Постанова

від 21.03.2024 по справі 916/3300/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/3300/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Коваль Н.Т., довіреність №14-129 від 08.05.2023р.;

від відповідача: Чорний В.В., довіреність від 25.01.2024р.;

від третьої особи:не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023, повний текст складено та підписано 27.11.2023

у справі №916/3300/23

за позовом Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України"

до Комунального підприємства ,,Хлібодарське виробниче управління житлово-комунального господарства Авангардівської селищної ради"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення 4 261 886,74 грн,-

головуючий суддя - Лічман Л.В.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 21.03.2024р. згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Акціонерне товариство "Національна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Комунального підприємства ,,Хлібодарське виробниче управління житлово-комунального господарства Авангардівської селищної ради" в якій просило зобов`язати відповідача повернути Акціонерному товариству "Національна компанія "Нафтогаз України" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі - 128 837,00 куб.м.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу від 20.10.2020 р. № 20/21-4328-ТЕ-23 в частині дотримання вимог п.11 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 р. № 867 (далі Положення № 867), у зв`язку з чим постачання газу на підставі цієї угоди в березні та квітні 2021 р. не здійснювалось, а інші договори на постачання спожитого відповідачем з ресурсу позивача природного газу в обсязі 128837,00 куб.м не укладались, з огляду на що останній має бути повернутий згідно ст.1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3300/23; призначено підготовче засідання для розгляду справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Оператор газотранспортної системи України (далі ТОВ ,,Оператор газотранспортної системи України).

В подальшому від АТ "Національна компанія "Нафтогаз України" до суду надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив стягнути з КП ,,Хлібодарське виробниче управління житлово-комунального господарства Авангардівської селищної ради" 4261886,74 грн вартості безпідставно набутого майна, зазначаючи про те, що природній газ є речовиною, яка споживається в момент її отримання, а тому не може бути повернута, в зв`язку з чим відшкодовуванню підлягає вартість безпідставно набутого майна на підставі ч.2 ст.1213 ЦК України. Вказана заява була прийнята до розгляду протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 р.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Лічман Л.В.) від 16.11.2024р. позов Акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства ,,Хлібодарське виробниче управління житлово-комунального господарства Авангардівської селищної ради" на користь Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" 981206 грн 46 коп. вартості безпідставно набутого майна, 7359 грн 05 коп. судового збору. У решті позову відмовлено. Повернуто Акціонерному товариству ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" з Державного бюджету України 7359 грн 05 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 07.07.2023 р. № 0000037642, оригінал якого знаходиться у позивача.

Зокрема, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" розрахувало вартість безпідставно набутого майна не на підставі ч.2 ст.1213 ЦК України, а саме виходячи з середнього рівня цін на природний газ чомусь у листопаді 2022 р., у той час як розгляд судом справи про повернення майна розпочато 02.08.2023 р. (позов подано 26.07.2023 р. поштою), у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правильність визначення ним вартості безпідставно набутого майна в розмірі 4261886,74 грн.

В той же час, відповідач у відзивах на позов та заяву про зміну предмету позову, розуміючи, що має обов`язок компенсувати вартість спожитого природного газу, визнав вимогу позивача в розмірі 981206,46 грн., у зв`язку з чим суд дійшов висновку,що позов підлягає частковому задоволенню у визнаному відповідачем розмірі, який дорівнює 981206,46 грн.

Акціонерне товариство «Національна компанія «Нафтогаз України» з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення безпідставно набутого майна у розмірі 3 280 680,28 грн. не погодилось, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 року у справі №916/3300/23 в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення безпідставно набутого майна у розмірі 3 280 680,28 грн. скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позов задовольнити; в решті рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував наданий позивачем розрахунок і його обґрунтування, при цьому встановивши, що право НАК «Нафтогаз України» є порушене відповідачем шляхом безпідставного набуття майна (природного газу) Компанії, не врахувавши мету звернення позивача до суду та не забезпечив поновлення порушеного права Компанії, безпідставно відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.

При цьому не врахувавши того, що відповідач набув природний газ у період опалювального сезону, тобто в період коли ціни на природний газ є підвищеними у зв`язку з попитом на ринку, у зв`язку з чим НАК «Нафтогаз України» визначив вартість безпідставно набутого відповідачем природного газу виходячи саме із середнього рівня цін останнього опалювального сезону 2022 року, а саме 27 566,4 грн. за тис. куб.м. без ПДВ, що відповідає принципу справедливості.

Крім того на переконання апелянта, судом першої інстанції було повністю проігноровано, що в позовній заяві в Розділі 5, позивачем наведено детальний розрахунок визначення вартості безпідставно набутого природного газу з відповідними посиланнями на відкриті джерела в мережі Інтернет. Тобто суд першої інстанції не встановив з належних і допустимих доказів вартість безпідставно набутого майна природного газу станом на момент розгляду справи по суті, у разі якщо не погоджувався з розрахунком такої вартості, що був наданий позивачем.

Враховуючи наведене, НАК «Нафтогаз України» вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи.

Також заявник апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідачем у відзиві на позовну заяву та у відзиві на позовну заяву з врахуванням зави про зміну предмету позову взагалі не наводився контр розрахунок вартості безпідставно набутого майна природного газу та не спростовувався розрахунок наданий позивачем. Окрім того, відповідачем не було надано жодного доказу на спростування визначено позивачем вартості безпідставно набутого майна.

Тобто відповідачем не заперечувався факт відбору природного газу у спірний період, обсяг відібраного газу та вартість такого безпідставного набутого майна. Відповідач тільки доводив те, що на його думку, природний газ він набув за умовами договору, а не безпідставно.

Такі дії суду першої інстанції, на думку апелянта, не відповідають приписам процесуального законодавства щодо дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цьому принципу стандарту доказування «вірогідності доказів».

Апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції у разі незгоди з розрахунком позивача, мав можливість станом на день ухвалення рішення, на підставі даних з відкритих видань (доступ до яких було зазначено у позовній заяві), встановити середній рівень цін на природний газ та виходячи з цих даних задовольнити позовні вимоги, а не встановивши порушене відповідачем право НАК «Нафтогаз України» відмовити у задоволені позовних вимог.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023, повний текст складено та підписано 27.11.2023 у справі №916/3300/23; призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" до розгляду на 21 березня 2024 року о 10:00 год.

02.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Оператор газотранспортної системи України" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній зазначив про відсутність можливості стверджувати, що небаланс ЗПТ створився та був врегульований по якомусь окремому споживачу, а також відокремити подачі на точках входу для такого споживача у оператора ГТС. При цьому ТОВ ,,Оператор газотранспортної системи України" повідомляє, що замовником послуг транспортування в особі АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" врегульовано обсяги добових небалансів за березень, квітень 2021 р. Обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XQ0000U9IP400W за період з 01.03.2021 р. по 30.04.2021 р. внесено в алокацію постачальника АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" та становлять: з 01.03.2021 р. по 31.03.2021 р. 105405,00 куб.м; з 01.04.2021 р. по 30.04.2021 р. 23432,00 куб.м. (інформація долучалась до матеріалів справи №916/3300/23 під час розгляду у суді першої інстанції).

Крім того Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Оператор газотранспортної системи України" просило проводити судові засідання у справі №916/3300/23, у тому числі призначене на 21.03.2023 о 10:00, без участі представника Товариства.

07.02.2024 від Комунального підприємства ,,Хлібодарське виробниче управління житлово-комунального господарства Авангардівської селищної ради" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

15.03.2024 від Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" надійшли письмові пояснення.

Крім того, 15.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла клопотання від представника Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" - Коваль Наталії Тарасівни про участь в судовому засіданні, яке призначене на 21.03.2024 о 10:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку „EASYCON" (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 клопотання представника Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" - Коваль Наталії Тарасівни про проведення судового засідання, призначеного на 21 березня 2024 року о 10:00 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення „EASYCON".

В судовому засіданні 21.03.2024, яке відбувалось в режимі відеоконференції, представник скаржника, апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача висловив заперечення проти її задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

Враховуючи сформульоване ТОВ ,,Оператор газотранспортної системи України" у прохальній частині відзиву клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства, а також те, що явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, колегія суддів доходить до висновку про розгляд справи без участі вказаного представника третьої особи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

20.10.2010 року між АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" (Постачальник) та КП ,,ХВУЖКГ" (Споживач) було укладено договір постачання природного газу № 20/21-4328-ТЕ-23 (Договір), згідно п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 Договору).

Постачальник передає Споживачу у жовтні 2020 р. квітні 2021 р. замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу…, в т.ч. в березні 2021 р. 100000 куб.м, в квітні 2021 р. 15000 куб.м (п.2.1 Договору).

Постачання природного газу за цим договором здійснюється Постачальником виключно за умови одночасного виконання таких умов: виконання Споживачем вимог п.11 Положення № 867; включення Споживача Постачальником до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС. Включення Споживача Постачальником до реєстру здійснюється виключно за yмови дотримання Споживачем вимог п.11 Положення № 867... (п.3.2 Договору)

Якщо Споживач порушив умови п.11 Положення № 867, Постачальник протягом періоду порушення не здійснює постачання природного газу за цим Договором та не передає Споживачу замовлений згідно п.2.1 договору обсяг (об`єм) природного газу (п.3.3 Договору).

При настанні обставин, зазначених в п.3.3 Договору, Постачальник направляє Споживачу повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з дати, зазначеної в повідомленні. Копія цього повідомлення надається на електронну адресу Споживача, а також оператору ГРМ (п.3.4 Договору).

Відповідальність за будь-які наслідки, що виникають в результаті порушення Споживачем умов п.11 Положення № 867, покладається виключно на Споживача (п.3.5 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання вимог п.3.4 Договору Постачальник засобами поштового та електронного зв`язку направив Споживачу повідомлення від 26.02.2021 р. № 23/3-238-21 та від 26.03.2021 р. № 23/3-419-21, в яких вимагав самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з 01.03.2021 р. та з 01.04.2021 р. відповідно в зв`язку з невиконанням Споживачем жодної з вимог, наведеної в п.11 Положення № 867.

Пунктом 11 Положення № 867, чинного на момент укладання Договору, передбачено, що виробник теплової енергії має право з 1 листопада 2018 р. по 20 травня 2021 р. придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК ,,Нафтогаз України" у разі виконання таких умов: 1) укладення виробником теплової енергії договору постачання природного газу з НАК ,,Нафтогаз України" відповідно до законодавства; 2) виконання виробником, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19-1 Закону України ,,Про теплопостачання або якому надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс або індивідуально визначене майно з вироблення теплової енергії, що використовувалися виробником теплової енергії, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19-1 Закону України ,,Про теплопостачання, обов`язку щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання". Крім того, виробнику теплової енергії необхідно виконати одну з таких умов: досягнення станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу, рівня розрахунків виробника теплової енергії (без урахування штрафних санкцій), за усіма укладеними з НАК ,,Нафтогаз України" договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) не нижче 90 відсотків (у період з 1 грудня 2018 р. до 1 квітня 2019 р. не нижче 78 відсотків, а для виробника теплової енергії, управління майном якого здійснює Фонд державного майна і який використовує природний газ для виробництва теплової та електричної енергії, у період з 16 листопада 2018 р. до 1 квітня 2019 р. та у період з 1 жовтня 2019 р. до 20 травня 2021 р. не нижче 60 відсотків); або укладення з НАК ,,Нафтогаз України" договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором у рамках реалізації Закону України ,,Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (за наявності відповідної заборгованості) та виконання зазначеного договору; або подання виробником теплової енергії до НАК ,,Нафтогаз України" погодженого НАК ,,Нафтогаз України" та виконавчим органом відповідної місцевої ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. щодо всіх договорів з НАК ,,Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, виданої НАК ,,Нафтогаз України", та виконання такого графіка, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ...

Так, на підтвердження своєї правової позиції позивачем до позовної заяви було надано суду наступні документи:

Договір № 20/21-4328-ТЕ-23 від 20.10.2020 (з додатковими угодами до нього) укладеного між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз» та Комунальним підприємством ,,Хлібодарське виробниче управління житлово-комунального господарства Авангардівської селищної ради";

звіти (алокації) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу за березень та квітень 2021 року щодо Комунального підприємства ,,Хлібодарське виробниче управління житлово-комунального господарства Авангардівської селищної ради";

інформацію про стан розрахунків КП ,,Хлібодарське виробниче управління житлово-комунального господарства Авангардівської селищної ради" станом на 23.02.2021 та 23.03.2021 року;

відомості про сальдо та операції щодо КП ,,Хлібодарське виробниче управління житлово-комунального господарства Авангардівської селищної ради";

листи №23/1-530-21 від 20.04.2021, №23/3-663-21 від 14.05.2021, №23/3-510-21 від 15.04.2021;

Акти врегулювання добових небалансів за газовий місяць за березень №03-2021-19070000468 від 31.03.2021 та за квітень №04-2021-1907000468 від 30.04.2021

Договір про транспортування природного газу №1907000468 від 23.12.2019 року, укладеного між ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз»;

банківські виписки щодо сплати АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз» 457 324 576,13 грн. та 238 068 148,23 грн.;

вимога від 05.01.2023 з доказами направлення та вручення, а також відповідь на неї від 19.01.2023;

Договір про реструктуризацію №273/1/1730-Р3 від 16.09.2022, укладеного між АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз» та КП ,,Хлібодарське виробниче управління житлово-комунального господарства Авангардівської селищної ради";

скріншоти з інформаційної платформи оператора ГТС березень, квітень 2021 року;

повідомлення про прининення (обмеження) газоспоживання №23/3-238-21 від 26.02.2021 та №23/3-419-21 від 26.03.2021;

-відповідь на адвокатський запит №ТОВВИХ-23-8315 від 21.06.2023 з додатками (роздруківка з інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-кодом 56XQ0000U91P400W у період з 01.04.2021 по 30.04.2021.

Предметом розгляду у цій справі є заявлені позивачем до відповідача вимоги про стягнення вартості безпідставно набутого майна - природного газу у визначених ним обсягах та розмірі, з посиланням позивача на несанкціонований відбір відповідачем природного газу за відсутності у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору у спірний період - у березні та квітні 2021 року. Оскільки у даному випадку підставність визнання відповідачем позову у розмірі 981 206,46 грн. та задоволення позову у цій частині сторонами у справі жодним чином не оспорюється, вказані обставини колегією суддів в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу не досліджуються та не переглядаються.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п.1 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що між сторонами існували господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір постачання природного газу.

Зміст правочину свідчить про письмову домовленість сторін відносно того, що Постачальник зобов`язаний постачати, а Споживач має право отримувати товар виключно у випадку дотримання п.11 Положення № 867, що зроблено Споживачем не було (у матеріалах справи наявні інформація про стан розрахунків станом на 23.02.2021 р., 23.03.2021 р., а також відомості про сальдо та операції Споживача, відповідно до яких рівень розрахунків останнього у спірний період був нижче 90 відсотків за відсутності договору реструктуризації всього існуючого боргу або погодженого в установленому порядку графіку погашення заборгованості. Факт недотримання приписів п.11 Положення № 867 не заперечується КП ,,ХВУЖКГ".

Як вірно встановлено господарським судом, внаслідок порушення Договору з боку Споживача на підставі ч.1 ст.611 ЦК України настав правовий наслідок, встановлений Договором, у вигляді припинення зобов`язання Постачальника постачати природний газ на виконання Договору у березні та квітні 2021 р., у зв`язку з чим, отримавши вимоги Постачальника, Споживач мав припинити споживання, однак з ресурсу Постачальника в названих двох місяцях отримав загалом 128837,00 куб.м природного газу.

Споживання зазначеного обсягу газу відповідачем також не заперечується.

Таким чином, зважаючи на предмет та підстави позову у даній справі, позивач вважає, що у відповідача виникли зобов`язання, пов`язані із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені нормами гл. 83 Цивільного кодексу України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За положенням ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Водночас, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

При цьому, кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна (постанови Верховного Суду України від 25.10.2017 у справі № 3-905гс17, Великої Палати Верховного Суду: від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 924/173/19, від 29.05.2019 у справі № 757/42443/15-ц).

Вимога про повернення потерпілому майна, набутого безпідставно згідно зі статями 1212, 1213 Цивільного кодексу України є основною в кондикційному зобов`язанні.

Як було зазначено раніше судовою колегією, кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, враховуючи те, що у відповідача не було права на споживання природного газу в березні та квітні 2021 р. на підставі Договору, а інші угоди на постачання спожитого відповідачем з ресурсу позивача природного газу в обсязі 128837,00 куб.м між сторонами не укладались, колегія суддів вважає, що товар отримано без достатніх для цього підстав, у зв`язку з чим на спірні правовідносини розповсюджуються норми ст.ст.1212, 1213 ЦК України.

При цьому, оскільки повернути природний газ немає можливості з об`єктивних причин, адже він використаний на опалення для населення, позивач може просити тільки стягнення вартості безпідставно набутого майна. Тобто, у даному разі позивачем заявлено саме кондикційний позов.

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну його предмета) позивач просить стягнути з відповідача 4261886,74 грн вартості безпідставно набутого майна. Ціна позову визначена шляхом помноження 128837,00 куб.м (обсяг спожитого газу) на 27,5664 грн за 1 куб.м без ПДВ (середній рівень цін на природний газ відповідно до публікацій інформаційних видань та за результатами торгів за період з 01.11.2022 р. по 29.11.2022 р.) плюс 20% ПДВ.

Як зазначено місцевим господарським судом, під час розгляду справи позивачем надано пояснення та вказано, що середній рівень цін на природний газ в опалювальний сезон ним взято з відкритих спеціалізованих джерел. Відповідаючи на питання суду щодо того, чому АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" проігноровано момент обчислення, визначений в ч.2 ст.1213 ЦК України, представник повідомив, що: визначення та стягнення вартості товару на момент розгляду судом справи про повернення майна є несправедливим по відношенню до позивача, т.я. ціни на газ в опалювальний сезон та на момент розгляду цієї справи різні; у призначенні товарознавчої експертизи або доведенні вартості природного газу на теперішній час необхідності немає, оскільки суд має прийняти до уваги обґрунтовані розрахунки, додані до позовної заяви.

Аналогічні доводи позивачем наведено за текстом апеляційної скарги та додатково зазначено, що суд першої інстанції мав можливість станом на день ухвалення рішення, на підставі даних з відкритих видань (доступ до яких було зазначено у позовній заяві), встановити середній рівень цін на природний газ та виходячи з цих даних задовольнити позовні вимоги.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" неправомірно визначило вартість товару, який неможливо повернути в натурі, не у передбачений ч.2 ст.1213 ЦК України спосіб, згідно якого потерпілому відшкодовується вартість безпідставно набутого майна станом на момент розгляду судом справи про повернення майна, адже жодних виключень з правила, передбаченого в ч.2 ст.1213 ЦК України, законодавець для правовідносин, пов`язаних з поставками природного газу, не встановлює.

Враховуючи вищевикладене та факт того, що АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" розрахувало вартість безпідставно набутого майна не на підставі ч.2 ст.1213 ЦК України, а саме виходячи з середнього рівня цін на природний газ у листопаді 2022 р., у той час як розгляд судом справи про повернення майна розпочато 02.08.2023 р., колегія суддів вважає, що позивачем не доведено правильність визначення ним вартості безпідставно набутого майна. Відтак, зважаючи на те, що позивачем не надано належного розрахунку позовних вимог, судова колегія зазначає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в частині оскаржуваних позовних вимог є вірним по своїй суті, оскільки заявником ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не доведено зворотного.

Посилання скаржника стосовно того, що суд першої інстанції не врахував наданий позивачем розрахунок і його обґрунтування, при цьому встановивши, що право НАК «Нафтогаз України» є порушене відповідачем шляхом безпідставного набуття майна (природного газу) Компанії, не врахувавши мету звернення позивача до суду та не забезпечив поновлення порушеного права Компанії, безпідставно відмовивши в задоволенні решти позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як зазначалось вище позивачем було неправомірно визначено вартість товару, який неможливо повернути в натурі, не у передбачений ч.2 ст.1213 ЦК України спосіб, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для здійснення власного перерахунку (по суті нового розрахунку) наведеного позивачем.

Судова колегія наголошує, що у ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 року у справі №916/401/17).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів у даній справі звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.03.2021 року зі справи № 908/1879/17, згідно з якою: "із внесенням 17.10.2019 року змін до Господарського процесуального кодексу України його ст. 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами тлумачення змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були".

Одночасно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

З урахуванням викладеного колегія суддів, з огляду на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (доказування не може ґрунтуватися на припущеннях), зазначає, що наявні у матеріалах справи «докази», навіть з урахуванням їх сукупності, не можуть бути належними, допустимими та вірогідними доказами обставин, на які посилається скаржник, що виключає задоволення його вимог, викладених в апеляційній скарзі, оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

З огляду на зазначене, доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, а зводяться лише по суті до незгоди з висновками місцевого господарського суду, що на противагу вимогам матеріального та процесуального права не є підставами для його скасування.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртрансгаз» не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 року у справі № 916/3300/23 відповідає обставинам прави та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-286 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2023р. у справі №916/3300/23 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

25.03.2024р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький