Постанова

від 25.03.2024 по справі 380/12149/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/12149/23 пров. № А/857/21875/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2023р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текман» до Львівської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: ОСОБА_1 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 20.10.2023р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

31.05.2023р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Текман» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем Львівською митницею рішення № UA209000/2023/100179/2 від 14.04.2023р. про коригування митної вартості товарів, картку № UA209230/2023/001058/2 від 14.04.2023р. відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; стягнути з відповідача понесені судові витрати (Т.1, а.с.1-11).

Згідно ухвали суду від 05.06.2023р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання за наявними матеріалами (Т.1, а.с.24 і на звороті).

Відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовано прийняті відповідачем Львівською митницею рішення № UA209000/2023/100179/2 від 14.04.2023р. про коригування митної вартості товарів, картку № UA209230/2023/001058/2 від 14.04.2023р. відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; вирішено питання про розподіл судових витрат (Т.1, а.с.167-175).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Львівська митниця, яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.1, а.с.177-188).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за поданою митною декларацією /МД/ № 23UA209230038963U7 від 13.04.2023р. встановлено, що вони не містять всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Зокрема, у поданій МД помилково заповнена графа 8; у CMR відсутні реквізити перевізника та відправника; до митного оформлення не представлено замовлення по розглядуваній поставці.

З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта були витребувані додаткові документи. Однак, декларантом на вимогу надіслано лише прайс-лист та комерційну пропозицію; інших документів згідно вимоги не надано.

Отже, у встановлений законом строк витребуваних документів декларантом не було надано в повному обсязі. В свою чергу, представлені документи містять розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Враховуючи, що представлені документи містять розбіжності, відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви стосовно правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо в рішенні про коригування митної вартості.

При цьому, консультації з митним органом не проводилися, декларантом не надано платіжного документа, що підтверджує вартість товару, а також заявки (замовлення), що є невід`ємною частиною специфікації до договору.

Отже, рішення UA209000/2023/100179/2 від 14.04.2023р. про коригування митної вартості товарів, картка № UA209230/2023/001058/2 від 14.04.2023р. відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства.

Суд помилково вказав на застосування митним органом резервного методу, хоча в дійсності був застосований метод 2б (ст.60 Митного кодексу /МК/ України).

Окрім цього, апелянт вважає, що заявлена до відшкодування вартість витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню, оскільки сума витрат (2000 грн.) є неспівмірною із ціною позову (24328 грн. 97 коп.) та обсягом виконаних робіт.

Позивач ТзОВ «Текман» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.13-23).

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою апеляційного суду від 01.03.2024р. витребовувано з ініціативи апеляційного суду додаткові докази по справі (зокрема, переклад на українську мову документів, що викладені на іноземній мові, запити митниці, підтвердження проведення консультацій з декларантом, копії митних декларацій, що містили інформацію про вартість аналогічних товарів) (Т.2, а.с.32-35).

Вимоги цієї ухвали сторони виконані в повному обсязі та в установлені судом строки.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, 25.10.2021р. між ТзОВ «Текман» (покупець) та нерезидентом Lumi Trading Limited (продавець) укладено контракт № LTL 25/10-2021 (надалі - Контракт), згідно з умовами якого продавець зобов`язується в порядку та строки, встановлені цим Контрактом, передати у власність покупцеві товар в певній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, вказаних в специфікаціях на поставку товару, які є невід`ємною частиною Контракту, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Контракті (п.1.1 Контракту).

Згідно з умовами п.2.1 Контракту загальна сума цього Контракту визначається як наростаюча сума за всіма поставками здійсненими за цим Контрактом.

Ціни встановлюються в доларах США, євро або в іншій валюті. Ціна на товар включає в себе вартість товару, маркування, упаковку, транспортування (п.2.3 Контракту).

Згідно з умовами п.2.4. Контракту кількість товару має відповідати зазначеному в додатку на поставку товару до Контракту та специфікації на поставку партії товару до Контракту по кожному замовленню.

Відповідно до п.3.1 Контракту поставка товару здійснюється на умовах визначених в додатках на поставку товару відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС 2010».

Датою поставки є дата, визначена в специфікації на кожну партію товару (п.3.2 Контракту).

Якість товару, що поставляється за цим Контрактом, повинно відповідати стандартам країни виробника (п.4.1 Контракту).

Відповідно до умов п.6.1 Контракту якщо інші умови оплати не зазначені в специфікації на поставку товару, покупець оплачує товар на умовах відстрочки платежу не пізніше 220 календарних днів з моменту поставки партії товару (Т.1, а.с.15-16).

У рамках Контракту нерезидент Lumi Trading Limited здійснив ряд поставок на однакових умовах постачання.

Відповідно до умов Контракту сторонами укладено специфікація № 29 від 15.02.2023р., яка стосувалася поставку товару: «літійно-іоновая акумуляторна батарея; порохотяг; компресор повітряний; акумуляторний тример; акумуляторна шліфмашинка; куторіз акумуляторний; акумуляторний гайковерт; електричний степлер; дриль ударний; насос; зарядний пристрій; інверторний зварочний апарат; дриль; інші електро- та ручні інструменти» різних моделей. Сторонами погоджені умови поставки СРТ (Інкотермс 2010) Дніпро, умови оплати: відстрочка платежу не пізніше 180 календарних днів з моменту поставки партії товару (Т.1, а.с.49-52).

Для здійснення митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Львівської митниці МД № 23UA209230038963U7 від 13.04.2023р., в якій визначено митну вартість товару за основним методом, тобто, за ціною контракту щодо ввезених товарів (Т.1, а.с.89-95).

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до митного органу наступні документи:

рахунок-фактура (інвойс) № THL150223 від 15.02.2023р. (Т.1, а.с.33-36);

автотранспортна накладна 9258 від 07.04.2023р. (Т.1, а.с.48);

декларація про походження товару № THL150223 від 15.02.2023р.;

прейскурант (прайс-лист) б/н від 05.12.2022р. (Т.1, а.с.38-41);

зовнішньоекономічний контракт № LTL 28/10-2021 від 25.10.2021р. (Т.1, а.с.15-16);

доповнення до зовнішньоекономічного договору (специфікація 29 від 15.02.2023р.) (Т.1, а.с.84-87);

договір про надання послуг митного брокера № ДБ2508-2 від 25.08.2022р.

Під час розгляду документів відповідачем виявлено, що у поданій декларації митної вартості у графі 8 «Джерела інформації, що використовувалися для визначення митної вартості» (Т.1, а.с.132-136) зазначене джерело «проведена консультація з митницею» без конкретного джерела і повного посилання на вартість, а також не проводилась консультація з митним органом щодо визначення основи вартості товарів чим порушено ст.57 МК України.

У представлені CMR відсутні реквізити перевізника, а саме печатка та підпис, у гр.22 є відсутніми реквізити відправника.

Відповідно до п.2.4 зовнішньоекономічного контракту № LTL 25/10-2021 від 25.10.2021р. кількість товару, що вказана у специфікації, повинна відповідати замовленню по кожній поставці, проте замовлення не надано до митного оформлення.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості:

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (Т.2, а.с.41, 43).

На вказану вимогу декларантом надано прайс-лист від 05.02.2023р. та комерційну пропозицію від 01.02.2023р. (Т.1, а.с.96-99, 100-107; Т.2, а.с.42).

При цьому, на думку відповідача, документ під назвою прайс-лист не є комерційною пропозицією необмеженому колу осіб, а становить лист на адресу покупця, який констатує факт відпускних цін продавця для суб`єкта (Т.1, зворот а.с.79).

14.04.2023р. Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100179/2, відповідно до якого митну вартість визначено за другорядним методом (2б за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) на рівні 45687,40 дол.США, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) № UA209230/2023/001058/2 (Т.1, а.с.46, 47).

Із змісту рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2023/100179/2 від 14.04.2023р. слідує, що відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

В рамках реалізації положень ст.ст.52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана у зв`язку з помилково обраним декларантом методом визначення митної вартості товару умовам, наведеним в главі 9 МК України.

Під час розгляду документів було виявлено наступне: в поданій декларації митної вартості у графі 8 «Джерела інформації, що використовувалися для визначення митної вартості» зазначене джерело «проведена консультація з митницею» без конкретного джерела і повного посилання на вартість (така не проводилась в цілях визначення основи вартості товарів. CMR не містить реквізитів перевізника, а саме печатки та підпису, у гр.22 відсутні реквізити відправника. Також декларантом не надано замовлення по розглядуваній поставці товарів.

Вказані недоліки розцінені Львівською митницею як невідповідність поданих документів та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості.

На вимогу митного органу щодо надання додаткових документів декларант надав прайс-лист та комерційну пропозицію. Водночас, документ під назвою «прайс-лист» не є комерційною пропозицією необмеженому колу осіб, а листом на адресу покупця, який констатує факт відпускних цін продавця для суб`єкта.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Застосовано метод 2б (ст.60 МК України); джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: Т.9 - 4,49 дол.США за кг МД № UA100060/2023/405475 від 15.03.2023р. (коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось); Т.19 - 6,33 дол.США за кг МД № UA305130/2023/3718 від 15.02.2023р. (коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось) (Т.2, а.с.44-48).

Згідно з оформленою відповідачем карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001058 у прийнятті МД відмовлено з причини неможливості завершення митного оформлення у зв`язку з неправильно заповненими графами гр.12, 45, 43, 44, 46, 47 ВМД, відповідно до Рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2023/100179/2 від 14.04.2023р.

З метою випуску товару у вільний обіг позивачем додатково за рішенням про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2023/100179/2 від 14.04.2023р. сплачено суму податку на додану вартість /ПДВ/ в розмірі 19378 грн. 17 коп., мита в розмірі 4950 грн. 80 коп., всього на суму 24328 грн. 97 коп.

Із змісту заявленого ТзОВ «Текман» позову слідує, що його предметом є оскарження прийнятих Львівською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товару ввезених апаратів для дугового зварювання металів (інверторний зварювальний апарат); захисних головних уборів з пластмаси (маска зварювальника).

При цьому, визначальне значення для правильності вирішення спору мають документи, що засвідчують факт придбання та оплату вартості ввезених товарів у продавця-нерезидента.

Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом ТзОВ «Текман» під час митних процедур були подані документи, що за своїм змістом відповідають вимогам ч.2 ст.53 МК України, містять відомості, що підтверджують митну вартість товарів та обраний метод її визначення.

Суд звернув увагу на те, що митний орган за наявності підстав повинен витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком ст.53 МК України.

Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем до митної декларації надано документи згідно переліку, який наведено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митну вартість товару згідно з поданої митної декларації визначено за першим методом - за ціною договору.

Подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Отже, позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Окрім цього, суд дійшов висновку, що враховуючи складність справи, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, наявність усталеної судової практики розгляду аналогічних справ, до стягнення на користь позивача належить 2000 грн. витрат на правничу допомогу.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):

ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.ч.1, 2 ст.54 контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

ч.3 ст.54 за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Пунктом 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу документи, які містять достатні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Із змісту представлених документів можна встановити вартість придбання ввезеного товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.

Так, під час митного оформлення товарів митному органу до МД № 23UA209230038963U7 від 13.04.2023р. були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № THL150223 від 15.02.2023р. (Т.1, а.с.33-36); автотранспортна накладна 9258 від 07.04.2023р. (Т.1, а.с.48); декларація про походження товару № THL150223 від 15.02.2023р.; прейскурант (прайс-лист) б/н від 05.12.2022р. (Т.1, а.с.38-41); зовнішньоекономічний контракт № LTL 28/10-2021 від 25.10.2021р. (Т.1, а.с.15-16); доповнення до зовнішньоекономічного договору (специфікація 29 від 15.02.2023р.) (Т.1, а.с.84-87); договір про надання послуг митного брокера № ДБ2508-2 від 25.08.2022р.

Крім того, додатково на вимогу митниці декларант надав прайс-лист від 05.02.2023р. та комерційну пропозицію від 01.02.2023р. (Т.1, а.с.96-99, 100-107; Т.2, а.с.42).

Неподання у повному обсязі документів, що витребовував відповідач на спростування сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, а також наявна у митного органу цінова інформація щодо вартості аналогічних товарів, стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару.

Що стосується тверджень митного органу про наявність розбіжностей в поданих до митного оформлення документах (в поданій декларації митної вартості у графі 8 «Джерела інформації, що використовувалися для визначення митної вартості» зазначене джерело «проведена консультація з митницею», хоча така не проводилась в цілях визначення основи вартості товарів; CMR не містить реквізитів перевізника, а саме печатки та підпису, у гр.22 відсутні реквізити відправника; декларантом не надано замовлення по розглядуваній поставці товарів) колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз зазначених недоліків свідчить про те, що останні не мають безпосереднього впливу на визначення митної вартості товарів. Зокрема, помилка в заповненні графи декларації митної вартості, неналежне оформлення міжнародної автомобільної накладної (що становить товарно-транспортну накладну), відсутність замовлення по розглядуваній поставці не спростовують правильність задекларованої вартості імпортованих товарів. При цьому, заявлена митна вартість підтверджується договірними документами, первинними документами щодо оплати вартості транспортування, представленими прайс-листом і комерційною пропозицією.

Сторонами визначено базис поставки СРТ м.Дніпро.

Відповідно до тлумачення вказаного базису CPT (англ. Carriage Paid To) фрахт/перевезення оплачені до (… назва місця призначення), при цьому продавець зобов`язаний оплатити перевезення до пункту призначення зазначеного в договорі. Покупець оплачує страховку, розмитнення і супутні витрати.

Отже, витрати на транспортування товару (в розглядуваному випадку первинно морським транспортом до м.Гданську, Польща, а в подальшому автомобільним транспортом до м.Дніпра) поніс продавець, а вартість транспортування включена до вартості товарів і окремо позивачем не декларується.

Отже, недоліки оформлення CMR не могли вплинути на митну вартість задекларованих товарів.

Щодо непредставлення позивачем замовлення для здійснення конкретної поставки колегія суддів керується змістом п.2.4 укладеного контракту, відповідно до якого кількість товару повинна відповідати вказаному в специфікації до цього контракту кожному замовленню.

Буквальний зміст цих положень, а також умов розділу 3 «Поставка» контракту, свідчить про те, що основним документом, в якому договірні сторони визначають істотні умови кожної поставки, є складена специфікація, що складає невід`ємну частину контракту.

Водночас, за нормальної ділової практики погодженню певної поставки товарів, за звичай, передує обмін контрагентами замовленнями і пропозиціями.

Отже, в розрізі такого розуміння замовлення, зафіксованого договірними сторонами в п.2.4. контракту, такий документ не має суттєвого значення для правильності розмитнення товарів при наявності в митного органу кінцево складеної і погодженої специфікації.

Водночас, відсутність такого замовлення може свідчити про порушення сторонами умов контракту, мати значення при вирішенні арбітражного спору тощо, однак в компетенцію митного органу не входить контроль за дотриманням суб`єктами господарювання прийнятих на себе договірних зобов`язань.

Таким чином, доводи митного органу про розбіжності у поданих документах щодо умов поставки та їх вплив на правильність визначення митної вартості є безпідставними, оскільки подані митному органу документи підтверджують вартість витрат, пов`язаних із транспортуванням товару.

Також відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, є недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Подані документи не містили розбіжностей, ознаки підробки документів відсутні, усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, яка підлягає сплаті за товар, у документах наявні.

Водночас, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за встановлених обставин позивачем надано достатніх для митного оформлення імпортованого товару документів, аргументи відповідача не дають обґрунтованих підстав ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, оскільки неузгодженості, розбіжності або недоліки у документах, про які зазначає відповідач, є необґрунтованими та могли вплинули на правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Водночас, окремі неточності, які не мають впливу на визначення числового значення митної вартості товару і дають змогу ідентифікувати вартісні показники зовнішньоекономічної операції, не можуть ставити під сумнів добросовісність декларанта під час визначення митної вартості товару.

Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України.

Так, відповідно до вказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Матеріалами справи стверджується, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи. При цьому, надані документи не містили розбіжностей, а їх відомості підтверджували ціну товару в повній мірі.

Звідси, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, аналіз фактичних обставин свідчить, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не зазначено, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові.

Оскільки оскаржуване рішення не містить зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому вказане рішення митного органу не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.55 МК України.

Таким чином, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Також згідно з п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Між тим, як вбачається із рішення № UA209000/2023/100179/2 від 14.04.2023р. про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другорядного методу визначення митної вартості (2а) через відсутність достатньої інформації про ідентичні товари.

Отже, в наданих декларантом документах немає розбіжностей, останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар.

Звідси, позивач одночасно з МД в повному обсязі надав до митного органу документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу згідно з ч.2 ст.53 МК України.

Водночас, відповідачем не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.

Отже, на підставі наведених норм, у зв`язку із заявленням декларантом достовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також через подання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (2б), інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не відповідає вимогам митного законодавства.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає наступне.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката Гладкої А.В., отриманою в суді першої інстанції, в загальному розмірі 5000 грн. (Т.1, а.с.158-159).

На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивача представлено:

договір про надання професійної правничої допомоги № б/н від 04.02.2020р., укладений між позивачем ТзОВ «Текман» (клієнт) та адвокатом Гладкою А.В. (Т.1, а.са.165-166);

додаток від 26.06.2023р. до договору про надання правової допомоги № б/н від 04.02.2020р., в якому сторони погодили перелік та види правової допомоги в рамках справи № 380/12149/23; встановити строк оплати послуг адвоката 90 днів з дня укладення цього додатку (Т.1, а.с.164).;

акт виконаних робіт (послуг) від 26.06.2023р. за договором про надання правової допомоги № б/н від 04.02.2020р., відповідно до якого час роботи адвоката склав 5 годин загальною вартістю 5000 грн.; до переліку наданих послуг включено усне консультування, складання позовної заяви і відповіді на відзив, збирання доказів по справі (Т.1, а.с.163);

ордер на надання правничої допомоги (Т.1, 11);

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (Т.1, а.с.10);

Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом Гладкою А.В. в суді першої інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній адміністративній справі № 380/12149/23.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477- IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді надання правової консультації, підготовки позову та додатків до нього.

В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Судом першої інстанції із врахуванням всіх обставин справи визначено дійсний розмір витрат на правову допомогу адвоката в сумі 2000 грн., який є співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про підставність заявленого позову та наявність підстав для його задоволення, із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.

Помилковість вказівки суду на застосування відповідачем резервного методу (другорядний метод 2ґ) замість другорядного методу 2б не призвела до помилковості вирішення спору по суті, а тому не може покладатися в основу зміни чи скасування судового рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Львівську митницю.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2023р. в адміністративній справі № 380/12149/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Львівську митницю (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 25.03.2024р.