Рішення

від 13.03.2024 по справі 225/2199/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер судової справи 225/2199/23

Номер провадження 2/225/46/2024

Дзержинський міський суд Донецької області

===============================================================================

РІШЕННЯ

іменем України

13 березня 2024 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участі секретаря Панасенко Г.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою представника позивача адвоката Мар`єнка Михайла Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Другової Валентини Анатоліївни, Донецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Донецький обласний державний нотаріальний архів про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача адвокат Мар`єнко М.М, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 03.04.2001 року ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Друговою В.А., реєстровий номер 2169, придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

09.04.2001 року вказана квартира була зареєстрована за ОСОБА_1 в Бюро технічної інвентаризації м. Донецька книга 3/5 №747, про що свідчить реєстраційний напис на договорі.

У зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області ОСОБА_1 був вимушений виїхати до м. Києва.

При переїзді ним був втрачений оригінал договору купівлі-продажу вказаної квартири.

Він звертався до приватного нотаріуса Другової В.А. із заявою про видачу дублікату договору купівлі-продажу, проте оскільки нотаріус ОСОБА_2 припинила свою діяльність в м. Донецьку, всі документи нотаріального діловодства за період 1994-2014 були передані нею в Донецькій обласний державний нотаріальний архів.

Після цього він звернувся до Донецького обласного державного нотаріального архіву для отримання дублікату вказаного договору купівлі-продажу квартири, проте отримав відповідь, що всі документи, прийнятті на зберігання, залишилися в архівосховищах нотаріального архіву в м. Донецьку, доступ до яких відсутній.

Зазначає, що ОСОБА_1 позбавлений права володіння, користування, розпорядження своєю квартирою, оскільки оригінал правовстановлюючого документа ним був втрачений та відновити його неможливо, через що, він не має можливості зареєструвати своє нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Провадження у справі відкрито 22.11.2023.

Суд ухвалою від 21.12.2023 задовольнив клопотання представника позивача та залучив до участі у справі в якості співвідповідача Донецьку міську раду.

18.01.2024 справу прийнято до свого провадження суддею Челюбєєвим Є.В.

22.02.2024 підготовче провадження у справі закрито та призначений розгляд справи по суті.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, надали заяву з проханням розглянути справу без їх участі, просили позов задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, були повідомлені належно.

Від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Другової В.А. надійшла заява з проханням розглянути справу у її відсутність та відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що проти позовних вимог заперечує, вважає, що не є належним відповідачем у справі.

Представник третьої особи в підготовче засідання не з`явився, надав заяву з проханням розглянути справу без його участі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу від 03.04.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Друговою В.А., реєстровий номер 2169, ОСОБА_1 придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

09.04.2001 року вказана квартира була зареєстрована за ОСОБА_1 в Бюро технічної інвентаризації м. Донецька книга 3/5 №747, про що свідчить реєстраційний напис на договорі.

Позивач зазначає, що при переїзді з тимчасово окупованої території до м. Києва ним був втрачений оригінал правовстановлюючого документа, а саме договору купівлі-продажу квартири від 03.04.2001 року.

На йогозвернення доприватного нотаріусаДругової В.А.про видачудублікату договорувін отримавлиста від01.02.2023,в якомунотаріус повідомила,що вона припинила свою діяльність в м. Донецьку з 28.11.2014, всі документи нотаріального діловодства за період 1994-2014 були передані нею в Донецькій обласний державний нотаріальний архів.

Після цього ОСОБА_1 звернувся до Донецького обласного державного нотаріального архіву для отримання дублікату вказаного договору купівлі-продажу квартири, проте отримав відповідь від 24.02.2023, що всі документи, прийняті на зберігання, залишилися в архівосховищах нотаріального архіву в м. Донецьку, доступ до яких відсутній.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна 13.03.2023, інформація щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 відсутня.

Статтею 15 ЦК України гарантовано право кожного на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його власність.

Стаття 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право мирного володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пункті 37 Постанови від 07.02.2014р. №5 « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі статті 392 ЦК, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна.

З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У п. 37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 07.02.2014 №5 «Про судовупрактику всправах прозахист прававласності таінших речовихправ» наголошується, що виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, зокрема, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами.

Крім того, Верховний Суд України у своєму Узагальненні «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» звертає увагу, що передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

Пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одним з правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дублікат.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження позовних вимог позивач надав: копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , в якому зазначено місце реєстрації ОСОБА_1 з 29.05.2001 за адресою: АДРЕСА_2 ; світлокопію договору купівлі-продажу від 03.04.2001 р, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Друговою В.А., реєстровий номер 2169 та який містить реєстраційний напис БТІ м. Донецька від 09.04.2001, витяг з реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, згідно якого за результатами перевірки бланку серії «АВР» номер «853444» код витрачення бланка 1- Договір про відчуження нерухомого майна, крім земельних ділянок, дата витрачання бланку 03.04.2001, що співпадає із серією та номером бланку світлокопії договору купівлі-продажу та з датою його укладення.

Враховуючи обставини справи, те, що позивач позбавлений можливості відновити оригінал правовстановлюючого документу на належне йому нерухоме майно, отримати дублікат правовстановлюючого документу, суд вважає позовні вимоги до Донецької міської ради про визнання права власності обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до приватного нотаріуса Другової В.А. про визнання права власності, суд зазначає наступне.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».

Частиною першою статті 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач -це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

За правиламицивільного судочинстваяк спірпро правов позовномупровадженні розглядаютьсяпозови прооскарження дійнотаріусаколи йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Предметом даного спору є визнання права власності на нерухоме майно у разі втрати документа, якій засвідчує право власності.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Отже, нотаріус у справах про визнання права власності на нерухоме майно не є належним відповідачем.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З огляду на вказане, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.12,81,263-265,341,342 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача - адвоката Мар`єнко Михайла Володимировича (м.Київ, пр-т.Берестейський, буд.53-А, каб. 417), який діє в інтересах ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Другової Валентини Анатоліївни (м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33Б, офіс 13), Донецької міської ради (ЄДРПОУ 26502957, адреса: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Транспортна, 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Донецький обласний державний нотаріальний архів (Донецька область, м.Покровськ, вул.Європейська, 51) про визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

У задоволенні позову до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Другової Валентини Анатоліївни - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя Є.В. Челюбєєв