Постанова

від 21.03.2024 по справі 916/81/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/81/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання: І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від прокуратури: І.С. Ейсмонт

від позивачів:

1)Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства): не з`явився

2)Південного офісу Держаудитслужби: не з`явився

від відповідачів:

1)Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба»: не з`явився

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ»: Ю.С. Івлева

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 (суддя Н.В. Рога, м. Одеса, повний текст складено 10.01.2024) про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі №916/81/24

за позовом заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси

в інтересах держави в особі:

1)Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства);

2)Південного офісу Держаудитслужби

до відповідачів:

1)Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба»;

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ»

про визнання недійсним договору та стягнення,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/81/24 за позовом заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі: 1)Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства); 2)Південного офісу Держаудитслужби до відповідачів: 1)Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба»; 2)Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» про:

-визнання недійсним договору про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017 №5-В-17, укладеного між Казенним підприємством «Морська пошуково-рятувальна служба» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ»;

-стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» на користь Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» 9848768,76 грн та стягнення з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» в дохід держави одержаних за рішенням суду 9848768,76 грн.

Короткий зміст та обґрунтування заяви про забезпечення позову

Одночасно із поданням позовної заяви заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ», які знаходяться на всіх рахунках відповідача в банківських або інших фінансово-кредитних установах, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ», інформація про яке буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах суми позову 9848768,76 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор послався на те, що за результатами оголошених Казенним підприємством «Морська пошуково-рятувальна служба» відкритих торгів з публікацією англійською мовою, в яких приймали участь два суб`єкта господарювання: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейський лізинговий альянс», між Казенним підприємством «Морська пошуково-рятувальна служба» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» був укладений договір про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту №5-В-17 від 07.02.2017.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю, сформованого в електронній системі закупівель 07.09.2018, сума оплати за договором складає 9848768,76грн.

Також за інформацією, отриманою окружною прокуратурою в порядку статті 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від Акціонерного банку «Південний», за період з 07.02.2017 по 31.03.2020 між відповідачами наявні розрахунки у розмірі 9848768,76 грн на виконання договору №5-В-17 від 07.02.2017.

В той же час, як встановлено судами у господарській справі №916/103/20, дії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський лізинговий альянс» свідчать про узгодженість поведінки між указаними учасниками.

Як зазначив прокурор, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейський лізинговий альянс» під час підготовки документації для участі у тендері, проведеному Казенним підприємством «Морська пошуково - рятувальна служба», діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі». Унаслідок узгодженості поведінки товариств право на укладення договору за результатами торгів одним з учасників (Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ») одержано не на конкурентних засадах, чим спотворено результати торгів.

Прокурор вказав, що поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» під час участі у тендері несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель, а тому договір про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017 №5-В-17, укладений за наслідками проведеного тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ».

З урахуванням викладеного, прокурор зазначив, що предметом спору у даній справі, зокрема, є вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» коштів в сумі 9848768,76 грн за наслідком визнання недійсним оспорюваного договору.

Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а отже, на переконання прокурора, застосування заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язано із предметом позову. Крім того, за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських установах або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 9848768,76 грн доцільно накласти арешт на майно у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів.

При цьому прокурор зазначив, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» має зареєстрований статутний капітал у розмірі 26000000 грн, з огляду на що вбачається, що товариство продовжує вести господарську діяльність, витрачаючи кошти не для здійснення розрахунків з позивачем.

Також прокурор вказав, що чисті активи Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» станом на 30.09.2023 становили 441234 тис грн, грошові кошти на рахунках у банку станом на цю дату 49219 тис. грн. На праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» належить нерухоме майно, а саме: квартира загальною площею 57,9 кв.м, житловою площею 33,3 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1664016451101; квартира загальною площею 38,7 кв.м, житловою площею 18,4 кв.м, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Михайлівська, буд.8/6, кв.1/1, реєстраційний номер нерухомого майна 1625989151101; квартира загальною площею 57,8 кв.м, житловою площею 33,2 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна 1571069451101. Загальна сума пайових внесків, сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» на виконання договорів асоційованого членства в споживчому товаристві «Будова Фінанс» складає 3389991 грн, що, на думку прокурора, можна вважати за відсутності інших даних вартістю вказаного майна.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 відмовлено у задоволенні заяви заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову.

Відмову у забезпеченні позову суд першої інстанції мотивував тим, що прокурором до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження наявності обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову, як і доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» має намір не виконувати рішення суду у випадку задоволення судом позовних вимог прокурора.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухвалою суду, заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 у справі №916/81/24 скасувати та ухвалити нове рішення про вжиття заходів забезпечення позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу апелянт наполягав на необхідності вжиття заходів забезпечення позову, про які він просив у заяві про забезпечення позову, оскільки ним надано достатньо доказів, які дозволяють суду дійти висновку про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» просило оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

На думку відповідача, подана апеляційна скарга ґрунтується на припущеннях щодо можливого ускладнення чи унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення у даній справі. Прокурором не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову, та які би свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

При цьому товариство зазначило, що його господарська діяльність має ліцензійний характер, укладені договори із клієнтами є договорами тривалої дії, майно передане в фінансовий лізинг, підстав вважати, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо) може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення є не тільки не обґрунтованим, але і не можливим з точки зору фактичної реалізації такого припущення.

Натомість, накладення арешту на банківські рахунки юридичної особи, яка здійснює господарську діяльність, спричинить негативні наслідки до зупинення її діяльності, що є неприпустимим, враховуючи, введений на території країни військовий стан, триваючі зобов`язання із третіми особами та обов`язки по виплаті заробітної плати працівникам.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» зауважило на тому, що арешт на майно товариства (як рухоме, так і нерухоме) призведе до порушення прав споживачів фінансових послуг та до значних фінансових втрат підприємства, що є неспівставним із сумою накладеного арешту. Наявне у товариства рухоме та нерухоме майно за своєю вартістю значно перевищує розмір суми, що заявлена позивачем до стягнення в межах даного позову, у зв`язку з чим запропонований позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все належне відповідачу на праві власності майно не відповідає принципу співмірності відносно заявлених позовних вимог.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 19.01.2024 за вх.№222/24.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги копії матеріалів справи №916/81/24, необхідні для розгляду оскаржуваної ухвали, на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 24.01.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №916/81/24 до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати копії матеріалів справи №916/81/24, необхідних для розгляду оскаржуваної ухвали, на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

29.01.2024 на адресу суду апеляційної інстанції надійшли матеріали оскарження ухвали від 08.01.2024 у справі №916/81/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №916/81/24. Встановлено учасникам справи строк до 21.02.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги призначено на 05.03.2024 о 12:30 год.

16.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№222/24/Д від 16.02.2024).

Інші відзиви на апеляційну скаргу, будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань до суду апеляційної інстанції не надходили.

В судовому засіданні, яке відбулось 05.03.2024, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 21.03.2024 о 15:00 год.

Присутні в судовому засіданні 05.03.2024 представник прокуратури та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» про перерву у судовому засіданні до 21.03.2024 о 15:00 год повідомлені під розписку.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 05.03.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №916/81/24 поза межами строку, встановленого у частині другій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк.

Цією ж ухвалою суду повідомлено Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), Південний офіс Держаудитслужби, Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» про дату, час та місце проведення наступного судового засідання.

В судовому засіданні, яке відбулось 21.03.2024, представник скаржника підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи про її безпідставність.

Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), Південний офіс Держаудитслужби, Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, проте участі не брали.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників позивачів та Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба».

Заслухавши представника скаржника та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ», дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Колегією суддів установлено, що предметом заявленого позову є, зокрема, матеріально-правова вимога прокурора до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» про стягнення коштів, тобто майнова вимога.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку під час розгляду заяви про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19.

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Так, як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, доводи прокурора ґрунтуються виключно на припущеннях щодо імовірного утруднення виконання рішення суду з огляду на імовірне витрачання грошових коштів не для здійснення розрахунків з позивачем.

Натомість у цій справі позовні вимоги прокурора спрямовані на визнання недійсним договору №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» 9848768,76 грн, одержаних останнім за спірним договором, з посиланням на частину третю статті 228 Цивільного кодексу України, яка визначає правові наслідки недійсності правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А тому посилання прокурора на імовірне витрачання грошових коштів не для здійснення розрахунків з позивачем не узгоджуються з підставами заявленого позову.

Разом з тим, враховуючи, що предметом заявленого позову є, зокрема, матеріально-правова вимога про стягнення коштів, прокурор, звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову на грошові кошти та на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ», не покликається на будь-які докази у розумінні статтей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження вказаних обставин (зокрема, але не виключно, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, вчинення дій, що можуть призвести до банкрутства відповідача, а також доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення у зв`язку з відсутністю у відповідача грошових коштів, тощо).

При цьому колегія суддів зазначає, що підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов`язаністю з позовною вимогою. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен не лише обґрунтувати причини звернення з такою заявою, а й надати суду докази існування фактичних обставин, що пов`язані з необхідністю вжиття таких заходів.

Апеляційний суд виходить з того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Також колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відсутність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, виключає у розумінні приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України необхідність вжиття таких заходів.

Самі лише твердження заявника про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та належних обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Також слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування та подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином.

В контексті наведеного, накладення арешту на банківські рахунки юридичної особи, яка здійснює господарську діяльність, може спричинити негативні наслідки до зупинення її діяльності, що є неприпустимим, враховуючи, введений на території країни військовий стан та обов`язки по виплаті заробітної плати працівникам. Крім того, арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ», яке є суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якого є фінансовий лізинг, призведе до порушення прав споживачів фінансових послуг та до значних фінансових втрат підприємства.

Отже, з урахуванням вищевикладеного правового регулювання спірних правовідносин, а також висновків Верховного Суду щодо питання застосування статті 136 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції (з огляду на встановлені обставини справи, а також подані позивачем докази (фактична їх відсутність) на підтвердження своїх вимог) дійшов заснованого на правильному застосуванні норми статті 136 Господарського процесуального кодексу України висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про відмову в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №916/81/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 25.03.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран