Рішення

від 25.03.2024 по справі 490/12414/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/1324/2024 Справа № 490/12414/23

Центральний районний суд м. Миколаєва

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Черенкової Н.П.,

за участю секретаря Романової К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 19970,06 грн та судового збору в сумі 2684,00 грн.

В обгрунтування позову позивач вказує, що МКП «Миколаївводоканал» надає населенню м. Миколаєва послуги з водопостачання та водовідведення, в тому числі відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 . Договір про надання послуг водопостачання та водовідведення між позивачем та споживачами було укладено згідно п.п. б п. 12.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, шляхом оформлення окремого особового рахунку № НОМЕР_1 та видачі абоненту розрахункового документа (розрахункової книжки). Свої зобов`язання щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення позивач виконував в повному обсязі та належним чином. Відповідачем оплата своєчасно та в повному обсязі не проводилась. В результаті систематичної неналежної оплати відповідачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 30.11.2023 року утворилася заборгованість у сумі 19970,06 грн, з яких: 19208,46 грн - заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; 761,60 грн - абонентська плата, які представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача. Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Після виконання приписів ст.ст. 27, 187 ЦПК України, ухвалою судді від 29.12.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачу був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками направлено відповідачу за місцем реєстрації.

Оскільки розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд проводиться по матеріалах справи.

Представник позивача надав до суду заяву, у якій просив розглядати справу у відсутність представника та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в установлений судом строк відзив не подав, клопотання та заяви по суті спору від нього до суду не надходили.

Відповідно до ч. 13 ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 8 ст.279ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Статтею 174ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У порядку ст.178ЦПК України відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до положень п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду);характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що МКП «Миколаївводоканал» надає населенню м. Миколаєва послуги з водопостачання та водовідведення, в тому числі, відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір про надання послуг водопостачання та водовідведення між позивачем та споживачем, було укладено шляхом оформлення окремого особового рахунку № НОМЕР_1 та видачі абоненту розрахункового документа (розрахункової книжки).

Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги до форми договору не встановлені законом. Укладення договору шляхом оформлення особового рахунку та видачі розрахункової книжки не суперечить діючому законодавству.

Споживачі, які фактично користуються послугами з централізованого водопостачання та водовідведення або звертаються до МКП «Миколаївводоканал» для отримання вказаних послуг, та вважаються такими, що ознайомлені, погоджуються та приєднуються до умов Договору. У зв`язку тим, що даний договір є договором приєднання, його умови не підлягають узгодженню зі стороною, що приєднується (споживачем).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати поточних спожитих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 30.11.2023 року утворилася заборгованість в розмірі 19970,06 грн, яка складається з: заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 19208,46 грн; абонентської плати у розмірі 761,60 грн.

Нарахування за надані послуги у зазначений період відбувалось відповідно до затверджених норм згідно благоустрою помешкання, на підставі рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради 385 від 26.06.1988 р., № 592 від 14.07.2017 р., за нормою 9/8,85 куб. м. та № 661 від 28.07.2021 року, за нормою 9,1/8,94 куб. м. на одну людину на місяць, які діяли на зазначений у заборгованості період. Прилад обліку - відсутній.

Дані про право власності на зазначене приміщення відповідачем до МКП «Миколаївводоканал» не надавались.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади м. Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована одна особа - ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 р. відповідачами не надавалось до Позивача заяв та підтверджувальних документів з питання тимчасової відсутності або заяв на опломбування запірних вентилів у квартирі, не надходило заяв щодо припинення користування послугами, скарг чи претензій також від відповідачів для здійснення перерахунку вартості послуг за період її неподання, надання невідповідної якості не надходило.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, якими є не тільки законні, а й підзаконні нормативно-правові акти. За відсутності таких умов та вимог зобов`язання виконується відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є споживачем комунальної послуги, що надає позивач, оскільки між позивачем і відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання комунальних послуг постачання холодної води і водовідведення, однак він не сплачує вартість послуг, що порушує право позивача на отримання коштів за надані послуги у встановлений законодавством строк, та в повному обсязі.

За такого, у відповідача виникло зобов`язання сплатити заборгованість за спожиті послуги, а у позивача право вимагати від нього виконання свого обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Будь-яких доказів з приводу того, що ОСОБА_1 відмовлявся від надання вищевказаних послуг, або ці послуги не надавалися, або надавалися не в повному обсязі, чи звертався до позивача щодо проведення перерахунку у разі можливої відсутності тривалий час в квартирі та не споживання послуг, або з претензіями щодо невиконання зобов`язань щодо постачання послуг, або надання неякісних послуг - суду надано не було.

Згідно з ч. 1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.20 вказаного Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

З огляду на вказане, саме на відповідача покладено обов`язок укладення договору із позивачем на надання відповідних послуг.

Таким чином, правовідносини між сторонами за своїм змістом є зобов`язальними, позивач повинен надавати послуги водопостачання та водовідведення, а відповідачі повинні за них сплачувати в силу приписів ст.11 Цивільного кодексу України.

За змістом п. 5 ч. 3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Приписами статті 22 Закону України«Про питнуводу тапитне водопостачання» встановлено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Статями 68, 162 Житлового кодексуУкраїни визначено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Положеннями ст. 610 та ст. 611 Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За період з січня 2015 року по листопад 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за надані послуги водопостачання та водовідведення становить 19970,06 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 750/12850/16-ц від 26.09.2018 року зазначено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Розрахунок заборгованості, що наданий представником позивача містить відомості про: норму, об`єм споживання, тариф, суму до сплати, сплачену суму та суму боргу.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що він у встановленому законом порядку відмовився від надання послуг позивачем, а також не надано доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати.

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , та враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати за надані послуги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за вищевказаною адресою, за період з 01.01.2015 року по 30.11.2023 у розмірі 19970,06 грн, з яких: 19208,46 грн - заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; 761,60 грн - абонентська плата.

Частиною четвертою статті 10ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Міського комунальногопідприємства «Миколаївводоканал»до ОСОБА_1 про стягненняборгу занадані послугиз водопостачаннята водовідведення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» на поточний рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Восток», МФО 307123, код ЄДРПОУ 31448144 заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 19970,06 грн (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят гривень 06 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» сплачений судовий збір у сумі 2684,00грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Центрального районного суду м. Миколаєва протягом 30 днів з дня оголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення виготовлено: 25 березня 2024 року.

Суддя Н.П. Черенкова