Рішення

від 21.03.2024 по справі 335/948/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/948/24 2/335/1117/2024

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ігнатенко Г.Ю., представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Транс Брок» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником-,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року ТОВ «АС-Транс Брок» звернулось до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником.

В обґрунтування своїх вимог посилався нате, що згідно наказу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-ТРАНС БРОК» від 15.08.2022 року №23/к «Про прийняття на роботу» - ОСОБА_2 прийнятий на посаду водія з 16.08.2022 року з оплатою згідно штатного розкладу.

15серпня 2022року міжТовариства зобмеженою відповідальністю«АС-ТРАНСБРОК» та ОСОБА_2 було укладенодоговір проповну матеріальнувідповідальність,згідно умовякого Відповідачприйняв насебе повнуматеріальну відповідальність за всі передані йому під звіт товарно-матеріальні цінності згідно з актом приймання-передачі та кошти.Наказом ТОВ «АС-Транс Брок» від 15.08.2022 року №15/08/2022 «Про закріплення автомобіля» за Відповідачем було закріплено автомобіль марки VOLVO д/н НОМЕР_1 та напівпричіп марки KRONE д/н НОМЕР_2 , та зазначені транспортні засоби передані останньому згідно акту від 15.08.2022 року.Наказом генерального директора ТОВ «АС-ТРАНС БРОК» від 20.01.2023 року № 9 було прийнято відрядити Відповідача (автомобіль марки VOLVO д/н НОМЕР_1 та напівпричіп марки KRONE д/н НОМЕР_3 ) з 20.01.2022 року по маршруту Україна-Польща-Литва-Латвія-Естонія-Фінляндія-Україна, підстава виробнича необхідність, термін відрядження 25 днів.В 16 год. 10 хв. 28 січня 2023 року в Республіці Фінляндії сталася дорожньо-транспортна пригода, яку скоїв Відповідач. Внаслідок ДТП автомобіль марки VOLVO д/н НОМЕР_1 та напівпричіп марки KRONE д/н НОМЕР_3 перекинувся на ліву сторону та транспортні засоби зазнали ушкоджень.

Зазначені транспортні засоби (автомобіль марки VOLVO д/н НОМЕР_1 та напівпричіп марки KRONE д/н НОМЕР_3 ) належать ТОВ «АС-Транс Брок» на праві власності.

З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що останній рухаючись по головній дорозі під час повороту не врахував дорожні обставини та швидкість транспортного засобу, втратив керування та здійснив перекидання транспортних засобів на лівий бік.

Неправомірними діями ОСОБА_2 , який не справився з керуванням та вчинив ДТП, ТОВ «АС-Транс Брок» завдано великої шкоди. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля VOLVO д/н НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження під час ДТП 28.01.2023р., згідно експертиза становить 263 056,06 грн.

Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику напівпричепа KRONE д/н НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження під час ДТП 28.01.2023р., згідно експертиза становить 81 428,43 грн. За послуги з проведення товаротранспортного дослідження Позивачем сплачено 8 950,00 грн.

Наказом генерального директора ТОВ «АС-ТРАНС БРОК» від 17.03.2023 року № 41/к ОСОБА_2 було звільнено за власним бажанням з 18 березня 2023 року.

На підставі вищезазначеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Позивача відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 353 404,49 (триста п`ятдесят три тисячі чотириста чотири) гривні 49 копійка. оплачені послуги експерта в сумі 8 950,00 (вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень), судовий збір.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суд м.Запоріжжя від 31.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

