Постанова

від 25.03.2024 по справі 303/3191/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року

м. Київ

справа № 303/3191/21

провадження № 61-16688св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Мукачівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 червня 2021 року у складі судді Гутій О. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Куштана Б. П., Кожух О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мукачівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (далі - Мукачівський УВП УТОС) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що наказом від 22 березня 2021 року № 2/К його було звільнено з 22 березня 2021 року з посади юрисконсульта у зв`язку з скороченням штату за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважає даний наказ незаконним та необґрунтованим, оскільки прийнятий з порушенням норм трудового законодавства. Зазначає, що необхідною умовою при звільнення працівника з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 є наявність на підприємстві змін в організації виробництва і праці. Вказує на те, що ніяких змін в організації виробництва та праці не відбувалось, також не мали місця скорочення численності та штату працівників. Також посилається на те, що відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП про звільнення у зв`язку з скороченням чисельності або штату на підприємстві, в установі, організації працівники попереджаються не пізніше ніж за два місяці та одночасно працівникам пропонується інша робота на тому ж підприємстві, дані вимоги були порушені. Також не було згоди профспілки.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд: визнати наказ № 2/К від 22 березня 2021 року незаконним та скасувати його; поновити його на посаді юрисконсульта Мукачівського УВП УТОС; стягнути з Мукачівського УВП УТОС 10 000,00 моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 червня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17 листопада 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 червня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

30 січня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що з травня 2003 року ОСОБА_1 працював у Мукачівському УВП УТОС на посаді юрисконсульта.

Відповідно до наказу № 2/ОД від 22 вересня 2020 року «Про скорочення посад» посада юрисконсульта, яку займав ОСОБА_1 у Мукачівському УВП УТОС, скорочена відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Згідно із попередженням від 23 вересня 2020 року адміністрація Мукачівського УВП УТОС повідомила позивача про скорочення посади, яку він займає, та відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані йому для подальшого працевлаштування, а також про подальше розірвання трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з скорочення чисельності посад.

Додатково повідомлено, що звільнення обумовлено неможливістю переведення ОСОБА_1 на іншу роботу, у зв`язку з її відсутністю, а також відсутністю вакансій, які відповідають кваліфікації позивача.

Наказом від 30 листопада 2020 року № 10/К ОСОБА_1 звільнено з посади юрисконсульта з 30 листопада 2020 року у зв`язку з скорочення штату за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до Мукачівського УВП УТОС про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано наказ № 10/К від 30 листопада 2020 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта Мукачівського УВП УТОС. В задоволенні решти позову відмовлено. Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Єдиним встановленим судом порушенням відповідачем трудового законодавства було звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності.

16 березня 2021 року наказом № 1/К «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » було скасовано пункт 1 наказу від 30 листопада 2020 року № 10/К про звільнення ОСОБА_1 , та на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 березня 2021 року його поновлено на попередній посаді.

Наказом від 22 березня 2021 року № 2/К ОСОБА_1 звільнено з 22 березня 2021 року з посади юрисконсульта у зв`язку з скороченням штату за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.Цей наказ обґрунтований тим, що наказом № 1/ОД було проведено скорочення посади юрисконсульта, після попередження в рамках, передбачених КЗпП України, наказом № 10/К від 30 листопада 2020 року ОСОБА_1 було звільнено. Разом з тим рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 303/8164/20 було встановлено, що останній в день звільнення перебував на лікарняному, як вбачається з листа непрацездатності серії АЛВ № 539665, хворів з 30 листопада 2020 року до 09 грудня 2020 року. На виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 303/8164/20 від 03 березня 2021 року наказом № 1/К від 16 березня 2021 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді юрисконсульта, з врахуванням вимог чинного законодавства щодо неможливості вивільнення осіб в період непрацездатності. Однак, враховуючи відсутність вакантних посад, а також дотримання всіх вимог КЗпП України щодо порядку скорочення наказано звільнити ОСОБА_1 з 22 березня 2021 року з посади юрисконсульта у зв`язку з скороченням штату за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Копія наказу від 22 березня 2021 року № 2/К про звільнення ОСОБА_1 цього ж дня була надіслана засобами поштового зв`язку за адресою місця проживання позивача, оскільки останній відмовився від підпису про ознайомлення. Даним наказом запропоновано ОСОБА_1 з`явитися до Мукачівського УВП УТОС для отримання трудової книжки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-43/асі18).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40, пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Встановивши, що у відповідача дійсно відбулося скорочення штату та чисельності працівників, відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, враховуючи відсутність вакантних посад, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові.

При цьому, судами встановлено, що профспілковий орган на підприємстві відсутній.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняМукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 червня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов