Ухвала

від 26.03.2024 по справі 591/170/24

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа №591/170/24

Провадження № 2-з/591/27/24

У Х В А Л А

26 березня 2024 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Ніколаєнко О.О., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №591/170/24

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про визначення місця проживання дитини,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Рівненьської міської ради про визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває зазначена справа. Позивач за первісним позовом просить визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач за зустрічним позовом просить визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її матір`ю ОСОБА_2 .

26.03.2024 ОСОБА_4 подана заява про забезпечення позову шляхом заборони виїзду дитини за межі України у супроводі будь-якої особи до вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини судом. Заяву мотивує тим, що позивач має обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача, оскільки матір дитини силоміць у супроводі невідомих осіб забрала дитини у батька позивача. Мати влаштовує постійні протиправні стресові ситуації, які змушують дитину постійно перебувати в напруженні і позбавляють гармонійного фізичного стану. Існують достатні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Вивчивши подані матеріали, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У частині першій статті 18 Конвенції про права дитини, статті 5 Протоколу № 7 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободнаголошується на визнанні принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини (частина першастатті 141 Сімейного кодексу України).

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина першастатті 160 СК України).

Переміщення дитини за межі держави постійного місця її проживання без згоди того з батьків, який здійснює опіку над дитиною, визнається незаконним згідно з Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Філософія цієї Гаазької конвенції полягає в боротьбі проти збільшення міжнародних викрадень, заснованій на бажанні захистити дітей та тлумаченні їхніх справжніх інтересів. Відповідно, мета попередження та негайного повернення відповідає концепції «найкращих інтересів дитини».

За відсутності у національному законодавстві чітких положень, якими б було врегульовано порядок вирішення питання застосування судом превентивної тимчасової заборони на виїзд дитини за межі України та подальшого скасування такої заборони, колегія суддів, виходячи із положень наведених вище конвенцій іКонвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, статті5, пунктів 2,10частини першої статті150 ЦПК України, вважає, що такі тимчасові заходи можуть підлягати до застосування у випадку доведення, що існує ризик викрадення (незаконного переміщення) дитини, яка має звичайне місце проживання в Україні.

Подібний висновок висловлений Верховним Судом у постановівід 17 листопада 2021 року у справі № 755/17184/19.

Позивачем разом з заявою не надано доказів, які б підтверджували протиправність дій відповідачки по відношенню до малолітньої дитини сторін, а також відсутні докази на підтвердження доводів, що відповідачка за первісним позовом має наміри вивезти дитину за кордон без згоди батька. Матеріали справи також не містять таких доказів.

Ураховуючи характер спору (визначення місця проживання малолітньої дитини), а також недоведеність загрози вивезення відповідачкою малолітньої дитини за межі України без згоди батька, відсутність відомостей про наявність у матері документів дитини, на підставі яких здійснюється перетин державного кордону, відсутні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони вивезення дитини за кордон без дозволу одного з батьків.

В контексті доводів заявника про наявність загрози невиконання судового рішення про визначення місця проживання дитини з посиланням на дії відповідачки суд ввадає їх недоведеними, з огляду, зокрема, на положення частин першої - третьоїстатті 157 СК України, які гарантують право кожному із батьків, незалежно від того з ким проживає дитина, на участь у її вихованні та на особисте спілкування з нею.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 172/491/22

Ураховуючи наведене, заява позивача про забезпечення позову не може вважатися обґрунтованою. ОСОБА_1 не надано достатніх доказів на підтвердженняреального та неминучого ризику переміщення дитини за межі України без згоди батька.

Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони виїзду малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України у супроводі будь-якої особи відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її складання.

Повний текст ухвали виготовлено 26.03.2024.

Суддя О.О.Ніколаєнко