Постанова

від 26.03.2024 по справі 641/2233/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» березня 2024 року

м. Харків

справа № 641/2233/23

провадження № 22ц/818/1089/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.

за участю секретаря Волобуєва О.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Донецька селищна рада Ізюмського району Харківської області, державний реєстратор відділу «Центр надання адміністративних послуг» Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області Щербина Н.М., Середа М.І., Фермерське господарство «Андріївське 2017»

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2023 року в складі судді Зелінської І.В.

в с т а н о в и в:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області Щербини Наталії Михайлівни, ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Андріївське 2017» про визнання незаконним та скасування наказу, рішень, державної реєстрації та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12 лютого 2020 року №3094-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» йому надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га із цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства.

Вказав, що на його замовлення Приватне підприємство «Землевпорядник» виготовив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області. Вказаний вище проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджено висновком експерта державної експертизи № 2149/82-20 від 16 березня 2020 року.

Зазначив, що на підставі вказаного проєкту, виготовленого на його замовлення, за його заявою 17 березня 2020 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,0000 га в Державному земельному кадастрі, визначено кадастровий номер 6320285200:01:000:0520.

Вказав, що 24 листопада 2021 року він звернувся з клопотанням до Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області та передачі зазначеної земельної ділянки у власність. До клопотання надав погоджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Однак, відповіді за результатами розгляду вказаного клопотання не надходило.

Лише 07 квітня 2023 року його представнику на адвокатський запит Донецькою селищною радою Ізюмського району Харківської області надано копію рішення ХХVI сесії VIII скликання від 22 лютого 2022 року №1197-VIII «Про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області», оскільки вказана земельна ділянка передана у приватну власність іншому громадянину.

Як йому стало відомо, наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06 січня 2021 року № 2-ОТГ з державної власності у комунальну власність Донецької територіальної громади в особі Донецької селищної ради передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів Донецької селищної ради на території Ізюмського (колишній Балаклійський) району Харківської області, загальною площею 971,0720 га, до складу яких увійшла й земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 6320285200:01:000:0520. 13 травня 2021 року державним реєстратором Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області Щербиною Н.М. зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку за Донецькою селищною радою Ізюмського району Харківської області.

У подальшому рішенням вказаної ради від 18 травня 2021 року надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки, а рішенням від 02 червня 2021 року затверджено технічну документацію із землеустрою та передано ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 6320285200:01:000:0520 для ведення особистого селянського господарства у власність. 05 липня 2021 року державним реєстратором Щербиною Н.М. право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 , та у серпні 2021 року ОСОБА_3 передав її в оренду Фермерському господарству «Андріївське 2017».

Вважав, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області передав зазначену вище земельну ділянку з державної у комунальну власність на стадії завершення ним процесу її приватизації, за наявності певного «обтяження», а саме не скасованого наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12 лютого 2020 року №3094-СГ, яким йому надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, тоді як ця земельна ділянка мала бути виключена з акту приймання-передачі.

Вказав, що ним дотримані всі вимоги законодавства та здійснені всі необхідні процедури для отримання позитивного рішення щодо передачі йому у власність спірної земельної ділянки, а тому у нього виникли правомірні очікування та законні сподівання щодо нерухомого майна.

Проте, діями відповідачів порушено його законне право на реалізацію права власності на зазначену земельну ділянку.

Зазначив, що Донецька селищна рада під час прийняття рішення щодо передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_3 допустила порушення закону, оскільки ним надано технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки, а не проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та дозвіл відповідного органу на його розроблення.

До того ж, видача на одну й ту ж саму земельну ділянку декількох рішень щодо розпорядження нею безумовно призведе до порушення його правомірних очікувань, адже він першим звернувся із заявою про надання йому відповідного дозволу, та спірна земельна ділянка сформована, їй присвоєно кадастровий номер за проєктом землеустрою, виготовленим на його замовлення.

Крім того, державний реєстратор ОСОБА_4 є неналежним суб`єктом державної реєстрації, оскільки перебувала в трудових відносинах з Донецькою селищною радою Ізюмського району Харківської області, та в переліку документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію виникнення права комунальної власності, відсутнє рішення Донецької селищної ради Балаклійського району про прийняття спірної земельної ділянки у комунальну власність.

Просив:

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06 січня 2021 року № 2-ОТГ в частині передачі у комунальну власність Донецької територіальної громади в особі Донецької селищної ради земельної ділянки державної власності, площею 2,000 га, з кадастровим номером 6320285200:01:000:0520, яка зазначена за №53 у додатку до акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 06 січня 2021 року;

визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58175490, від 18 травня 2021 року 08:37:28, Державного реєстратора Донецької селищної ради Харківської області Щербини Н.М., на підставі якого за Донецькою селищною радою Балаклійського району Харківської області зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320285200:01:000:0520;

визнати незаконним та скасувати рішення XІV сесії VIII скликання Донецької селищної ради Харківської області від 18 травня 2021 року № 458-VІІІ «Про надання дозволу на розробку Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, на території Пришибського старостинського округу Харківської області ОСОБА_3 »;

визнати незаконним та скасувати рішення XV сесії VIII скликання Донецької селищної ради Балаклійського району Харківської області від 02 червня 2021 № 522-VIII «Про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області та передачі її у власність ОСОБА_3 »;

визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59536387 від 29 липня 2021 року 09:27:32, Державного реєстратора Донецької селищної ради Харківської області Щербини Н.М., на підставі якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 6320285200:01:000:0520;

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 19 серпня 2021 року, укладений між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «Андріївське 2017» площею 2,0000 га з кадастровим номером 6320285200:01:000:0520 для ведення товарного сільськогосподарського виробництвата скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60005834, від 26 серпня 2021 року 11:09:00, державного реєстратора Щербини Н.М. Донецької селищної ради Балаклійського району Харківської області, на підставі якого за Фермерським господарством «Андріївське 2017» зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6320285200:01:000:0520, номер запису про інше речове право: 43638084;

визнати незаконним та скасувати рішення ХХVI сесії VIII скликання від 22 лютого 2022 року №1197-VIII «Про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області;

зобов`язати Донецьку селищну раду Ізюмського району Харківської області прийняти рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 6320285200:01:000:0520, для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03), яка розташована за межами населених пунктів на території Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, та передачу її у власність ОСОБА_1 ;

стягнути з відповідачів судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд не надав належної оцінки тому, що Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, діючи недобросовісно, не повідомило Донецьку селищну раду про прийняте ним 12 лютого 2020 року рішення про надання йому дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, не вилучило цю земельну ділянку з переліку тих, що передаються у комунальну власність, приховало той факт, що процедура приватизації вже знаходилась на завершальній стадії. Донецька селищна рада прийняла рішення щодо розпорядження спірною земельною ділянкою до спливу місячного строку, встановленого законом для повідомлення інформації про надані дозволи на розроблення документації із землеустрою, тобто за відсутності інформації про наявні дозволи. Про недобросовісність поведінки Донецької селищної ради також свідчить швидкість прийняття рішення на користь ОСОБА_3 та як наслідок помилкове застосування норм частини 1 статті 118 ЗК України. ОСОБА_3 надано технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки, а не проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та дозвіл відповідного органу на його розроблення. Земельна ділянка сформована та їй присвоєно кадастровий номер за його заявою на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого на його замовлення. Незалежно від дати формування спірної земельної ділянки він отримав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та розробив і погодив такий проєкт раніше ОСОБА_3 . Строк дії дозволу на виготовлення документації із землеустрою не встановлено, отже його звернення 24 листопада 2021 року до селищної ради за затвердженням проєкту землеустрою не свідчить про протиправність його дій. Державний реєстратор Щербина Н.М. є неналежним суб`єктом державної реєстрації, оскільки перебувала в трудових відносинах з Донецькою селищною радою Ізюмського району Харківської області.

