Рішення

від 18.03.2024 по справі 904/5669/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024м. ДніпроСправа № 904/5669/21 (904/6347/23)Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. за участю секретаря судового засідання Рибалка Г.Д.

Представники:

Від позивача Васильцова О.М., ордер серія АЕ №1237662 від 01.11.2023, адвокат.

Інші учасники провадження по справі у судове засідання не з`явились.

за позовом ОСОБА_1 , с.Миколаївка Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровець", м. Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача розпорядника майна боржника ПАТ "Дніпровець"

про витребування земельної ділянки

в межах справи №904/5669/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Охорона», м. Дніпро

до боржника Публічного акціонерного товариства «Дніпровець», смт. Курилівка

про визнання банкрутом

ПРОЦЕДУРА

ОСОБА_1 звернулась до господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВЕЦЬ" про витребування земельної ділянки, відповідно до якого просить суд витребувати на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,5525 га із земельної ділянки ПАТ "ДНІПРОВЕЦЬ" (ідентифікаційний код 30593910) загальною площею 6,3980 га, кадастровий номер 1223757100:01:002:1546.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 15.01.2024.

15.01.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про відкладення судового засідання.

Ухвалою господарського суду від 15.01.2024 відкладено судове засідання на 26.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 відкладено судове засідання на 18.03.2024.

В свою чергу, відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.

Вищевказані ухвали Господарського суду Дніпропетровської області по справі 904/5669/21 (904/6347/23) було направлено відповідачу Публічному акціонерному товариству "ДНІПРОВЕЦЬ" за адресою: 01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 7, офіс 3 засобам поштового зв`язку, а саме рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Однак, поштові відправлення, яким на адресу відповідача направлялись ухвали Господарського суду Дніпропетровської області по справі 904/5669/21 (904/6347/23) повернулись до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

На підставі рішення Миколаївської селищної ради народних депутатів від 25.03.1999 року №5-5/ХХІІІ ОСОБА_2 для товарного сільськогосподарського виробництва була передана у власність земельна ділянка загальною площею 5,791 га, що складається з ріллі -4,2385 га та кормових угідь - 1,5525 га.

Державним актом на право приватної власності на землю серія ДП, зареєстрованим в книзі записів державних актів за №296 від 19.05.1999 року, посвідчено право власності на земельну ділянку загальною площею 5,791 га на території Миколаївської селищної ради Петриківського району за гр. ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

02.10.2019 ОСОБА_2 померла, спадщину прийняла ОСОБА_1 відповідно до листа завідувача Петриківської державної нотаріальної контори Л.Г. Могильної №492/02-14 від 14.06.2021.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.12.2020 року належна ОСОБА_3 земельна ділянка загального площею 5,791 га, що складається з ріллі - 4,2385 га та кормових угідь - 1,5525 га одночасно обліковується як за нею, так і за ПАТ «Дніпровець» на праві власності, на підставі державних актів на право власності на землю.

З метою уточнення в яких межах земельних ділянок відповідача знаходяться земельні ділянки позивача, був отриманий лист Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №29.4-0.223-6543/2-23 від 03.11.2023р. у межах земельної ділянки загальною площею 6,3980 га, кадастровий номер 1223757100:01:002:1546, виданий державний акт ОСОБА_2 серія ДП №296 від 19.05.1999р. на земельну ділянку площею 1,5525 га.

Відповідно до Інформаційної довідки №350651609 від 17.10.2023р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі державного акту на право власності серія ЯМ №841448 від 29.12.2012р. вчинений запис про право власності №4989440, дата, час державної реєстрації 13.03.2014р. 15:30:14 за ПАТ «Дніровець» на земельну ділянку кадастровий номер ділянки 1223757100:01:002:1546.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №29.4-0.223-6543/2-23 від 03.11.2023р. у межах земельної ділянки загальною площею 71,62 га, кадастровий номер 1223757100:01:002:1568, виданий державний акт ОСОБА_2 серія ДП №296 від 19.05.1999р. на земельну ділянку площею 4,2385 га.

Відповідно до Інформаційної довідки №350647444 від 17.10.2023р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не зареєстровано право власності га ПАТ «Дніпровець» на земельну ділянку кадастровий номер ділянки 1223757100:01:002:1535.

Таким чином, на одну й ту ж земельну ділянку видані два державних акта на право власності на землю. Один державний акт серія ДП, зареєстрований в книзі записів державних актів виданий громадянину, інший державний акт на право власності серія виданий юридичній особі - відповідачу ПАТ «Дніпровець».

Підставою для виготовлення зазначених вище Державних актів на право власності СР ЗАТ "Дніпровець" (ПАТ "Дніпровець") слугували наступні документи: розпорядження голови Петриківської РДА від 20.09.2011 року № 53 5-р-11; розпорядження голови Петриківської РДА від 19.09.2012 року № 833-р-12; постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 року по справі №2а/0470/4316/12 та від 04.10.2012 року по справі №2а/0470/11198/12.

На момент звернення позивачем із позовом, скасовані документи, які слугували підставою для виготовлення та видачі СР ЗАТ "Дніпровець" вищевказаних державних актів на право власності на земельну ділянку, а саме: розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 19.09.2012 р. № 833-р-12 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки Сільськогосподарському риболовецькому закритому акціонерному товариству "Дніпровець" скасовано, що підтверджується 1) постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. у справі № 2а/0470/4323/12; 2) Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. у справі № 2а/0470/4323/12; 3) Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 року у справі № 2а/0470/14427/12; 4) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року у справі №804/17320/14; 5) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 року у справі №804/12930/14; 6) Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 р. справа № К/800/68371/14; 7) Постановою Дніпропетровського апеляційним адміністративного суду від 11.06.2014 року у справі № 2а/0470/4316/12; 8) Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014 року у справі № К/800/36817/14; 9) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2015 р. у справі № 8014/17313/14; 10) Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року у справі №23н-14/2а/0470/11198/12; 11) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 року у справі № 804/12684/14.

Крім того, Петриківським районний судом Дніпропетровської області винесено рішення суду від 27.08.2015р. по справі №187/1079/15-ц, яким визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 71,62 га, кадастровий номер 1223757100:01:002:1568.

В той же час, наявність державного акту на право власності серія ЯМ №841448 від 29.12.2012р. за ПАТ «Дніпровець» на земельну ділянку кадастровий номер ділянки 1223757100:01:002:1546 на право власності на одну і ту ж земельну ділянку за позивачем та ПАТ "Дніпровець", порушує права позивача щодо володіння, щодо володіння, користування та розпорядження належним йому спадковим майном.

Враховуючи викладене, позивачка вважає, що наявність державних актів на право власності на одну і ту ж земельну ділянку за позивачем та ПАТ "Дніпровець", порушує її права щодо володіння, щодо володіння, користування та розпорядження належним їй спадковим майном та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.

Позиція третьої особи

Третя особа не скористалась своїм процесуальним правом на подання пояснень щодо позову.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Предметом доказування по даній справі є факт прийняття спадщини та перехід прав на спірну земельну ділянку до ПАТ "Дніпровець".

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

На підставі рішення Миколаївської селищної ради народних депутатів від 25.03.1999 року №5-5/ХХІІІ ОСОБА_2 для товарного сільськогосподарського виробництва була передана у власність земельна ділянка загальною площею 5,791 га, що складається з ріллі -4,2385 га та кормових угідь - 1,5525 га.

Державним актом на право приватної власності на землю серія ДП, зареєстрованим в книзі записів державних актів за №296 від 19.05.1999 року, посвідчено право власності на земельну ділянку загальною площею 5,791 га на території Миколаївської селищної ради Петриківського району за гр. ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

02.10.2019 ОСОБА_2 померла, спадщину прийняла ОСОБА_1 відповідно до листа завідувача Петриківської державної нотаріальної контори Л.Г. Могильної №492/02-14 від 14.06.2021.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.12.2020 року належна ОСОБА_3 земельна ділянка загального площею 5,791 га, що складається з ріллі - 4,2385 га та кормових угідь - 1,5525 га одночасно обліковується як за нею, так і за ПАТ «Дніпровець» на праві власності, на підставі державних актів на право власності на землю.

З метою уточнення в яких межах земельних ділянок відповідача знаходяться земельні ділянки позивача, був отриманий лист Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №29.4-0.223-6543/2-23 від 03.11.2023р. у межах земельної ділянки загальною площею 6,3980 га, кадастровий номер 1223757100:01:002:1546, виданий державний акт ОСОБА_2 серія ДП №296 від 19.05.1999р. на земельну ділянку площею 1,5525 га.

Відповідно до Інформаційної довідки №350651609 від 17.10.2023р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі державного акту на право власності серія ЯМ №841448 від 29.12.2012р. вчинений запис про право власності №4989440, дата, час державної реєстрації 13.03.2014р. 15:30:14 за ПАТ «Дніровець» на земельну ділянку кадастровий номер ділянки 1223757100:01:002:1546.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №29.4-0.223-6543/2-23 від 03.11.2023р. у межах земельної ділянки загальною площею 71,62 га, кадастровий номер 1223757100:01:002:1568, виданий державний акт ОСОБА_2 серія ДП №296 від 19.05.1999р. на земельну ділянку площею 4,2385 га.

Відповідно до Інформаційної довідки №350647444 від 17.10.2023р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не зареєстровано право власності га ПАТ «Дніпровець» на земельну ділянку кадастровий номер ділянки 1223757100:01:002:1535.

Таким чином, на одну й ту ж земельну ділянку видані два державних акта на право власності на землю. Один державний акт серія ДП, зареєстрований в книзі записів державних актів виданий громадянину, інший державний акт на право власності серія виданий юридичній особі - відповідачу ПАТ «Дніпровець».

Підставою для виготовлення зазначених вище Державних актів на право власності СР ЗАТ "Дніпровець" (ПАТ "Дніпровець") слугували наступні документи: розпорядження голови Петриківської РДА від 20.09.2011 року № 53 5-р-11; розпорядження голови Петриківської РДА від 19.09.2012 року № 833-р-12; постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 року по справі №2а/0470/4316/12 та від 04.10.2012 року по справі №2а/0470/11198/12.

На момент звернення позивачем із позовом, скасовані документи, які слугували підставою для виготовлення та видачі СР ЗАТ "Дніпровець" вищевказаних державних актів на право власності на земельну ділянку, а саме: розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 19.09.2012 р. № 833-р-12 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки Сільськогосподарському риболовецькому закритому акціонерному товариству "Дніпровець" скасовано, що підтверджується 1) постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. у справі № 2а/0470/4323/12; 2) Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. у справі № 2а/0470/4323/12; 3) Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 року у справі № 2а/0470/14427/12; 4) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року у справі №804/17320/14; 5) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 року у справі №804/12930/14; 6) Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 р. справа № К/800/68371/14; 7) Постановою Дніпропетровського апеляційним адміністративного суду від 11.06.2014 року у справі № 2а/0470/4316/12; 8) Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014 року у справі № К/800/36817/14; 9) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2015 р. у справі № 8014/17313/14; 10) Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року у справі №23н-14/2а/0470/11198/12; 11) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 року у справі № 804/12684/14.

Крім того, Петриківським районний судом Дніпропетровської області винесено рішення суду від 27.08.2015р. по справі №187/1079/15-ц, яким визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 71,62 га, кадастровий номер 1223757100:01:002:1568.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо права власності в порядку спадкування

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Аналогічний висновок викладений у Постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 22.03.2023 по справі №463/6829/21-ц.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає, що у ОСОБА_1 (позивачки) як спадкоємиці, яка в установленому законом порядку прийняла спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому вона може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.

Щодо способу захисту права власника

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

У постанові від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібні за змістом висновки сформульовано, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

В свою чергу саме рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (ст.ст. 387, 388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у №914/2618/16.

За правилами ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Разом з тим, статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України регламентовано принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позов в частині витребування спірної земельної ділянки на користь позивача.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Витрати на правничу допомогу

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України врегульовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до ч.1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

10.10.2023 між Позивачем (Клієнт) та адвокатом Васильцовою Ольгою Миколаївною укладено Договір про надання правової допомоги №97 (далі Договір) предметом якого є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору, Адвокат представляє права та законні інтересі Клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, організаціях незалежно від форм власності, перед третіми особами, правоохоронних органах, а також у всіх судах України загальної юрисдикції, господарському та адміністративному судах та здійснювати професійну діяльність згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника та ін.

Згідно п. 4.1. Договору, вартість правової допомоги, що надається Адвокатом, обчислюється згідно з вартістю адвокатської діяльності з надання правової допомоги по факту виконаних робіт та в строк погоджений між ними. Оплата може здійснюватися частинами згідно Актів виконаних робіт.

На виконання п. 4.1. Договору №97 про надання правової допомоги складено Акт від 10.10.2023 приймання-передачі виконаних робіт до Договору.

Відповідно до Акту виконаних робіт, загальний розмір наданих Адвокатом послуг складає 5 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування заявлених витрат на правову допомогу позивачем надані належні докази (договір, акт), які вказують на доцільність, розумність та співмірність витрат з об`ємом наданої правової допомоги.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що понесені позивачем витрати на правову допомогу відповідають складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг, є безпосередньо пов`язаними з розглядом справи, а їх розмір є розумним та пропорційним до предмету спору, проте заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у даній справі підлягають задоволенню, до стягнення належать 15 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, вказані витрати є справедливими та співмірними.

Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпровець», третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача розпорядник майна боржника ПАТ "Дніпровець" про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), земельну ділянку площею 1,5525 га із земельної ділянки Публічного акціонерного товариства «Дніпровець» (ідентифікаційний номер юридичної особи 30593910) загальною площею 6,3980 га, кадастровий номер 1223757100:01:002:1546.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпровець» (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 7, офіс 3; ідентифікаційний номер юридичної особи 30593910) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684, 00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.03.2024.

Суддя С.В. Мартинюк