Ухвала

від 26.03.2024 по справі 910/3425/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

26.03.2024Справа № 910/3425/24

Суддя Господарського суду міста Києва М.О. Лиськов, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілден Фінанс" про вжиття заходів забезпечення позову і додані до неї матеріали у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілден Фінанс"

до Фізичної особи-підприємця Куліченко Оксани Вікторівни

про стягнення 29 950 070,40 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

20.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гілден Фінанс" подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву із вимогами про стягнення із Фізичної особи-підприємця Куліченко Оксани Вікторівни заборгованості у розмірі 29 950 070,40 грн.

22.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Гілден Фінанс" подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом:

1. Встановлення заборони відчуження, передачі в іпотеку, проведення реєстрації та перереєстрації права власності, включаючи передачу права вимоги тощо щодо:

- квартири загальною площею 46,2 квадратних метрів за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 19.05.2022 року №742 Куліченко Оксані Вікторівні (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- квартири загальною площею 47,7 квадратних метрів за адресою АДРЕСА_2 , що належить на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 13.09.2022 року №1055 Куліченко Оксані Вікторівні (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- квартири загальною площею 67,4 квадратних метрів за адресою АДРЕСА_3 , що належить на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу серія та номер: КПИП-002278 виданий 25.09.2015 року Куліченко Оксані Вікторівні (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- квартири загальною площею 68,1 квадратних метрів за адресою АДРЕСА_4 , що належить на праві власності відповідно до Договору купівлі-продажу серія та номер: КПИП-007351 виданий 02.09.2016 року Куліченко Оксані Вікторівні (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- житлового будинку загальною площею 59,8 квадратних метрів за адресою АДРЕСА_5 , що належить на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 10.05.2017 року №645 Куліченко Оксані Вікторівні (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- квартири загальною площею 66,7 квадратних метрів за адресою АДРЕСА_6 , що належить на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 20.03.2012 року Куліченко Оксані Вікторівні (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- земельної ділянки за кадастровим номером: 3221480701:01:051:0002, загальною площею: 0.1123 га. за адресою АДРЕСА_5 , що належить на праві власності відповідно до Договору купівлі-продажу від 10.05.2017 року №649 Куліченко Оксані Вікторівні (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- земельної ділянки за кадастровим номером: 3221480701:01:022:0014, загальною площею:0.0767 га. за адресою АДРЕСА_5 , що належить на праві власності відповідно до Договору купівлі-продажу від 10.05.2017 року №651 Куліченко Оксані Вікторівні (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- земельної ділянки за кадастровим номером: 3221480701:01:022:0013, загальною площею: 0.2498 га. за адресою АДРЕСА_5 , що належить на праві власності відповідно до Договору купівлі-продажу від 10.05.2017 року №647 Куліченко Оксані Вікторівні (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

2. Встановлення заборони всім суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які реєстраційні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майну, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо:

- квартири загальною площею 46,2 квадратних метрів за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 19.05.2022 року №742 Куліченко Оксані Вікторівні (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- квартири загальною площею 47,7 квадратних метрів за адресою АДРЕСА_2 , що належить на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 13.09.2022 року №1055 Куліченко Оксані Вікторівні (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- квартири загальною площею 67,4 квадратних метрів за адресою АДРЕСА_3 , що належить на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу серія та номер: КПИП-002278 виданий 25.09.2015 року Куліченко Оксані Вікторівні (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- квартири загальною площею 68,1 квадратних метрів за адресою АДРЕСА_4 , що належить на праві власності відповідно до Договору купівлі-продажу серія та номер: КПИП-007351 виданий 02.09.2016 року Куліченко Оксані Вікторівні (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- житлового будинку загальною площею 59,8 квадратних метрів за адресою АДРЕСА_5 , що належить на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 10.05.2017 року №645 Куліченко Оксані Вікторівні (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- квартири загальною площею 66,7 квадратних метрів за адресою АДРЕСА_6 , що належить на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 20.03.2012 року Куліченко Оксані Вікторівні (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- земельної ділянки за кадастровим номером: 3221480701:01:051:0002, загальною площею:0.1123 га. за адресою АДРЕСА_5 , що належить на праві власності відповідно до Договору купівлі-продажу від 10.05.2017 року №649 Куліченко Оксані Вікторівні (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- земельної ділянки за кадастровим номером: 3221480701:01:022:0014, загальною площею:0.0767 га. за адресою АДРЕСА_5 , що належить на праві власності відповідно до Договору купівлі-продажу від 10.05.2017 року №651 Куліченко Оксані Вікторівні (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- земельної ділянки за кадастровим номером: 3221480701:01:022:0013, загальною площею: 0.2498 га. за адресою АДРЕСА_5 , що належить на праві власності відповідно до Договору купівлі-продажу від 10.05.2017 року №647 Куліченко Оксані Вікторівні (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

В обґрунтування необхідності вчинення заходів забезпечення позову позивач зазначає, що існує реальна загроза того, що його права не будуть захищені та відновлені, посилаючись на небажання відповідача повернути кошти у добровільному порядку, що на думку заявника є достатньою підставою вважати, що існує ризик того, що незастосування заходу забезпечення позову шляхом заборони відчуження, передачі в іпотеку, проведення реєстрації та перереєстрації права власності, включаючи передачу права вимоги тощо щодо нерухомого майна відповідача призведе до невиконання або істотного утруднення виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для її задоволення з урахуванням наступного.

За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018р. Верховного Суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018р. по справі №911/2930/17.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Проте, за висновками суду, заявником до заяви про забезпечення позову не надано належних доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Наразі, суд звертає увагу, що посилання позивача на ймовірну можливість відповідача за час розгляду спору у суді відчужити власне нерухоме майно, що в майбутньому може ускладнити чи унеможливити захист або поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, а також припущення позивача стосовно ймовірної неможливості стягнути із відповідача суму заборгованості не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення, у разі задоволення судом позовних вимог про стягнення заборгованості, у справі буде ускладнено, або унеможливлено, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених припущень заявником до матеріалів заяви не додано.

Суд зазначає, що заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість виконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У заяві про забезпечення позову заявником не вказано яким саме чином невжиття заходу забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, а заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування можливого ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Наявність лише припущень щодо можливого виникнення ускладнень під час виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено.

Окрім того, за висновками суду, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Гілден Фінанс" заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони відчуження, передачі в іпотеку, проведення реєстрації та перереєстрації права власності, включаючи передачу права вимоги тощо щодо нерухомого майна відповідача та заборони всім суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які реєстраційні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майну, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не є такими, що перебуватимуть у безпосередньому зв`язку із позовними вимогами про стягнення із Фізичної особи-підприємця Куліченко Оксани Вікторівни заборгованості у розмірі 29 950 070,40 грн.

У той же час, при вирішенні питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Суд також виходить із законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 Господарського кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Така правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.

Водночас обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, з урахуванням всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку стосовно доказової необґрунтованості та відсутності підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілден Фінанс" про забезпечення позову.

При цьому, слід наголосити, що у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, позивач не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.

За таких обставин, керуючись ст.136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілден Фінанс" про забезпечення позову.

2. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.О. Лиськов