У Х В А Л А
19 березня 2024 року
м. Київ
справа № 2011/17564/12
провадження № 61-3139ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,
розглянувши касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» - адвоката Грищенка Олександра Миколайовича на постанову Харківського апеляційного суду від 01 лютого
2024 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», заінтересовані особи: Кредитна спілка «Слобода-Кредит», ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Фабрика облицювальних матеріалів АЛ», про заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом заміни стягувача його правонаступником та
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс») звернулося до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі, в якій просило: замінити у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 08 серпня 2013 року на примусове виконання ухвали Дзержинського районного суду
м. Харкова від 06 лютого 2013 року у справі № 2011/17564/12, яка набрала законної сили, Кредитну спілку «Слобода-Кредит» (далі - КС «Слобода-Кредит») на правонаступника ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс»; видати дублікат виконавчого листа у справі № 2011/17564/12 на примусове виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2013 року.
Заявник вказував, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова
від 06 лютого 2013 року у справі № 2011/17564/12 задоволено заяву КС «Слобода-Кредит» про видачу виконавчого листа на виконання Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Ліга-Паритет» у справі № 22/2012
від 26 жовтня 2012 року за позовом КС «Слобода-Кредит» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Фабрика облицювальних матеріалів-АЛ» про стягнення заборгованості у розмірі 379 610,48 грн та витрат, пов`язаних із вирішенням спору, а саме суму сплаченого третейського збору в розмірі 8 000,00 грн.
08 грудня 2013 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист за № 2011/17564/12, відповідно до змісту якого із
ОСОБА_2 на користь КС «Слобода-Кредит» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 379 610,48 грн та витрати, пов`язані із вирішенням спору, у розмірі 8 000,00 грн.
28 травня 2019 року постановою Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчий лист було повернуто без виконання на підставі пункту 2 частини першої
статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» через безрезультатність проведених заходів щодо розшуку майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.
27 жовтня 2021 року між КС «Слобода-Кредит» та TOB «Компанія «Hіко-Тайс» укладено акт про придбання майна на аукціоні на підставі протоколу проведення електронного аукціону від 12 жовтня 2021 року № UA-PS-2021-10-01-000011-2.
За інформацією Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження № 39517527 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 2011/17564/12 завершено Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків головного територіального управління юстиції у Харківській області, що також підтверджується постановою про повернення стягувачеві без виконання виконавчого листа.
З 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, на час якого строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. На час звернення з заявою через обставини, які знаходилися поза волею заявника, стягувач був позбавлений можливості на належне отримання та задоволення вимог відповідно до виконавчого листа № 2011/17564/12.
15 листопада 2023 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова у задоволені заяви відмовлено.
01 лютого 2024 року постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» задоволено частково. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2023 року змінено шляхом викладення мотивувальної частини ухвали в редакції постанови.
29 лютого 2024 року представник ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» - адвокат
Грищенко О. М. засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 01 лютого
2024 року, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
22 листопада 2023 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).
Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбаченим за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Установлений у пункті 2частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
22 листопада 2023 року у Рішенні Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункти 1 та 5 частини шостої статті 19 ЦПК України. Разом з тим вказаним рішенням не визнано неконституційними пункти 2, 3, 4 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
З аналізу наведених норм ЦПК України можна зробити висновок, що касаційному перегляду не підлягають справи, передбачені у пунктах 2, 3, 4 частини шостої статті 19 ЦПК України, та справи з ціною позову до двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому перевірці підлягає наявність саме цих підстав.
Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.
Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду, ухвалена під час вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення та рішень інших органів (посадових осіб) у справі про стягнення заборгованості у розмірі 379 610,48 грн та витрат, пов`язаних із вирішенням спору, а саме суми сплаченого третейського збору в розмірі 8 000,00 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000,00 грн).
Необхідність розгляду справи в касаційному суді заявник мотивує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо відсутності висновку Верховного Суду про те, чи необхідно подавати клопотання про поновлення процесуального строку, коли такий строк не пропущено.
Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Наведені заявником обставини, не дають підстав вважати, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник на обґрунтування своїх доводів не навів переконливих та обґрунтованих аргументів, які підтверджували б те, що касаційна скарга має бути розглянута Верховним Судом на підставі зазначеного підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для нього. У справі відсутня необхідність у формуванні чи суперечливість у практиці застосування статті 442 ЦПК України, статті 512 Цивільного кодексу України, статей 12, 37 Закону України «Про виконавче провадження», а доводи скарги стосуються прийняття, дослідження та оцінки доказів судом апеляційної інстанції.
Оцінка судом «винятковості справи» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин в такій скарзі.
Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику у такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд не вбачає підстав, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути переглянуте в касаційному порядку.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Представник ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» - адвокат Грищенко О. М. подав касаційну скаргу на судове рішення у справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія
«Ніко-Тайс» - адвоката Грищенка Олександра Миколайовича на постанову Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», заінтересовані особи: Кредитна спілка «Слобода-Кредит», ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Фабрика облицювальних матеріалів АЛ», про заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом заміни стягувача його правонаступником.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
Є. В. Петров
В. В. Пророк
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.03.2024 |
Оприлюднено | 26.03.2024 |
Номер документу | 117883653 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Ситнік Олена Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні