Постанова

від 26.03.2024 по справі 933/363/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2074/24 Справа № 933/363/22 Суддя у 1-й інстанції - Любчик В. М. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді Тимченко О.О.,

Суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.

учасники справи:

позивач Краматорська окружна прокуратура, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області,

відповідачі Олександрівська селищна рада Краматорського району Донецької області, ОСОБА_1 ,

третя особа ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №933/363/22 за позовом Краматорської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, до Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ,

на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2023 року (суддя Любчик В.М.), ухвалене в приміщенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області та повне судове рішення складено 22 серпня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

В листопаді 2022 року Краматорська окружна прокуратура, звернулась до суду зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22 вересня 2017 року отримала безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 6325158500:01:008:0009) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області. 04 листопада 2017 року зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 . 12 грудня 2017 року ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 6325158500:01:008:0009. Отже, ОСОБА_1 вже використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, отримавши у приватну власність земельну ділянку кадастровий номер 6325158500:01:008:0009. Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 при зверненні до Олександрівської селищної ради із клопотанням про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області, всупереч вимог ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, приховала той факт, що раніше використала право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та не повідомила про це. Такі дії призвели до незаконного вибуття з комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 1420355100:01:000:1375 сільськогосподарського призначення площею 2.0 га, яка на даний час знаходиться в межах Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області. Олександрівською селищною радою Донецької області на момент прийняття оспорюваного рішення не перевірено факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки.

Просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області від 03 грудня 2020 року №8/2-72, яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Олександрівської селищної об`єднаної територіальної громади за межами с. Левадне Олександрівського району Донецької області за межами населених пунктів, площею 2,0 га, та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 1420355100:01:000:1375.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2023 року позов задоволено: визнано незаконним та скасовано рішення Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області від 03 грудня 2020 року № 8/2-72, яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебуває у запасі на території Олександрівської селищної об`єднаної територіальної громади за межами с. Левадне Олександрівського району Донецької області за межами населених пунктів, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та передано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 1420355100:01:000:1375.Стягнуто з Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області та ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в розмірі по 1240 грн 50 коп з кожного.

Судове рішення мотивоване тим, що матеріалами справи доведено, що відповідач ОСОБА_1 двічі скористалася правом на отримання безоплатно земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що суперечить нормам статей 116, 121 ЗК України.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати на ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що третя особа належним чином не сповіщалася судом першої інстанції про розгляд справи, внаслідок чого була позбавлена можливості подати відзив на позовну заяву, надати пояснення, а також скористатися правовою допомогою. Зауважує на тому, що особа може бути позбавлена права власності або ж обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосовано лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановленому законом та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від Краматорської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 , на рішення суду першої інстанції від 22 серпня 2023 року залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зазначає, що судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, із зазначеною апеляційною скаргою не погоджується в повному обсязі, вважає її безпідставною та необґрунтованою.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник Донецької обласної прокуратури в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду без змін.

Представник відповідача Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №10247-СГ від 15 червня 2017 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

12 вересня 2017року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі їй у власність земельної ділянки загальною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області. Вказала, що своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм, визначених ст. 121 ЗК України не скористалась.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 17345-СГ від 22 вересня 2017 року ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 6325158500:01:008:0009 із земель сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0000 га на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №282333985 встановлено, що право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6325158500:01:008:0009) за ОСОБА_1 зареєстровано 04 листопада 2017 року та припинено 12 грудня 2017 року.

У 2020 році ОСОБА_1 звернулася до Олександрівської селищної ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебуває у запасі на території Олександрівської селищної об`єднаної територіальної громади за межами с. Левадне Олександрівського району Донецької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та передати їй безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1420355100:01:000:1375 площею 2,0000 га.

При зверненні з даним клопотанням, ОСОБА_1 зазначила, що з нормами ст. ст. 116, 121 ЗК України ознайомлена і правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки по зазначеному виду використання не користувалася.

Рішенням Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області від 03 грудня 2020 року №8/2-72, ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Олександрівської селищної об`єднаної територіальної громади за межами с. Левадне Олександрівського району Донецької області за межами населених пунктів, площею 2,0 га, та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 1420355100:01:000:1375.

Відповідно до інформаційної довідки № 282334122, на підставі вказаного рішення, 11 лютого 2021 року державним реєстратором Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради Донецької області зареєстровано за ОСОБА_1 вказану земельну ділянку. Право власності припинено 06 квітня 2021 року, новий власник ОСОБА_2 .

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

За частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позов Краматорської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено, що відповідач ОСОБА_1 двічі скористалася правом на отримання безоплатно земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що суперечить нормам ст. ст. 116, 121 ЗК України.

Проте, суд першої інстанції дійшов такого висновку з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування такого судового рішення.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу за її відсутності, оскільки вона була повідомлена належним чином про розгляд справи, тому фактично була позбавлена можливості викласти свої заперечення проти заявлених позовних вимог позивача.

За частиною 1статті 8 ЦПК Україниніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно зістаттею 128 ЦПК Українисуд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомленнязавчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адресу відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Встановлено, що справу розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості щодо вручення, зокрема апелянту, судових повісток. Тобто, судом першої інстанції було розглянуто справу без дотримання вимогстатті 128 ЦПК Українищодо обов`язку суду повідомляти учасників справи про дату, час і місце судового засідання.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи без належного повідомлення третьої особи про хід розгляду справи, у зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції на підставі пункту 3 частини 3статті 376 ЦПК Українипідлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі по суті позовних вимог.

Звертаючись до суду з даним позовом провизнання незаконним та скасування рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки позивач посилався на те, що ОСОБА_1 , набувши у власність спірну земельну ділянку, повторно скористалася своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності, приховала вказані обставини, а Олександрівська селищна рада Донецької області не перевірила їх, та допустила порушення вимог земельного законодавства, неправомірно прийнявши рішення від 03 грудня 2020 року про затвердження проекту землеустрою та надання у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1420355100:01:000:1375.

За змістом статей15,16ЦКУкраїни, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права. Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Так, за змістомстатті 90ЗК України,порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно довимог статті 152ЗК Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Нормамиглави 29ЦКУкраїни передбачені такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Засади захисту права власності, зокрема, передбачають право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387ЦКУкраїни) та від добросовісного набувача (стаття 388ЦКУкраїни).

Згідно частини 1статті 388ЦКУкраїни, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, зокрема, якщо воно вибуло з володіння власників не з їхньої волі.

При цьомустаттею 346ЦПК Українине передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку із передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник, з дотриманням вимогстатті 388ЦК України,може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей387,388ЦКУкраїни (пункт 21 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7 лютого 2014 року).

Отже, підставою для застосування механізму, передбаченогостаттею 388ЦКУкраїни, є встановлення судом можливості витребувати майно у набувача, незалежно від заперечення про те, що він є добросовісним. Такою умовою є, поряд з іншим, доведення факту вибуття майна з володіння власника чи володіння особи, якій він передав майно, поза їхньої волі.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Власник, з дотриманням вимогстатті 388ЦК України,може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не привело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зроблено висновок про те, що обрання позивачем неналежного (неефективного та/або неправомірного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Апеляційний суд вважає, що у цій справі задоволення позовних вимог про скасування рішення Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області від 03 грудня 2020 року №8/2-72, яким ОСОБА_1 без достатніх на те правових підстав затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Олександрівської селищної об`єднаної територіальної громади за межами с. Левадне Олександрівського району Донецької області за межами населених пунктів, площею 2,0 га, та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 1420355100:01:000:1375, яка в подальшому була відчужена ОСОБА_1 третій особі ОСОБА_2 та за якою зареєстроване право власності на спірну земельну ділянку, не призведе до поновлення прав Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, а отже така вимога не є ефективним способом захисту права позивача, що потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Виходячи з обставин справи, належним способом захисту прав позивача є вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, яка і була заявлена разом з цією позовною вимогою.

Оскільки прокурором обрано неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволені позову оцінка іншим доводам апеляційної скарги не надається.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно пункт 4 частини 1статті 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги третьої особи ОСОБА_2 та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача,з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2791,12 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог Краматорської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, до Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки, відмовити.

Стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2791 (дві тисячі сімсот дев`яноста одну) грн. 12 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: Я.М.Бондар

В.П.Зубакова

Повний текстсудового рішенняскладено 26 березня 2024 року.

Головуючий О.О. Тимченко