13.02.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду. Також вказав, що позивач просить стягнути з ОСОБА_2 завдану ним шкоду. В позові сам же позивач посилається на застарілу постанову Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», де вказано - суд у кожному випадку суд зобов`язаний з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.В той же час, позивач не надає балансової довідки, яка свідчить про відображення на балансі товариства розміру завданих збитків, оскільки відшкодуванню підлягає лише пряма дійсна шкода тобто та шкода, яка обліковується на балансі з врахуванням амортизаційного зносу матеріального активу, а не ринкова вартість на поточну дату. Це зовсім різні розміри вартості активу та різні правові підстави для їх стягнення.Замість визначення розміру прямої дійсної шкоди (балансової вартості автомобіля, який має 7 річну амортизацію з 2017 року) позивач надає Експертне дослідження «вартості відновлювального ремонту».При цьому, в порушення вимог ч. 6 ст. 106 ЦПК в наданому позивачем експертному дослідженні не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду. Таким чином цей висновок не може бути визнаний належним та допустимим доказом. (постанова ВС/КЦС від 20.12.2023 у справі № 172/313/21, постанова Великої палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 522/1029/18).Також не надано доказів понесення витрат на здійснення експертизи, які позивач також вимагає відшкодувати в розмірі 8 950 грн. Платіжного документу не додано. Так само, як і не сплачено судовий збір за цю позовну вимогу. Крім того, позивач чомусь уникає питання щодо наявності страхування свого майна. Автопоїзд начебто їхав маршрутом через шість країни (Польща, Литва, Фінляндія тощо) і його не було застраховано? Як свідчить остання судова практика постраждала особа спочатку повинна реалізувати своє право на відшкодування збитків саме зі страховою компанією, і лише на не відшкодовану різницю може пред`явити претензію до заподіювача шкоди. Позивач не надає жодного доказу, який би доводив неправомірність дій працівника, порушення ним трудових обов`язків або його вину. Жодного судового рішення, яким було встановлено вину відповідача не надано. Напевно позивач сам для себе вирішив хто винен і перебрав на себе функцію правосуддя.Навпаки, оскільки ДТП сталася в Республіці Фінляндія дані обставини були предметом розгляду правоохоронних органів цієї держави. Після розгляду справи відповідачу було надіслане Рішення прокуратури східної Фінляндії №23/3641 від 24.08.2023, справа № R23/5864 про відмову пред`явлення обвинувачення ОСОБА_2 . Прокуратура Фінляндії вирішила звинувачення не пред`являти оскільки відсутні ознаки складу злочину, які свідчать про вину ОСОБА_2 . Умислу або необережності в діях водія не виявлено. В справі встановлено, що водій їхав з дотриманням швидкісного режиму, а при під`їзді до перехрестя правильно знизив швидкість. Водій в даній обстановці діяв з необхідною обережністю і аварія виникла внаслідок несподіваною слизькістю смуги з`їзду, а не через навмисні чи необережні дії ОСОБА_2 на дорозі.Рішення надіслано 18.09.2023 на фінській та російській мовах. В той же час у працівників прокуратури виникали питання до власника автомобіля (ТОВ «АС-Транс Брок»), який в лютому 2023 року, взимку направив у відрядження автомобіль у північну країну на літній резин. Даний факт навіть підтверджено фото фіксацією (в т.ч. і наданими позивачем фото).Крім того, договір про повну матеріальну відповідальність, укладений з особами, які не включені до Переліку категорій працівників, з котрими можна такі договори укладати, є недійсним. Сам по собі факт укладання з працівником договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі (постанова Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 686/12599/17). Верховний Суд зазначає, що водій не належить до категорії працівників, з якими відповідно до закону укладається договір про повну матеріальну відповідальність, а отже, він не підлягає матеріальній відповідальності у повному розмірі заподіяної шкоди відповідно до пункту 1 частини першої статті 134 КЗпП України (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 року у справі № 264/2076/17, від 16.01.2018 року у справі № 591/2921/16, від 29.01.2018 року у справі № 743/1641/15-ц. Таким чином, на ОСОБА_2 , який працював на посаді «водія», не може бути покладено повну матеріальну відповідальність.

З огляду на вказане, просить у позові відмовити.

