Постанова

від 26.03.2024 по справі 623/3531/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» березня 2024 року

м. Харків

справа № 623/3531/21

провадження № 22ц/818/778/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря Волобуєва О.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач - Приватне підприємство «Золота Нива-1», представниця відповідача Кабанова А. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Золота Нива-1» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2023 року в складі судді Агапова Р.О.

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Золота Нива-1» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6322880500:01:000:0157, розміром 5,6314 га на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Р1 № 706142 від 23 серпня 2001 року, розташованої на території Олександрівської сільради Ізюмського району Харківської області.

Зазначив, що 13 лютого 2018 року він отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на земельну ділянку, кадастровий номер 6322880500:01:000:0157, відповідно до якого дізнався про наявний та зареєстрований 03 вересня 2013 року договір оренди та додаткову угоду, які начебто укладені 22 листопада 2012 року між ним та Приватним підприємством «Золота Нива-1».

Вказав, що даний договір разом з додатковою угодою він не підписував, але знав, що за мовчазною згодою земельною ділянкою користується Приватне підприємство «Золота Нива-1» та отримував за це плату від підприємства.

Посилався на те, що, звернувшись у лютому 2018 року до відповідача за роз`ясненнями щодо наявного договору оренди, йому було надано екземпляр договору, але без додаткової угоди. 20 лютого 2018 року він письмово звернувся до відповідача з вимогою надати його екземпляр додаткової угоди, на що у кінці квітня 2018 року отримав відповідь, в якій зазначалося, що у відповідача відсутній екземпляр додаткової угоди для нього. Також не було надано екземпляр відповідача.

20 травня 2018 року він отримав лист від міськрайонного управління Держгеокадастру в Ізюмському районі від 11 травня 2018 року № 97-20-0.23,021-717/182-18 разом з договором оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 6322880500:01:000:0157, розміром 5,6314 га з земель приватної власності, розташованої на території Олександрівської сільради Ізюмського району Харківської області, але укладеним 10 грудня 2007 року з ОСОБА_3 строком на 10 років. Зазначений договір зареєстрований 16 липня 2012 року за № 632288054001134 в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії «ДП ДЗК при Державному комітеті по земельних ресурсах», оригінал якого знаходиться у міськрайонному управлінні в Ізюмському районі та м. Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області.

Вказав, що у червні 2018 року він звернувся до суду з позовною вимогою про визнання договору недійсним та в рамках зазначеної справи проведено судову почеркознавчу експертизу, згідно висновку якої зазначено наступне: «Підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» договору оренди землі від 22 листопада 2012 року, у графі «земельну ділянку передав: Орендодавець» акта приймання передачі земельної ділянки від 19 серпня 2013 року до договору оренди землі від 22 листопада 2012 року, у графі «Орендодавець» акта визначення меж земельної ділянки в натурі від 22 листопада 2012 року до договору оренди землі від 22 листопада 2012 року виконані не ОСОБА_1 а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець» додаткової угоди від 03 вересня 2013 року до договору оренди землі від 22 листопада 2012 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою». Враховуючи те, що ним було обрано не вірний спосіб захисту, постановою Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог скасовано та зазначено, що відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права.

Просив усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом зобов`язання відповідача повернути належну позивачу земельну ділянку, кадастровий номер 6322880500:01:000:0157, розміром 5,6314 га із земель приватної власності, розташована на території Олександрівської сільради Ізюмського району Харківської області, з викладенням висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині рішення; вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, усунуто перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом зобов`язання Приватного підприємства «Золота Нива-1» повернути належну ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 6322880500:01:000:0157, площею 5,6314 га, із земель приватної власності, розташованої на території Олександрівської сільської ради Ізюмського району Харківської області; стягнуто з Приватного підприємства «Золота Нива-1» на користь ОСОБА_1 908,00 грн на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

На вказане рішення суду Приватне підприємство «Золота Нива-1» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Зазначив, що, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року по справі № 623/1563/18 встановлено ту обставину, що спірний договір оренди землі ОСОБА_1 не підписаний та є неукладеним. Проте, поза увагою суду залишилось те, що під час розгляду справи № 623/1563/18 факт укладення спірного договору оренди землі від 22 листопада 2012 року не був і не міг бути спростований, оскільки в цій постанові, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року по справі №145/2047/16-ц зазначено, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. У мотивувальній частині рішення по справі № 623/3531/21, прийнятого за результатом вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, судом не було викладено зроблений саме цим судом висновок про неукладеність спірного договору з посиланням на відповідні докази, а лише було зазначено, що такий висновок було зроблено судом апеляційної інстанції по іншій справі (№623/1563/18). Таким чином, у постанові Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року по справі № 623/1563/18, якою обґрунтовано рішення, мають місце вади у ній за результатом розгляду справи про недійсність договору незаконно викладено висновок про його неукладеність. У зв`язку з цим вважав, що висновок про неукладеність спірного договору, викладений в постанові Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року по справі № 623/1563/18, є лише правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту). Зазначив, що надані ним до суду першої інстанції документи підтверджують факт отримання позивачем орендної плати та свідчать про те, що ним виконувався спірний договір. Також у рішенні не наведена мотивована оцінка аргументів відповідача про те, що висновок експерта №10/364СЕ-19 від 08 листопада 2019 року, складений судовим експертом Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх вправ України Зубцовою Л. по справі № 623/1563/18, не може бути взятий судом до уваги як беззаперечний доказ підписання договору оренди землі від 22 листопада 2012 року, акту визначення меж земельної ділянки в натурі від 22 листопада 2012 року, акту приймання-передачі від 19 серпня 2013 року до цього договору та додаткової угоди від 03 вересня 2013 року до даного договору не самим позивачем та підлягає відхиленню судом, оскільки цей висновок експерта суперечить вказаним вище матеріалам справи (доказам, наданим відповідачем, які свідчать про укладення спірного договору). Крім того, даний висновок експертизи був складений з порушенням порядку, визначеного законодавством, при проведенні експертизи не було додержано вимоги законодавства, поданих експерту об`єктів дослідження було недостатньо, висновок є необґрунтованим та не узгоджується з іншими матеріалами справи.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

В суді апеляційної інстанції представниця Приватного підприємства «Золота Нива-1» підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

25 березня 2024 року через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його представника. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначили, що всі доводи щодо їх правової позиції викладено в позовній заяві, поясненнях та рішенні суду першої інстанції.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Приватного підприємства «Золота Нива-1» необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір оренди землі та додаткова угода позивачем не підписувалися, у зв`язку із чим відсутні підстави вважати, що такі договори є укладеними, відтак дійшов висновку щодо необхідності усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача з її повернення для реального відновлення порушеного права позивача.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 706142 від 23 серпня 2001 року ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської сільської ради № 115 від 12 червня 2001 року передано у приватну власності земельну ділянку площею 5,6314 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 6322880500:01:000:0157, що розташована на території Олександрівської сільської ради Колективного сільськогосподарського підприємства «40-річчя Жовтня». Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 131 (а.с.7,98 том 1).

22 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного підприємства «Золота Нива-1» з заявами, в яких просив укласти з ним договір оренди землі та здійснити державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (а.с.96,97 том 1).

22 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Золота Нива-1» укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 6322880500:01:000:0157, загальною площею 5,6314 га сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Ізюмського району Харківської області (а.с.8-10,55-57 том 1).

Як вбачається з пунктів 3.1, 3.2, 3.3 цього договору договір укладено на 7 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Сторони погодили, що дія цього договору не може бути припинена раніше завершення сільськогосподарського циклу збирання врожаю.

За пунктами 13.1-13.5 цього договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішення суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених пунктами 9, 10 цього договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Сторони погодили, що договір оренди землі не може бути розірвано або припинено до закінчення поточного сільськогосподарського року. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

22 листопада 2012 року ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Золота Нива-1» складено акт визначення меж земельної ділянки в натурі до договору оренди землі від 22 листопада 2012 року та акт приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 22 листопада 2012 року (а.с.13,14,58,59 том 1).

03 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Золота Нива-1» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 22 листопада 2012 року, за умовами якої сторони, крім іншого дійшли згоди продовжити дію договору на 7 років з моменту закінчення строку дії договору, передбаченого пунктом 8 розділу «Строк дії договору» договору (а.с.15,63 том 1).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 8877006 від 03 вересня 2013 року вбачається, що 14 серпня 2013 року внесено інформацію про договір оренди землі від 22 листопада 2012 року, строк дії - 7 років (а.с.16,62 том 1).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 40480203 від 11 липня 2015 року вбачається, що 14 серпня 2013 року внесено інформацію про договір оренди землі від 22 листопада 2012 року, строк дії -14 років (а.с.64 том 1).