05 лютого 2024 року від Головного управління Держгеокадастру в Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити у її задоволенні, розглядати справу за відсутності його представника. Вказав, що надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила такий проєкт. Рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі набуття права власності. Оскаржуваний наказ про передачу спірної земельної ділянки у комунальну власність прийнято на виконання нормативно-правових актів, зокрема, Указу Президента України від 15 жовтня2020 року № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин»,постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», якими не передбачено обмежень щодо передачі у комунальну власність земельних ділянок, що зареєстровані в Державному земельному кадастрі на підставі документації з землеустрою, яка розроблена фізичними особами. На момент видачі оскаржуваного наказу були відсутні будь-які речові права стосовно спірної земельної ділянки, крім зареєстрованого права власності за державою. Він не мав підстав для відмови у передачі земельної ділянки Донецькій селищній раді. Відсутні ознаки, що могли б вказувати на надання необґрунтованої переваги у відведенні земельної ділянки іншій особі. Державний реєстратор не є належним відповідачем у справі.

06 лютого 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» Донецька селищна рада Ізюмського району Харківської області подала заяву про розгляд справи без участі.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Акцентував увагу суду саме на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

До суду апеляційної інстанції інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.

Судова колегія,заслухавши суддю-доповідача,пояснення з`явившихсяучасників справи,дослідивши матеріалисправи,обговоривши доводиапеляційної скаргивважає,що апеляційнускаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржувані накази та рішення є законними; земельна ділянка на час звернення позивача з клопотанням про надання дозволу на затвердження проєкту землеустрою вже була сформована, тож перевагу в оформленні права власності обґрунтовано надано ОСОБА_3 , який раніше позивача звернувся за затвердженням технічної документації з землеустрою.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 3094-СГ від 12 лютого 2020 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області. Орієнтований розмір земельної ділянки 2,0000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ 01.03) (а. с. 12-13).

02 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до директора Приватного підприємства «Землевпорядник» про виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області (а. с. 20).

На замовлення ОСОБА_1 Приватним підприємством «Землевпорядник» у 2020 році виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області (а. с. 14-40).

Із висновку експерта державної експертизи ОСОБА_5 про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 16 березня 2020 року № 2149/82-20 вбачається, що проєкт землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_1 погоджується (а. с. 37).

Водночас, як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6312823842020 від 18 березня 2020 року, датою державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 6320285200:01:000:0520, загальною площею 2,0000 га з цільовим призначенням землі запасу, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, форма власності державна, є 20 березня 2013 року. Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01 листопада 2018 року, виготовлена Приватним підприємством «Землевпорядник» (а. с. 41-43).

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06 січня 2021 року № 2-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано у комунальну власність Донецької територіальної громади в особі Донецької селищної ради 64 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 971,0720 га, які розташовані за межами населених пунктів Донецької селищної ради на території Балаклійського району Харківської області згідно з додатком до цього наказу за актом приймання-передачі земельних ділянок (а. с. 50).

З витягу з акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 06 січня 2021 року вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області передає із державної власності, а Донецька селищна рада приймає у комунальну власність земельні ділянки згідно з додатком, у якому під № 53 зазначено земельну ділянку з кадастровим номером 6320285200:01:000:0520 загальною площею 2,0000 га, цільове призначення 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (а. с. 50 зворот).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 травня 2021 року вбачається, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06 січня 2021 року № 2-ОТГ, акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 06 січня 2021 року державним реєстратором Щербина Н.М. 13 травня 2021 року зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Донецькою селищною радою Балаклійського району Харківської області (а. с. 51).

Рішенням Донецької селищної ради Харківської області № 458-VІІІ від 18 травня 2021 року надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га на території Пришибського старостинського округу Харківської області (а. с. 52).

За замовленням ОСОБА_3 у 2021 році фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства (а. с. 54-64).

Рішенням Донецької селищної ради Харківської області № 522-VІІІ від 02 червня 2021 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області та передачі її у власність, яка розроблена фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 Передано ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га з кадастровим номером 6320285200:01:000:0520 у власність (а. с. 53).

Головним управліннямДержгеокадастру уХарківській областілистом від23червня 2021року №18-20-112-4992/0/19-21Донецькій селищнійраді наданоперелік наданихдозволів нарозроблення документаціїіз землеустроющодо земельнихділянок державноївласності сільськогосподарськогопризначення,рішення прозатвердження якихне буливидані станомна 27травня 2021року,серед якихє іспірна земельнаділянка (а.с.65).

05 липня 2021 року на підставі рішення Донецької селищної ради Харківської області від 02 червня 2021 року № 522-VІІІ зареєстровано право власності на зазначену вище земельну ділянку за ОСОБА_3 (а. с. 66).

У подальшому на підставі договору оренди б/н від 19 серпня 2021 року вказана земельна ділянка передана ОСОБА_3 в оренду Фермерському господарству «Андріївське 2017», 20 серпня 2021 року зареєстровано право оренди (а. с. 67).

Зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 квітня 2023 року (а. с. 66-67).

24 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до голови Донецької селищної ради Харківської області з клопотанням, у якому просив затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області та передати земельну ділянку у власність (а. с. 44).

Рішенням Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області №1197- VІІІ від 22 лютого 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, розташованої за межами населеного пункту на території Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6320285200:01:000:0520 передана у власність іншому громадянину (а. с. 48-49).

Відповідно до Указу Президента України «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 тапостанови Кабінету Міністрів України «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» від 16 листопада 2020 року № 1113 в Україні розпочато процес передачі земель сільськогосподарського призначення з державної власності у комунальну власність об`єднаним територіальним громадам.

За змістом положеньстатті 122 Земельного кодексу Українивирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 117 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-IX від 28 квітня 2021 року, що набрав чинності27 травня 2021 року, розділ X Перехідні положенняЗемельного кодексуУкраїни доповнено пунктом 24, яким передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до частини першоїстатті 155 ЗК Україниу разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 липня 2022 року y справі № 910/5201/19 наголошено, що рішення органу влади чи місцевого самоврядування у сфері земельних правовідносин можна оспорювати з погляду його законності.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За пунктом «в» частини третьоїстатті 116 ЗК Українибезоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом «б» частини першоїстатті 121 ЗК Українипередбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За частиною дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За змістом статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) зроблено висновок про те, що добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

На будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

Можна кваліфікувати як недобросовісну таку поведінку власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи.

У постанові Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі № 372/3519/17 (провадження № 61-9176св19) зазначено, що орган місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №380/624/16 (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 206/4712/17 (провадження № 14-96цс19) про те, що отримання особою дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про її передання у власність чи у користування.

Рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту.

Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою.

За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 450/3693/18, від 16 лютого 2022 року у справі № 691/1381/19, від 13 червня 2022 року у справі № 278/2592/20, від 11 липня 2022 року у справі № 759/132/20, від 25 липня 2022 року у справі № 740/2621/20, від 30 вересня 2022 року у справі № 450/2479/19, від 15 лютого 2023 року у справі № 700/304/20, від 11 травня 2023 року у справі № 712/10480/21.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка на час звернення ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та надання йому відповідного дозволу у лютому 2020 року перебувала у державній власності. У подальшому на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06 січня 2021 року № 2-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та акту приймання-передачі спірну земельну ділянку передано у комунальну власність, і 13 травня 2021 року право власності на неї зареєстровано за Донецькою селищною радою Балаклійського району Харківської області.

Оскаржуючи вказаний вище наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06 січня 2021 року № 2-ОТГ в частині передачі у комунальну власність Донецької територіальної громади в особі Донецької селищної ради спірної земельної ділянки державної власності площею 2,000 га з кадастровим номером 6320285200:01:000:0520 та відповідне рішення державного реєстратора від 18 травня 2021 року про реєстрацію за Донецькою селищною радою Балаклійського району Харківської області права комунальної власності на цю земельну ділянку ОСОБА_1 посилався на те, що при прийнятті таких рішень не враховано попереднє надання йому наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12 лютого 2020 року №3094-СГ дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Однак, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою та незатверджений проєкт землеустрою, наявні у позивача, не є правовстановлюючими актами і не гарантують особі набуття права власності на земельну ділянку, не є «обтяженнями», як про це зазначає позивач. Наявність наданого позивачу дозволу на розроблення проєкту землеустрою жодним чином не перешкоджала прийняттю рішення про передачу земельної ділянки з державної у комунальну власність.

Пунктом 24 розділу Х ЗК України, який набрав чинності 27 травня 2021 року прямо передбачено, що при переході земельної ділянки з державної власність у комунальну зберігає чинність раніше наданий дозвіл на розробку документації із землеустрою, що також свідчить про те, що наявність такого дозволу будь-яким чином не перешкоджала переходу права власності.

При цьому, ОСОБА_1 свій передбачений законом обов`язок з повідомлення селищної ради про отримання відповідного дозволу у місячний строк з дня набрання чинності відповідною нормою ЗК України не виконано.

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що в переліку документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права комунальної власності, відсутнє рішення Донецької селищної ради Балаклійського району про прийняття спірної земельної ділянки у комунальну власність, є безпідставними, оскільки згідно чинного законодавства для передачі земельної ділянки з державної у комунальну власність не потрібно отримувати згоду органу місцевого самоврядування. Саме сукупність рішення уповноваженого державного органу і акту приймання-передачі є умовою для державної реєстраціїправа власності територіальної громади наземельну ділянку.

Посилання ОСОБА_1 на те, що державний реєстратор ОСОБА_4 є неналежним суб`єктом державної реєстрації, оскільки перебувала в трудових відносинах з Донецькою селищною радою Ізюмського району Харківської області судом першої інстанції обґрунтовано відхилено, оскільки передбачене абзацом першим частини 2 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»обмеження щодо того, що державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав у разі, якщо речове право на нерухоме майно, обтяження такого права набувається, змінюється або припиняється за суб`єктом державної реєстрації прав, з яким державний реєстратор перебуває у трудових відносинах або засновником (учасником) якого він є, не поширюється на державних реєстраторів, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями щодо державної реєстрації прав на державне та/або комунальне майно, їх обтяжень.

Державний реєстратор Щербина Н.М., якою приймалось рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку, є державним реєстратором відділу «Центр надання адміністративних послуг» Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, що є структурним підрозділом виконавчого комітету Донецької селищної ради, в якому надаються адміністративні послуги, як передбачено Положенням про Відділ «Центр надання адміністративних послуг» Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, розміщеним на сайті ради. Отже, на неї вищевказані обмеження не поширюються.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи). Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі№ 823/2042/16, від 12 грудня 2018 року у справі№ 570/3439/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі№ 910/7781/19, від 05 липня 2023 року у справі№ 910/15792/20 та є усталеним у його практиці.

Отже, враховуючи викладене, підстав для визнання незаконними та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06 січня 2021 року № 2-ОТГ та рішення від 18 травня 2021 року про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320285200:01:000:0520 не вбачається.

Також колегія суддів погоджується з відмовою у задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо визнання незаконними та скасування рішень Донецької селищної ради Харківської області про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та про затвердження технічної документації із землеустрою і передачі її у власність ОСОБА_3 , рішення про реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 , визнання недійсним договору оренди між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «Андріївське 2017» та скасування рішення про реєстрацію права оренди; визнання незаконним рішення селищної ради про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою та зобов`язання Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області прийняти рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передачу її у власність ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка була сформована, зареєстрована та їй присвоєно кадастровий номер, тобто визначено її як об`єкт цивільних прав, ще 20 березня 2013 року, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі документації із землеустрою технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01 листопада 2018 року, а не за розробленим за замовленням ОСОБА_1 проєктом землеустрою від 2020 року. У проєкті землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 2020 року, виготовленому на замовлення ОСОБА_1 , містяться кадастрові плани, в яких вже вказаний кадастровий номер земельної ділянки - 6320285200:01:000:0520, що також свідчить про сформованість спірної земельної ділянки на час складання цього проєкту.

ОСОБА_1 звернувся за затвердженням проєкту землеустрою лише 24 листопада 2021 року, тоді як на той час спірна земельна вже була 02 червня 2021 року передана у власність ОСОБА_3 .

Доводи ОСОБА_1 про те, що він першим пройшов всі передбачені земельним законодавством процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, та така процедура вже перебувала на завершальному етапі, а тому він отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення цієї процедури - прийняття рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання йому спірної земельної ділянки у власність, є безпідставними, оскільки спростовуються змістом положеньстатті 118 ЗК України, відповідно до яких завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність.

Реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, чи погодження проєкту, а саме з моменту звернення до відповідного органу із проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки у власність,оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі.

Зазначене відповідає висновкам, яких дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2021 року у справі № 570/6351/18, від 02 червня 2021 року у справі № 700/316/20-ц, від01 липня 2022 року у справі № 700/309/20.

Дійсно, ОСОБА_1 раніше (у березні 2020 року), ніж ОСОБА_3 (у травні 2021 року), розробив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, проте на той час спірна земельна ділянка вже була сформованою не за проєктом позивача, їй присвоєно кадастровий номер. В свою чергу, ОСОБА_3 (у червні 2021 року) раніше ОСОБА_1 (у листопаді 2021 року) звернувся саме за затвердженням технічної документації із землеустрою, а тому відповідач першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення процедури приватизації земельної ділянки. За таких умов, інтерес позивача щодо можливості завершити розпочату ним процедуру приватизації земельної ділянки не підлягає захисту.

Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що йому першому надано дозвіл на розробку проєкту документації щодо відведення у власність земельної ділянки та висновком експерта від 16 березня 2020 року погоджено такий проєкт, ОСОБА_1 не зазначає, які об`єктивні причини перешкоджали йому в подальшому протягом 1 року та 8 місяців подати даний проєкт на затвердження до уповноваженого органу.

За обставин, встановлених у даній справі, доводи позивача про те, що він має переважне право на оформлення права власності на спірну земельну ділянку, що строк дії дозволу на виготовлення документації із землеустрою не встановлено, отже його звернення 24 листопада 2021 року до селищної ради за затвердженням проєкту землеустрою є правомірним, відхиляються як безпідставні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що Донецька селищна рада прийняла рішення щодо розпорядження спірною земельною ділянкою на користь ОСОБА_3 надто швидко, до спливу місячного строку, встановленого законом для повідомлення інформації про надані дозволи на розроблення документації із землеустрою, тобто за відсутності інформації про наявні дозволи, висновків суду не спростовують, адже законом не передбачено обмежень у строках прийняття відповідного рішення та заборони на розпорядження земельною ділянкою до отримання інформації про надані дозволи, враховуючи, що дозвіл на розроблення документації із землеустрою не є правовстановлюючим документом та не гарантує набуття права власності і може бути наданий декільком особам.

Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_3 надано технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки, а не проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та дозвіл відповідного органу на його розроблення, не можуть бути взяті до уваги, адже згідно з частиною першоюстатті 50Закону України«Про землеустрій» проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Натомість спірна земельна ділянка вже була сформованою, та її цільове призначення не змінювалось, адже зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення і не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

На підставі викладеного, оскільки позивачем не доведено незаконності набуття ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку і порушення його права власності чи користування цією земельною ділянкою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, вимоги позивача про зобов`язання Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області прийняти рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передачу її у його власність не є належним та ефективним способом захисту, адже суд позбавлений можливості втручатися удискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився зхарактером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, підстав для перерозподілу судових витрат судом апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.375, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 26 березня 2024 року.