Постанова

від 25.03.2024 по справі 380/14942/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14942/23 пров. № А/857/22863/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Гуляка В. В., Шевчук С. М.;

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року у справі № 380/14942/23 (головуючий суддя Братичак У. В., м. Львів) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИК і БЛИСК» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2023 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИК і БЛИСК» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці №UA209000/2023/100028/2 від 20.01.2023 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відповідачем, за результатами перевірки поданої позивачем митної декларації, прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає таке рішення необґрунтованими та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Зазначає, що надані позивачем до митного органу документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, шляхом застосування основного методу, що свідчить про порушення відповідачем передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України документів розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що унеможливлює законне витребування додаткових документів за частиною 3 статті 53 Митного кодексу України. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну, а отже у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Однак, відповідач безпідставно їх не врахував у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100028/2 від 20.01.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИК І БЛИСК» судовий збір у розмірі 2684 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачем - Львівською митницею, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією №23UA209230044958U5 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що наданий декларантом до митного оформлення банківський платіжний документ № 8 від 15.12.2022 у графі 70 містить лише посилання на зовнішньоекономічний контракт; також у наданій копії платіжного документу відсутні будь-які відмітки (печатки) уповноваженого банку, що викликає сумніви у його достовірності; у гр. 16 та 23 CMR проставлені печатки перевізника «ВILDAN- TRANS», разом з тим рахунок на транспорт виставлений на фізичну особу-підприємця, ніякого іншого документа який підтверджує взаємозв`язок між перевізником та особою реквізити якої наведені в CMR декларантом не надано; декларація країни відправлення не містить достатніх відомостей щодо числових значень митної вартості. Відтак, відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Позивачем надіслано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що ТОВ «Шик і Блиск» 23.05.2022 уклало договір купівлі-продажу №23/ZED з польською компанією «Dor.com.Ltd».

При цьому, відповідно до п. 1.1 цього Договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність від продавця товар відповідно до інвойсів, які є невід`ємними додатками до цього Договору.

Загальна вартість цього Договору складається із вартості всіх окремих партій товару згідно інвойсів на кожну окрему партію товару.

Умови оплати на кожну партію товару визначаються в інвойсі. Валюта платежу євро.

Позивач з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230004833U6 від 19.01.2023, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема: косметичні препарати для догляду за шкірою, не медичного призначення, не в аерозольній упаковці, не містить наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, а також мийні засоби і засоби для чищення, розфасовані для роздрібної торгівлі, не в аерозольній упаковці, не містить наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209230004833U6 в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: пакувальний лист №UA11/2022 від 17.01.2023; рахунок-фактура (інвойс) №UA11/2022 від 17.01.2023; автотранспортна накладна № 178123 від 17.01.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR1 № PL/MF/AS 056009 від 17.01.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 8 від 15.12.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №20 від 17.01.2023; довідка про транспортні витрати № 20 від 17.01.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 16.11.2022; специфікація №01522/S від 14.12.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 23/ZED віл 23.05.2022; договір про перевезення № 061 від 06.09.2022; договір про перевезення № 20 від 11.01.2023; документація яка має супроводжувати продукцію №UA.TR.087.0252-22 від 05.07.2022; документація яка має супроводжувати продукцію №UA.TR.087.0267-22 від 21.07.2022; документація яка має супроводжувати продукцію №UA.TR.087.0329-22 від 13.09.2022; копія митної декларації країни відправлення №23PL402010Е0063044 від 17.01.2023.

За результатами проведеного опрацювання відповідачем встановлено, що наданий декларантом до митного оформлення банківський платіжний документ № 8 від 15.12.2022 у графі 70 містить лише посилання на зовнішньоекономічний контракт; також у наданій копії платіжного документу відсутні будь-які відмітки (печатки) уповноваженого банку, що викликає сумніви у його достовірності; у гр. 16 та 23 CMR проставлені печатки перевізника «ВILDAN-TRANS», разом з тим рахунок на транспорт виставлений фізичну особу-підприємця, ніякого іншого документа який підтверджує взаємозв`язок між перевізником та особою реквізити якої наведені в CMR декларантом не надано; декларація країни відправлення не містить достатніх відомостей щодо числових значень митної вартості. Відтак, відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

На вимогу відповідача декларантом надіслано документи, які в більшості дублюють надані під час здійснення митного оформлення.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100028/2 від 20.01.2023. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000167. З метою випущення товару у вільний обіг 21.01.2023 позивач подав митну декларацію №23UA209230005741U9, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст.52 МК України).

Як визначено ч.ч.1 і 2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України).

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

У частині 3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими ч.ч.4-8 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Уповноважена особа позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подала до митного органу ряд документів та застосувала перший метод визначення митної вартості за ціною договору.

На переконання митного органу, існують розбіжності та невідповідності у поданих до митного оформлення документах.

Проте, апеляційний суд із такими доводами митного органу не погоджується з таких підстав.

Дослідивши подані декларантом згідно із ч.2 ст.53 МК України документи, які подавалися із митною декларацією, колегія судів приходить до переконання про те, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, зокрема: пакувальний лист №UA11/2022 від 17.01.2023; рахунок-фактура (інвойс) №UA11/2022 від 17.01.2023; автотранспортна накладна № 178123 від 17.01.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR1 № PL/MF/AS 056009 від 17.01.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 8 від 15.12.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №20 від 17.01.2023; довідка про транспортні витрати № 20 від 17.01.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 16.11.2022; специфікація №01522/S від 14.12.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 23/ZED віл 23.05.2022; договір про перевезення № 061 від 06.09.2022; договір про перевезення № 20 від 11.01.2023; документація яка має супроводжувати продукцію №UA.TR.087.0252-22 від 05.07.2022; документація яка має супроводжувати продукцію №UA.TR.087.0267-22 від 21.07.2022; документація яка має супроводжувати продукцію №UA.TR.087.0329-22 від 13.09.2022; копія митної декларації країни відправлення №23PL402010Е0063044 від 17.01.2023.

Як видно зі спірного рішення про коригування митної вартості товару, відповідач, в обґрунтування розбіжностей, у долучених позивачем до митної декларації №23UA209230004833U6 від 17.01.2023 документах, зазначає, що наданий декларантом до митного оформлення банківський платіжний документ № 8 від 15.12.2022 у графі 70 містить лише посилання на зовнішньоекономічний контракт; також у наданій копії платіжного документу відсутні будь-які відмітки (печатки) уповноваженого банку, що викликає сумніви у його достовірності; у гр. 16 та 23 CMR проставлені печатки перевізника «ВILDAN- TRANS», разом з тим рахунок на транспорт виставлений на фізичну особу-підприємця, ніякого іншого документа який підтверджує взаємозв`язок між перевізником та особою реквізити якої наведені в CMR декларантом не надано; декларація країни відправлення не містить достатніх відомостей щодо числових значень митної вартості.

З цього приводу слід зазначити, що на підтвердження ціни, яка була сплачена за товар, позивачем надано митному органу відповідне платіжне доручення, яким підтверджується здійснення оплати за товар шляхом проведення електронного SWIFT платежу в сумі 34519,71 євро на банківський рахунок продавця «Dor.com.Ltd» на виконання контракту №23/ZED від 23.05.2022.

Доводи митного органу про те, що поданий документ не може бути підтвердженням оплати за товар через відсутність відміток банку апеляційний суд вважає помилковими, оскільки переказ коштів в іноземній валюті на рахунок продавця здійснено позивачем з використанням електронного розрахункового документа за допомогою системи дистанційного обслуговування «клієнт-банк» відповідно до «Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216.

Так згідно з пунктом 1.4. Положення розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо здійснюються відповідно до порядку, визначеного нормативно-правовими актами Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті в Україні. Оформлення електронного платіжного документу позивач виконав у відповідності до «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Оригінал цього електронного документу зберігається на сервері банку. Позивачем виготовлена паперова копія платіжного доручення №8 від 15.12.2022, яка містить усі передбачені п.10.5 Інструкції реквізити. Паперова копія електронного документу (платіжного доручення), яка подана до митного органу засвідчена електронним цифровим підписом уповноваженої позивачем особи та згідно зі ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» є належним підтвердженням відповідності оригіналу.

Щодо інформації, яка зазначена у графах 16, 23 СМR, то позивачем укладено з ФОП ОСОБА_1 договір про надання транспортно-експедиційних послуг №061 від 06.09.2022 та відповідно ФОП ОСОБА_1 є експедитором, а не перевізником. На підтвердження цього факту позивачем було надано до митного оформлення також Договір-заявку №20 від 11.01.2023 що укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «БІЛДАН-ТРАНС» на перевезення вантажу в міжнародному сполученні, довідку про транспортні витрати від 17.01.2023.

Також, до матеріалів справи позивачем долучено експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати №0061 від 04.05.2023. Згідно даного висновку Вінницька торгово-промислова палата на підставі листа-відповіді компанії Dor.com Ltd, Польща, на запит ВТПП за вихідним № 23/04/169 від 04 травня 2023 року підтверджує, що ціни на товар, поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю «Шик і Блиск» згідно з договором купівлі-продажу № 23/ZED від 23 травня 2022 року, інвойсом за № UA11/2022 від 17.01.2023 року та специфікацією № 015/22S від 14.12.2022 року відповідають цінам компанії продавця.

Необхідно також звернути увагу, що позивачем надавалася експортна декларація країни відправлення, в якій збігається сума заявленої митної вартості товару.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року у справі №380/14942/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. П. Нос судді В. В. Гуляк С. М. Шевчук