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 січня 2021 року у справі № 623/1563/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Золота Нива-1», Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Державного реєстратора виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області Мітіної В.В. про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки, позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено; визнано недійсним договір оренди, укладений 22 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Золота Нива-1» на земельну ділянку, кадастровий номер 6322880500:01:000:0157, зареєстрований у реєстраційній службі Ізюмського міського Управління юстиції Харківської області, 03 вересня 2013 року, рішення про державну реєстрацію, індексний номер № 5539912; визнано недійсним договір оренди, укладений 10 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Золота Нива-1» на земельну ділянку, кадастровий номер 6322880500:01:000:0195, розміром 5,6314 га із земель приватної власності, розташованої на території Олександрівської сільради Ізюмського району Харківської області, зареєстрований 19 липня 2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Ізюмської міської ради Мітіною В. В., (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер № 36255919 від 21 липня 2017 року 13:54:59).

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у справі № 623/1563/18 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Золота Нива-1» задоволено частково; рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 січня 2021 року та додаткове рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 січня 2021 року скасовано; позовні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними залишено без задоволення (а.с.18-22 том 1).

У вказанійпостанові встановлено,що 26листопада 2019року наадресу судусудовим експертомЗубцовою Л.С.було надіслановисновок від13листопада 2019року за№10/364СЕ-19по цивільнійсправі №623/1563/18за результатамисудової почеркознавчоїекспертизи,де зазначенонаступне:«Підписи відімені ОСОБА_1 у графі«Орендодавець» договоруоренди землівід 22листопада 2012року,у графі«земельну ділянкупередав:Орендодавець» актаприймання-передачіземельної ділянкивід 19серпня 2013року додоговору орендиземлі від22листопада 2012року,у графі«Орендодавець» актавизначення межземельної ділянкив натурівід 22листопада 2012року додоговору орендиземлі від22листопада 2012року виконаніне ОСОБА_1 ,а іншоюособою.Підпис відімені ОСОБА_1 у графі«Орендодавець» додатковоїугоди від03вересня 2013року доДоговору орендиземлі від22листопада 2012року виконанийне ОСОБА_1 ,а іншоюособою.Таким чином,судом встановлено,що підпису спірномудоговорі орендиземельної ділянкивід 22листопада 2012року позивачеві ОСОБА_1 не належать,про що ОСОБА_1 і зазначавв своємупозові.Будь-якихдоручень іншійособі зповноваженнями напідписання даногодоговору відйого імені,він нікомуне надававі ненадано такихвідповідачем. За викладених обставин позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі не підлягають задоволенню, оскільки договір оренди землі ОСОБА_1 не підписаний, тому є неукладеним, і не несе жодних правових наслідків.

Також матеріали справи містять копію висновку експерта № 10/364СЕ-19 від 08 листопада 2019 року, складеного Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром в межах справи за № 623/1563/18, за яким підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» договору оренди землі від 22 листопада 2012 року, у графі «земельну ділянку передав: Орендодавець» акта приймання-передачі земельної ділянки від 19 серпня 2013 року до договору оренди землі від 22 листопада 2012 року, у графі «Орендодавець» акта визначення меж земельної ділянки в натурі від 22 листопада 2012 року до договору оренди землі від 22 листопада 2012 року виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» додаткової угоди від 03 вересня 2013 року до договору оренди землі від 22 листопада 2012 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.68-88 том 1).

До суду першої інстанції надано копію довіреності від 31 серпня 2015 року, виданої ОСОБА_1 , за якою він уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси перед фізичними особами та в усіх органах державної влади, органах місцевого самоврядування, а також в будь-яких підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності, підпорядкування та галузевої належності, в тому числі в Приватного підприємства «Золота Нива-1» з питань одержання належної йому будь-якої орендної плати за земельну ділянку, та інших дій, що пов`язані з використанням цієї земельної ділянки. Для чого надав їй право виконувати будь-які дії, пов`язані з даним дорученням, розписуватись за нього. Ця довіреність видана строком на 3 роки і дійсна до 31 серпня 2018 року включно (а.с.89 том 1).

