Ухвала

від 25.03.2024 по справі 334/9307/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 25.03.2024

Справа № 334/9307/21

Провадження № 6/334/86/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши заяву Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про видачу дубліката виконавчого документа,

встановив:

представник заявника ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить видати дублікат виконавчого листа № 334/9307/21 від 16 лютого 2022 року Ленінським районним судом міста Запоріжжя.

В обґрунтування заяви зазначила, що на підставі рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 16.02.2022 у справі № 334/9307/21 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району надмірно перерахованої соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у сумі 5859,37 гривень та судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2270 гривень. 01.03.2023 виконавчий лист був надісланий для виконання до Дніпровського ВДВС міста Запоріжжя, однак до теперішнього часу рішення суду не виконано. Відповідно до листа начальника ВДВС № 1/7131 від 10.01.2024 оригінал виконавчого листа повернуто стягувачу, але до Управління документ не надходив, тобто його було втрачено при пересилці.

Представник заявника ОСОБА_3 в судове засіданні не з`явився. Подав заяву про розгляд заяви без його участі.

Боржниця ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. Повідомлялася належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки на повідомила. Заяву про розгляд справи без її участі не подала.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 16.02.2022 у справі № 334/334/9307/21 задоволений позов Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району до ОСОБА_2 про стягнення надміру отриманих коштів соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району надмірно перераховану соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям у сумі 5859 (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 37 копійок, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Виконавчий лист у справі був виданий судом 21.06.2022.

Відповідно до листа Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.01.2024 № 1/7131 23.03.2023 при примусовому виконанні виконавчого листа у справі № 334/334/9307/21 державним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника. 25.04.2023 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина перша статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року в справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3рп/2010 у справі № 1-7/2010 зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Статтею 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі Закон № 606-XIV) було визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до пункту 17.4 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 (провадження № 61-11034св19) вказав, що факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби може свідчити про те, що оригінал виконавчого документу втрачено.

Вказані обставини дають підстави зробити висновок, що виконавчий лист у справі № 334/9307/21 був втрачений під час його повернення стягувачу.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заяву представника заявника необхідно задовольнити та видати дублікат виконавчого листа.

Керуючись статтями 260, 268, пунктом 17.4 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

постановив:

заяву задовольнити.

Видати Управлінню соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району дублікат виконавчого листа у справі № 334/9307/21, виданого 21.06.2022 Ленінським районним судом міста Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району надмірно перерахованої соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у сумі 5859 (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 37 копійок, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Запоріжжя або безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя М.В. Фетісов