Ухвала

від 22.03.2024 по справі 380/6006/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

22 березня 2024 рокусправа № 380/6006/24Суддя Львівського окружного адміністративного суду Потабенко В.А., перевіривши матеріали позовної заяви Фермерського господарства «Любава» до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправними і скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства «Любава» до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, у якій позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області № 4299 від 08.02.2024 «Про розгляд клопотання ПЕК «Укренерго»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області № 4300 від 08.02.2024 «Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди землі».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.02.2024 Солонківською сільською радою прийнято рішення № 4299 від 08.02.2024 «Про розгляд клопотання НЕК «Укренерго» та рішення № 4300 від 08.02.2024 «Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди землі». Рішенням Солонківської сільської ради № 4299 від 08.02.2024 «Про розгляд клопотання НЕК «Укренерго» вирішено використати частину земельної ділянки комунальної власності, яка перебуває в оренді, для суспільних потреб. Договір оренди, який підлягає розірванню - договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 25.10.2010, орендар - Фермерське господарство «Любава», код ЄДРПОУ 20781459, земельна ділянка з кадастровим номером 4623685500:08:000:0062. Площа ділянки - 13 га. Зазначеним рішенням передбачено, що після розірвання договору оренди земельна ділянка, яка передається для задоволення суспільних потреб, передається у постійне користування НЕК «УКРЕНЕРГО». Зокрема, земельна ділянка площею 0,0024 га передається для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії. Рішенням № 4300 «Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди землі» Солонківська сільська рада вирішила припинити Фермерському господарству «Любава» право оренди земельної ділянки, у зв`язку з передачею її частини в користування для суспільних потреб площею 13 та (кадастровий номер 4623685500:08:000:0062), наданої для ведення фермерського господарства, розташованої по вул. За лугом, 1, в с. Підсадки Львівського району Львівської області; розірвати договір оренди землі укладений між Солонківською сільською радою та Фермерським господарством «Любава». Вважаючи протиправними рішення Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, крім іншого, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами, суддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень міститься у п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, згідно якої суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 12.06.2019 (справа № 344/10480/16-а), від 04.06.2019 (справа № 826/4204/18), від 23.05.2018 (справа № 914/2006/17) публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Тобто, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень.

Так, у вищезазначених постановах Великої Палати Верховного Суду вказано, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Поряд з цим, приватноправові відносини відрізняються від публічно-правових наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, визначений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Тому, в разі якщо особа вбачає порушення своїх прав, свобод та інтересів у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних (господарських) правовідносин та/або мають майновий характер чи пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) цих рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних (господарських) прав та інтересів.

Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Як слідує з матеріалів позовної заяви, позивач, зокрема, оскаржує рішення Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області від 08.02.2024 № 4300 «Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди землі». Згідно пункту 1 цього рішення, Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області вирішила припинити Фермерському господарству «Любава» права оренди земельної ділянки у зв`язку з передачею її частини у користування для суспільних потреб площею 13 га (кадастровий номер 4623685500:08:002:0062), наданої для ведення фермерського господарства, розташованої по вул. За лугом 1, у с. Підсадки Львівського району Львівської області. Згідно п. 2 цього ж рішення, вирішено розірвати договір оренди землі від 25.10.2021, укладеного між Солонківською сільською радою (Пустомитівською районною державною адміністрацією) та Фермерським господарством «Любава», зареєстрованого у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису від 14.06.2007 № 20939251).

Втім, суд вважає, що незалежно від того, із яких правових підстав позивач оскаржує рішення сільської ради, визначальним для визначення характеру цього спору є те, на що спрямовані як самі наслідки оскаржуваних дій та рішень, так і кінцева мета, яку переслідує позивач звертаючись за захистом своїх прав до суду.

Тобто, заявляючи вимоги щодо оскарження рішення сільської ради «Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди землі», позивач в будь-якому разі переслідує визначальну для нього мету відновлення свого права речового права на земельну ділянку , а саме права користування за договором оренди земельною ділянкою.

При цьому слід врахувати, що орган місцевого самоврядування, прийнявши рішення № 4300 від 08.02.2024, не здійснював владних управлінських функцій щодо Фермерського господарства «Любава», а діяв як рівний учасник договірних відносин.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно п. «в» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Стаття 152 Земельного кодексу України визначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.06.2018 у подібній справі № 727/10968/17 відзначила, що спір у справі що розглядається, стосується права оренди земельної ділянки, яка є комунальною власністю, а міська рада під час здійснення повноважень власника землі є рівноправним суб`єктом земельних відносин. Спір виник про цивільне право і подальше оспорювання права оренди земельної ділянки не має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства.

Наведене виключає можливість розгляду цього спору адміністративним судом.

Між тим позивач також просить визнати протиправним і скасувати рішення Солонківської сільської ради від 08.02.2024 №4299 «Про розгляд клопотання НЕК «Укренерго». Згідно п. 1 цього рішення Солонківська сільська рада вирішила використати частину земельної ділянки комунальної власності, яка перебуває в оренді для суспільних потреб, а саме: кадастровий номер земельної ділянки 4623685500-08:000:0062; загальна площа земельної ділянки 13 га; площа частини земельної ділянки, необхідна для використання суспільних потреб - 0024 га. Місцезнаходження земельної ділянки (її частини) Львівська область, Львівський район, с. Підчадки, вул. За лугом, 1. У рішенні Солонківської сільської ради від 08.02.2024 № 4299 зазначено й те, що після розірвання договору оренди земельна ділянка передається для задоволення суспільних потреб, тобто передається у постійне користування НЕК «Укренерго».

Тобто, на думку позивача, оскаржуваним рішенням відповідача, після розірвання договору оренди, частини спірної земельної ділянки передається для задоволення суспільних потреб у постійне користування НЕК «Укренерго» для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії порушує його права у сфері земельних відносин.

Суддя наголошує, що правовідносини між сторонами у цій справі, виходячи із їх суті, змісту та наслідків, не мають ознак публічно-правових, оскільки стосуються скасування рішень, внаслідок яких, зокрема, виникло речове право третьої особи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.02.2015 у справі №21-34а15, у разі прийняття суб`єктом владних. повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постанові від 27.02.2020 у справі № 520/16647/16-а.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №712/10439/16-а зазначила, що між сторонами у справі виник спір про цивільне право і подальше оспорювання права оренди частини спірної земельної ділянки не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права оренди на земельну ділянку. У відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб`єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2023 у справі № 500/3487/20.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 цього Кодексу).

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України визначає завдання та основні засади господарського судочинства, а саме, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснене відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами та органами державної влади щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Цю правову позицію було висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду 19.02.2020, справа № 530/879/18.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Отже, враховуючи суть спору, суб`єктний склад спірних правовідносин, правову позицію Великої Палати Верховного Суду з приводу даної категорії правовідносин, суддя приходить до висновку, що рішення Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області № 4299 від 08.02.2024 «Про розгляд клопотання ПЕК «Укренерго» та рішення Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області № 4300 від 08.02.2024 ї«Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди землі» не можуть бути предметом судового розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вказаний спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Поряд з тим, слід роз`яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, крім іншого, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 171, 243, 248, 256, 293-295, підп. 15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі ст. 7 Закону України Про судовий збір, суддя

у х в а л и л а:

відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Фермерського господарства «Любава» до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень.

Повернути Фермерському господарству «Любава» сплачений при подачі позову до суду судовий збір у сумі 6056,00 грн. відповідно до квитанції № 462 від 11.03.2024.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна