Рішення

від 20.03.2024 по справі 145/1689/23

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2024 р. смт Тиврів 145/1689/23

2/145/208/2024

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ратушняка І. О. ,

при секретарі Крикливій М.С.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Оксютенко Людмила Іванівна, до Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, в якій вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дзвониха Тиврівського району померла її мати ОСОБА_3 , яка до дня смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина, до якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_2 , який належав померлій на підставі свідоцтва про право приватної власності на домоволодіння АДРЕСА_3 , та земельна ділянка площею 4,22663 га кадастровий номер 0524582700:01:003:0080.

За життя 28.03.2016 її мати склала заповіт, яким все своє майно заповіла їй.

Вона прийняла спадщину після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом подання заяви до Тиврівської державної нотаріальної контори.

26.06.2018 вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 4.2663 га кадастровий номер 0524582700:01:003:0080.

У видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_2 , нотаріус їй відмовила, мотивуючи свою відмову тим, що ця нерухомість належала колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_3 .

Її мати ОСОБА_3 була останнім членом колгоспного двору.

Просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , під номером 17: житловий будинок 1960 року забудови, означено в техпаспорті літ."А", з верандою "а", ґанком та козирком загальною площею приміщень 52,2кв.м., житловою площею - 30,5 кв.м., допоміжною площею - 21,7 кв.м., шия погреба "Б", сарай "В1", вбиральня "Е", хвіртка №2, огорожа №3 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , померлої в с. Дзвониха Тиврівського району Вінницької області, 24.12.2017.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просить їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Тиврівської селищної ради в судове засідання не з`явився, надав заяву, у якій просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги визнає.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с.4), яка постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_2 , що стверджується довідкою, виданою Дзвониським старостинським округом Тиврівської селищної ради від 07.08.2023 №80 (а.с.23).

Позивачка ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про народження (а.с.6).

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй на дань смерті буде належати і на що за законом вона матиме право, заповіла своїй дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить, зокрема, житловий будинок в АДРЕСА_2 , який належав їй на підставі свідоцтва на право особистої власності на домоволодіння № НОМЕР_1 від 17.02.1992, виданого Дзвониською сільською радою, записано в реєстрову книгу № 22, посвідчено, що цілий житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_2 , належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 (а.с.8).

Відповідно до виписки з погосподарської книги за 1991-1995 роки №1, виданої Дзвониським старостинським округом Тиврівської селищної ради від 07.08.0223 №81, зазначено, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_3 , яка була головою домогосподарства (а.с.46), інших членів не зазначено.

Позивачка спадщину після смерті матері прийняла, отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 4,2663 га, кадастровий номер 0524582700:01:003:0080, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.22).

Постановою Тиврівської державної нотаріальної контори № 690/02-31 від 20.09.2023 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинокз господарськимибудівлями таспорудами,розташований у АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_3 у зв`язку із тим, що такий вид власності, як власність колгоспного двору в законодавстві відсутній, право спадкодавця не внесено до реєстру речових прав на нерухомість (а.с.26).

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 із змінами "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" передбачено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після його припинення, мають ті члени двору, котрі станом до 15 квітня 1991 року не втратили частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Законом України «Про власність» (вступив у дію 15.04.1991) скасовано інститут колгоспного двору, але не скасовано правового статусу членів колишнього колгоспного двору, щодо майна колгоспного двору, яке належало його членам на праві сумісної власності. Тому, всі члени колишнього колгоспного двору після 15.04.1991 були і є власниками майна.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 27 жовтня 2021 року у справі №598/2190/18, за якою всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Крім того, Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 4 вересня 2019 року у справі №572/4337/13-ц було висловлено правову позицію щодо того, що набуття членами колишнього колгоспного двору права спільної сумісної власності на житловий будинок є правильним.

Суд вважає, що позивачка має обґрунтоване право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка була єдинимчленом колгоспногодвору, а тому позов задовольняє.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 79, 80, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.1218, 1220, 1231, 1233, 1268 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", суд, -

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , під номером 17: житловий будинок 1960 року забудови, позначений на плані КП "ВООБТІ" літ."А", загальною площею приміщень 52,2 кв.м, житловою площею - 30,5 кв.м, допоміжною площею - 21,7 кв.м, веранду "а", ганок, козирок, шию погреба "Б", сарай "В1", вбиральню "Е", хвіртку №2, огорожу №3, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Дзвониха Тиврівського району Вінницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 25 березня 2024 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Суддя Ратушняк І. О.