З копії довіреності від 10 жовтня 2017 року, виданої ОСОБА_1 , він уповноважив ОСОБА_3 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх органах державної влади, органах місцевого самоврядування, а також в будь-яких підприємствах, установах, організаціях, зокрема в органах нотаріату, бюро технічної інвентаризації, державного земельного кадастру, управління земельних ресурсів, в тому числі в орендаря Приватного підприємства «Золота Нива-1», та інших землевпорядних організаціях з питань одержання належної йому будь-якої орендної плати за земельну ділянку, та інших дій, що пов`язані з використанням належної йому земельної ділянки, в тому числі отримувати заощадження, кошти, переводи та інші дії по його рахунку в відділенні поштового зв`язку Харківської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Харківської області Ізюмського району с. Олександрівка, вулиця Перемоги, № 2, а також в усіх установах Акціонерного товариства «Ощадбанк», а саме: подавати від його імені заяви, клопотання, в тому числі пов`язані з отриманням коштів, розпоряджатися грошовими коштами та одержувати їх з рахунків, відкритих на його ім`я без обмежень, одержувати грошові переводи, кошти через систему переказів «Швидка копійка», відправлених на його ім`я. В разі необхідності переукладати договори, закривати рахунки, відкривати нові (в тому числі карткові), отримувати банківські картки в зв`язку з відкриттям рахунку по втраті, фізичному зносу або закінченню терміну дії попередньої картки, для чого надав їй право виконувати будь-які дії, пов`язані з даним дорученням, розписуватись за нього, одержувати довідки або інші документи про наявність грошових сум, відсотків (нарахувань) по них чи руху зазначених сум. Ця довіреність видана строком на 3 роки і дійсна до 10 жовтня 2020 року включно (а.с.90 том 1).

Також матеріали справи містять копії квитанції та видаткових касових ордерів про сплату ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_3 орендної плати, зокрема квитанція нерозбірлива за 2014 рік на суму 3 902,90 грн, видаткові касові ордери за 2014 рік на суму 3 834,03 грн, за 2015 рік 4 788,83 грн, за 2016 рік 5 540,25 грн, за 2017 рік 5 540,25 грн (а.с.91-95 том 1).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до вимог частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі ( зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії ), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як висновок, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначеній у спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Верховний Суду постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) дійшов висновку, що реєстрація неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою. Отже, реєстрація права оренди за орендарем на вказану земельну ділянку, коли договір оренди орендодавець фактично не підписувала (правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону.

Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За частиною першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).

Матеріали справи свідчать про те, що з 23 серпня 2001 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,6314 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 6322880500:01:000:0157, що розташована на території Олександрівської сільської ради, Колективного сільськогосподарського підприємства «40-річчя Жовтня».

З 22 листопада 2012 року ОСОБА_1 передав цю земельну ділянку в оренду Приватному підприємству «Золота Нива-1» за договором оренди землі строком на 7 років.

03 вересня 2013 року між ним та Приватним підприємством «Золота Нива-1» укладено додаткову угоду щодо продовження дії договору оренди ще 7 років.

За висновком експерта № 10/364СЕ-19 від 08 листопада 2019 року підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» договору оренди землі від 22 листопада 2012 року, у графі «земельну ділянку передав: Орендодавець» акта приймання-передачі земельної ділянки від 19 серпня 2013 року до договору оренди землі від 22 листопада 2012 року, у графі «Орендодавець» акта визначення меж земельної ділянки в натурі від 22 листопада 2012 року до договору оренди землі від 22 листопада 2012 року виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» додаткової угоди від 03 вересня 2013 року до договору оренди землі від 22 листопада 2012 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Харківськогоапеляційного судувід 22червня 2021року усправі №623/1563/18встановлено,що 26листопада 2019року наадресу судусудовим експертомЗубцовою Л.С.було надіслановисновок від13листопада 2019року за№10/364СЕ-19по цивільнійсправі №623/1563/18за результатамисудової почеркознавчоїекспертизи,де зазначенонаступне:«Підписи відімені ОСОБА_1 у графі«Орендодавець» договоруоренди землівід 22листопада 2012року,у графі«земельну ділянкупередав:Орендодавець» актаприймання-передачіземельної ділянкивід 19серпня 2013року додоговору орендиземлі від22листопада 2012року,у графі«Орендодавець» актавизначення межземельної ділянкив натурівід 22листопада 2012року додоговору орендиземлі від22листопада 2012року виконаніне ОСОБА_1 ,а іншоюособою.Підпис відімені ОСОБА_1 у графі«Орендодавець» додатковоїугоди від03вересня 2013року доДоговору орендиземлі від22листопада 2012року виконанийне ОСОБА_1 ,а іншоюособою.Таким чином,судом встановлено,що підпису спірномудоговорі орендиземельної ділянкивід 22листопада 2012року позивачеві ОСОБА_1 не належать,про щовін ізазначав всвоєму позові.Будь-якихдоручень іншійособі зповноваженнями напідписання даногодоговору відйого імені,він нікомуне надававі ненадано такихвідповідачем. За викладених обставин позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі не підлягають задоволенню, оскільки договір оренди землі ОСОБА_1 не підписаний, тому є неукладеним, і не несе жодних правових наслідків.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи та надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 договір оренди землі від 22 листопада 2012 року та додаткову угоду від 03 вересня 2013 року не підписував, та відповідно, з його істотними умовами не погоджувався, тобто про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладання вказаних договорів.

Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, висновку експерта № 10/364СЕ-19 від 08 листопада 2019 року, в сукупності з іншими доказами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не підписував договір оренди землі та додаткову угоду, відповідно відсутні підстави вважати, що такі договори є укладеними, відтак наявні підстави для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача з її повернення для реального відновлення порушеного права позивача.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 931/176/21 (провадження № 61-3989св23).

В апеляційній скарзі заявник вказує на те, що висновок експерта № 10/364СЕ-19 від 08 листопада 2019 року є сумнівним і не можуть бути підставою для задоволення позову, а суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення повторної експертизи.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи суд першої інстанції виходив з того, що зазначені у клопотанні представником відповідача обставини не викликають сумнівів у правильності висновку експерта від № 10/364СЕ-19 від 08 листопада 2019 року.

За статтею 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Первинною є експертиза, при проведенні якої об`єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. У зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.

Таким чином, процесуальним законом передбачено дві підстави для призначення судом повторної експертизи, а саме: у випадку, якщо висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.

При цьому колегія суддів зазначає, що належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.

Судова експертиза проведена у справі № 623/1563/18 проведена атестованим судовим експертом, який має відповідну освіту, необхідну для проведення такої експертизи. При цьому висновок експертизи відповідає вимогам чинного законодавства, не містить недоліків, які б породжували сумніви у правильності та обґрунтованості зроблених висновків, узгоджуються з іншими доказами, які надані у цій справі.

Враховуючи, що зазначені у клопотанні представником відповідача обставини не викликають сумнівів у правильності висновку експерта від № 10/364СЕ-19 від 08 листопада 2019 року, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання представника Приватного підприємства «Золота Нива-1» про призначення експертизи.

Доводи Приватного підприємства «Золота Нива-1» про те, що надані ним до суду першої інстанції документи підтверджують факт отримання позивачем орендної плати та свідчать про те, що ним виконувався спірний договір, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

У випадку не підписання договору однією із сторін його не можна вважати неукладеним після повного чи часткового виконання всіма сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18.

Якщо договір хоч і не був укладений, але виконувався його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суд повинен встановити не лише факт використання орендарем спірного майна, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю і чи приймав він таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається. Такий договір оренди вважається укладеним і може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, провадження № 14-79цс21.

У разі, якщо договір є неукладеним, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19).

Матеріали справи свідчать про фактичне користування Приватним підприємством «Золота Нива-1» земельною ділянкою та про часткове отримання орендодавцем орендної плати, зокрема за 2014-2017 роки. За 2012-2013 роки та починаючи з 2018 року такі відомості відсутні. Приватним підприємством «Золота Нива-1» не надано достатніх доказів того, що після 2017 року і до 2021 року (на час звернення з позовом) договір оренди фактично (без його укладення) виконувався обома сторонами (зокрема, Приватне підприємство «Золота Нива-1» як орендар користувалось земельною ділянкою і сплачувало за неї, а ОСОБА_1 як орендодавець приймав платежі). В разі, якщо мало місце виконання обома сторонами умов договору оренди без його укладення, Приватне підприємство «Золота Нива 1» не позбавлено права звернутися до суду за захистом своїх прав з відповідним позовом за наявністю достатніх доказів.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 385/1243/21 (провадження № 61-9682св22).

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився зхарактером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші докази та обставини, на які посилається Приватне підприємство «Золота Нива-1» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Золота Нива-1» - залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 26 березня 2024 року.