Ухвала
від 20.03.2024 по справі 761/41061/23
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

прокурора - ОСОБА_5

представників власника майна - ОСОБА_6 , ОСОБА_7

власників майна - ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на майно, яке було вилучене в ході обшуку нежитлових приміщень, розпочатого 01.11.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

- чорнові записи на 6 арк.;

- листи А4 з відтисками печаток ТОВ «Грандіора» (код 38749632) на 14 арк.;

- блокнот блакитного кольору з написом «Amsterdam» - 1 шт.;

- блокнот з написом «College block» - 1 шт.;

- купюри схожі на грошові кошти на загальну суму 2 415 000 грн, 23 460 доларів США, 3270 Євро (20 пачок по 100 купюр номіналом 200 грн; 2 пачки по 100 купюр номіналом 1000 грн; 4 пачки по 100 купюр номіналом 100 грн; 5 пачок по 100 купюр номіналом 50 грн; 35 пачок по 100 купюр номіналом 500 грн; 203 купюри номіналом 100 доларів США; 41 купюра номіналом 50 доларів США; 46 купюр номіналом 20 доларів США; 19 купюр номіналом 10 доларів США; 2 купюри номіналом 200 Євро; 6 купюр номіналом 100 Євро; 45 купюр номіналом 50 Євро; 1 купюра номіналом 20 Євро);

- товарно-транспортні накладні по взаємовідносинах між ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «промвпровадження» (код ЄДРПОУ 21697910) та ТОВ «МАКСІГРАН» (код ЄДРПОУ 38684795) з актами зважування, за 2023 рік на 108 арк.;

- подорожні листи вантажного автомобіля з товарно-транспортними накладними разом з актами зважування по взаємовідносинах ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «промвпровадження» (код ЄДРПОУ 21697910) та ТОВ «ТД БМТ» (36946444) за травень 2023 рік, на 360 арк.;

- подорожні листи вантажного автомобіля, товарно-транспортні накладні з актами зважувань по взаємовідносинах ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «промвпровадження» (код ЄДРПОУ 21697910) та ТОВ «ТД БМТ» (36946444) за квітень 2023 рік, на 475 арк.;

- фінансові звіти за липень 2022 року з додатками на 5 арк.;

- фінансові звіти за липень 2022 року з додатками на 7 арк.;

- фінансовий звіт за жовтень 2022 року з додатками на 9 арк.;

- фінансовий звіт за жовтень 2022 року з додатками на 2 арк.;

- фінансовий звіт за жовтень 2022 року з додатками на 7 арк.;

- звіт по витратам готівки за грудень 2021 з додатками на 4 арк.;

- видаткові накладні за лютий 2022 року 5 арк.;

- звіт по приходу коштів від реалізації за 2022 рік;

- звіт по витратам готівки за лютий 2022 рік на 5 арк.;

- звіт по витратам готівки за лютий 2023 рік на 1 арк.;

- звіт по витратам готівки за 2021 рік на 2 арк.;

- видаткові накладні по взаємовідносинах ТОВ «РКДЗ» та ТОВ «МАКСІГРАН» за січень 2023 року на 23 арк.;

- видаткові накладні по взаємовідносинах ТОВ «РКДЗ» та ТОВ «МАКСІГРАН» за серпень 2023 року на 41 арк.;

- видаткові накладні по взаємовідносинах ТОВ «ВО БОГУСЛАВСЬКИЙ ГРАНІТ» та ТОВ «МАКСІГРАН» за лютий 2023 року на 14 арк.;

- видаткові накладні по взаємовідносинах ТОВ «РКДЗ» та ТОВ «МАКСІГРАН» за лютий 2023 року на 25 арк.;

- видаткові накладні по взаємовідносинах ТОВ «ВО БОГУСЛАВСЬКИЙ ГРАНІТ» та ТОВ «МАКСІГРАН» за квітень 2023 року на 36 арк.;

- видаткові накладні по взаємовідносинах ТОВ «ВО БОГУСЛАВСЬКИЙ ГРАНІТ» та ТОВ «МАКСІГРАН» за травень 2023 року на 31 арк.;

- видаткові накладні по взаємовідносинах ТОВ «ВО БОГУСЛАВСЬКИЙ ГРАНІТ» та ТОВ «МАКСІГРАН» за березень 2023 року з актом звірки на 27 арк.;

- видаткові накладні по взаємовідносинах ТОВ «РКДЗ» та ТОВ «МАКСІГРАН» за лютий 2023 року на 25 арк.;

- видаткові накладні по взаємовідносинах ТОВ «РКДЗ» та ТОВ «МАКСІГРАН» за травень 2023 року на 76 арк.;

- видаткові накладні по взаємовідносинах ТОВ «РКДЗ» та ТОВ «МАКСІГРАН» за квітень 2023 року на 61 арк.;

- акт звірки з видатковими накладними ТОВ «РКДЗ» та ТОВ «МАКСІГРАН» за березень 2023 року на 61 арк.;

- акти звірки з товарно-транспортними накладними та видатковими по взаємовідносинах та актами прийому-передачі з ТОВ «РКДЗ», ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «промвпровадження» (код ЄДРПОУ 21697910) та ТОВ «ТД БМТ» (36946444) за 2023 рік, на 385 арк.;

- договір поставки між ТОВ «РКДЗ» та ТОВ «ТД БМТ» з додатками на 5 арк.;

- видаткові накладні по взаємовідносинах ТОВ «РКДЗ» та ТОВ «ТД БМТ» 116 арк.;

- акти здачі приймання робіт з видатковими накладними по взаємовідносинах ТОВ «РКДЗ» та ТОВ «ТД БМТ» за серпень 2023 року на 27 арк.;

- видаткові накладні по взаємовідносинах ТОВ «РКДЗ» та ТОВ «ТД БМТ» за вересень 2023 року на 27 арк.;

- товарно-транспортні накладні по взаємовідносинах між ТОВ «Фундамент» та ТОВ «ТД БМТ» за травень 2023 року, на 484 арк.;

- печатки ТОВ «Гірничий кристал ЛТД» (код 35193478), ТОВ «Екліпсінвест» (код 42219411), ТОВ «ЮК «Новогвардія» (код 32492168), ТОВ «Контур» (код 13682774), ТОВ «Будпром-ЛТД» (код 37318967), ТОВ «Бюро Картуал» (код 37319075), ТОВ «Велика Страхова компанія» (код 37045707), ТОВ «Іланд Груп» (код 37569224), ТОВ «Фірма Рісмус» (код 38209600), ТОВ «СЛ-12» (код 38210113), ТОВ «Вестлінг Альянс» (код 38262237), ТОВ «Будівельна фірма «Строй-Ка» (код 38471164), ТОВ «Оптімус Трейд» (код 38569047).

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року, клопотання прокурора про арешт майна повернути на новий судовий розгляд слідчому судді Шевченківського районного суду м. Києва.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а тому підлягає скасуванню.

Так, слідчим суддею не було взято до уваги докази, надані адвокатом, які вказували, що вилучені в процесі обшуку грошові кошти належать на праві приватної власності ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Крім того, апелянт вказує, що слідчим суддею не було перевірено підстав визнання вказаних грошових коштів речовим доказом та будь-яке їх відношення до кримінального провадження № 42023000000000625 від 12.04.2023.

Окрім цього, адвокат стверджує, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не можуть бути суб`єктами кримінального правопорушення, яке розслідується органом досудового розслідування, а ОСОБА_8 вже був допитаний в якості свідка.

Враховуючи, що на момент подачі апеляційної скарги, копію повного тексту оскаржуваного судового рішення апелянту на надано, то строк на апеляційне оскарження, в розумінні вимог ст. 395 КПК України, не пропущено.

Заслухавши доповідь судді, думку власників майна та їх представників, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів судового провадження, детективами другого відділу детективів Підрозділу детективів із захисту фінансів у бюджетній сфері та міжнародної технічної допомоги Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000625 від 12.04.2023 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 240 КК України.

07.11.2023 прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотання про арешт майна, яке було вилучене в ході обшуку нежитлових приміщень, розпочатого 01.11.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , перелік та ідентифікуючі ознаки якого викладено в клопотанні сторони обвинувачення, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року клопотання прокурора задоволено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, згідно із ч. ч. 10, 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Окрім того, Європейський суд з прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі « Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Враховуючи всі обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на майно, яке було вилучене в ході обшуку нежитлових приміщень, розпочатого 01.11.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: