Рішення

від 14.03.2024 по справі 175/6295/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/6295/23

Провадження № 2/175/1683/23

РІШЕННЯ

Іменем України

"14" березня 2024 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Вербицької К.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) звернулися до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (місцезнаходження: Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгородне, вул. Центральна, буд. 46) про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

В обґрунтування поданої заяви вказано, що позивачі на праві спільної часткової власності є власниками земельної ділянки площею 0,2095 га, з кадастровим номером 1221411000:02:006:0252, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства. При цьому у 2010 році вони побудували на даній земельній ділянці житловий будинок. З метою приведення до вимог чинного законодавства документації на земельну ділянку, позивачі звернулися до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення. Проте 21.12.2022 року від Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області була отримана відповідь, в якій містилась вимога про надання правовстановлюючих документів на будівлі та споруди, що знаходяться на земельній ділянці позивачів. Таким чином позивачі вичерпали всі можливості для узаконення самочинно збудованого об?єкту нерухомості в досудовому порядку.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2023 року позовну заяву залишено без руху із наданням позивачеві строку на усунення її недоліківп`ять днів з дня вручення копії ухвали.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11.01.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, засобами електронного зв`язку надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав у повному обсязі.

Представник Підгородненської міської ради через систему «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечував.

Заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.10.2020 року, земельна ділянка площею 0,2095 га, з кадастровим номером 1221411000:02:006:0252 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

01.11.2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення, який передбачав зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1221411000:02:006:0252, з «01.03 «для ведення особистого селянського господарства», на «02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

21.12.2022 року від Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області була отримана відповідь за № 2935, з вимогою надати правовстановлюючі документи на будівлі та споруди, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 1221411000:02:006:0252.

02.02.2023 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до Підгородненської міської ради Дніпровського району про надання витягу з генерального плану м. Підгородне по цільовому призначенню земельної ділянки по АДРЕСА_3 , у зв`язку з поданням документів до суду.

Листом від 08.02.2023 року за №384 Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області повідомила, що за матеріалами «Генерального плану та плану зонування м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області, запитувана земельна ділянка розташована на території житлової садибної забудови.

ТОВ «Сервіс Експерт М» виготовлений технічний паспорт будинку садибного типу №TIO1:6202-3691-6818-0577, інвентаризаційна справа №2125, станом від 30.05.2023 року.

19.07.2023 року через портал «Дія» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Державної інспекції архітектури та містобудування України Декларацію про готовність до експлуатації самочинно збудованих об?єктів (СС1) на земельній ділянці відповідного цільового призначення.

20.07.2023 року Державною інспекцією архітектури та містобудування України був сформований Витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва №ІУ61230719798, в якому зазначено, що згідно відомостей Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером: 1221411000:02:006:0252 - для ведення особистого селянського господарства, натомість декларацію про готовність до експлуатації об?єкта подано щодо нового будівництва житловий будинку, за кодом об?єкта 1110.3 «Будинки садибного типу». Як вбачається з протоколу перевірки, наміри забудови не відповідають цільовому призначенню земельної ділянки.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 4 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Положеннями ч. 4 ст. 375 ЦК України встановлено, що у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

З аналізу зазначених норм права випливає, що для того, щоб будівництво не було самочинним, необхідною є наявність таких вимог: земельна ділянка повинна бути відведена для зведення житлового будинку, будівлі, споруди або іншого нерухомого майна; повинен бути належним чином оформлений дозвіл на забудову або належно затверджений проект; при забудові не були здійснені істотні порушення будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині 2 статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17.

При цьому право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст.376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст.376 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 25.08.2020 року у справі №760/21223/17-ц зазначає, що вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та істотних правил.

Щодо компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Згідно ч.3ст.6ЗУ «Прорегулювання містобудівноїдіяльності»,до органівдержавного архітектурно-будівельногоконтролю належать: 1)структурні підрозділиз питаньдержавного архітектурно-будівельногоконтролю Київськоїта Севастопольськоїміських державнихадміністрацій; 2)виконавчі организ питаньдержавного архітектурно-будівельногоконтролю сільських,селищних,міських рад. Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 року № 1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду», яка набрала чинності 30.12.2020 року, утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України (ДІАМ) як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, затверджено Положення про ДІАМ, ліквідовано ДІМ та Державну сервісну службу містобудування.

Пунктом 1 Положення про ДІАМ визначено, що ДІАМ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно з пунктом 3 Положення про ДІАМ, основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Як вбачається з підпункту 15-2, 15-3 пункту 4 Положення, ДІАМ, відповідно до покладених на неї завдань, видає дозволи на виконання будівельних робіт, реєструє повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт; приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає сертифікати про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта або відмовляє в їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію).

Суд звертаєувагу нате,що предметомданого позовуєвизнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, що безпосередньо стосується прав, інтересів та (або) обов`язків вищевказаного органу.

Таким чином, даний позов повинен бути пред`явлений до органу, що здійснює архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Аналогічний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2023 року у справі № 307/3053/20 (провадження № 61-12532св22).

При цьому позивачі в якості відповідача визначили лише Підгородненську міську раду Дніпровського району Дніпропетровської області. Жодних клопотань про залучення Державної інспекції архітектури та містобудування України до участі у справі в якості співвідповідача, позивачі не заявляли.

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, в якому робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

При цьому при пред`явленні позову не до всіх відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) дійшов висновку про те, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

На підставі викладеного, враховуючи, що вимоги позивачів безпосередньо стосуються прав та обов`язків Державної інспекції архітектури та містобудування України, суд доходить висновку, що даний спір не може бути розглянутий судом, оскільки даний орган мав бути залучений до справи в якості співвідповідача. При цьому розгляд справи за відсутності всіх належних відповідачів позбавляє суд можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті, у зв`язку з чим позовна заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 19, 27, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 25.03.2024 року.

Суддя Т. С. Журавель