до суду з позовною заявою 610,60 гривень, інша половина судових витрат в розмірі 610,60 гривень, має бути повернута позивачу з державного бюджету у зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

На підставі викладеного та керуючись ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», «Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» , затверджена наказом Міністерства юстиції України, ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Кагарлицький відділ державної служби в Обухівському районі Київської області, ОСОБА_3 про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти арешт з усіх рахунків в банківських установах України, відкритих на ім`я померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який накладений Кагарлицьким відділом державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області згідно постанови про арешт коштів боржника від 23.12.2021 року, прийнятої в рамках виконавчого провадження ВП №11727501, відкритого згідно виконавчого листа №2-902/3 від 23.05.2005 року, виданого Обухівським районним судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, починаючи з 06.06.2003 р. і до повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , 50 відсотків судових витрат понесених у зв`язку зі сплатою судового збору за звернення до суду з позовною заявою, в розмірі 610 (шістсот десять) грн.. 60 коп.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , 50 відсотків від сплаченої суми судового збору, що становить грошову суму у розмірі 610 (шістсот десять) грн.. 60 коп., який був сплачений нею при подачі позову за квитанцією № 1281339459 від 15.02.2024 р. на р/р UA8089999803313171206000010816, код отримувача37955989, банк отримувачаКазначейство України (ЕАП), призначення платежу*;101; 1971213564; 22030101; судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Кагарлицький районний суд Київської області.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб -адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25.03.2024 р.

Суддя І.І. Шевченко