Рішення

від 07.03.2024 по справі 488/224/24

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/224/24

Провадження № 2/488/908/24 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

07.03.2024 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Селіщевої Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Суперіум"</a>, третя особа: Корабельний відділ державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 ,через свогопредставника -адвоката КалінінаС.К., звернувсядо судуіз позовом,в якомупросить визнатитаким,що непідлягає виконанню,виконавчий написприватного нотаріусаКиївського міськогонотаріального округуДанич ОксаниФедорівни,вчинений 16.06.2021року тазареєстрований вреєстрі за№ 26838,про стягненняз ОСОБА_1 на користьТовариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "Суперіум"заборгованості врозмірі 26276,52грн.,стягнути звідповідача накористь позивачасудові витратипо оплатіпослуг Адвокатськогобюро "Калініні Партнери"за наданняпрофесійної правничої(правової)допомоги врозмірі 5000,00грн. В обгрунтуванняпозову ОСОБА_1 зазначив, щооспорюваний виконавчийнапис нотаріусаздійснено зпорушенням вимогчинного законодавства,оскільки виконавчийнапис вчиненона кредитномудоговорі,який небув нотаріальнопосвідчений,а томумає бутивизнаний таким,що непідлягає виконанню.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22.01.2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін. На підставі даної ухвали відповідачу та третій особі було надано строк для подачі відзиву або інших клопотань, пов`язаних із розглядом даної позовної заяви.

Відповідачу та третій особі було направлено ухвалу про відкриття провадження, у встановлений в ухвалі строк, відзиву та клопотань до суду не надали.

Суд, дослідивши письмові докази по справі та оцінивши їх у сукупності, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи із наступного.

Судом встановлено,що 16.06.2021року приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ДаничО.Ф. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Суперіум"</a> заборгованості за кредитним договором № 95304007000 від 18.04.2019 року за період з 13.07.2020 року по 25.05.2021 року в розмірі 25626,52 грн. та плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 650,00 грн.

Постановою головного державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Паралєвою С.С. відкрито виконавче провадження ВП № 68654944 з виконання виконавчого напису № 26838, виданого 16.06.2021 року.

Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено певну умову вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Згідно роз`яснень до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Як зазначено Верховним Судом України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З тексту оспорюваного виконавчого напису встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався зокрема пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняттяПостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених устатті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбаченістаттею 88 Закону України «Про нотаріат»умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положеннямстатті 87 цього Закону.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Тобто на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису п. 2 Переліку, яким керувався приватний нотаріус, був визнаний незаконним та не підлягав застосуванню.

Таким чином, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

В матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, а нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено отримання її позивачем, що унеможливило подання ОСОБА_1 нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

Нотаріусом не з`ясовано, станом на час вчинення спірного виконавчого напису, чи дійсно існують підстави виникнення у позивача зобов`язання перед банком, чи не пропущено банком строк позовної давності, а так само, трирічний строк з дня виникнення у нього права вимоги, що вимагає п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не встановлено, коли було здійснено останню оплату по кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримав від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), у зв`язку з чим, у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми процентів, комісії, зазначені у написі, є безспірними.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а також не пересвідчився в отриманні позивачем вимоги банку про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд, керуючись принципом змагальності сторін, з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За змістом положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З урахуванням наведеного вище, беручи до уваги ті обставини, що витрати позивача на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та підтверджуються належними і допустимим доказами, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, які підтверджуються матеріалами справи і, на думку суду, є доведеним, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь держави судові витрати.

Статтею 8 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Частиною 1 статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частинами 1, 2 статті 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина 1 статті 24 Конституції України).

Статтею 55 Конституції України закріплено право кожного на судовий захист своїх прав і свобод.

Частиною 1 статті 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Керуючись ст.ст.12,13,141,263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 26838, вчинений 16.06.2021 року, приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуДанич ОксаноюФедорівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Суперіум"</a> заборгованості в розмірі 26276,52 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Суперіум"</a> на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Суперіум"</a> на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансовакомпанія "Суперіум",адреса:м.Київ,Вознесенський узвіз,23А,нежитловеприміщення 35А, ЄДРПОУ 42024152.

Третя особа: Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), адреса: м. Миколаїв, вул. Океанівська, 1А, ЄДРПОУ 34993136.

Суддя Л.І.Селіщева