Рішення

від 26.03.2024 по справі 385/33/24

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гайворонський районний суд Кіровоградської області

м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300

Справа № 385/33/24

2/385/112/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2024 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Панасюка І.В.,

з участю секретаря судового засідання - Стародуба В.В.

представника позивача - адвоката Волощука В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Гайвороні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до служби у справах дітей Гайворонської міської ради, органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради, третя особа: Комунальний заклад центр соціально-психологічної реабілітації дітей Кіровоградської обласної ради про скасування усиновлення дитини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до служби у справах дітей Гайворонської міської ради, органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради, третя особа: Комунальний заклад центр соціально-психологічної реабілітації дітей Кіровоградської обласної ради про скасування усиновлення дитини.

Позовна заява мотивована тим, що згідно рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 17.11.2020 року по справі № 385/1141/20 ОСОБА_1 , усиновила ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (після усиновлення прізвище та по батькові дитини було змінено - ОСОБА_2 ).

До питання усиновлення дитини вона підійшла свідомо, це було зважене рішення. Її неповнолітній син (на сьогоднішній день син вже повнолітній) підтримав її, батьки також з розумінням поставилися до її рішення. Вона та її родина прийняли ОСОБА_2 , як рідну дитину.

З першого дня, коли ОСОБА_2 прийшла в родину, почали виникати питання з поведінкою та вихованням дитини. Але всі вони з розумінням ставилися до цього, намагалися донести та навчити Олю правилам поведінки, правилам гігієни, правилам співжиття в родині. ОСОБА_2 з першого дня постійно обманювала, не бажала дослухатися до порад. З кожним днем поведінка дитини ставала все складнішою і складнішою. Дитина взагалі не слухає, відкрито каже, що буде робити все що бажає. 10.12.2021 року (після триразової крадіжки в магазині) вона вперше звернулась до служби у справах дітей розглянути її прохання щодо скасування усиновлення. Кожного разу, коли вона робить дитині зауваження, щось намагається заборонити, або просить щось зробити, або пояснити причину своєї поведінки, то ОСОБА_2 починає збирати речі і намагається піти з дому.

На сьогоднішній день з незалежних від неї причин, ОСОБА_2 продовжує крадіжки з дому, спочатку це були кошти зі скарбнички - тепер вино, яке вона поцупила в потайки від сім`ї, принесла до школи та пригощала ним однолітків, тим самим порушуючи навчальну дисципліну, яка забезпечує дітям відчуття порядку.

Вона самостійно виховує ще неповнолітнього сина, який більше десяти років хворіє на бронхіальну астму, тому йому час від часу потрібно лягати в лікарню на обстеження.

Сім`я прийняла рішення, що ОСОБА_2 певний час буде з батьками позивачки. З ОСОБА_2 вона завжди намагалась підтримувати зв`язок, виконувати разом домашні завдання та вирішувати її проблеми. Але вільне життя, якого хоче ОСОБА_2 , їй ніхто не може заборонити, тому поведінка залишилася без змін.

ОСОБА_2 вживає нецензурну лексику та палить електронні цигарки в навчальному закладі, вона не знає де ОСОБА_2 і що робить цілий день, дитина не сприймає її не тільки як матір, а навіть як близьку людину.

Вона зверталася до начальника служби в справах дітей Гайворонської міської ради Надії Іванівни Рябоволик за допомогою; до поліції ОСОБА_7 який виконував обов`язки інспектора ювенальної превенції (думала, що ОСОБА_2 злякається і зробить певні висновки щодо своїх вчинків, але марні); до шкільного психолога ОСОБА_8 ( ОСОБА_2 відмовилася співпрацювати з шкільним психологом); до психіатрів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за медичною допомогою та лікуванням.

У дівчинки дуже багато проблем, їй потрібна кваліфікована допомога, їй потрібна родина чи державний виховний заклад, де на неї буде позитивний виховний вплив. ОСОБА_2 не хоче жити з нею, це її рішення, а тому всі намагання знайти компроміс є безрезультативними.

На сьогоднішній день позивачка має серйозні проблеми зі здоров`ям. За станом здоров`я вона на сьогоднішній день не працює, оскільки фізично не має змоги.

Це не відносини між матір`ю і донькою, подальше їхнє спільне проживання з ОСОБА_2 спричиняє негативні наслідки для дитини, оскільки від незалежних від неї обставин, вона не має жодного авторитету для неї та не може здійснювати виховний вплив, а ОСОБА_2 дуже потребує отримання належного виховного впливу. Вона сподівається, що знайдеться людина, яка насправді стане авторитетом для дитини і зможе скоригувати її поведінку. Зволікання з вирішенням цього питання тільки ще більше ускладнює ситуацію.

Вважає, що нею доведені підстави визначені п. 3 ч. 1 ст. 238 СК України, а саме: наявні між усиновлювачем і дитиною, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків, що в свою чергу є самостійною підставою для скасування усиновлення за рішенням суду.

Просить суд, скасувати усиновлення ОСОБА_2 (до усиновлення - ОСОБА_2 ) громадянкою України ОСОБА_1 , вчинене на підставі рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 17.11.2020 року по справі № 385/1141/20, внести відповідні зміни до актового запису про народження № 3 від 13.04.2010 року, складеного Нерубайською сільською радою Новоархангельського району Кіровоградської області, виключивши в графі «відомості про матір» ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, в графі «відомості про батька» - ОСОБА_11 , громадянин України, повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її прізвище та по батькові до усиновлення - ОСОБА_2 , повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її місце народження до усиновлення - Кіровоградська обл., Новоархангельський район, село Нерубайка, передати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Служби у справах дітей Гайворонської міської ради.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовну заяву та відповідь на відзив, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача служби у справах дітей Гайворонської міської ради в судовому засіданні підтримала відзив, просила суд відмовити в задоволенні позову.

Допитана, як свідок, неповнолітня ОСОБА_2 суду пояснила, що не бажає проживати в сім`ї разом з позивачем.

Представник відповідача органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради та представник третьої особи Комунального закладу центр соціально-психологічної реабілітації дітей Кіровоградської обласної ради в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомленні належним чином. Представник відповідача органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради надіслав до суду клопотання розглянути справу без його участі та винести рішення на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача служби у справах дітей Гайворонської міської ради, пояснення дитини ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 17.11.2020 року по справі № 385/1141/20 ОСОБА_1 , усиновила ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (після усиновлення прізвище та по батькові дитини було змінено - ОСОБА_2 ) (а.с. 15-19).

Як вбачається, позивачка звернулась до суду з позовом про скасування усиновлення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 238 СК України, посилаючись на те, що між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про скасування усиновлення ОСОБА_1 посилалася також п. 1 ч. 1 ст.238 СК України, проте обґрунтовувала лише підстави, визначені п.3 ч.1 ст.238 СК України, що зводилися до неможливості подальшого виконання батьківських обов`язків з боку матері по відношенню до дитини.

Відповідно до статей 32, 51 Конституції України, статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

За змістом статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Отже, в контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому, зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 204/586/20 та від 23.06.2022 у справі № 175/1713/20.

З метою недопущення порушення інтересів дитини частиною першою статті 238 СК України передбачено виключний перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.

У частині першій статті 238 СК України визначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ратифікованої Законом № 3017-VІ (3017-17) від 15.02.2011 із застереженням та заявою) усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Отже, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди між усиновлювачем та усиновленим в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача та інші обставини, що негативно впливають на емоційний стан дитини.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15.04.2022 у справі № 343/1092/20 (провадження № 61-7355св21).

З огляду на викладене, одним з головних критеріїв щодо забезпечення усиновленої дитини духовним та фізичним розвитком є сім`я. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розвиток дитини, її виховання базується насамперед на сімейному вихованні.

Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними, незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах. З метою недопущення порушення інтересів дитини частиною першою статті 238 СК України визначено виключний перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка підставою для скасування усиновлення зазначила те, що між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків. Вказувала, що ОСОБА_12 перестала поважати її, відмовлялася прислухатись до порад. Також зазначає, що з кожним днем дитина стає некерованою, грубою, повністю ігнорує її, заявляє, що та їй ніхто, всяко намагається образити та принизити позивачку, лається нецензурною лайкою, вчиняє крадіжки.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб та юридичних осіб у спосіб, визначений законами України, але в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Матеріали справи свідчать про те, що при зверненні до суду із заявою про усиновлення ОСОБА_1 стверджувала, що прийняла виважене рішення усиновити дитину, створила всі необхідні умови для її виховання, розвитку, знає її стан здоров`я.

Враховуючи викладене, суд вважає що наведені позивачем обставини не свідчать про те, що погіршення стосунків між нею та дитиною сталося поза волею позивача, а встановлені по справі обставини вказують на те, що поведінка позивача також вплинула на її стосунки із дитиною.

Сама по собі зміна поведінки дитини в негативну сторону, втечі з дому, виникнення конфліктних відносин між дитиною та матір`ю, що призвело до ускладнень стосунків між ними й роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків не є підставою для скасування усиновлення дитини, а пов`язано перш за все зі складнощами у відносинах між ОСОБА_1 та донькою, відносини ускладнені особливостями перехідного віку дитини.

Після усиновлення та погіршення стосунків між ОСОБА_1 та усиновленою дитиною усиновлювач (позивачка) не зверталась до фахівців з метою встановлення та усунення причин неналежної поведінки дитини, а відповідні письмові звернення, які містяться в матеріалах справи носять формальний характер.

Матеріали справи не містять доказів фахової допомоги ОСОБА_2 з метою вирішення питання її психоемоційного стану та встановлення причин такої поведінки. Тобто матір не сприяла вирішенню конфліктних ситуацій між нею та донькою, про які вона зазначала, звертаючись до суду із позовом про скасування усиновлення.

Отже, ОСОБА_1 не доведено і судом не встановлено неможливості виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків незалежно від його волі у стосунках, які склалися між усиновлювачем та дитиною.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 1 ст. 238 СК України, для скасування усиновлення, а саме, що між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Позивачкою належними і допустимими документальними доказами не доведено того, що між нею, як усиновлювачем і усиновленою дитиною склалися, незалежно від її волі, стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання і виконання нею своїх батьківських обов`язків.

Суд також зазначає, що наведені позивачем обставини не свідчать про те, що зміна поведінки дитини в негативну сторону сталася поза волею позивачки, оскільки встановлені у справі обставини вказують на те, що поведінка позивача вплинула на їх стосунки з дитиною.

Зазначене дає підстави для висновку, що стосунки, які склалися між ОСОБА_1 та усиновленою донькою, залежать як від волі матері, так і усиновленої дитини, а підстав, на які посилається позивачка в позові, а саме які незалежно від волі позивачки позбавляли б її можливості виконувати батьківські обов`язки, передбачені ст. 150 СК України, не встановлено.

Згідно обставин справи та досліджених доказів суд констатує, що складнощі у стосунках, які склалися між усиновлювачем і дитиною, виникли від підходів виховання та сприйняття їх під час перехідного періоду дитиною (дій та/або бездіяльності обох учасників), потребували залучення для допомоги їх налагодження уповноважених державою органів, через що скасування усиновлення дитини за позовом ОСОБА_1 є таким, що не відповідає положенням Закону, так як відносини, які виникли між усиновлювачем і дитиною, пов`язані перш за все з конфліктом між ними та ускладнені особливостями перехідного віку дитини, а психоемоційний стан також ускладнився і через подання матір`ю позову про скасування усиновлення.

За таких підстав позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до служби у справах дітей Гайворонської міської ради, органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради, третя особа: Комунальний заклад центр соціально-психологічної реабілітації дітей Кіровоградської обласної ради про скасування усиновлення дитини відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ігор ПАНАСЮК

Дата документа 26.03.2024