07.03.2024 року на адресу суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача наводячи норми матеріального права, вказав, що згідно з частиною третьою статті 130 КЗпП одночасне притягнення до матеріальної та інших видів відповідальності цілком допустиме, якщо тільки є підстави для притягнення працівника не тільки до матеріальної, а й до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Це правило узгоджується зі статтею 61 Конституції України, яка забороняє двічі притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання також не з`явився, від представника позивача до суду надано заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позов підтримує і просить задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, на підставах, що викладені у відзиві на позов і просить залишити позов без розгляду, а у разі відмови у задоволенні його клопотання, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Крім того, заявив про намір звернутися до суду із доказами на підтвердження понесених судовий витрат на правничу допомогу відповідачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

Ухвалою суду від 21.03.2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про залишення без розгляду позову відмовлено.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що згідно наказу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-ТРАНС БРОК» від 15.08.2022 року №23/к «Про прийняття на роботу» - ОСОБА_2 прийнятий на посаду водія з 16.08.2022 року з оплатою згідно штатного розкладу.

15серпня 2022року міжТовариства зобмеженою відповідальністю«АС-ТРАНСБРОК» та ОСОБА_2 було укладенодоговір проповну матеріальнувідповідальність,згідно умовякого Відповідачприйняв насебе повнуматеріальну відповідальність за всі передані йому під звіт товарно-матеріальні цінності згідно з актом приймання-передачі та кошти.

Наказом ТОВ «АС-Транс Брок» від 15.08.2022 року №15/08/2022 «Про закріплення автомобіля» за Відповідачем було закріплено автомобіль марки VOLVO д/н НОМЕР_1 та напівпричіп марки KRONE д/н НОМЕР_2 , та зазначені транспортні засоби передані останньому згідно акту від 15.08.2022 року.

Наказом генерального директора ТОВ «АС-ТРАНС БРОК» від 20.01.2023 року № 9 було прийнято відрядити Відповідача (автомобіль марки VOLVO д/н НОМЕР_1 та напівпричіп марки KRONE д/н НОМЕР_3 ) з 20.01.2022 року по маршруту Україна-Польща-Литва-Латвія-Естонія-Фінляндія-Україна, підстава виробнича необхідність, термін відрядження 25 днів.

В 16 год. 10 хв. 28 січня 2023 року в Республіці Фінляндії сталася дорожньо-транспортна пригода під час якої автомобіль марки VOLVO д/н НОМЕР_1 та напівпричіп марки KRONE д/н НОМЕР_3 перекинувся на ліву сторону та транспортні засоби зазнали ушкоджень.

Зазначені транспортні засоби (автомобіль марки VOLVO д/н НОМЕР_1 та напівпричіп марки KRONE д/н НОМЕР_3 ) належать ТОВ «АС-Транс Брок» на праві власності.

Наказом генерального директора ТОВ «АС-ТРАНС БРОК» від 17.03.2023 року № 41/к ОСОБА_2 звільнено за власним бажанням з 18 березня 2023 року.

Тягар доказування підстав покладення на працівника відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків, несе власник або уповноважений ним орган.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Позивача у відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 353404,49 гривні та оплачені послуги експерта в сумі 8 950,00грн..

Статтею 1166 ЦК Українивстановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зістатті 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За змістом частин першої, другої та четвертоїстатті 130 КЗпП Українипрацівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику.

Устатті 131 КЗпП Українизазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи, і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Відповідно достатті 132 КЗпП Україниза шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Стаття 134 КЗпП Українипередбачає випадки, за наявності яких, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації. Зокрема пункт 1 цієї статті зазначає, що між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно достатті 135-1 цього Кодексуукладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно зістаттею 135-1 КЗпП Україниписьмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 135-3 КЗпП розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Як роз`ясненоу пункті8постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від 29 грудня 1992 року "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1статті 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідностатті 135-1 КЗпПможе бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Згідно зПереліком посаді робіт,які заміщуютьсяабо виконуютьсяробітниками,з якимипідприємством,установою,організацією можутьукладатися письмовідоговори проповну матеріальнувідповідальність занезабезпечення збереженняцінностей,які булипередані їмдля зберігання,обробки,продажу,перевезення абозастосування впроцесі виробництва,затвердженим постановоюДержавного комітетуСоюзу РадянськихСоціалістичних Республікпо праціта соціальнихпитанням таВЦРПС від 28 грудня 1977 року N 447/24, посада водія не входить до цього Переліку.

У листіМіністерства праціта соціальноїполітики Українивід 27травня 2008 року N 146/06/186-88 зазначено, що наявність посади або роботи в Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов`язки.

Однак такі трудові функції не передбачають таких дій як незабезпечення збереження цінностей, які були передані працівнику для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, оскільки однією з умов укладення договору про повну матеріальну відповідальність є виконання працівником роботи, безпосередньо пов`язаної зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва цінностей.

Відповідно до пункту 7 частини першоїстатті 134 КЗпП Українипрацівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків.

Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.

Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Таким чином, до працівника може бути пред`явлений позов підприємством, установою, організацією про відшкодування шкоди у повному розмірі у випадку, коли працівник завдав таку шкоду підприємству не при виконанні ним трудових обов`язків.

Відповідно достатті 138 КЗпП Українидля покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбаченихстаттею 130 цього Кодексу.

Навіть при наявності договору про повну матеріальну відповідальність з працівником, посада «водій» якого відсутня у вказаному Переліку, повна матеріальна відповідальність не наступає (постанови ВС/КЦС від 20.06.2018 у справі № 523/4413/16-ц, від 29.11.2019 року у справі № 607/1508/16-ц від 15.08.2019 року у справі № 303/3693/15-ц)

Договір про повну матеріальну відповідальність, укладений з особами, які не включені до Переліку категорій працівників, з котрими можна такі договори укладати, є недійсним. Сам по собі факт укладання з працівником договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі (постанова Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 686/12599/17)

Верховний Суд зазначає, що водій не належить до категорії працівників, з якими відповідно до закону укладається договір про повну матеріальну відповідальність, а отже, він не підлягає матеріальній відповідальності у повному розмірі заподіяної шкоди відповідно до пункту 1 частини першої статті 134 КЗпП України (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 року у справі № 264/2076/17, від 16.01.2018 року у справі № 591/2921/16, від 29.01.2018 року у справі № 743/1641/15-ц тощо)

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст. 138 КЗпП України).

Відшкодування шкоди заподіяної працівником підприємству врегульовано нормами КЗпП України, а не нормами ЦК України. Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду викладених в постанові від 11 грудня 2019 року по справі №463/4040/15.

Враховуючи зазначені норми, суд встановлює, що відповідач не належить до категорії працівників, з якими згідно зістаттею 135-1 КЗпП Україниможе бутиукладений такийдоговір.До подібнихвисновків дійшовВерховний Суду постановівід 29січня 2018 року у справі N 743/1641/15-ц (провадження N 61-679св18), від 29 жовтня 2020 року, справа N 264/2076/17, провадження N 61-1146св19.

Отже, ОСОБА_2 не може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдання шкоди за договором про повну матеріальну відповідальність, як це передбачено пунктом 1 частини першої 1 статті 134 КЗпП України.

Відповідно до вимогст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 263 ЦПК Українирегламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статей12,13ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідностатей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Судом при розгляді цієї справи враховано наступне.

ОСОБА_2 не може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдання шкоди за договором про повну матеріальну відповідальність, як це передбачено пунктом 1 частини першої 1 статті 134 КЗпП України, а тому підстав для покладення на нього цієї відповідальності судом не встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася в період виконання відповідачем трудових обов`язків та підстави для його притягнення до відповідальності у повному розмірі шкоди, заподіяної позивачу внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди, відсутні.

Також суд не вбачає підстав для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності на підставі інших пунктів ч.1ст.134 КЗпП України.

Враховуючи, що завдана шкода пов`язана з виконанням відповідачем трудових обов`язків, він має нести матеріальну відповідальність згідно зіст.132 КЗпП Україниу розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку.

Суду не надано жодних належних та допустимих доказів про розмір середньомісячного заробітку ОСОБА_2 .

Поряд із тим, суд встановив, що розмір завданих збитків - прямої дійсної шкоди належними доказами не підтверджений. Так, на підтвердження наявності зазначених спричинених матеріальних збитків позивач надав суду не надає балансової довідки, яка свідчить про відображення на балансі товариства розміру завданих збитків, оскільки відшкодуванню підлягає лише пряма дійсна шкода тобто та шкода, яка обліковується на балансі з врахуванням амортизаційного зносу матеріального активу (ст.135-3КЗпП України),а не ринкова вартість на поточну дату.

Не визначаючи розміру прямої дійсної шкоди (балансової вартості автомобіля, який має семирічну амортизацію з 2017 року) позивач надав на підтвердження завданих збитків експертне дослідження від 18.04.2023 року № 22Е-03/2023 та від 17.06.2023 № 23Е-03/23.

Згідно вказаних досліджень, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля VOLVO д/н НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження під час ДТП 28.01.2023р., згідно експертиза становить 263 056,06 грн. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику напівпричепа KRONE д/н НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження під час ДТП 28.01.2023р., згідно експертиза становить 81 428,43 грн.

Разом із тим, в порушення вимог ч. 6 ст. 106 ЦПК в наданому позивачем експертному дослідженні не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду. Таким чином цей висновок не може бути визнаний належним та допустимим доказом. (постанова ВС/КЦС від 20.12.2023 у справі № 172/313/21, постанова Великої палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 522/1029/18).

До того, суду слід встановити в даному випадку вину в діях чи бездіяльності відповідача та прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю відповідача і шкодою, яка настала.

Так, позивач зазначав, що причиною виникнення збитків є неналежне виконання відповідачем своїх трудових обов`язків, не надає жодного доказу, який би доводив неправомірність дій працівника, порушення ним трудових обов`язків або його вину.

Жодного судового рішення, яким було встановлено вину відповідача позивачем не надано.

Сторонами не заперечується, що ДТП сталася в Республіці Фінляндія і дані обставини були предметом розгляду правоохоронних органів цієї держави.

Як зазначає відповідач у відзиві, після розгляду справи відповідачу було надіслане Рішення прокуратури східної Фінляндії №23/3641 від 24.08.2023, справа № R23/5864 про відмову пред`явлення обвинувачення ОСОБА_2 . Прокуратура Фінляндії вирішила звинувачення не пред`являти оскільки відсутні ознаки складу злочину, які свідчать про вину ОСОБА_2 . Умислу або необережності в діях водія не виявлено. В справі встановлено, що водій їхав з дотриманням швидкісного режиму, а при під`їзді до перехрестя правильно знизив швидкість. Водій в даній обстановці діяв з необхідною обережністю і аварія виникла внаслідок несподіваною слизькістю смуги з`їзду, а не через навмисні чи необережні дії ОСОБА_2 на дорозі. Рішення надіслано 18.09.2023 на фінській та російській мовах і долучено до матеріалів справи разом із конвертом.

Попри ті обставини, що переклад вказаного рішення не засвідчено уповноваженою особою, разом із тим, обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві, а роботодавцем суду не надано жодного доказу у спростування наданого відповідачем рішення, яким встановлено відсутність вини ОСОБА_3 , як і не надано доказів вини відповідача, порушення трудових обов`язків, що стали причиною виникнення збитків.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є встановлення вини особи (ст. 130 КЗпП).

Разом з тим, які саме винні, протиправні дії вчинив відповідач, що призвели до заподіяння шкоди, як обов`язкової умови покладення на працівника матеріальної відповідальності, в суді позивачем не доведено.

Доказів наявності протиправної поведінки відповідача, або його винних дій чи бездіяльності, що призвели до пошкодження автомобіля, а також причинно-наслідкового зв`язку між його винними діями чи бездіяльністю і шкодою, яка заподіяна, позивачем не наведено.

Таким чином з наявних у справі доказів, не можна дійти висновку, що винними протиправними діями відповідача підприємству заподіяно матеріальної шкоди і відповідач має нести повну матеріальну відповідальність на підставі ч.1ст.134 КЗпП України.

Розглядаючи позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, у відповідності до вимогст.13 ЦПК України, оцінюючи їх в сукупності та аналізуючи зміст наведених вище норм права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, заявлені позивачем, не знайшли своє підтвердження в суді, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

З огляду на відмову в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.2,4,5,81,89, 259,263-265,268,273,274 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Транс Брок» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручене удень йогоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна йогоапеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених уч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 21.03.2024 року. Повний текст рішення складено 26.03.2024 року

Суддя: Ю.В. Апаллонова